Постанова № 6832092, 03.08.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2009 р. м. Чернівці Справа №2а-817/09/2470

          Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Ватаманюка Р.В.;

секретаря –Петлюка Ю.В.;

за участю: представника позивача – Чорнея М.Г. ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівцідодочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Чернівецький комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованості з відшкодування пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», -

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позовіУправління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівціпросить суд стягнути з дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Чернівецький комбінат хлібопродуктів" на користь Позивача заборгованість у сумі 1 252,24 грн.

          В обґрунтування свої позивних вимог зазначив , що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування і має заборгованість по платежах до Пенсійного Фонду України, а саме має заборгованість з відшкодування пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач повторно не направив представника в судове засідання, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не направив. Суд вважає за можливе та доцільне розглянути справу без участі представника відповідача, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Судом досліджені письмові докази наданні позивачем.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі обставини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»та ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Відповідач перебуває на обліку в Позивача і є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. На час розгляду справи в суді Відповідач має заборгованість з відшкодування пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в сумі 1 252,24 грн.

Приведене підтверджується дослідженими доказами та не заперечується сторонами.

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.                               

          Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі –Закон № 1058-ІV) всі відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.                                                   Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону 1058-ІV страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону 1058-ІV визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.                               

Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення»N 1788-XII від 05.11.1991 року виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів ПФУ. Відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених згідно пунктом б), з) статті13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».                                                            Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.                                                                                           

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.                                                                                           

Згідно пункту 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі-Інструкція) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у визначених розмірах.                                                                       

Відповідно до пункту 6.4. Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.                                                                                

Згідно з пунктом 6.8. Інструкції, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомлені місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.                                                             

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати понесені позивачем витрати на виплату та доставку пенсій з 1.04.2009 року по 1.06.2009 року у розмірі 1252,24 гривень, що також підтверджується розрахунком суми позовних вимог (а.с. 4-6) .                                         

Суд враховує, що відповідно до ч. 12 статті 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника та мають пріоритет перед всіма іншими зобов’язаннями, у тому числі із сплати податків та інших обов’язкових платежів.                     

Відповідно до ст. 71 КАС України відповідач не надав доказів сплати ним заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яка підлягає стягненню на користь позивача.                               

Виходячи з пояснень сторін, досліджених доказів, встановлених на підставі них фактів та положень Закону, суд вважає, за доведені ті обставини на які посилається позивач, а тому позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.                                         

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України встановлено, що якщо рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Судом не вирішується питання про стягнення судових витрат, оскільки позивачем така вимога не ставилася доказів не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Чернівецький комбінат хлібопродуктів" (пров. Миколаївський, 9, м. Чернівці, 58000, код ЄДРПОУ –00952686, розрахунковий рахунок –26001051607918 в ЧФ КБ «Пратбанк», МФО 356282) на користь Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці (ідентифікаційний код –21430549 розрахунковий рахунок 256093123757 в ЧОУ ВАТ «Державний ощадний банк України») заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 1 252,24 грн. (одна тисяча двісті п’ятдесят дві гривні двадцять чотири копійок)

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Р.В. Ватаманюк