Ухвала суду № 68309934, 15.08.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 р. Справа № 815/6555/16

Категорія: 3.4 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук'янчук О.В.

при секретарі - Татарин Б.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 11 жовтня 2016 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну; зобов'язання ГУ ДМС України в Одеській області здійснити позивачці обмін посвідки на постійне проживання НОМЕР_2 від 15 травня 2007 року, у зв'язку із досягненням нею 25-річного віку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року адміністративний позов громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 11 жовтня 2016 року про скасування громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на імміграцію в Україну. Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обмін посвідки на постійне проживання НОМЕР_2 від 15 травня 2007 року, у зв'язку із досягненням нею 25-річного віку.

В апеляційній скарзі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Фу Тхо, В'єтнам, прибула в Україну в 2002 році з метою проживання. Батьки позивачки: ОСОБА_2, 1961 року народження та ОСОБА_3, 1966 року народження, згідно Закону України «Про імміграцію» в 2005 році отримали дозвіл на постійне проживання в Україні та звернулися до ВПР та МР УМВС України в Одеській області щодо документування їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_1 та надання дозволу на її постійне проживання. Також, 23 травня 2005 року позивачка звернулася до ВГІРФО УМВС України в Одеській області з клопотанням про залишення в Україні на постійне проживання як неповнолітня дитина іммігранта.

За результатами розгляду матеріалів клопотання гр. В'єтнаму ОСОБА_2, 1961 року народження та ОСОБА_3, 1966 року народження, інспектором ВГІРФО УМВС України в Одеській області, майором міліції, Дацюк Л.А. складений висновок від 25 травня 2005 року про залишення на постійне мешкання в України, на підставі якого ОСОБА_1 отримала дозвіл на імміграцію в Україну та документована тимчасовою посвідкою на проживання в Україні НОМЕР_1, терміном дії «безстроково». Також, 15 травня 2007 року ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області позивач документована посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_2, терміном дії «безстроково».

В квітні 2016 року позивачка звернулася до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою щодо обміну довідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку з досягненням 25-річного віку.

За результатами перевірки вищезазначеної заяви ГУ ДМС України в Одеській області 11 жовтня 2016 року прийнято рішення №291484 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно п.6 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодних доказів існування підстав для скасування наданого позивачці дозволу на імміграцію, які передбачені ст. 12 Закону України «Про імміграцію», а саме: вироку суду, яким іммігранта засуджено до позбавлення волі; будь-яких доказів того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; доказів того, що скасування дозволу на імміграцію є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; доказу, який би підтверджував порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Також, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не вивчались обставини наявності у позивача родини, зокрема дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які народились і проживають в Україні.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.6 ст. 1 Закону України «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання - це документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно п.9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року №251 строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

Пунктом 15 Порядку №251 передбачено, що для обміну посвідки подаються: заява, зразок якої встановлюється МВС; паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; посвідка, що підлягає обміну; квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Пунктом 16 Порядку №251 визначено, що для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1-4 і 6 пункту 15 цього Порядку.

Згідно п.4.2 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання №681 від 15 липня 2013 року, разом із заявою про обмін посвідки (додаток 13) іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів чи підрозділів ДМС за місцем проживання подаються: паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; посвідка, що підлягає обміну, а в разі її пошкодження чи втрати - довідка про звернення із заявою про втрату посвідки (довідка органів внутрішніх справ з цього питання) у довільній формі; квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері) (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з'являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах).

Відповідно до п.4.3 Порядку №681 у разі обміну посвідки на постійне проживання при досягненні іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку документи, зазначені в підпункті 4 пункту 4.2 цього розділу, не подаються. Даний перелік необхідних документів як додаток до заяви є вичерпним.

