Постанова № 6831725, 12.01.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12.01.2009 р.                                                                                                     № 2а-6841/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді –Перцової Т.С.

при секретарі –Карамушко І.І.

за участю представників сторін:

позивача –Козуб В.А.

першого відповідача – Курила В.О.

другого відповідача – Чернової О.А.

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „РСУ Облводоканал” до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова, Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ТОВ „РСУ „Облводоканал” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (надалі - відповідач-1) та Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (надалі - відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнень, які були прийняті судом, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 29.03.2006р. № 0002301520/0 на суму 1813,33грн. та від 29.03.2006р. № 0002301520/0 на суму 3727,20грн.; податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 30.01.2008р. № 0000331520/0 на суму 8481,32грн. та від 30.01.2008р. № 0000341520/0 на суму 1013,25грн.; витребувати у Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова акт перевірки ТОВ „РСУ Облводоканал” від березня 2006р., складені на його підставі податкові повідомлення-рішення від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0, реєстр податкових повідомлень-рішень за березень 2006 року, докази направлення позивачу акту перевірки від березня 2006р. та податкових повідомлень-рішень від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та №0002301520/0, а також стягнути на його користь держмито в розмірі 3,40 грн.

25.09.08р. позивач надав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом на підставі вимог п.2 ст.99 КАС України. В обґрунтування заявленого клопотання вказав, що дізнався про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0 лише 11.06.08р. при розгляді іншого позову до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по справі № 2а-3210/08, і тому строк звернення до суду просить суд почати відраховувати від зазначеної дати та вважати таким, що не сплинув на дату подання дійсного позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та наполягав на тому, що податкові повідомлення - рішення від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0 були складені відповідачем-1 із порушенням встановленої законом процедури та строків; вважає, що за своїм змістом оскаржувані рішення не відповідають законодавству з питань оподаткування. Позивач та його представник в судовому засіданні заперечують факт несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов’язань по ПДВ в 2001 – 2002 роках, зазначають, що дані, викладені в акті про порушення податкового законодавства від 22.03.2006р., на підставі якого відповідачем-1 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсності. Крім того, на думку позивача та його представника, з акту перевірки не вбачається, які відомості використовувались відповідачем-1 для проведення нарахувань. Позивач та його представник у судовому засіданні стверджує, що при складенні акту перевірки відповідачем-1 не були враховані положення наказу Головного архівного управління при Кабінеті міністрів України від 20.07.1998 року № 41 „Про затвердження Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин. Так, пунктом 294 зазначеного Переліку передбачений термін зберігання декларацій про податок на додану вартість - три роки. Таким чином, стверджує, що на дату проведення перевірки термін зберігання декларацій про податок на додану вартість, поданих позивачем до відповідача-1 в квітні, серпні 2001р. та лютому 2002р. збіг. Вказує на те, що зазначених декларацій та платіжних документів позивача, які перевірялись ДПІ, відповідач-1 до суду не надав. Також позивач наполягає, що в порушення вимог п.11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА від 17.03.2001р. №110 відповідач-1 не ознайомив та не надіслав йому ані акт перевірки, ані з укладені на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач заперечує факт відсутності його розташування за адресою місця знаходження в березні –липні 2006р. Зазначає, що зміна адреси розташування здійснена ним лише в серпні 2006 року на підставі рішення загальних зборів учасників згідно Протоколу № 6 від 09.08.2006р. Також, позивач послався, що в порушення вимог п. 4.9. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, відповідач-1 не розміщував оскаржувані податкові повідомлення-рішення на дошці податкових оголошень в період квітень 2006р. – грудень 2006р. включно. Наголошував на тому, що в порушення 4.3. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005р. №276 відповідач-1 не відображав датою граничного терміну сплати –тобто 14.04.06р. в картці особового рахунку позивача податкових зобов’язань в сумі 1813,33 грн. та в сумі 3727,20 грн., які були ним нараховані в березні 2006р. за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а також не відобразив ці зобов’язання в картці особового рахунку позивача станом до 31.12.2006р. Стверджував, що в порушення вимог п.7.7. Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.200р. відповідач-1 протягом податкового періоду з березня 2006р. до грудня 2006р. не проводив стягнення з позивача податкового боргу, нарахованого ним за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями в березні 2006р. В порушення п.4.3. Порядку № 253 відповідач-1 присвоїв обом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням один і той же порядковий номер та одну і ту же дату, що унеможливлює встановлення підстав та порядку їх складення, а також в порушення п. 4.1. Порядку № 253 не вніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення до реєстру податкових повідомлень-рішень в квітні 2006 року, що унеможливлює встановлення дійсної дати їх складення та законності процедури винесення. Також звернув увагу суду, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені відповідачем-1 з порушенням норм п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким встановлено, що податковий борг може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації, яким вважається день подання такої податкової декларації. З огляду на викладене, накладання штрафних санкцій в березні 2006 року за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, узгодженого за період 1, 2, 4 квартали 2001 року позивач та його представник в судовому засіданні вважають неправомірним, а оскаржувані податкові повідомлення рішення від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0 винесені відповідачем-1 на суму 1813,33грн. та на суму 3727,20грн. відповідно, такими, що підлягають визнанню не чинними.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, складених відповідачем-2 від 30.01.2008р. № 0000331520/0 на суму 8481,32грн. та від 30.01.2008р. № 0000341520/0 на суму 1013,25грн. за порушення строку сплати позивачем податкових зобов’язань за 1, 2, 3, 4 квартал 2006р. та 1 квартал 2007р., позивач та його представник в судовому засіданні зазначили, що позивач своєчасно сплачував податкові зобов’язання по ПДВ протягом 2006 –2007 року, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача-2 були складені внаслідок недійсних даних про наявність станом на 01.01.2007р. податкового боргу у позивача в розмірі 5540,53 грн., який відповідач-1 передав відповідачу-2 при передачі останньому особової справи позивача. Стверджуючи про незаконність нарахування відповідачем-1 податкових зобов’язань за податковими повідомленнями рішеннями від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0 в загальній сумі 5540,53 грн., позивач вважає, що станом на 01.01.2007р. у нього відсутній податковий борг. Акт перевірки відповідача-2 № 62/15-221/21228500 від 15.01.2003р., на думку позивача, не містить дійсних даних, висновки акту перевірки не підтверджуються первісними бухгалтерськими документами, а складені на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача-2 також підлягають визнанню нечинними.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова ( відповідач-1 ) в своїх запереченнях на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі. Твердження позивача про те, що прийняті ДПІ спірні податкові повідомлення-рішення були складені із порушенням процедури, встановленої Порядком № 253 та Інструкцією № 110 вважає безпідставними. Вказує, що в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях рішення від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0 у відповідності до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначені загальні терміни затримки сплати податкових зобов'язань, що були узгоджені за податковими деклараціями по ПДВ позивача, поданими в квітні, серпні 2001 року та лютому 2002р. Звертає увагу суду на те, що до позивача були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату зазначених узгоджених податкових зобов'язань. Щодо посилань позивача на пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якою передбачені строки давності для визначення суми податкових зобов'язань платнику податків, відповідач-1 зауважує, що вказана стаття Закону не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення винесені з визначенням суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань. Підсумовуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова (відповідач-2) в своїх запереченнях на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з дійсним позовом. Послались, що згідно ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В обґрунтування своїх заперечень зазначили, що складені відповідачем-1 оскаржувані податкові повідомлення-рішення були ним розміщені на дошці податкових оголошень з дати 03.04.06р., що за вимогами п. 4.9. Порядку № 253 є датою повідомлення позивача. З посиланням на п.5.1 ст.5, пп.7.7 п.7 ст.7, пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” стверджує, що податкові повідомлення-рішення від 30.01.2008р. №0000341520/0 та №0000331520/0 винесені у відповідності до чинного законодавства та підлягають сплаті ТОВ „РСУ Облводоканал”.

Під час розгляду справи судом були витребувані : з позивача - копії первісних бухгалтерських документів податкових декларацій за 1, 2, 3, 4 квартал 2006р. та 1 квартал 2007р. та платіжних доручень, які підтверджують своєчасну сплату позивачем податкових зобов’язань по ПДВ у зазначені періоди; з відповідача-1 - первісні документи, що були предметом перевірки, здійсненої ним в березні 2006р. (податкові декларації по ПДВ за квітень, серпень 2001р. та лютий 2002р. та платіжні документи по сплаті визначеного в цих деклараціях податкового зобов’язання, докази відсутності стягнення аналогічних фінансових санкцій відповідачем-1 з квітня 2001р. по березень 2006р., або самостійного погашення їх позивачем, Акти звірки позивача із бюджетом по ПДВ станом на 31.12.2000р. –для визначення наявності переплат, оригінали Акту перевірки від 22.03.2006р. та податкових повідомлень-рішень від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0 та докази направлення їх позивачу, реєстр податкових повідомлень-рішень за березень 2006 року, особову картку позивача за 2006 рік, письмові пояснення обставин за яких оскаржувані податкові повідомлення-рішення мають один і той же реєстраційний номер та підстав, за яких нарахований в березні 2006р. податковий борг не був стягнутий відповідачем-1 протягом податкового періоду з 14.04.2006р. до 31.12.2006р. (тобто дати передання справи позивача відповідачу-2).

В судовому засіданні, яке відбулось 03.11.2008р., судом було оглянуті надані представником позивача витребувані документи. Представник відповідача-1 надав для огляду тільки оригінали Акту перевірки від 22.03.2006р., податкових повідомлень-рішень від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0 та бланків поштових відправлень, у наданні інших витребуваних судом документів відмовив.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що старшим державним податковим інспектором сектору адміністрування ПДВ відділу оподаткування юридичних осіб Левенець Юлією Миколаївною проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов”язань з податку на додану вартість ТОВ „РСУ Облводоканал”.

За результатами перевірки відповідачем-1 було складено Акт від 22.03.2006р. №1518/1520/21228500 про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість ТОВ „РСУ Облводоканал” код ЄДРПОУ 21228500, визначеному в деклараціях за квітень, серпень 2001р. та лютий 2002р.

Суд зазначає, що оформлення результатів перевірок, здійснених податковими органами регулюється Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (надалі –Порядку № 327).

При дослідженні письмових доказів по справі, судом встановлено, що Акт перевірки, на підставі висновків якого відповідачем-1 були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, керівником позивача не підписаний. Окрім того, копія поштової квитанції від 22.03.2006р. не містить опису вкладення, в зв’язку із чим не приймається судом в якості доказів направлення позивачу саме Акту перевірки. Також, відповідачем-1 не надано до суду доказів ознайомлення позивача із вищезазначеним Актом перевірки. Посилання відповідача-1 про відсутність позивача за адресою поштового направлення: Бурсацький спуск, 6-а не підтверджується документально. Судом досліджено Протокол №6 від 09.08.2006р. загальних зборів ТОВ „РСУ „Облводоканал”, в якому пунктом 2 порядку денного вирішено питання про затвердження нового місця знаходження позивача за адресою : 61128, м.Харків, пр-кт 50-річчя СРСР, 32, що свідчить про зміну місця знаходження позивача лише в серпні 2006р.

Щодо заперечень позивача фактів несвоєчасного погашення ним суми податкових зобов’язань, самостійно узгоджених в деклараціях за квітень, серпень 2001р. та лютий 2002р., викладених в Акті перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно ч.15 п.п.3.1. п.3 Порядку № 327 до інформативних додатків до акта невиїзної документальної перевірки відносяться: копії форм фінансової звітності за період, що перевіряється (у разі необхідності).

Суд зауважує, що відповідач-1 не надав на вимогу суду ані податкових декларацій по ПДВ, ані платіжних документів, складених позивачем за 2001 –2002 роки, які ним перевірялись в березні 2006 року. В порушення ч.15 п.п.3.1. п.3 Порядку №327 копії форм фінансової звітності за період, що перевірявся до Акту перевірки відповідач-1 не долучив. Вищенаведене, на думку суду унеможливлює встановлення в судовому засіданні розміру податкового зобов’язання позивача, узгодженого до сплати в податкових деклараціях за квітень, серпень 2001р. та лютий 2002р., та наявності і фактичного терміну затримки оплати позивачем узгоджених податкових зобов’язань.

