Постанова № 6831907, 24.07.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 липня 2009 р. м. Чернівці Справа № 2а-432/09/2470

11 год. 50 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Якименку О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Вижницькому районі - Відповідач 1;

про визнання нечинними рішень (№0000012400, №0000422300) про застосування штрафних (фінансових) санкцій суб'єктів владних повноважень -Державної податкової інспекції у Вижницькому районі та Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області

та справу за позовом Державної податкової інспекції у Вижницькому районідо ПП ОСОБА_1- Відповідач про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій в розмірі 5960,25 грн.

За участю:

представника державної податкової інспекції у Вижницькому районі - Попенюк І.Я.;

представника ДПА в Чернівецькій області - Пацурківського О.А.;

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 24 липня 2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складенння постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Обставини справи:

Приватний підприємець ОСОБА_1 30.04.2009р. звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій суб'єктів владних повноважень -Державної податкової інспекції у Вижницькому районі та Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що факти, викладені в Акті перевірки державної податкової адміністрації у Чернівецькій області (далі - ДПАЧ), на підставі якого прийняті ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області (далі - ДПІВ) оскаржувані рішення (№0000012400 від 08.01.2009 року та №0000422300 від 13.03.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі відповідно 4 944,25 гривень та 1020,00 гривень за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі - Закон №265), не відповідають дійсним обставинам справи.

Представники відповідача заперечували проти заявленого позову, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті в межах наданих повноважень та у зв"язку із порушенннями виявленими в ході проведення перевірки та зафіксованими в Акті перевірки (заперечення приєднані до матеріалів справи а.с 29,39)

ДПІВ Звернулась 05.05.2009р. до суду з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_1про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій в розмірі 5960,25 грн (справа №2а-444/09/2470)., що були нараховані вищевказаними рішеннями. Представник відповідача проти вимог заперечував, зіслався на те, що вказані рішення він оскаржив - відповідно до поданого позову про визнання їх недійсними (справа №2а-432/09/2470).

У зв"язку із тим, що справи №2а-432/09/2470 та №2а-444/09/2470 пов"язані між собою, особи, що беруть участь у справах і докази в обох позовах одні й ті самі, а вимоги є зустрічними - суд об"єднав справи в одне провадження ухвалою від 27.05.2009р.

Представники сторін в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали, позови іншої сторони не визнали.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд,-

встановив:

ОСОБА_1 зареєстрований Вижницькою районною державною адміністрацією Чернівецької області 25.09.07р. свідоцтво № В02 471524 за місцем проживання: АДРЕСА_1, 59206, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

17.12.2009р. державними податковими ревізорами-інспекторами ДПАЧ згідно направлень №,№ 4806,4805 від 16.12.2008р. року (а.с. 37,38), здійснена перевірка автозаправної станції розташованої за адресою: вул. Українська,95 м.Вижниця, Чернівецької області в якій здійснює свою підприємницьку діяльність ОСОБА_1 За наслідками проведеної перевірки складено Акт перевірки №1864/24/00/23/2212404732 від 17.12.2008 року, яким встановлено, що на місці проведення розрахунків готівкових коштів було на 920,85 гривень більше, ніж зазначено в денному X-звіті (а.с.33). В ході перевірки також виявлено незабезпечення щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків, а саме: 10.08.2008р., 18.08.2008р., 13.10.2008р., 07.12.2008р.

На підставі вказаного Акту ДПІВ прийняті оскаржувані рішення №0000012400 від 08.01.2009 року та №0000422300 від 13.03.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4 944,25 гривень та 1020,00 гривень відповідно.

В судовому засіданні представник позивача зазначав, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без урахування тієї обставини, що виявлена невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі коштів, що зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій в розмірі 920,85 гривень, є грошовими коштами, які належать оператору АЗС ОСОБА_6, що не було враховано перевіряючими при складанні Акту перевірки. На підтвердження своєї позиції ОСОБА_5 вказала про боргову розписку ОСОБА_6 про отримання від гр. ОСОБА_7 920,85 грн. на виконання умов за договором позики та неправомірно включені перевіряючими в загальну суму коштів, що знаходились на місці проведення розрахунків.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265

Пунктами 11, 13 статті 3 Закону № 265 передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані :

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу та обліку їх кількості.

Відповідно до статті 22 Закону № 265/95-ВР, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

В ході перевірки виявлена невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків, а саме 920,85 гривень. Як стверджує представник ОСОБА_8, ці кошти належить оператору АЗС ОСОБА_6

Проаналізувавши ці посилання представника позивача, суд вважає їх необгрунтованими, оскільки вони суперечать матеріалам справи і об"єктивним даним по ній.

При цьому суд виходить з наступного: місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Як зазначили представники сторін та свідки, чіткого розмежування місця, де саме зберігаються грошові кошти, які ніби-то належали оператору АЗС та кошти ПП ОСОБА_1, не існує. Це підтверджує надана ОСОБА_1 схема внутрішнього приміщення, з якої чітко видно що кошти, які ніби-то належали оператору АЗС, знаходились в коробці на одному столі разом із пультами керування заправними колонками, касовим апаратом, місцем оператора, ящиком для грошей ПП ОСОБА_1 Зважаючи на вказане, всі кошти знаходились на місці проведення розрахунків. Представник ОСОБА_1, також не заперечував факт зберігання грошей в одному місці.

Твердженя ОСОБА_5 суперечить поясненню самого оператора АЗС, в якому зазначено, що на місці проведення розрахунків загальна сума готівкових коштів склала 4446,35 грн., в тому числі у коробці на столі - 1221 грн. Ніяких вказівок про суму 920,85 грн. під час перевірки не зроблено. ОСОБА_5 в судовому засіданні не змогла пояснити, чому в коробці разом із сумою 920,85 грн. знаходилась також сума 300,15 грн., яка включена до готівкових коштів ПП ОСОБА_1 відповідно до акту зняття залишків готівки на місці проведення розрахунків. У вказаному акті оператор АЗС зазначив, та поставив свій підпис в тому, що особистих грошей в касі не має, і що всі готівкові кошти представлені в повному обсязі і перераховані власноручно та виручка разом із залишком готівки на початок дня склала 4446,35 грн. Ці факти зазначені в акті перевірки, який оператор АЗС підписав без зауважень.

Твердження представника ОСОБА_1, в судовому засіданні та подані в судовому засідання письмові пояснення ОСОБА_6 (без номеру, без дати), про те, що на оператора АЗС чинився психологічний тиск та останній писав усі матеріали під диктовку перевіряючих і не мав змоги висловити свої заперечення, не підтверджено наявними матеріалами справи та спростовується показами свідків - СДПРІ відділу контролю за розрахунковими операціями інспектора податкової служби І рангу ОСОБА_9 та ГДПРІ відділу контролю за розрахунковими операціями радника податкової служби ІІІ рангу ОСОБА_10 Крім того, перевірка проводилась в громадському місці, одним з перевіряючих була жінка. Оспорювані рішення оскаржувались також в апеляційному порядку до керівників ДПА у Чернівецькій області, та до ДПА України, проте в цих та інших скаргах, позивач жодного разу (з моменту проведення перевірки) не вказав та не скористався можливістю оскаржити дії перевіряючих щодо психологічного тиску на оператора АЗС. Перевірка тривала 1 год 26 хв. - час достатній для вираження заперечень в усній та письмовій формі. Крім цього, оператор АЗС, як видно із матеріалів справи та пояснень учасників судового засідання, мав доступ до всіх документів, що складались при перевірці і мав можливість зробити запис по суті зауважень.

Законом №265 передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності несе відповідальність за невідповідність сум грошових коштів на місці проведення розрахунків. Тобто підприємець чи уповноважена його особа (продавець) має стежити за тим, які кошти вносяться в касу підприємства, здійснювати контроль за дотриманням правил внесення та видачі грошових коштів.

Відповідно п.14. Постанови КМУ від 20 грудня 1997 р. N 1442 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" суб'єкт господарювання повинен дотримуватися вимог Господарського кодексу України, Законів України "Про підприємництво", "Про охорону праці", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про захист прав споживачів", Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. N 833 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 25, ст. 1818),цих Правил, інших нормативних документів, що регламентують питання технічної експлуатації АЗС, їх торговельної діяльності.

Відповідно до п. 23 Постанови КМУ від 15 червня 2006 р. N 833 "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення" - "Забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників."

Що стосується встановленого факту незабезпечення щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків 10.08.2008р., 18.08.2008р., 13.10.2008р., 07.12.2008р. вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню зважаючи на наступне.

Представником ОСОБА_1 факт відсутності щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків 10.08.2008р., 18.08.2008р., 13.10.2008р., 07.12.2008р. не оскаржувався.

Твердження представника ОСОБА_1 про те, що АЗС не працювала у вказані дні, у зв"язку із ремонтними роботами за наслідками стихійного лиха та, як наслідок, були відсутні роздруковані на РРО фіскальні звітні чеки, не підтверджені матеріалами справи. На вимогу суду (ухвала від 05.05.2009р.) ОСОБА_1 не надав копій наказів по АЗС в 2008 році №№ 14,17,24,29. Крім того сам позивач та оператор АЗС, викликаний як свідок, по справі в судове засідання не з"явились.

Представник ОСОБА_1 не зміг відповісти на питання представника ДПІВ як могло працювати джерело підвищеної небезпеки - АЗС, що було затоплене, без проведення ремонтних робіт і чому ремонтні роботи по причині затоплення проводились короткотерміново на протязі одного дня через місяць, три місяці та п"ять місяців від моменту повені (затоплення), що сталася 23-27 липня 2008р.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 вказала на відсутність актів затоплення, інших документів щодо призначення категорії постраждалих від стихії та підтвердила, що ОСОБА_8 не подавались заяви для обстеження майна, пошкодженого унаслідок стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року відповідно до порядку встановленого Постановою КМУ від 30.07.2008р. №688 "Про затвердження Порядку обстеження майна, пошкодженого унаслідок стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року."

Відповідно п. 5 Постанови КМУ від 20 грудня 1997 р. N 1442 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" у разі закриття АЗС, спеціалізованих магазинів та інших пунктів продажу нафтопродуктів для проведення санітарних заходів, реконструкції, ремонту, технічного переобладнання та проведення інших робіт суб'єкт господарювання повинен не пізніше ніж за п'ять днів повідомити про це громадян шляхом розміщення поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату та період закриття. Ніяких доказів щодо закриття АЗС у встановленому порядку суду не було надано.

Натомість обставини, зазначені в позові ОСОБА_1, спростовані показами свідків в судовому засіданні. Ревізори, при проведенні перевірки, використали контрольні стрічки, роздруковані за 10.08.2008р., 18.08.2008р., 13.10.2008р., 07.12.2008р., якими встановлені факти реалізації паливно-мастильних матеріалів у відповідні дні а відтак - підтверджено факт здійснення підприємницької діяльності на АЗС ПП ОСОБА_1 у вказані дні. Представники ДПІВ та ДПАЧ довели, наявними доказами, а саме, актом у справі, факт здійснення діяльності АЗС 10.08.2008р., 18.08.2008р., 13.10.2008р., 07.12.2008р. та факт відсутності щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків, що є порушенням п.9 ст. 3 Закону №265.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, оскільки ОСОБА_1 не були виконані вимоги пунктів 9, 13 статті 3 Закону № 265, що відображені в акті перевірки, оскаржувані рішення є правомірними, в зв'язку з чим в задоволені позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до положень статті 10 Закону № 509 державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

При цьому, відповідно до норм ст. 17 Закону № 265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції.

Статтею 25 Закону № 265 передбачено, що суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

В судовому засіданні підтверджено законність прийнятих рішень ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області №0000012400 від 08.01.2009 року та №0000422300 від 13.03.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи такі обставини, заявлена сума заборгованості по сплаті штрафних санкцій у розмірі 5960,25 грн. підлягає стягненню в судовому порядку.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-72, 94, 86, 158-163, 254 КАС України, суд,-

постановив:

1. В задоволенні адміністративного позову приватного підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Вижницькому районі - Відповідач 1. тадержавної податкової адміністрації в Чернівецькій області - Відповідач 2.про визнання нечинними рішень суб"єктів владних повноважень відмовити повністю.

2. Позов державної податкової інспекції у Вижницькому районідо ПП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій в розмірі 5960,25 грн. задовільнити в повному обсязі та стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на користь державної податкової інспекції у Вижницькому районі (вул.Буковинська, 14, м.Вижниця, Чернівецька область, 59200, код 21424394) заборгованість по сплаті фінансових санкцій у розмірі 5960,25 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, пятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанова складена в повному обсязі 27 липня 2009 р.

Суддя А.П.Огородник