Ухвала суду № 68315855, 17.08.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/3605/16-ц Головуючий у І інстанції Осаулова Н. А.Провадження № 22-ц/780/3150/17 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 26 17.08.2017

УХВАЛА

Іменем України

17 серпня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів Кашперської Т.Ц., Таргоній Д.О.

з участю секретаря Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави , -

встановила:

У вересні 2016 року ПАТ «Ідея Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

02 квітня 2014 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 910.26495, згідно з яким відповідач на строк до 18 лютого 2016 року отримав кредит в розмірі 162810 грн. зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 0,0010 % на купівлю транспортного засобу HYUNDAI I30, 2013 року випуску.

Позивач надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв»язку з чим станом на 17 серпня 2016 року виникла заборгованість в сумі, яка становить 202576,39 грн.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між позивачем та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу HYUNDAI I30, 2013 року випуску, який належав відповідачу на праві приватної власності.

Враховуючи викладене, позивач просив суд вилучити у відповідача транспортний засіб, який є предметом застави, звернути стягнення на предмет застави.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2016 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_2

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2017 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення кредитних зобов'язань на користь ПАТ «Ідея Банк» за кредитним договором в сумі 202576 грн. 39 коп., яка складається з: основного боргу 128663,25,12 грн., простроченого боргу 9464,27 грн., прострочених процентів 30683,97 грн., строкові проценти 570,90 грн., нарахована комісія 1611,82 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань 31582,39, звернуто стягнення на предмет застави, а саме автомобіль HYUNDAI I30, 2013 року випуску шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі покупцю від імені власника, для чого надано ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах ДАІ МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу власника, які пов'язані з продажем автомобіля тощо).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ідея Банк» понесені судові витрати у розмірі 2564 грн. 91 коп.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішення суду, третя особа ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що він придбав автомобіль HYUNDAI I30, 2013 року випуску та зареєстрував у передбаченому законом порядку своє право власності на вказаний автомобіль 23 грудня 2014 року.

Оскільки на час придбання автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження цього автомобіля, він набув право власності без обтяжень, відповідно, відсутні підстави звертати на нього стягнення в рахунок погашення кредитних зобов»язань ОСОБА_3

До суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з»явився, подавши 24 липня 2017 року заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 27 липня 2017 року, у зв»язку з його лікуванням ( а.с.189). Даних про поважність причин своєї відсутності у судовому за садіння, призначеному на 17 серпня 2017 року, ОСОБА_2 до суду не надав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у межах строків, встановлених ст. 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-якого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому законом порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які визнані судом поважними.

Відповідно до статті 304 ЦПК суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими главою І "Апеляційне провадження" розділу V ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 305 ЦПК неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Враховуючи, що ОСОБА_2 тричі не з»явився в судові засідання, призначені на 29 червня, 27 липня, 17 серпня 2017 року, не надав суду доказів, які б свідчили про поважність причин неявки у судові засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність з метою недопущення порушення прав інших учасників спору на розумний строк розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_3 не виконує зобов'язання за кредитним договором, тому в рахунок погашення кредитної заборгованості слід звернути стягнення на предмет застави.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного договору № 910.26495 від 2 квітня 2014 року відповідач отримав кредит в розмірі 162810 грн. сплатою відсоткової ставки у розмірі 0,0010 % на купівлю транспортного засобу HYUNDAI I30, 2013 року випуску. Строк користування кредитними коштами за кредитним договором до 18 лютого 2016 року.

Позивач зобов'язання за вказаним вище кредитним договором перед відповідачем виконав в повному обсязі, а саме надав кредитні кошти , але у порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 17 серпня 2016 року виникла заборгованість в сумі, яка становить 202576,39 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 9 квітня 2014 року уклали договір застави транспортного засобу HYUNDAI I30, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України).

Договором застави, який сторони уклали 9 квітня 2014 року , передбачено, що у випадку невиконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором, заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед ішими кредиторами ( п.1 параграфу 2 договору застави).

З урахуванням вказаних положень закону, договору застави, та з огляду на встановлений факт порушення відповідачем своїх зобов»язань за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вимог позивача та необхідність звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За змістом ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та даних територіального сервісного центру № 3244 регіонального сервісного центру у Київській області Міністерства внутрішніх справ України, автомобіль HYUNDAI I30, 2013 року випуску зареєстрований за ОСОБА_2 з 23 грудня 2014 року ( а.с.104, 156).

Відповідно до витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 3 та 11 квітня 2014 року, автомобіль HYUNDAI I30, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та майнові права на цей автомобіль є об»єктами обтяження за договорами застави автомобіля та майнових прав ( а.с.12-15).

З наведеного випливає, що реалізація автомобіля, що є предметом застави та реєстрація права власності на нього 23 грудня 2014 року, відбулась без припинення обтяжень, яке встановлено з 11 квітня 2014 року, отже, застава не припинилась, а обтяження зберігає чинність не лише у відносинах між боржником і обтяжувачем, а у і відносинах з третіми особами.

За таких обставин, зареєстроване обтяження спірного автомобіля зберігає силу для його нового власника, застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави - автомобіль HYUNDAI I30, 2013 року випуску до ОСОБА_2, отже, на неї може бути звернено стягнення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про неможливість звернення стягнення на предмет застави у зв»язку з переходом права власності на предмет застави до ОСОБА_2

Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного судового рішення оскільки вони не відповідають вказаним вище вимогам закону.

Інших доводів в обґрунтування апеляційної скарги не апелянт не зазначив.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :