Рішення № 68310864, 08.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2017Справа № 910/9606/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

до Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала"

про стягнення 35 581,31 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Тимків А.М. (представник за довіреністю від 03.07.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором поставки №624-13 від 25.12.2013р. в розмірі 35 581,31 грн., з яких 28 030,66 грн. сума основного боргу, 3 350,12 грн. пені, 1 962,17 грн. штрафу та 2 238,36 грн. 20 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, в тому числі й на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 25.07.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2017р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено до 08.08.2017р.

В судове засідання 08.08.2017р. представник відповідача повторно не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, проте до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання у зв'язку з участю в іншому судовому процесі.

Розглянувши клопотання відповідача, суд відзначає, що відповідачем у справі є товариство, а не окремі його представники, в ГПК України передбачена участь через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість сторонам реалізувати свої процесуальні права, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання відповідача.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 08 серпня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2013р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 624-13 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця алкогольні напої (товар), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товару в порядку, визначеному умовами договору (п. 1.1. Договору).

За змістом п. 2.1. Договору якість товару, його маркування і пакування, повинні відповідати технічним умовам заводу виробника та вимогам чинного законодавства України.

Згідно п. 3.1. Договору постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах DDP відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні замовлення на товар.

Як передбачено в п. 4.1. Договору найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Відповідно до п. 5.2. Договору ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 34 588,20 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- № 264724/256813 від 23.11.2016р. на суму 7 013,22 грн.;

- № 264725/256814 від 23.11.2016р. на суму 8 725,74 грн.;

- № 270791/262887 від 30.11.2016р. на суму 7 389,90 грн.;

- № 271551/263894 від 01.12.2016р. на суму 4 029,90 грн.;

- № 275463/267584 від 07.12.2016р. на суму 7 429,44 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його уповноважених представників та відтисками штампів відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 24.01.2014р. до Договору) розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Згідно п. 6.2. Договору датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Договір є чинним протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах (п. 9.7. Договору).

Відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар належним чином не виконав та здійснив оплату поставленого позивачем товару частково на суму 6 557,54 грн. та допустив виникнення заборгованості перед позивачем.

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 6.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 24.01.2014р. до Договору) обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого товару мав бути виконаний протягом 30 календарних днів з дня отримання товару, а прострочення виконання зобов'язання за кожною видатковою накладною у відповідача виникло з наступного дня після спливу вказаного строку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Щодо доказів оплати вартості поставленого товару, позивач вказує на те, що за укладеним з відповідачем договором останньому було поставлено товару на загальну суму 515 143,26 грн., з яких оплачено відповідачем 431 626,60 грн. (докази оплати в справі) та повернуто товару на суму 55 486,00 грн., та оскільки в призначенні платежу відповідач не вказував які саме видаткові накладні були оплачені, відтак неоплаченими залишились видаткові накладні, які є предметом розгляду у даній справі, а заборгованість відповідача за договором складає 28 030,66 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача за договором на суму 28 030,66 грн. також підтверджується наявними в матеріалах справи листом відповідача № 1311 від 12.03.2017р. та підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актами звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.10.2016р. по 12.01.2017р., за яким заборгованість відповідача становить 28 130,66 грн. та за період з 01.01.2017р. по 28.03.2017р., за яким заборгованість відповідача становить 28 030,66 грн.

При цьому, акти звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказами виникнення прав і обов'язків, можуть і мають оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за договором.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів на підтвердження повної оплати вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 28 030,66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 350,12 грн. пені, 1 962,17 грн. штрафу та 2 238,36 грн. 20 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості поставленого товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.1. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до п. 7.1. Договору.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені і штрафу та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору, сума штрафу розрахована позивачем є арифметично вірною, а розрахований позивачем розмір пені за заявлений період не перевищує розрахованого судом, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 3 350,12 грн. пені та 1 962,17 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 9.2. Договору сторони домовились, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими грошима.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20 % річних за заявлений ним період, судом встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам договору є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині також підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/9606/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 28 030,66 грн. суми основного боргу, 3 350,12 грн. пені, 1 962,17 грн. штрафу та 2 238,36 грн. 20 % річних.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" (ідентифікаційний код 36972343, адреса: 02002, м. Київ, вул. Луначарського, буд. 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (ідентифікаційний код 35871504, адреса: 02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, буд. 42) 28 030,66 грн. (двадцять вісім тисяч тридцять гривень 66 коп.) суми основного боргу, 3 350,12 грн. (три тисячі триста п'ятдесят гривень 12 коп.) пені, 1 962,17 грн. (одну тисячу дев'ятсот шістдесят дві гривні 17 коп.) штрафу, 2 238,36 грн. (дві тисячі двісті тридцять вісім гривень 36 коп.) 20 % річних та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2017р.

Суддя С.М. Морозов