Постанова № 6833078, 10.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2009 р. № 2-9/7972-2008

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Бернацької Ж. О.,

Разводової С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року

у справі№ 2-9/7972-2008

господарського судуАвтономної Республіки Крим

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

до відповідачів1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислової фірми "Сервісгаз"

за участю третьої особи Приватного підприємства "МВН"

простягнення 50 000,00 грн.

за участю представників:

позивача -не з'явився

відповідачів - 1. не з'явився

2. не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2008 року Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислової фірми "Сервісгаз" за участю третьої особи Приватного підприємства "МВН" про стягнення 50 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2008 року (суддя Пєтухова Н.С.) у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2009 року (судді Черткова І.В., Волков К.В., Гоголь Ю.М.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2008 року зі справи № 2-9/7972-2008 скасовано та прийняти нове, яким позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислової фірми "Сервісгаз" солідарно на користь позивача 50000 грн. штрафу та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2009 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2008 року.

Вимоги касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз" обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне, 20 березня 2007 року між сторонами було укладено договір №20/03/07 на виготовлення технологічного обладнання, збільшення та заміну сторін в зобовязанні.

Відповідно до умов даного договору виконавці - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислової фірми "Сервісгаз", взяли на себе зобовязання виготовити власними або іншими силами та засобами замовнику 2 ОСОБА_1, технологічне обладнання, а саме компресорний блок СКІФ 5 відповідно до ТУ У 29.1-23203562.001-2001, а також провести монтажні та пуско- налагоджувальні роботи устаткування, а субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 брав на себе зобовязання прийняти устаткування та своєчасно оплатити його вартість.

Відповідно до п.3.1 зазначеного договору відповідачі зобовязались виготовити обладнання протягом 60 днів з наступного робочого дня з моменту оплати грошей у сумі 150000грн.

Відповідно до п.3.1.1 зазначеного договору 60 робочих днів розраховуються шестиденного робочого тижня з урахуванням встановлених законом святкових днів.

Відповідачем зобовязання за договором були виконані про що свідчить підписаний 20 грудня 2007 року сторонами акт прийому передачі обладнання та виконаних робіт за договором №20/03/07 на виготовлення технологічного обладнання, а також акт №20/03/07-2 від 14 грудня 2007 року приймання обладнання після комплексного опробування.

20 грудня 2007 року сторонами було підписано додаток та зміни до договору №20/03/07, якими сторони доповнили договір п. 10.7. наступного змісту: "Виконавці зобов'язуються на першу вимогу Замовника-2 протягом 3 днів, направленому листом, телеграмою, факсимільним або електронним зв'язком відряджати в його розпорядження 2 (двох) фахівці строком на 5 (п'ять) робочих днів для перевірки роботи технологічного устаткування і навчання персоналу Замовника-2 користуватися технологічним устаткуванням. У разі порушення зазначеної умови або не усунення виявлених поломок в роботі технологічного устаткування Виконавці в солідарному порядку виплачують Замовникові-2 штраф в сумі 50000 грн.

Позивач 21 січня 2008 року спрямував на адресу відповідачів факсимільним зв'язком лист з проханням командувати протягом 3 днів 2 спеціалістів строком на 5 робочих днів для перевірки роботи технологічного устаткування та навчання персоналу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій аналогічний лист був направлений на адресу відповідачів рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується фінансовими чеками від 22 січня 2008 року.

Позивач посилається на те, що відповідачами не були виконані вимоги п. 10.7. доповнення до договору №20/03/07 від 20 грудня 2007 року, а тому він просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку 50000 грн. штрафу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно отримання ТОВ Фірмою "Сервісгаз" листа факсимільним зв'язком, оскільки доводи апеляційної інстанції зводяться до листа ТОВ Фірми "Сервісгаз" датованого 21.01.2007 року, крім того в порушення вимог ст. 33 ГПК України позивачем не надано жодного рахунку ні від 24.01.2007 року ні від 24.01.2008 року який міг би вважатись відповідним доказом на користь останнього.

Рекомендований лист від 21 січня 2008 року, направлений позивачем на адресу ТОВ Фірми "Сервісгаз" 22 січня 2008 року, був отриманий останнім 28 січня 2008 року, про що свідчить запис у журналі вхідної кореспонденції за №57, то перебіг триденного строку на відрядження спеціалістів починається з 29 січня 2008 року та закінчується 31 січня 2008 року.

30 січня 2008 року генеральним директором ТОВ Фірми "Сервісгаз" підписано наказ № 8/а про направлення у відрядження слюсарів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у м. Перевальск до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 для проведення перевірки роботи технологічного обладнання строком на 5 робочих днів з 31 січня 2008 року по 04 лютого 2008 року.

Факт направлення ТОВ Фірми "Сервісгаз" своїх робітників до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 досліджувався судом першої інстанції та підтверджується посвідченнями на відрядження №4 та №5, виданими співробітникам ТОВ "фірма "Сервісгаз" ОСОБА_4. та ОСОБА_5, рахунками №000174 та №000175 готелю "Ювілейний", колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені дані підтверджують перебування згаданих спеціалістів у м. Перевальськ, а також фіскальні чеки підтверджують придбання палива для транспортного засобу. Зокрема, як встановлено судом першої інстанції у відповідності до фіскального чеку №022 від 03 лютого 2008 року, у зазначену дату, а саме о 8:30 пальне (газ метан) для автотранспортного засобу було придбане саме на АГНКС, що належить позивачу зі справи - СПД ОСОБА_1

На посвідченнях про відрядження є печатка субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ТОВ "Фірма "Сервісгаз" виконало свої обовязки, що були передбачені п. 10.7. доповнення до договору №20/03/07 від 20 січня 2007 року.

ТОВ "фірма "Сервісгаз" одноособово виконало вимоги позивача надавши йому відповідні послуги з перевірки роботи технологічного обладнання та навчання персоналу користуванню таким обладнанням.

У відповідності до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Таким чином, у даному випадку солідарність зобов'язання відповідачів прямо встановлена умовами договору, укладеного між сторонами по справі.

Статтею 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Оскільки одним з солідарних боржників, а саме ТОВ "фірма "Сервісгаз", солідарний обов'язок було виконано у повному обсязі, то господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про те, що зобовязання іншого солідарного боржника - ТОВ Науково-промислової фірми "Сервісгаз" є припиненим, а відтак кредитор - субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 є таким, що втратив право вимоги за ним.

Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанцій при розгляді цієї справи по суті неправильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог є правомірними.

Севастопольським апеляційним господарським судом при прийнятті постанови від 26 квітня 2009 року не було дотримано вищенаведені норми матеріального права, що призвело до прийняття судового рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить діючому законодавству.

Отже, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2009 року у справі № 2-9/7972-2008 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2008 року у справі № 2-9/7972-2008 залишенню без змін.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз" задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року скасувати.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2008 року зі справи №2-9/7972-2008 залишити без змін.

Головуючий І. А. Плюшко

СуддіЖ.О. Бернацька

С. С. Разводова