Рішення № 6833650, 12.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

12.11.2009Справа №2-2/5525-2009 за позовом Приватного підприємства "Крим-Єврострой" (95034, м. Сімферополь, пров. Февральський, 10, кв. 7) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Красна Поляна" (АР Крим, Чорноморський район, с. Красна Поляна, вул.. Леніна, 5)

про стягнення 290 542,78 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Куциков М.Б. – адвокат, довіреність у справі

Від відповідача : не з’явився

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 205683грн84коп, штрафу в сумі 57591грн.47коп, інфляційних у розмірі 21637грн.94коп, 3 % річних у сумі 5629грн.53коп., а всього - 290542грн.78коп. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1000,00грн. за послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №514 від 09.09.2008 р., відповідно до якого позивач зобов’язався поставити відповідачу засоби захисту рослин, а відповідач – прийняти та оплатити товар. Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, проте, відповідач порушив умови договору та до наступного часу не оплатив отриманий товар, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Приватним підприємством "Крим-Єврострой" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Красна Поляна" був укладений договір №514 від 09.09.2008 р., відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості та по цінам, які вказано в накладних.

Давши оцінку умовам договору, суд дійшов висновку, що вказаний вище договір - договір купівлі-продажу, оскільки, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1 покупець зобов’язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця грошові кошти в національній валюті України до 10.11.2008 р.

Згідно п. 5.2 у разі прострочення покупцем оплати товару, покупець зобов’язується оплатити продавцю штраф у розмірі 28% від усієї суми отриманого товару, вказаної в накладних.

У виконання взятих на себе обов’язків за договором, позивач поставив відповідачу засоби захисту рослин на суму 205683грн84коп., що підтверджується витратною накладною №РН-0004182 від 09.9.2008 р., довіреністю №821384 від 09.9.2008 р. та податковою накладною №4182 від 09.9.2008 р.

Однак, відповідач не оплатив поставлений товар та на момент звернення позивача із позовом до суду сума боргу, яка на момент розгляду спору не погашена, склала 205683грн84коп., що також підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 205683грн84коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов у частині стягнення боргу у розмірі 205683грн84коп. за поставлений відповідно до договору №514 від 09.09.2008 р. товар обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу заявлені вимоги про стягнення 21 637грн94коп. індексу інфляції за період з листопада 2008р до серпня 2009р та 5 629грн53коп. річних за період з 10.11.2008р по 09.10.2009р, які підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище, п.2.1 договору передбачається оплата до 10.11.2008 р., однак, відповідачем було порушено строк оплати за отриманий товар, що і стало підставою для нарахування індексу інфляції та річних.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення відповідно до п.5.2 договору №514 від 09.9.2008 р. штрафу у сумі 57591грн47коп., яка також підлягає задоволенню.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, позовні вимоги у цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивач просить віднести на відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 1000,00грн.

Відповідно до ст..44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, які при задоволенні позову, відповідно до ст..49 ГПК України, відносяться на відповідача.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 ЗУ «Про адвокатуру»).

Між позивачем та адвокатом Куциковим, що діє на підставі свідоцтва №492 від 29.12.1996р, був укладений договір №9-10 про надання юридичних послуг від 02.10.2009р, відповідно до п.1.1 якого Куциков, як виконавець, у встановленому законом порядку надає комплекс юридичних послуг для Приватного підприємства "Крим-Єврострой" відносно стягнення грошової суми з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Красна Поляна" за договором №514 від 09.9.2008 р.

Факт надання юридичних послуг адвокатом позивачу, у зв’язку з невиконанням відповідачами своїх зобов’язань, на суму 1000,00грн підтверджується матеріалами справи, а саме договором №9-10 про надання юридичних послуг від 02.10.2009р та платіжним дорученням №291 від 09.10.2009р про сплату послуг адвокату за договором №9-10 від 02.10.2009р.

Давши оцінку матеріалам позовної заяви та справи, що розглядається, суд прийшов до висновку про відповідність вартості витрат, понесених Куциковим при підготовці позовної заяви та участі у розгляді справи (значність предмету позову, складність доведення підстав і предмету позову, підготовка і підбір значної кількості документів, необхідних для доведення позовних вимог та інш.), розміру заявленої до стягнення вартості послуг адвоката.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу та витрати на оплату послуг адвокату відповідно до ст..ст.44, 49 ГПК України віднести на відповідача.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 18.11.2009р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 44,49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з| Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Красна Поляна" (АР Крим, Чорноморський район, с. Красна Поляна, вул.. Леніна, 5, ЄДРПОУ 30833679, ІНН 308336701266, св.-во№100192970 на користь Приватного підприємства "Крим-Єврострой" (95034, м. Сімферополь, пров. Февральський, 10, кв. 7, ОКПО 33187609, р/р260010131939 в ВАТ «Збербанк» Росії» м. Сімферополь, МФО 320627, ІНН 331876001281, № св-ва 00883371) 205683грн84коп боргу, 21637грн.94коп індексу інфляції, 5629грн.53коп річних, 57591грн.47коп штрафу, 1000,00грн. за послуги адвоката, 2 905грн.42коп держмита, 236грн.00коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.