Постанова № 6831043, 22.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2009 р. № 2а- 41468/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі

головуючого- судді- Самойлової В.В.

при секретарі - Ланцевич Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, винесені відносно нього, а саме: № 0000141720/0 від 06.02.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 329614 грн. та № 0000131720/0 від 06.02.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб - суб"єктів підприємницької діяльності в розмірі 29005,64 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з положеннями про презумпцію правочинності відбулись господарські угоди, за якими він придбав товар та використовує в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності і має право відповідно до пп. 7.4.1, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднести до податкового кредиту суму податку сплаченого за даною угодою. Також зазначив, що ним не порушені вимоги ст. ст. 13, 14 Декрету КМУ від 26.12.1992р. № 13 «Про прибутковий податок з громадян», оскільки в 4 кварталі 2007р. у склад валових витрат включені витрати по придбанню товару від ТОВ «Д-Карт», які підтверджені документально

Позивач в судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, в зв»язку з чим суд вважає за можливим розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у ній доказів, відповідно до положення ст. 128 КАСУ.

Представники відповідача за довіреністю Сокрутанов С.Г. та Черваньов Д.О. просили у задоволенні позову відмовити, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем порушені: ст.13, п.4 ст.14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян», а саме: завищення валових витрат декларації за 2007р., що привело до перекручення даних у декларації про доходи та заниження оподатковуваного доходу у 2007р. на 235759,84грн., в звязку з чим донараховано податок з доході фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 29005,64грн. та пп.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивач занизив податок на додану вартість у жовтні 2007 року на загальну суму 8962,64грн., у грудні 2007 року на загальну суму 3767,52 грн. та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у сумі 39293,31 грн. у жовтні 2007 року, податку на додану вартість у сумі 57752,11грн. у серпні 2008 року та податку на додану вартість у сумі 109740,10грн. у вересні 2008 року.

Заслухавши представників відповідача, дослідивши докази, суд приходить висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого з наступних підстав.

Встановлено, що з 18.12.2008р. по 13.01.2009р. фахівцями Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2008р.

В ході даної перевірки відповідною стороною зафіксовані слідуючи порушення:

- ст.13, п.4 ст.14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян», а саме: завищення валових витрат декларації за 2007р., що привело до перекручення даних у декларації про доходи та заниження оподатковуваного доходу у 2007р. на 235759,84грн., в звязку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб - суб"єктів підприємницької діяльності у сумі 29005,64грн.

- пп.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивач занизив податок на додану вартість у жовтні 2007 року на загальну суму 8962,64грн., у грудні 2007 року на загальну суму 3767,52 грн. та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у сумі 39293,31 грн. у жовтні 2007 року, податку на додану вартість у сумі 57752,11грн. у серпні 2008 року та податку на додану вартість у сумі 109740,10грн. у вересні 2008 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 16.01.2009р. № 29/17-206/2181701597/6.

Відповідно до цього акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000141720/0 від 06.02.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 329614 грн. та № 0000131720/0 від 06.02.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності в розмірі 29005,64 грн.

На виконання свого права на апеляційне узгодження податкового зобов'язання, наданого ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та керуючись абз. 7 п. 3, п.п. 5.1 п.5 «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями», затвердженого Наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996 року із змінами та доповненнями 16.02.2009р. позивач надав відповідачу скаргу про перегляд податкових повідомлень-рішень № 0000141720/0 від 06.02.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 329614 грн. та № 0000131720/0 від 06.02.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності в розмірі 29005,64 грн.

Рішенням ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 3433/10/25-015 від 04.03.2009 року про результати розгляду первинної скарги вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення. Рішенням ДПА у Харківській області № 1266/М/25-203 від 08.05.2009 року, та ДПА України № 3357/М /25-0315 від 30.07.2009р. про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення № 0000141720/0 від 06.02.2009р. та № 0000131720/0 від 06.02.2009р. залишено без змін, а скарга без задоволення.

Суд не погоджується з вищевказаними рішеннями, виходячи з наступного.

Позивачем у жовтні 2007 року отримано від ТОВ «Д-Карт» товар та згідно видаткових накладних № 970 від 01.10.2007 року на суму 47122,96 грн. ( у т.ч. ПДВ 7853,83 грн.), № 986 від 07.10.2007 року на суму 42463, 44 грн. ( у т.ч. ПДВ 7077,24 грн.), № 978 від 02.10.2007 року суму 146173,44 грн. ( у т.ч. ПДВ 24362,24 грн.) та податкових накладних №1021 від 02.10.2007 року на суму 146173,44 грн. (у т.ч. ПДВ 24362,24 грн.), № 1013 від 01.10.2007 року на суму 47122,96 грн. ( у т.ч. 7853,83 грн.), №1032 від 07.10.2007 року на суму 42463,44 ( у тому числі ПДВ - 7077,24 грн.) віднесено до складу валових витрат у четвертому кварталі 2007 року на загальну суму 235759,84 грн.

