Постанова № 6832683, 29.09.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 р. № 11/198 (02-4-36/569) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіРазводової С.С. (доповідач),

суддівПлюшко І.А., Бернацької Ж.О.

розглянувши касаційне подання прокуратури м. Києва

напостанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.09р.

у справі№ 11/198

за позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України, Кримського державного авіаційного підприємства "Універсал-Авіа"

доЗАТ "Авіаційна компанія "Сінком-Авіа"

простягнення 853552,76 грн.

За участю представників сторін

від позивача Гайдук Ю.А. дов., Чайковська Ю.С. дов.,

від відповідача не зявилися,

від прокуратури Руснак Ю.І. посв.

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора міста Києва звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України та Кримського державного авіаційного підприємства „Універсал-Авіа” до господарського суду м. Києва про стягнення з закритого акціонерного товариства „Авіаційна компанія „Сінком-Авіа” збитків 853552,76 грн., що спричинені ним при користуванні переданого йому в оренду майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2008 р. у справі № 11/198 (суддя Смиронова Ю.М.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року у справі № 11/198 (судді: Корсак В.А., Авдєєв П.В., Коршун Н.М. ) рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008 року у справі № 11/198 змінено та викладено його у наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Авіаційна компанія „Сінком-Авіа” (04050, м. Київ, вул.. Мельникова, 81; код ЄДРПОУ 30861905) на користь Кримського державного авіаційного підприємства „Універсал-Авіа” (95024, м. Сімферополь, вул. Аерофлотська, 5; код ЄДРПОУ 01130615) збитки у сумі 47295грн.82 коп. В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Авіаційна компанія „Сінком-Авіа” (04050, м. Київ, вул.. Мельникова, 81; код ЄДРПОУ 30861905) на користь Кримського державного авіаційного підприємства „Універсал-Авіа” (95024, м. Сімферополь, вул. Аерофлотська, 5; код ЄДРПОУ 01130615) витрати по сплаті державного мита за подання позову у розмірі 472,96 грн., 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Кримського державного авіаційного підприємства „Універсал-Авіа” (95024, м. Сімферополь, вул. Аерофлотська, 5; код ЄДРПОУ 01130615) на користь Закритого акціонерного товариства „Авіаційна компанія „Сінком-Авіа” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81; код ЄДРПОУ 30861905) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 118,24 грн.”.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, прокуратура м. Києва внесла до Вищого господарського суду України касаційне подання, в якому просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.09р., а рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008 р. у справі № 11/198 залишити без змін, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно договорів оренди повітряних суден № 14 від 14.01.2003, № 59 від 24.03.2003, № 85 від 18.05.2004 та № 103 від 10.06.2004 (далі - Договори), укладених між Кримським державним авіаційним підприємством “Універсал-Авіа”(орендодавець, далі - позивач-2) та Закритим акціонерним товариством “Авіаційна компанія “Сінком-Авіа”(далі - відповідач), останній був орендарем вертольотів типу МІ-8Т (далі - вертоліт) без екіпажу з інженерно-технічним персоналом.

З метою підтримки вертольотів, орендованих за вищевказаними Договорами, у стані льотної придатності відповідно до п.п. 4.6. та 4.10. Договорів сторони уклали наступні Додаткові угоди: № 4, б/д до Договору № 14, № 2 від 24.05.2004 до Договору № 85, № 7 від 26.01.2005, № 11 від 14.10.2005 та № 18 від 13.07.2006 до Договору № 103, за якими позивач-2 зобовязався надати відповідачу на безоплатній основі на термін дії основних Договорів запасні частини у відповідності до переліку, визначеного додатковими угодами.

Відповідно до п.п. 7.4.3. Договорів відповідач зобов'язався повернути орендоване майно після закінчення строку дії Договорів у стані, придатному до експлуатації, а згідно пп. 7.4.17. Договорів - повернути орендовані вертольоти, запасні частини, устаткування та інше майно позивача-2 по закінченню терміну оренди.

Положеннями п. 13.1. Договорів передбачено набрання ними чинності з моменту їх підписання та встановлено термін дії Договору № 14 до 14.01.2004, Договору № 59 до 24.03.2004, Договору № 85 до 18.05.2007 та Договору № 103 до 10.04.2007.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Також, відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих положень ГК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що застосуванню підлягають Цивільний та Господарський кодекси України, оскільки спірні правовідносини за Договором № 14 від 14.01.2003 продовжували існувати після набрання чинності зазначеними кодексами, а всі інші укладені після 01.01.2004.

Згідно заявленого позову позивач просить відшкодувати збитки, стягнувши вартість неповернутого відповідачем наступного орендованого майна:

-двигун ТВ2-117АГ НОМЕР_1;

-двигун ТВ2-117АГ НОМЕР_2;

-рульовий гвинт НОМЕР_3;

-лопаті рульового гвинта НОМЕР_4;

-прискорювач редукційний НОМЕР_5;

-прискорювач редукційний НОМЕР_6;

-карданний вал приводу вентилятора НОМЕР_7;

-металошукач ручний МІП-3 №НОМЕР_8;

- насос НР-40;

-човен рятувальний;

-командний агрегат КА-40;

-вентилятори ДВ-302 кабіни екіпажу (2 одиниці);

-авіагарнітура;

-касети КС-05 (2 одиниці);

-бортові годинники АЧС-1 (2 одиниці);

-рятувальні жилети (6 одиниць);

-вогнегасник ОУ-2;

-сокири бортові (2 одиниці);

-шприц змащувальний;

-килим пілотської кабіни;

-заглушки двигуна вихлопні (3 одиниці);

- фільтри паливні (20 одиниць).

Відповідно до 5.2 Договорів орендодавець передає ПС уповноваженим представникам орендаря шляхом оформлення двостороннього акта приймання-передачі.

Суд попередньої інстанції встановив, що фактичні дії сторін щодо передачі частини майна, зазначеного в позові, не відповідають вказаному пункту 5.2 Договорів, оскільки майно, а саме: двигун ТВ-117 НОМЕР_2, командний агрегат КА-40, насос НР-40 КДАП, килим пілотської кабіни, заглушки двигуна вихлопного (3шт.), вентилятори ДВ-302 (2 шт.), авіа гарнітура, бортові годинники не передавалось відповідачу за двостороннім актом приймання-передачі.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано належних доказів передачі відповідачу в орендне користування зазначеного майна, а відповідач в свою чергу заперечував факт передачі йому в оренду зазначеного майна.

Щодо посилань позивача про те, що двигун ТВ2-117 НОМЕР_2, який мав бути встановлений на вертольоті UR-24225, відповідачем 27.11.2004р. знято на ремонт і не повернуто позивачу, та замість нього відповідачем встановлено двигун ТВ2-117 НОМЕР_9, що, на думку позивача, підтверджується актом прийому-передачі від 25.03.2003р. то судом попередньої інстанції вони правомірно не були прийняті до уваги з огляду на таке.

В акті прийому-передачі від 25.03.2003р., складеного представниками сторін у справі, про передачу в оренду, зокрема, двох двигунів за НОМЕР_2 та НОМЕР_9 міститься напис про те, що двигун НОМЕР_2 27.11.2004р. знятий.

В свою чергу, позивач, заперечуючи проти передачі йому в оренду двигуна НОМЕР_2 та його заміни, посилався на те, що його екземпляр акта прийому-передачі з підписами та печатками сторін не містить відомостей про його передачу відповідачу

Суд попередньої інстанції, дослідивши екземпляр оригіналу акта прийому-передачі двигунів від 25.03.2003р, встановив, що він не містить даних про передачу відповідачу в оренду двигуна НОМЕР_2, а також не містить поміток про те, що даний двигун був знятий.

Крім цього, як встановлено апеляційною інстанцією, в акті прийому-передачі від 25.03.2003р., який знаходиться у позивача, помітка в ньому про те, що двигун НОМЕР_2 27.11.2004р. знятий зроблена не належним чином, а саме, без засвідчення про це обома сторонами юридичних осіб відповідними підписами, тому така помітка не може слугувати відповідним доказом.

За таких обставин, суд попередньої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів передачі відповідачу в орендне користування двигуна НОМЕР_2, а відповідно і підстав для стягнення його вартості.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача вартості аварійного маяка ЕЛТ-450 НОМЕР_10, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до видаткової накладної № 1 від 11.01.2008р. останній позивачем було повернуто представнику відповідача Кошкарьову С.Б. ще до подачі даного позову.

Крім цього, відмовляючи в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача вартості лопаті рульового гвинта НОМЕР_11 попередня інстанція встановила що згідно листа відповідача за вих. № 1.01-443 від 18.03.2008р. дане майно утилізоване у звязку із закінченням назначеного ресурсу та календарного строку служби.

Відносно стягнення вартості орендованого майна, а саме:

-касети Кс-0,5 (2 шт.),

-сокири бортові (2 шт.),

-фільтри паливні (20 шт.),

-вогнегасник ОУ-2,

-шприц змащувальний,

-рятувальні жилети (6 штуки), то суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Пунктами 7.4.15, 7.4.16, 7.4.17 Договорів оренди передбачено, що відповідач зобовязався повернути позивачу всі запасні частини вертольоту та агрегати.

Відповідно до позовних вимог, відповідачем порушено зобовязання щодо повернення взятого в оренду майна.

Позивач також посилався на те, що орендоване майно йому не повернуто у звязку з його втратою відповідачем.

Натомість, відповідно до листів відповідача за №№ 321,322,323 від 30.12.2008р., адресованих позивачу, відповідач повідомляв позивача про наявність у нього даного майна та просив письмово повідомити за допомогою експрес-поштою про передачу ним позивачу цього майна.

Апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази відповідного реагування на зазначені листи відповідача і дійшов висновку про небажання позивача в отриманні майна, переданого в оренду, та негайного поновлення порушеного його права щодо переданого в оренду майна.

