Постанова № 68311418, 15.08.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.08.2017р. справа №905/808/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача:не зявився;від відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуУправління житлово-комунального господарства Словянської міської ради, м. Словянськ Донецької областіна рішення господарського суду Донецької областівід26.06.2017р. (повний текст підписано 03.07.2017р.)по справі№905/808/17 (суддя Мельниченко Ю.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй», м. Київдо Управління житлово-комунального господарства Словянської міської ради, м. Словянськ Донецької областіпростягнення 447104,57грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй», м. Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Управління житлово-комунального господарства Словянської міської ради, м. Словянськ Донецької області (Відповідач) про стягнення коштів в сумі 447104,57грн., з яких інфляційних втрат в сумі 407814,70грн. та 3% річних в сумі 39289,87грн.

25.05.2017р. Управління житлово-комунального господарства Словянської міської ради звернулось до суду з заявою №01-30/751 від 19.05.2017р. (а.с.а.с.44-46) про застосування строків позовної давності.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.06.2017р. (повний текст підписано 03.07.2017р.) у справі №905/808/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» були задоволені частково - стягнуто з Управління житлово-комунального господарства Словянської міської ради коштів в сумі 442859,73грн., з яких 3% річних в розмірі 35045,03грн. та інфляційних втрат в сумі 407814,70грн.

Рішення місцевого суду було вмотивоване доведеністю матеріалами справи факту несвоєчасного виконання Відповідачем своїх договірних зобовязань з оплати виконаних робіт за договором №122 від 11.07.2013р. в сумі 585100,00грн., факт чого є преюдиціальним, оскільки встановлений чинним рішенням Господарського суду Донецької області від 23.12.2015р. у справі №905/3488/15. В свою чергу, незадоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 13.01.2014р. по 09.04.2014р. в сумі 4244,84грн. було обумовлено застосування строку позовної давності, про що заявлено Відповідачем.

Управління житлово-комунального господарства Словянської міської ради, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 26.06.2017р. у справі №905/808/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає відсутність в мотивувальній частині рішення розрахунків, з яких суд виходив при задоволені грошових вимог, а також допущення місцевим судом помилок при визначені початку перебігу строку позовної давності (відсутність його переривання), що зумовило безпідставне стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Радіонова О.О. і ОСОБА_3

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2017р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 15.08.2017р. об 14:10.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судове засідання 15.08.2017р., попри належну обізнаність (а.с.а.с.99,100), не зявились, однак, враховуючи не визнання їх явку обовязковою, доведення ними своєї позиції до відома суду у письмову вигляді (в апеляційній скарзі та відзиву на неї відповідно), достатність наявних у справі матеріалів справи для правильної правової оцінки спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 23.12.2015р. Господарським судом Донецької області було прийнято рішення по справі №905/3488/15 (а.с.а.с.20-22), яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» були задоволені в повному обсязі, стягнуто з Управління житлово-комунального господарства Словянської міської ради на користь останнього 585100,00грн. заборгованості за договором №122 від 11.07.2013р.

Так, означеним рішенням суду було встановлено, 11.07.2013р. між Управлінням житлово-комунального господарства Слов'янської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» (Підрядник) було укладено договір №122 (а.с.а.с.10,11), за умовами п.1.1. якого Підрядник зобовязується у 2013р. виконати роботи по капітальному ремонту дорожнього покриття вул. Бульварна м. Слов`янськ, а Замовник - прийняти й оплатити такі роботи.

Відповідно до п.4.1 означеного договору було визначено, що розрахунки за виконані роботи проводяться в національній валюті України, шляхом безготівково перерахування коштів. Замовник здійснює оплату протягом 7 банківських днів, після підписання сторонами актів прийняття виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.12.2015р. по справі №905/3488/15 було встановлено, що на виконання вимог означеного договору сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робіт №1 від 16.09.2013р. за вересень 2013р. (а.с.а.с.17-19) на суму 359948,43грн. та №2 від 25.12.2013 за грудень 2013р. (а.с.а.с.14,15) на суму 585100,00грн. Вказані акти приймання виконаних будівельних робіт були підписані сторонами без заперечень та зауважень. Таким чином, Відповідач зобовязаний був оплатити виконані роботи за актом №1 в строк до 25.09.2013р., а за актом №2 за грудень 2013рю в строк до 10.01.2014р.( з урахуванням святкових та неробочих днів) В свою чергу, Відповідач вартість прийнятих робіт сплатив частково в сумі 359948,43грн., тоді як роботи за актом №2, на час розгляду справи №905/3488/15, в розмірі 585100,00грн. залишились неоплаченими.

12.01.2016р. на виконання означеного рішення Господарського суду Донецької області було видано відповідний наказ про примусове виконання рішення суду у справі №905/3488/15.

Окрім того, Позивачем до матеріалів справи було залучено виписку по рахунку з обслуговуючого банку (а.с.23), з якої вбачається, що 08.04.2016р. Відповідачем було в повному обсязі виконано рішення суду від 23.12.2015р. у справі №905/3488/15.

Між тим, враховуючи несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобовязання з оплати акту виконаних будівельних робіт №2 на суму 585100,00грн., Позивач, у відповідності до положень ст.625 Цивільного кодексу України нарахував на означену суму несвоєчасно виконаного зобовязання 3% річних за період з 13.01.2014р. по 08.04.2016р. та інфляційні втрат за період з січня 2014р. по березень 2016р., звернувшись з відповідними вимогами до господарського суду.

Господарський суд Донецької області, встановивши доведеність матеріалами справи факту несвоєчасного виконання Відповідачем своїх договірних зобовязань з оплати виконаних робіт за договором №122 від 11.07.2013р. в сумі 585100,00грн. (факт чого є преюдиціальним, оскільки встановлений чинним рішенням Господарського суду Донецької області від 23.12.2015р. у справі №905/3488/15), своїм рішенням позовні вимоги задовольнив частково - стягнув з Відповідача 3% річних в розмірі 35045,03грн. та інфляційні втрати в розмірі 407814,70грн. В той час, незадоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 13.01.2014р. по 09.04.2014р. в сумі 4244,84грн. було обумовлено застосуванням строку позовної давності згідно заяви Відповідача.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про таке:

Факт порушення у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України Відповідачем грошового зобов'язання, сума якого є базою для нарахування стягуваних в межах цієї справи сум інфляційної індексації та 3% річних, встановлений чинним судовим рішенням Господарського суду Донецької області від 23.12.2015р. у справі №905/3488/15 та є преюдиціальним для розглядуваної справи у розумінні ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2. ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сам по собі факт задоволення судом позовних вимог про стягнення певної суми заборгованості діючим законодавством наразі не віднесений до обставин, що припиняють чи змінюють правову природу грошового зобов'язання, а отже - жодною мірою не звільняє боржника від відповідальності за порушення грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора на отримання коштів, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування яких припиняється лише із припиненням відповідного грошового зобов'язання.

В свою чергу, в світлі приписів п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Таким чином, період прострочення, на який можуть бути нараховані стягувані суми, розпочинається (з урахуванням п.4.1. договору №122 від 11.07.2013р.) з 10.01.2014р. та триває до дня, в якому була здійснена оплата (повна або часткова), без включення такого дня до розрахункового періоду, що узгоджується із правовою позицією, викладеною в п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.

В свою чергу, з приводу доводів апеляційної скарги щодо неправильного визначення місцевим судом початку перебігу строку позовної давності, заявленої Відповідачем, суд апеляційної інстанції зазначає.

Несплата (несвоєчасна оплата) заборгованості за актом виконаних будівельних робіт №2 від 25.12.2013р., як вірно було встановлено судом першої інстанції, має триваючий характер та є триваючим правопорушенням, що випливає з порідку нарахування на нього 3% річних та інфляційних втрат за кожен день такого порушення та за кожен місяць відповідно. Так, враховуючи звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» до суду 10.04.2017р. (відповідна відмітка канцелярії суду на позовній заяві а.с.3) та приписи ст.257 та ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку, що строк позовної давності зі стягнення сум 3% річних за періоди до 10.04.2014р. (13.01.2014р. - 09.04.2017р.) та інфляційних втрат до травня 2014р. (січень 2014р. - квітень 2014р.) сплинув та задоволенню не підлягає. Таким чином, стягненню підлягають лише заявлені Позивачем 3% річних за період з 10.04.2017р. по 07.08.2016р. (день оплати не включається в період прострочення) та інфляційні втрати з травня 2014р. по березень 2016р. (лише за повні місяці).

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги з приводу переривання стоку позовної давності взагалі не співвідносяться з мотивами оскаржуваного рішення, адже місцевим судом обґрунтовано не було зазначено про переривання строку позовної давності, в той час як останній, навпаки застосував її (позовну давність) за заявою Відповідача, з урахуванням правильного визначення природи триваючого порушення та обумовленого ним порядку визначення початку перебігу строку позовної давності.

Таким чином, проаналізувавши розрахунки суду першої інстанції, враховуючи застосування останнім строку позовної давності, апеляційний суд погоджується з правомірністю стягнення з Відповідача:

- 3% річних за період з 10.04.2017р. по 07.08.2016р. (729 днів прострочення платежу) на суму боргу 585100,00грн. в розмірі 35045,03грн.;

- інфляційних втрат, враховуючи положення п.3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., відповідно якого порядок формування індексу інфляції має визначатися за цілий місяць починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, та застосовуватися відносно суми заборгованості, що існувала на останній день місяця, індекс інфляції якого використовується, при цьому, мають включатися і періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), за період з травня 2014р. по березень 2016р., із сукупним індексом інфляції 170,7%, в розмірі 413582,04грн. Між тим, враховуючи заявлені Позивачем вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 407814,70грн., підлягає стягненню саме сума в розмірі 407814,70грн.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутність в мотивувальній частині рішення розрахунків, з яких суд виходив при задоволені грошових вимог, не спростовують правильність таких розрахунків та обґрунтованість рішення суду, адже всі необхідні параметри визначення належної до стягнення суми позовних вимог місцевим судом визначено чітко і однозначно на підставі встановлених згідно наданих доказів обставин справи.

Враховуючи наведене, а також те, що будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Словянської міської ради, м. Словянськ Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 26.06.2017р. (повний текст підписано 03.07.2017р.) у справі №905/808/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 26.06.2017р. (повний текст підписано 03.07.2017р.) у справі №905/808/17 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О. Попков

Судді:О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надрук. 4 примірників: 1-2 - сторонам, 3- у справу, 4- ГСДО