Рішення № 68332171, 17.08.2017, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5492/17

Провадження № 2/242/232/17

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2017 р. Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Капітонова В. І. , при секретарі Нарижній О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку заочного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

Вс т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Публічним акціонерним товариством « Комерційний банк « Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 13 червня 2013 року укладено кредитний договір № 086/0012-О, на підставі якого позивач надав відповідачу кредитні кошти з лімітом у сумі 1 220 гривень з процентною ставкою 73% річних на строк до 12 червня 2014 року.

З дати отримання кредитних коштів відповідачем здійснено лише часткову оплату кредиту та нарахованих відсоткі , згідно з умовами договору, в зв’язку із чим у відповідача виникла заборгованіст , яка станом на 01 грудня 2016 року становить 7 106 гривень 49 коп., та складається з наступного:

-1 217 гривень 62 коп. - заборгованість за кредитом;

-2 269 гривень 86 коп. - заборгованість за процентами;

-2 226 гривень 45 коп. – заборгованість по пені за прострочення сплати процентів, кредиту;

-169,22 грн. - заборгованість 3% річних;

-1 223,35 грн. - інфляційні збитки по кредиту, процентам.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 7 106 гривень 49 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 гривень 00 коп.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справу у його відсутність, а також про згоду на ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з’явився. Згідно ст.ст. 169, 224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені в пункті 6 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», при ухваленні рішення суд відповідно до ст. 212 ЦПК України оцінює докази з урахуванням вимог ст. ст.58 та 59 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно частини 1ст. 11 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону України від 1 грудня 2005 року № 3161-IV) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 4ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі.

Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6)умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з наведених правових норм, єдиним належним та допустимим доказом укладення між сторонами кредитного договору та досягнутих сторонами умов такого договору є укладений ними в письмовій формі кредитний договір, зі змісту якого суд має встановити умови надання кредиту, зокрема, суму кредиту, строк та порядок її повернення; річну відсоткову ставку за кредитом, строки та порядок її сплати; відповідальність за порушення умов кредитного договору, в тому числі розмір та порядок нарахування пені за прострочення виконання кредитних зобов’язань.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що Публічним акціонерним товариством « Комерційний банк « Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 13 червня 2013 року укладено кредитний договір № 086/0012-О, на підставі якого позивач надав відповідачу кредитні кошти з лімітом у сумі 1 220,00 гривень з процентною ставкою 73% річних на строк до 12 червня 2014 року.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог ні оригінал, ні належним чином посвідчену копію договору про надання відповідачу кредиту, заборгованість за яким вимагає стягнути, не надав.

Надані на підтвердження факту заволодіння майном банку звернення до Міністерства внутрішніх справ України від 15 серпня 2014 року № б/н, відповідь Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 25 грудня 2015 року за №4/1335, не є доказами укладення між сторонами кредитного договору.

На підтвердження позовних вимог ПАТ «КБ «УФС» надало виписки з особових рахунків, відкритих на ім’я ОСОБА_1 за період з 13 червня 2013 року по 01 грудня 2016 року , зокрема, за рахунком: 26256001211115.980.

Однак суд вважає, що зазначені виписки з особового рахунку не є належним та допустимими доказами укладення між сторонами кредитного договору, змісту його умов та отримання позивачем коштів за кредитним договором.

З виписок цього особового рахунку не вбачається зміст зобов`язань банку та позичальника щодо умов надання кредитних коштів, їх повернення та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Будь-яких доказів щодо типу та розміру процентної ставки, порядку сплати процентів за користування кредитними коштами позивачем суду не надано.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення пені, позивач в позовній заяві не зазначив чи була вона передбачена договором, за порушення яких зобов`язань, в якому розмірі. Будь яких доказів щодо наявності між сторонами домовленості щодо права позивача на неустойку (пеню) за порушення зобов`язань за договором та її розміру позивач суду не надав.

Відповідно до частини 4ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявність об`єктивних перешкод у наданні банком кредитного договору, на що посилається позивач, не є підставою для звільнення позивача від доказування факту укладення ним кредитного договору з відповідачем.

Відповідно до частини 1ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. У справах позовного провадження суд не має права витребувати необхідні докази за власною ініціативою.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Надані позивачем докази не підтверджують факт укладення з відповідачем кредитного договору, умови надання кредитних коштів. Позивачем не надано допустимих доказів на підтвердження факту виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором, зокрема, не доведено, що відповідач має перед банком кредитні зобов'язання.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не обґрунтовані і не підлягають задоволенню.

На підставівикладеного, керуючись ст.ст. 626,627, 1054 ЦК України, ст.ст. 10,11,57-60,212-215,224,226 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

У задоволенні в позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. І. Капітонов