На думку суду попередньої інстанції, в даному випадку відсутні підстави для відшкодування збитків у вигляді стягнення вартості вказаного майна з причин його втрати, оскільки дане майно є в наявності відповідача та пропонувалось передати його позивачу. Також відповідно до накладної №1 від 11.01.2008р. позивачу було повернуто жилети рятувальні у кількості 3-ох штук, натомість, позивач просив відшкодувати вартість не 3-ох, а 6-ти жилетів.

Стосовно стягнення вартості орендованого майна, а саме:

-двигуна НОМЕР_1,

-прискорювач редукційний УПО 3/2 зав.НОМЕР_6 та УПО 3/2 зав. № НОМЕР_5,

-карданний вал приводу вентилятора 8А-6314-00ПС №Л82286,

-металошукач ручний МИП-3 № НОМЕР_8,

-рульовий гвинт 8-3904-000ПС № НОМЕР_12, то як зауважив суд, відповідач визнає позов щодо вказаного майна частково у розмірі 45515 грн. 93 коп., посилаючись на те, що при стягненні його вартості слід враховувати амортизацію.

Проте, позивач просить стягнути вартість переданого в оренду майна без врахування амортизаційного зносу майна, а виходячи з ринкових цін.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 779 ЦК України наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що підлягають відшкодуванню збитки у вигляді стягнення з відповідача вартості даного майна з урахуванням амортизаційного його зносу відповідно до розрахунку відповідача, а саме:

-двигуна НОМЕР_1- 20386 грн. 19 коп.,

-прискорювача редукційного УПО 3/2 №НОМЕР_6 -1796 грн.39 коп.,

-прискорювача редукційного УПО 3/2 №НОМЕР_5 2025 грн. 19 коп.,

-карданного валу приводу вентилятора 8А-6314-00ПС № Л82286- 1565 грн. 77 коп.,

-металошукача ручного МИП-3 №НОМЕР_8 1257 грн. 36 грн.,

-рульового гвинта 8-3904-000ПС НОМЕР_3 18485 грн. 01 коп.

Крім цього, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача вартості пошкодженого човна рятувального, що складає 1779 грн. 89 коп. є правомірним, оскільки згідно з Актом від 17.04.2006р., складеного відповідачем, даний човен пошкоджений і не підлягає відновленню та експлуатації, а відповідно до ч.1 та 2 ст. 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що позов слід задовольнити частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки у розмірі 47295грн.82 коп.; в іншій частині позову слід відмовити.

Проте, судова колегія з такими висновками апеляційного господарського суду погодитись не може, з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що частина майна взагалі не була отримана ЗАТ "Сінком-Авіа", а решту майна не можливо повернути, у зв'язку з перебуванням його у Республіці Судан, де відбуваються масові протести та громадські заворушення, які супроводжуються бойовими діями.

Судова колегія не погоджується із цими висновками, оскільки зазначені доводи відповідача про неможливість повернення агрегатів через бойові дії в Судані не підтверджуються документально Торговою промисловою палатою України, до компетенції якої входить посвідчення такого факту відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів не може погодитись із висновком апеляційного суду про недоведеність позивачами факту не повернення відповідачем агрегатів орендованих вертольотів, оскільки як було встановлено судом першої інстанції, позивачем і відповідачем 12.12.07р. був підписаний і скріплений печатками акт відсутності та стану агрегатів повітряного судна від 12.12.07р., який свідчить про передачу відповідачу в оренду відповідного майна, а також формуляр вертольоту бортовий номер UR-24225, який свідчить про передачу двигуна ТВ2-117АГ № НОМЕР_2.

Згідно п.п. 19.2.5 Наказу Міністра цивільної авіації № 421 від 27.12.83р. формуляри й паспорти, видані заводом виробником, є основними документами для обліку напрацювання авіаційної техніки та її технічного стану. Експлуатувати авіаційну техніку без формуляру (паспорту) заборонено.

Таким чином, чинним законодавством визначено, що основним документом вертольоту є формуляр (паспорт), який і є, як підставно зазначив суд першої інстанції, доказом передачі відповідачу майна КДАП "Універсал-Авіа".

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем власноруч були вписані у формуляр встановлені на вертольоті двигуни, в тому числі й двигун ТВ2-117АГ № НОМЕР_2 (запис від 27.11.04р.)

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що запропоноване відповідачем майно є іншим обладнанням ніж те, яке передано в оренду, і по технічним характеристикам представляє собою ремонтний фонд, не має ніякої цінності та не може бути використано в експлуатації вертольотів.

Отже, судова колегія погоджується із висновками господарського суду м. Києва про те, що відповідачем не виконано умови договору.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає нормам матеріального і процесуального права, і тому підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008 р. у справі № 11/198 залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційне подання прокуратури м. Києва задовольнити.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.09р. по справі № 11/198 скасувати.

3.Рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008 р. залишити без змін.

Головуючий, суддя С.С. Разводова

Судді І.А. Плюшко

Ж.О. Бернацька