Під час проведення перевірки позивачем надані первинні документи, що підтверджують взаємовідносини з даним товариством. А саме: вищевказані видаткові накладні, відповідні податкові накладні, прибуткові касові ордери, які підтверджують повний розрахунок між підприємцем та контрагентом. Тобто для проведення перевірки надані всі необхідні документи, які підтверджують правильність віднесення до складу валових витрат суми, зазначеної в акті перевірки.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків із продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа-продавець, зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», вони виписані зареєстрованим платником податку на додану вартість та не має жодних порушень порядку її заповнення.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкові накладні, які були видані ТОВ «Д-Карт» є дійсними оскільки виписані в момент існування зазначеного платнику податків. Жодних дефектів оформлення податкових накладних, які були видані ТОВ «Д-Карт» перевіряючим не знайдено, а тому ці накладні є дійсними та такими що обгрунтовано дають позивачу право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем у відповідності із п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" при отриманні оформлених належним чином податкових накладних від ТОВ «Д-Карт», яке на той час було платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника ПДВ, та виписало податкові накладні за поставлені товари, правомірно віднесено до складу податкового кредиту зазначену суму.

Таким чином, посилання відповідною стороною щодо порушення позивачем вищезазначених норм закону є безпідставним.

Згідно акту перевірки позивачу стало відомо, що постановою Господарського суду Харківської області від 26.08.2008р. ТОВ «Д-Карт» визнано банкрутом, що підтверджує його лигитимність, як субєкта господарської діяльності за попередній період.

Статтею 37 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, розділу або приєднання). Згідно з п. 4 ст. 34 Закону України « Про підприємства» підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. На підставі статті 22 Закону України «Про господарські товариства» ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Згідно ст. 39 п.6 абз. 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Дані щодо виключення з державного реєстру України підприємства від ТОВ «Д-Карт» у акті перевірки не зазначені, що свідчить про те, що у період взаємовідносин позивача з ТОВ «Д-Карт», а саме: у жовтні 2007р. останнє було діючим.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Згідно отриманих податкових накладних ТОВ «Д-Карт» був зареєстрований як платник податку на додану вартість, оскільки мав відповідне свідоцтво платника ПДВ.

Згідно Закону України „Про податок на додану вартість" обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено; суб'єкт підприємницької діяльності навіть не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Таким чином, в даному випадку, на думку суду, відповідачем не доведено, що з боку позивача мало місце порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість".

Момент виникнення податкових зобов'язань у підприємства від ТОВ «Д-Карт» відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону «Закону України «Про податок на додану вартість"» підтверджується фактом придбанням позивачем товарів, сплаченими грошовими коштами, та оригіналами податкових накладних.

Таким чином, норми пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» можуть застосовуватися лише до особи, яка виписала податкову накладну та регулюють виникнення податкових зобов'язань, а не право на податковий кредит.

Крім того, відповідальність платника податків настає тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, а посилання відповідача на те, що вказану в податковій накладній суму податку на додану вартість підприємством, яким видано податкові накладні, до бюджету не внесло, є безпідставними, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Щодо твердження податкової інспекції про те, що немає актів приймання передачі та товарно-транспортних накладних, необхідно відмітити, що про приймання - передачу товарів свідчать надані позивачем для перевірки видаткові накладні, а складання у даному випадку товарно транспортних накладних не є обов'язковим.

Суд зазначає, що угода між позивачем та ТОВ «Д-Карт» недійсною не визнавалась.

Тобто, віднесення позивачем до складу валових витрат у четвертому кварталі 2007 року суми компенсації вартості товару отриманого у ТОВ «Д-Карт» у сумі 235759,84 грн. повністю відповідає вимогами Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»

Згідно ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовими доходами (виручкою в грошовій та натуральній формі) та документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з отриманням доходу.

Згідно ст. 14 п. 4 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період). Громадяни, які одержують інші доходи, подають декларації у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає дата виникнення джерела доходу. У ній вказується розмір фактичного доходу за перший місяць та розмір очікуваного (оціночного) доходу до кінця поточного року. У разі припинення існування джерела доходу протягом року сума одержаних доходів включається до складу декларації за наслідками такого календарного року, яка подається податковому органу у строки, визначені законом.

Перевіркою встановлено, що залишків товарно-матеріальних цінностей позивач не має, при цьому порушень нарахування підприємцем валового доходу не встановлено, тобто фактично підтверджено, що товар, який було прибрано у ТОВ «Д-Карт» у подальшому реалізовано правомірно віднесено до мною валового доходу.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не порушені вимоги ст. ст. 13, 14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», оскільки у склад валових витрат включені витрати по придбанню товару від ТОВ «Д-Карт», які підтверджені документально.

Судом також встановлено, що 08.10.2007 року позивач отримав грошові кошти від ТОВ «Полтава-Газмонтажавтоматика» у сумі 52226,58 грн., які були оплатою за товар отриманий відповідно до видаткової накладної № 26 від 04.09.2007 року, та згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість віднесено до складу податкових зобов'язань по першій з події у вересні 2007 року. Щодо, податкової накладної № 27 від 02.10.2007 року на загальну суму 21075,29 грн. виписану на адресу ТОВ «Полтава-Газмонтажавтоматика» слід зазначити, що вказана накладна виписана щодо іншої поставки товару, яка відбулась 02.10.2007 року.

Також, 15.10.2007 року позивач отримав грошові кошти від ТОВ «Технобудсервіс» у сумі 10378,58 грн., та вказані грошові кошти були оплатою за товар отриманий відповідно до видаткових накладних від 15.09.2007 року та 29.09.2007 року, та згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до податкових накладних № 10\45 від 15.09.2007 року на суму 4349,23 грн. та № 10\91 від 29.09.2007 року на суму 6029,34 грн. при цьому сума податку на додану вартість віднесено до складу податкових зобов'язань по першій з події у вересні 2007 року.

Згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Згідно ж п.п. 7.3.1. зазначеної норми Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку; або дата відвантаження товарів.

Тобто, висновки відповідної сторони, щодо порушень при визначенні податкових зобов'язань по податку на додану вартість не відповідають первинним документам та вимогам чинного законодавства щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в частині поставки на адресу ТОВ «Полтава-Газмонтажавтоматика» у сумі 31151,29 грн. ( у тому числі ПДВ 5191,88 грн.) та ТОВ «Технобудсервіс» у сумі 1О378.,58 грн. ( у тому числі ПДВ 1729,76 грн.) у жовтні 2007 року.

Також, перевіряючі в акті перевірки роблять аналіз правовідносин позивача з ТОВ «Юст-7» та ТОВ «Експрес», та на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів за серпень 2008 року та вересень 2008 року роблять безпідставний висновок щодо розбіжностей по податковому кредиту між підприємцем та зазначеними товариствами у серпні 2008 року на суму податку на додану вартість - 57752,11 грн. та у вересні 2008 року на суму податку на додану вартість -109740,10 грн.

При цьому, податкова інспекція не вказує, що позивачем неодноразово письмово зазначалось, що він не мав правовідносин з вказаними контрагентами, у Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість підприємцем допущено помилку, яку він виправив самостійно надавши до податкового органу уточнені Додатки № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за серпень 2008 року та вересень 2008 року, який було надіслано в електронному вигляді 16.12.2008 року, потім повторно 17.12.2008 року, про що свідчить поштова квитанція від 18.12.2008 року. Даний факт також підтверджено ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова листом про результати розгляду заперечень до акту перевірки №1445\м\17-02-16 від 04.02.2009 року.

У деклараціях по податку на додану вартість за серпень 2008 року та вересень 2008 року помилок податковою інспекцією не встановлено.

При цьому, позивач надав на перевірку первинні документи, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, розрахункові документи щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Техенергоресурс» (код ЄДРПОУ: 34566972) та ТОВ «Електроспецтех» (код ЄДРПОУ: 34688962) та суми податку на додану вартість, пов'язані з придбанням товарів у вищевказаних контрагентів включені позивачем до складу податкового кредиту у раніш поданих ним до відповідача деклараціях.

Таким, чином твердження відповідача, щодо порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість не відповідає нормам чинного законодавства є необгрунтованими, суперечить первинним документам, та міститься на суб'єктивних припущеннях посадових осіб, що здійснювали перевірку.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов, факти вказаних в акті перевірки порушень, слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 392614 грн. (в т.ч. основний платіж - 219516 грн., штрафні санкції - 110098 грн.) та податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності у розмірі 29005,64 грн., тому податкові повідомлення рішення № 0000141720/0 від 06.02.2009р. та № 0000131720/0 від 06.02.2009р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а тому її дії є неправомірними.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

А тому при таких обставинах, вказані дії відповідача не можуть вважатися законними та обгрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України та є підставою для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 128, 159 КАСУ, ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про державну податкову службу в Україні", Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова винесені відносно фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, а саме: № 0000141720/0 від 06.02.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 329614 грн. та № 0000131720/0 від 06.02.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності в розмірі 29005,64 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 26.10.09р

Суддя В.В. Самойлова