За таких обставин, суд вважає, що факти порушення позивачем строків сплати податкового зобов’язання по ПДВ по вищезазначеним податковим деклараціям відповідачем-1 не доведені і не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно п.п. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач-1 в порушення ст..71 КАС України не довів суду ані правомірність проведення самої перевірки позивача, здійсненої в березні 2006р. ані наявність фактів, викладених ним в Акті перевірки від 22.03.2006р.

На підставі Акту перевірки відповідачем-1 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0, якими визначено суму штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 1813,33грн. та 3727,20грн. відповідно.

Згідно п.4.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року N 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 (надалі –Порядку №253) при складанні податкового повідомлення йому присвоюються та вносяться до реєстру податкових повідомлень: а) до графи 1 порядковий номер за певний рік... Номер податкового повідомлення складається з таких частин: порядковий номер у межах відділу, який склав податкове повідомлення, - перші 6 цифр номера (тільки для первинного податкового повідомлення); номер відділу, який склав податкове повідомлення, - наступні 4 цифри номера; через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення.

При дослідженні судом оригіналів податкових повідомлень-рішень від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0 судом встановлено, що в порушення п.4.3. Порядку №253 вони обидва мають тотожні номери, що унеможливлює для суду встановити яке з них є дійсним.

Згідно п.5.2. Порядку №253 Структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання корінця податкового повідомлення вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень.

Відповідач-1 не надав на вимогу суду доказів внесення вищенаведених податкових повідомлень-рішень до реєстру в квітні 2006р. Відсутність реєстрації у відповідача-1 податкових повідомлень-рішень № 0002301520/0 та № 0002301520/0 від 29.03.2006р., власне ним прийнятих, є підставою для визнання зазначених документів недійсними.

Згідно п.4.6. Порядку №253 Податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Судом досліджений Акт про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення від 03.04.2006р., складений відповідачем-1, в тексті якого міститься інформація про те, що 29.03.2006р. позивачу направлялось одне з податкових повідомлень-рішень № 0002301520/0 від 29.03.2006р. При цьому до матеріалів справи жодних доказів направлення позивачу податкових повідомлень-рішень № 0002301520/0 та № 0002301520/0 від 29.03.2006р., відповідач-1 не надав.

Враховуючи наведене, у суд є підстави дійти висновку, що відповідач-1 не повідомляв позивача про винесення стосовно останнього податкових повідомлень-рішень № 0002301520/0 та № 0002301520/0 від 29.03.2006р.

Виходячи зі змісту п.5.5. Порядку №253 суд відмічає, що після закінчення процедури адміністративного та/або судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження) суми узгоджених податкових зобов'язань в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень та нараховуються датою останнього дня граничного строку сплати до карток особових рахунків платників податків.

Відповідач-1 не надав на вимогу суду картки особового рахунку позивача за 2006 рік, в зв’язку із чим суд вважає недоведеним факт відображення в квітні 2006р. в картці особового рахунку позивача податкового боргу в розмірі 5540,53 грн., нарахованого товариству за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно п.7.7. ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Судом встановлено, що протягом 2006 року позивач щоквартально надавав до відповідача-1 податкові декларації по ПДВ, в яких визначав податкові зобов’язання поточного періоду та своєчасно сплачував ці зобов’язання. При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідачем-1 в порушення вимог п.7.7. ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в період з квітня 2006р. по 31.12.2006р., не здійснювались заходи по попередньому погашенню податкового боргу в розмірі 5540,53 грн., який ним було нараховано позивачу за податковими повідомленнями-рішеннями від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0.

Згідно п.4.9 Порядку №253 якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення, то розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому, день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд прийшов висновку, що в порушення п.4.9. Порядку №253 відповідач-1 в квітні 2006 року не розміщував податкові повідомлення-рішення від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0 на дошці податкових оголошень на місці біля входу до приміщення податкового органу. Відповідачем-1 не надано до суду доказів правомірності та підстав складення Акту перевірки позивача від 22.03.2006р., складення податкових повідомлень-рішень, які датовані однією датою 29.03.2006р. та мають один номер - № 0002301520/0; не надано доказів реєстрації цих податкових повідомлень-рішень в квітні 2006 року, не надано доказів відображення в квітні 2006 року визначених в цих рішеннях сум фінансових санкцій в особовій картці позивача; не надано доказів стягнення з позивача протягом 2006 року визначених в рішеннях сум фінансових санкцій в порядку, встановленому законом. Оцінюючи докази, долучені до матеріалів справи в їх сукупності, суд віддає перевагу письмовим поясненням Бакаляр В.А., яка предоставляє бухгалтерські послуги позивачу за Договором № 1 від 01.01.2006 року, та зазначила, що протягом 2006 року на дошках оголошень відповідача-1 ніяких податкових повідомлень-рішень, які б відносились до ТОВ „РСУ „Облводоканал” протягом квітня –грудня 2006 року не знаходилось.

Враховуючи, що відповідачем-1 не надано до суду доказів належного повідомлення позивача про проведення стосовно нього в березні 2006 року невиїзної перевірки, не надано доказів вручення позивачу Акту перевірки від 22.03.2006р. та складених на його підставі податкових повідомлень-рішень від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0; враховуючи наявність в матеріалах справи доказів, що позивач дізнався про наявність вищенаведених податкових повідомлень-рішень при розгляді пов’язаного спору в судовому засіданні від 11.06.2008р. по справі №2-а-3210/08 (клопотання від 11.06.2008р. за справою №2-а-3210/08 про надання копій документів), суд задовольняє клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" терміни вживаються у такому значенні:

податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п.1.2 ст.1);

податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п.1.3 ст.1);

штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (п.1.5 ст.1).

Податковими повідомленнями-рішеннями відповідача-1 від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0 позивачу були визначені податкові зобов'язання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 1813,33грн. та 3727,20грн. відповідно, за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання, задекларованих позивачем самостійно у відповідних розрахунках.

Виходячи з приписів п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові зобов'язання, самостійно визначені позивачем у податкових деклараціях, вважаються узгодженими з дня подання цих податкових декларацій.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах : при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до п.17.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпунктом 15.1.1. пункту 15.1. ст.15 Закону № 2181 передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.п. 15.1.2. п. 15.1. ст. 15 зазначеного Закону, податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Факт несвоєчасного погашення узгоджених сум податкових зобов'язань та їх розмір, наведений в акті перевірки від 22.03.2006р., з яким не погодився представник позивача в судовому засіданні, не підтверджується матеріалами справи. При цьому, податкові зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань по податковим деклараціям за квітень, серпень 2001р. та лютий 2002р. за період 23.04.2001 року по 18.02.2002 року визначені відповідачем-1 29.03.2006 року (дата прийняття податкових повідомлень-рішень), тобто після закінчення строку давності, встановленого п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст.15 Закону України № 2181.

Визначення та застосування штрафних санкцій після спливу строків давності відповідачем-1 не обґрунтовано. Доказів про існування обставин, які зазначені у п.п. 15.1.2 п. 15.1. ст.15 Закону України № 2181 та за наявності яких строки давності не застосовуються, відповідачем-1 не наведено.

Тому після закінчення строку давності, встановленого п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 вказаного Закону, позивач вважається вільним від зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, про які вказано в акті перевірки.

За вказаних обставин, застосування до ТОВ „РСУ „Облводоканал” при недоведеності наявності порушення та поза межами строків визначених п. 15.1.2. п. 15.1. ст.. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", штрафних санкцій на думку суду є неправомірним.

Судом встановлено, що оскаржувані в цьому позові податкові повідомлення-рішення відповідача-2 від 30.01.2008р. № 0000331520/0 на суму 8481,32 грн. та від 30.01.2008р. № 0000341520/0 на суму 1013,25 грн. були прийняті останнім на підставі Акту невиїзної перевірки дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ № 62/15-212/21228500 від 15.01.2008р. Як доведено матеріалами справи (податковими деклараціями по ПДВ за 1 –4 квартал 2006р. та 1 квартал 2007р. та платіжними дорученнями по сплаті податкового зобов’язання по ПДВ), позивач своєчасно та в повному обсязі сплачував свої податкові зобов’язання по ПДВ протягом 2006 –1 кварталу 2007 років.

Також, з Акту звірки з бюджетом станом на 31.12.2006р. вбачається, та підтверджується карткою особового рахунку позивача за 2007 рік, що недоїмка по особовому рахунку позивача в розмірі 5364,94 грн. відображена лише станом на 01.01.2007р. внаслідок здійснення відповідачами стосовно позивача процедури зняття з обліку/взяття на облік платника податків, що змінив місце знаходження.

Згідно абз.11, 12 п.п.8.8.4 п.8.8 Наказу Державної податкової адміністрації № 80 від 19.02.1998р. "Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)"), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 р. за N 172/2612, підрозділи з обліку та звітності формують особові картки платника податків за поточний рік в електронному вигляді та довідку про недоплату й переплату платника податків за станом на дату зняття його з обліку, а також електронні копії податкових декларацій, розрахунків, звітів платника податків за три звітні роки, включаючи поточний. Один заповнений примірник повідомлення за ф. N 11-ОПП разом з обліковою справою за весь період існування платника податків (реєстраційною та звітною частиною), електронною копією податкової звітності, особових карток платника податків, довідкою про недоплату й переплату платника податків, роздрукованою обліковою карткою платника податків (повні реєстраційні відомості) з районного рівня Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб чи Реєстру фізичних осіб, даними про контрольно-перевірочну роботу в електронному вигляді та копією акта останньої документальної перевірки платника податків підрозділи, відповідальні за облік платників, у 5-денний термін надсилають органам державної податкової служби за новим місцезнаходженням. Якщо платник податків має податковий борг, до пакета, що передається, додаються документи щодо заходів із забезпечення погашення податкового боргу.

Судом встановлено, що при передачі від відповідача-1 відповідачу-2 справи позивача в зв’язку із зміною місця знаходження останнього, була передана інформація щодо наявності у позивача станом на 31.12.2006р. податкового боргу в розмірі 5364,94 грн., який утворився за рахунок фінансової санкції в сумі 5540,53, нарахованої за податковими повідомленнями-рішеннями від 29.03.2006р. № 0002301520/0 та № 0002301520/0 відповідачем-1. Враховуючи незаконність нарахування відповідачем-1 вищезазначеного податкового боргу, дані, викладені в Акті перевірки відповідача-2 № 62/15-221/21228500 від 15.01.2003р., не відповідають дійсності та не підтверджуються матеріалами справи. А тому складені на підставі незаконного Акту перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача-2 від 30.01.2008р. № 0000331520/0 на суму 8481,32 грн. та від 30.01.2008р. № 0000341520/0 на суму 1013,25грн. підлягають визнанню судом нечинними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 29.03.2006р. № 0002301520/0 на суму 1813,33грн. та від 29.03.2006р. № 0002301520/0 на суму 3727,20грн. та Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 30.01.2008р. № 0000331520/0 на суму 8481,32грн. та від 30.01.2008р. № 0000341520/0 на суму 1013,25грн. суд вважає неправомірними, винесеними з порушенням ч.3 ст.2 КАС України та такими, що підлягають визнанню судом нечинними.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

          Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст.4, 8, 17, 50, 94, 161-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „РСУ Облводоканал” до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова, Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень –задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 29.03.2006р. № 0002301520/0 на суму 1813,33грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 29.03.2006р. № 0002301520/0 на суму 3727,20грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 30.01.2008р. № 0000331520/0 на суму 8481,32 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 30.01.2008р. № 0000341520/0 на суму 1013,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РСУ Облводоканал”, код 21228500, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 16.01.2009 року.

          Суддя                                                                                           Перцова Т.С.