Рішення № 68310988, 11.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2017Справа №910/10032/17

За позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення 3 810, 66 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 - представник за довіреністю;від відповідача:не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2017 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (надалі - Позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач, ФОП ОСОБА_1.) про стягнення 2 136, 36 грн. основної заборгованості, 1 518, 73 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 155, 57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на обслуговування електрообладнання, зокрема, у визначений відповідним договором строк не здійснив в повному обсязі оплату вартості наданих йому позивачем, як виконавцем, послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.08.2017 року.

Під час судового засідання 11.08.2017 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в дане судове засідання не з'явився.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвала суду у даній справі від 22.06.2017 надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2010 між Підприємством (далі - виконавець) та ОСОБА_1 (далі - замовник) було укладено договір на обслуговування електрообладнання № 161Е10 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. замовник доручає, а виконавець бере на себе технічне обслуговування обладнання замовника біля станцій метрополітену від межі відповідальності згідно з актами балансового розмежування до ГРЩ споживача.

В обсяг робіт виконавця по технічному обслуговуванню обладнання входить: профілактичний ремонт електромережі, поточний ремонт електромережі, електричні вимірювання та випробування електромережі виконуються згідно технологічного процесу № ТПЕ-3-2001. Виконавець виконує обсяг робіт згідно річного плану "Плану-графіку ППР" по обслуговуванню обладнання замовника (п.п. 2.1-2.4 договору).

01.09.2014 року між сторонами була підписана додаткова угода № 7 до договору відповідно якої до п. 3.2 договору було внесено зміни, а саме: «сума щоквартальної оплати за даним договором складає 2136, 36 грн. в тому числі ПДВ 20 % - 356, 06 грн.».

Відповідно до п. 3.3 виплати по цьому договору замовник здійснює щоквартально до 10 числа (початковий місяць кварталу) в розмірі 100 % передоплати, згідно п 3.2 даного договору.

Акт виконаних робіт надається виконавцем в кінці кожного кварталу (п. 3.4 договору).

Станом на дату закінчення договору у замовника рахується заборгованість по договору в сумі 2 136, 36 грн., а саме згідно акту надання послуг від 31.03.2015 року № РТУ00000814 за І квартал 2015 року. Вищевказаний акт додається до позовної заяви.

В той же час, замовник свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, розрахунки за отримані послуги не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 136, 36 грн. відповідно до договору. Отже, замовником порушено права позивача та умови Договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, правом надання відзиву не скористався, доказів належного виконання зобов'язань за договором на обслуговування електрообладнання № 161Е10 від 27.12.2010 року щодо оплати наданих позивачем послуг не надав, заперечень щодо отримання таких послуг не навів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови вищевказаного договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2 136, 36 грн. Крім того, позивач просив стягнути 1 518, 73 грн. інфляційних втрат та 155, 57 грн. 3 % річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню:

- 3 % річних в розмірі 27, 39 грн.;

- інфляційні втрати в сумі 857, 68 грн.

Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача до ФОП ОСОБА_1

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03135, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код 03328913) 2 136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн. 36 коп. основного боргу, 857 (вісімсот п'ятдесят сім) грн. 68 коп. інфляційних втрат, 27 (двадцять сім) грн. 39 коп. 3 процентів річних, а також 1 268 (одну тисячу двісті шістдесят вісім) грн. 62 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.08.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко