Постанова № 68333663, 15.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року Справа № 910/21539/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В., суддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі№ 910/21539/16Господарського судуміста Києваза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій областідоПублічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк"простягнення 69 537,76 грн.

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився- відповідача:Мацко Т.В.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - РВ ФДМ України по Донецькій області) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" (далі - ПАТ "АБ "Експрес-Банк") про стягнення 205 439,47 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 (суддя Головіна К.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що враховуючи встановлені обставини у справі, дії сторін у спірних правовідносинах та умови п.10.6 договору оренди щодо автоматичної пролонгації дії договору без відповідного повідомлення, орендар не мав умислу порушувати умови договору щодо своєчасного повернення майна, а мав намір продовжити строк дії договору та користування майном.

Також місцевий суд зазначив, що орендар знаходився у режимі очікування продовження дії договору, а тому на цей період імперативного обов'язку повернути майно у нього не виникло. За вказаних обставин, місцевий суд дійшов висновку про відсутність вини та умислу Відповідача щодо несвоєчасного повернення чи непередачі майна, яке є об'єктом оренди, а тому вимога Позивача про стягнення неустойки за користування орендованим майном за час прострочення є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 (судді: Власов Ю.Л., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 скасовано частково, резолютивну частину викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 20053145) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, м. Харків, Майдан Театральний, 1; ідентифікаційний код 13511245) неустойку в сумі 31997 (тридцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто сім) грн 98 коп. та судовий збір в сумі 634 (шістсот тридцять чотири) грн 09 коп.

В іншій частині у позові відмовити".

Апеляційний господарський суд, встановивши, що відповідач отримав 02.02.2016 повідомлення знав про припинення договору оренди у зв'язку з закінченням строку його дії, відсутність обставин його поновлення та свій обов'язок повернути Позивачу предмет оренди, проте фактично повернув об'єкт оренди лише 31.10.2016р., чим порушив вимоги ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; очікування відповідача не звільняють його від обов'язку повернути орендоване майно та не зупиняють виконання цього обов'язку.

Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить, що неодноразово звертався з пропозиціями продовжити договорі оренди, на які отримував, зокрема погодження балансоутримувача майна про погодження продовжити договір, тому вважає, що його вина у неповерненні об'єкту оренди відсутня, що виключає застосування наслідків у вигляді сплати пені за нормою ст. 785 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.07.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліної С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.08.2017 у зв'язку з перебуванням судді-доповідача на лікарняному розгляд справи не відбувся, про що учасники судового процесу повідомлені телефонограмами; розгляд касаційної скарги у справі перенесено на 15.08.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.07.2007р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір оренди №3242/2007.

Відповідно до п.1.1 договору Позивач передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 145,1 кв. м., які розташовані за адресою: м. Красний Лиман, вул. Кірова, 22, та знаходяться на балансі Краснолиманського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Донецької залізниці (балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення відділення Відповідача.

Згідно з п.2.1 договору Відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата, розрахована відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995р. №786, та становить 1885,30 грн. без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п.3.3 договору оренди орендна плата перераховується Відповідачем до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% відповідно щомісяця не пізніше 12 числа місяця.

Відповідно до п.10.1 договору останній укладено строком на 364 дні, що діє з 11.07.2007 р. по 10.07.2008 р.

Згідно з п.10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором при умові погодження з балансоутримувачем.

Відповідно до п.10.7 договору чинність останнього може бути припинено внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

11.07.2007р. Позивач на виконання умов договору оренди передав Відповідачу в оренду державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 145,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Красний Лиман, вул. Кірова, 22, та знаходяться на балансі Краснолиманського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Донецької залізниці, що підтверджується актом прийому-передачі.

25.12.2007р. сторонами було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої строк дії договору №3242/2007 від 11.07.2007р. продовжено з 11.07.2007р. до 06.07.2010р.

01.08.2011 р. сторонами було укладено договір №3, відповідно до якого визначено, зокрема, що строк дії договору №3242/2007 від 11.07.2007р. продовжено до 07.07.2012р. та договір №3242/2007 від 11.07.2007р. доповнено п.10.10, згідно з яким якщо Відповідач не виконує з обов'язку щодо повернення майна, Позивач має право вимагати від Відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного договору. Укладаючи даний договір, сторони дійшли згоди та наголошують на тому, що положення ст.232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли таке зобов'язання мало бути виконане, не розповсюджуються на строк нарахування неустойки, яку Позивач, відповідно до умов даного пункту та приписів ст.785 Цивільного кодексу України, має право нараховувати та вимагати до сплати від Відповідача.

19.03.2013р. сторонами було укладено договір №5, відповідно до якого визначено, зокрема, що строк дії договору №3242/2007 від 11.07.2007р. продовжено до 06.07.2013р.

29.10.2013р. сторонами було укладено договір №6, відповідно до якого визначено, зокрема, що строк дії договору №3242/2007 від 11.07.2007р. продовжено до 05.07.2014р.

24.01.2014р. сторонами було укладено договір №7, відповідно до якого визначено, зокрема, що строк дії договору №3242/2007 від 11.07.2007р. продовжено до 31.12.2014р.

24.02.2015р. сторонами було укладено договір №9, відповідно до якого визначено, що з 31.12.2014р. орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2014р. - 11895,30 грн. Орендна плата з грудня 2014р. щомісяця корегується на індекс інфляції, встановлений Державною службою статистики України. Також сторони погодили, що строк дії договору №3242/2007 від 11.07.2007р. продовжено до 30.12.2015р.

23.07.2015р. сторонами було укладено договір №10, відповідно до якого визначено, що строк дії договору №3242/2007 від 11.07.2007р. пролонговано, але не більше ніж до 31.12.2015р.

28.01.2016 р. Позивач листом №11-05-00482 повідомив Відповідача про припинення дії договору оренди, а також про необхідність повернення Позивачу орендованого приміщення протягом 3 робочих днів. Вказаний лист отримано Відповідачем 02.02.2016р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

31.10.2016р. Відповідач повернув об'єкт оренди балансоутримувачу, що підтверджується актом приймання-передачі.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з п.1 ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведені норми дають підстави для висновку, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Тому, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно з ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору оренди строк останнього закінчився 31.12.2015р., про що Позивач у відповідності до вимог ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомив Відповідача листом №11-05-00482 від 28.01.2016р., який Відповідач отримав 02.02.2016р., тому суд апеляційної інстанції правомірно вказав, що з цього дня Відповідач знав про припинення договору оренди у зв'язку з закінченням строку його дії, відсутність обставин його поновлення та свій обов'язок повернути Позивачу предмет оренди.

Об'єкт оренди Відповідач фактично повернув лише 31.10.2016р., чим порушив вимоги ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За вказаних обставин, апеляційний суд обґрунтовано визнав наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки за період з 01.01.2016р. по 31.10.2016р. в сумі 31997,98 грн, оскільки нарахування вказаної неустойки має здійснюватись з 03.02.2016 після отримання 02.02.2016р Відповідачем листа Позивача №11-05-00482 від 28.01.2016р..

Доводи Відповідача щодо очікування на продовження договору оренди відхилено правомірно, оскільки такі очікування Відповідача не звільняють його від обов'язку повернути орендоване майно та не зупиняють виконання цього обов'язку; умовою поновлення договору оренди є відсутність заперечень орендодавця у встановлений місячний термін, тому сплата Відповідачем коштів після припинення договору оренди, не є підставою для поновлення вказаного договору оренди.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 910/21539/16 Господарського суду міста Києва залишити без зміни.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська