Постанова № 6831765, 17.07.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17.07.2009 р.           13:15           № 2а-6168/09/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгово технологічна компанія»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проскасування податкового повідомлення - рішення За участю представників сторін: Від позивача: Мельникова О.В., Александрович О.М. – представник за довіреністю

Від відповідача: Замковенко О.М., Зарицька Н.П.- представники за довіреністю          

у судовому засіданні 17.07.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ТОВ «Українська торгово технологічна компанія»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення –рішення №0002142302/0 від 03.04.09р., згідно з яким визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 9198946, 00 грн., в тому числі: 6132631,00 грн. основного платежу та 3066315,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення податкового кредиту за січень - травень 2008 року на загальну суму 6132631,00 грн. за господарськими договорами з поставки товарів та виконання робіт, укладених між позивачем та ТОВ «Технофетіш»вказує на те, що податковий кредит сформований відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», роботи виконані, що підтверджується актами виконаних робіт, а товар фактично отриманий з метою подальшого використання у власній господарській діяльності; оплачений позивачем повністю, витрати з придбання товару підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку та щодо яких у податкового органу не було зауважень при перевірці. За таких обставин, на думку позивача, відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Технофетіш»після виконання господарських договорів та скасування державної реєстрації контрагента ТОВ «Технофетіш»- ПП «Торгус –Лугі»не є підставою для висновку, що позивачем неправомірно віднесена до складу податкового кредиту сума ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ «Технофетіш»за січень –травень 2008 року.

Крім того, підтримуючи позов позивач посилається на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.09р. про перегляд справи за нововиявленими обставинами, якою скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.08р. про визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи –ПП «Торгус –Лугі»та про припинення юридичної особи.

За наведених обставин, представник позивача вважає оспорюване податкове повідомлення - рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачем всупереч пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включені до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість, згідно з податковими накладними, виданими контрагентом позивача ТОВ «Технофетіш»за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, в зв’язку з тим, що одним із постачальників ТОВ «Технофетіш»є ПП «Торгус –Лугі»державну реєстрацію якого постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.08р. скасовано та Актом ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 21.08.08р. №14398/290 анульовано реєстрацію платника ПДВ №100084751 з 21.12.07р. Отже, представник відповідача вважає, що позивачем завищено податковий кредит за січень –травень 2008 року, та у зв’язку з цим занижено податкове зобов’язання з ПДВ.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Торгово Технологічна компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.05р. по 30.09.08р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05р. по 30.09.08р., за результатами якої складено акт перевірки № 454/2302/32073530 від 20.03.09р.

На підставі зазначеного акта перевірки, податковим органом прийняте податкове повідомлення –рішення №0002142302/0 від 03.04.09р., згідно з яким позивачу визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 9198946, 00 грн., в тому числі: 6132631,00 грн. основного платежу та 3066315,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акта перевірки стор. 13-23 (а.с. 63-72 том 1), підставою для визначення даного податкового зобов’язання був висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у безпідставному, на думку податкового органу, включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виданими ТОВ «Технофетіш»на загальну суму 6132631, 00 грн. за січень –травень 2008 року, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті в розмірі 6132631,00 грн.

Підставою для такого висновку був той факт, що ухвалою суду від 09.02.09р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Технофетіш», та те, що одним із постачальників ТОВ «Технофетіш» є ПП «Торгус - Лугі», запис про державну реєстрацію юридичної особи якого №13821020000014259 від 11.12.07р. визнано недійсним згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.08р та припинено юридичну особу.

Як зазначено в акті перевірки на стор.20, на підставі вказаного рішення суду, податковим органом було анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ ПП «Торгус-Лугі»за №100084751 та виключено з Реєстру платників з моменту видачі - 21.12.07р., про що складено відповідний Акт №14398/290 від 21.08.08р., який затверджений в.о. начальника ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська .

З посиланням на вищевикладене, податковий орган вважає, що фінансово - господарські операції позивача з ТОВ «Технофетіш»провадились неправомірно та на підставі нікчемного правочину ТОВ «Технофетіш»з ПП «Торгус - Лугі», в зв’язку з чим, виписані ТОВ «Технофетіш» податкові накладні не можуть бути належним доказом на підтвердження правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в розмірі 6132631, 00 грн.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Перевіркою було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за період січня –травня 2008р. ТОВ «Технофетіш»поставило позивачу товарно –матеріальні цінності та виконало роботи на загальну суму 30663153, 55 грн., в тому числі ПДВ 6132630, 68 грн.

ТОВ «Технофетіш»виписані податкові накладні, які відображено в реєстрі отриманих податкових накладних позивача за відповідні періоди, розрахунки між суб’єктами господарювання проведені повністю, що встановлено та відображено податковим органом в акті перевірки та підтверджується банківськими виписками, які долучені до матеріалів справи. Крім того, податковим органом при перевірці досліджено акти прийому –передачі та оборотна –сальдова відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

В судових засіданнях представники відповідача підтвердили, що зауважень щодо підтвердження факту виконання сторонами господарських зобов’язань з поставки товарів та виконання робіт у податкового органу при перевірці не було. Копії первинних бухгалтерських документів та інших документів на підтвердження такого виконання долучені до матеріалів справи, а саме: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури на оплату , платіжні документи про оплату, акти здачі-приймання виконаних робіт. Окрім того, з метою підтвердження реальності (товарності) угод позивачем долучені до матеріалів справи копії первинних бухгалтерських документів, які свідчать про подальше використання придбаного у ТОВ «Технофетіш» товару , з метою його реалізації.

Наведені обставини та документальні докази підтверджують факт виконання господарських зобов’язань сторонами, свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами №20070103-УТ від 03.01.07р., № 82/240308 від 28.03.08р., №105/1080408 від 08.04.08р. (копії договорів та їх додатків долучені до матеріалів справи том 3 ) ; такі обставини встановлені перевіркою та відображені в Акті на стор.66.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»/надалі –Закон /.

Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Фактичні обставини справи, як зазначалось вище, підтверджують реальне здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 цього ж Закону, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

В даному випадку, видані та зазначені вище податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує відповідач.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону , як це зазначається у його п.п.7.2.4.

Перевіркою було встановлено, що одним із контрагентів ТОВ «Технофетіш»є ПП «Торгус-Лугі»(код ЄДРПОУ 35555267), яке зареєстроване виконкомом Луганської міської ради 11.12.07р. за №13821020000014259; 21.12.07р. видано свідоцтво платника ПДВ за №100084751.

Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як свідчать обставини справи, на момент вчинення та виконання господарських угод як ТОВ «Технофетіш»так і ПП «Торгус-Лугі»перебували в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується долученими до матеріалів справи витягами з ЄДРПОУ, довідкою Шевченківської районної у м. Києві держадміністрації від 24.07.09. № 02/35-4855, та не заперечується сторонами.

          Чинне законодавство не зобов’язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.

Крім того, суд звертає увагу відповідача і на той факт, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.09р. про перегляд справи за нововиявленими обставинами постанову від 01.07.08р. скасовано, а у позові ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи –ПП «Торгус-Лугі»відмовлено повністю.

За наведених обставин та правових норм, саме по собі анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Торгус-Лугі», що мало місце після укладання та виконання господарських угод між сторонами, не може доказом втрати контрагентом платника ПДВ статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру, що в спірному випадку також мало місце після виконання таких угод.

Рішення про виключення з реєстру платників ПДВ оформлене Актом №14398/290 від 21.08.08р про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП «Торгус-Лугі» та виключення з реєстру платника ПДВ, не можуть мати зворотної дії в часі, тобто поширюватися на правовідносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття такого рішення.

Порушення провадження у справі про банкрутство контрагента позивача ТОВ «Технофетіш»згідно з ухвалою суду від 09.02.09р. не тягне за собою недійсність угод , укладених з ним, до моменту припинення юридичної особи та виключення з ЄДРПОУ.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується: реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ в ціні товарів, послуг, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені продавцем ТОВ «Технофетіш», який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит в сумі 6132631,00 грн.

Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов’язань в одним із контрагентів в ланцюгу поставки позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Так, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону ).

Таким чином, покупець не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства , задіяного в ланцюгу поставки товару .

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку на придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Більше того, зауважень щодо формування позивачем валових витрат у зв’язку з придбанням товарів і послуг з метою їх подальшого використання в господарській діяльності у податкового органу не було, що підтвердили представники ДПІ в судовому засіданні.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв’язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На розподілі судових витрат на користь позивача, останній не наполягав.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0002142302/0 від 03.04.09р., згідно з яким визначене податкове зобовґязання за платежем з ПДВ в сумі 9198946, 00 грн., в тому числі : 6132631, 00 грн. за основним платежем та 3066315,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі 27.07.09р.: