Рішення № 68327699, 15.08.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3934/17 Справа № 199/2128/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Богун О.О. Доповідач - Демченко Е.Л.Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський мясокомбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський мясокомбінат» (далі ТОВ «Глобинський мясокомбінат») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи тим, що він перебував із відповідачем у трудових відносинах, 22 грудня 2011 року його було звільнено.

Вказував на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2013 року на його користь із відповідача стягнуто 12.522 грн.14 коп. заборгованості із заробітної плати, 14.372 грн.10 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 8.250 грн. 78 коп. компенсації за невикористану відпустку та 3.000 грн. на відшкодування моральної шкоди, всього стягнуто 173.145 грн.02 коп.

Зазначав, що 22 травня 2014 року видано виконавчий лист та рішення суду ТОВ «Глобинський мясокомбінат» було виконано в повному обсязі 02 березня 2015 року.

Посилаючись на те, що заробіток за час вимушеного прогулу судом стягнуто до 22 грудня 2011 року, тоді як фактичний розрахунок відбувся 02 березня 2015 року, тому просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 889.598 грн.84 коп.

Справа судами розглядалась неодноразово, останнім рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з ТОВ «Глобинський мясокомбінат» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 90.734 грн. 31 коп.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 березня 2017 року та стягнення на його користь 889.593 грн.84 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Відповідно до вимог ч.ч.1,6 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.97 КЗпП та ст.15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Глобиський мясокомбінат» з 23 листопада 2010 року по 22 грудня 2011 року.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Глобинський мясокомбінат» про скасування наказів, стягнення заробітної плати, моральної шкоди та за зустрічним позовом ТОВ «Глобинський мясокомбінат» до ОСОБА_2 про стягнення зайво сплаченої заробітної плати, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2014 року, визнано неправомірним та скасовано накази ТОВ «Глобинський мясокомбінат» про оголошення догани: від 21 липня 2011 року №154; від 25 липня 2011 року №157; від 03 серпня 2011 року №167; від 05 серпня 2011 року №170. Визнано неправомірними та скасовано наказ ТОВ «Глобинський мясокомбінат» від 03 червня 2011 року №108/1 про депреміювання. Стягнуто з ТОВ «Глобинський мясокомбінат» на користь ОСОБА_2 12.522 грн.14 коп. заборгованості із заробітної плати, 149.372 грн.10 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 8.250 грн. 78 коп. компенсації за невикористану відпустку та 3.000 грн. на відшкодування моральної шкоди, всього 173.145 грн.02 коп. (том 1 а.с.6-10, 11-13)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року зазначені судові рішення залишено без змін; скасовано додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2014 року з питання розподілу судових витрат (том 1 а.с.14-17).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2013 року встановлено, що середньомісячна заробітна плата позивача складала 23.235 грн.66 коп., середньоденна 1.106 грн.46 коп.

22 травня 2014 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська видано виконавчий лист та 20 червня 2014 року ВДВС Глобинського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження (том 1 а.с.18,19-20).

Постановою ВДВС Глобинського районного управління юстиції від 03 березня 2015 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа №401/3294/12, виданого 22 травня 2014 року, закінчено (том 1 а.с.21-22).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року по даній справі були скасовані рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 липня 2015 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1 а.с.208-210).

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Частково задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобовязання відповідача сплатити позивачeві середній заробіток за весь час затримки розрахунку, проте прийшов помилкового висновку про стягнення середнього заробітку у розмірі 90.734 грн. 31 коп. за 513 днів.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

За правилами ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування ;в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Нетривалий час роботи працівника на підприємстві чи незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України №6-60цс11 від 21 листопада 2011 року, №6-64цс13 від 03 липня 2013 року, №6-144цс13 від 29 січня 2014 року та №6-159цс13 від 22 січня 2014 року, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що затримка розрахунку склала 800 днів, а не 513 днів, як зазначив суд першої інстанції.

Посилання ТОВ «Глобинський мясокомбінат» на те, що до розрахунку середнього заробітку за весь час затримки виплат належних сум при звільненні не повинні враховуватись дні, коли виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2015 року зупинялось на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і процесуальних справ, є безпідставними, а тому колегія суддів до уваги не приймає.

Правила обчислення середнього заробітку передбачені ч.2 ст.235 КЗпП України, ст.27 Закону України «Про оплату праці» та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Стосовно суми, з якої необхідно виходити при розрахунку, колегія суддів звертає увагу на те, що Порядком визначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат

за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

ОСОБА_2 було звільнено 22 грудня 2011 року, а тому розрахунок середньої заробітної плати необхідно проводити відповідно до п.п.2,4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

З матеріалів справи вбачається, що посадовий оклад ОСОБА_2 складав 2.830 грн.

На підставі викладеного та з урахуванням позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 23 грудня 2011 року по 02 березня 2015 року у розмірі 141.496 грн. (176 грн.87 коп. х 800 днів).

Посилання апелянта щодо середньоденної заробітної плати у розмірі 1.106 грн.46 коп. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вона розраховувалась при вирішенні спору щодо стягнення на користь позивача заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди. По даній справі необхідно враховувати п.п.2,4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, а саме обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку за останні два місяці, що передували звільненню.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 березня 2017 року в частині суми, яка підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 березня 2017 року змінити, збільшивши розмір стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 90.734 грн.31 коп. до 141.496 грн.

Достягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський мясокомбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 507 грн.62 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.