Згідно ст. 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 травня 2005 року на підставі п.6 ч.2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» (особа, що є неповнолітньою дитиною іммігрантів) громадянка СРВ ОСОБА_1 отримала дозвіл на імміграцію в Україну та ВГІРФО УМВС України Одеської області була документована тимчасовою посвідкою на проживання в Україні НОМЕР_1, терміном дії «безстроково».

15 травня 2007 року ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області громадянка СРВ ОСОБА_1 була документована посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_2, терміном дії «безстроково».

Підставою для прийняття спірного рішення слугував висновок щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 від 11 жовтня 2016 року, в якому зазначено про розбіжність у даті народження заявниці, а саме згідно наданого в 2005 році свідоцтва про народження та паспортного документу ОСОБА_1 народилась « ІНФОРМАЦІЯ_1», а згідно паспортного документу наданого заявницею в 2016 році датою народження зазначена « ІНФОРМАЦІЯ_4».

У висновку також зазначено, що в результаті перевірки особових справ про документування посвідками на постійне проживання батьків заявниці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було встановлено, що посвідками на постійне проживання вони були документовані в порушення чинного законодавства та на теперішній час згідно наказу ДМС України від 21 липня 2016 року за №193 посвідки на постійне проживання на території України видані на ім'я громадян СРВ ОСОБА_3 (НОМЕР_3 від 02 березня 2004 року) та ОСОБА_2 (НОМЕР_4 від 28 липня 2003 року) визнані недійсними.

На підставі викладеного спеціаліст відділу вважав за доцільне дозвіл на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 скасувати згідно п.6 ст. 12 Закону України «Про імміграцію»; посвідку на ПМП в Україні НОМЕР_2 визнати недійсною та вилучити для знищення в установленому законом порядку; в паспортному документі штамп «Дозволено постійне проживання в Україні» - анулювати.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки відповідача помилковими, оскільки п.6 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» чітко визначено, що інші випадки для скасування дозволу на імміграцію мають бути передбачені законами України, тоді як у спірному рішенні Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 11 жовтня 2016 року відсутня вказівка на відповідну норму Закону, на підставі якої виданий позивачці дозвіл на імміграцію в Україну підлягає скасуванню.

Порушення встановленого законодавством України порядку надання дозволів на імміграцію в Україну, в розумінні статті 12 Закону України «Про імміграцію», є підставою для скасування таких дозволів, якщо з'ясується, що їх надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність (п.1 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію»).

Проте, надання ОСОБА_1 у 2007 році дозволу на імміграцію в Україну на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області не встановлено.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відмінність дати народження « ІНФОРМАЦІЯ_4» та « ІНФОРМАЦІЯ_1» у свідоцтві про народження та паспортного документа, оскільки наявна розбіжність в паспорті НОМЕР_5, виданому посольством Республіки В'єтнам в Україні 01 квітня 2010 року, на різних сторінках цього документу, а саме на другій та сьомій сторінках паспорту.

При цьому, як було вірно встановлено судом першої інстанції, сторінка 7 «Observeations» (відмітки) містить посилання «дивитись сторінку 2», тобто цією відміткою орган, який видав документ, здійснив виправлення помилки в даті народження, зазначеній на сторінці 2 з « ІНФОРМАЦІЯ_4» на належну дату - « ІНФОРМАЦІЯ_1», яка відповідає наданим раніше (в 2005 році) документам, зокрема свідоцтву про народження.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необгрунтованості посилання відповідача на скасування дозволів на імміграцію в Україну батькам позивачки - ОСОБА_6 та ОСОБА_2, оскільки це не є законною підставою для скасування дозволу на імміграцію позивачки та вилучення безстрокової посвідки на постійне проживання в Україні з метою її знищення в розумінні положень ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

Більш того, апелянтом жодним чином не спростовано той факт, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року по справі №815/4498/16, яка набрала законної сили 15 лютого 2017 року, визнано протиправним та скасовано п.24 наказу від 21 липня 2016 року №193 «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання», яким, зокрема, на підставі висновку ГУ ДМС в Одеській області від 07 червня 2016 року щодо ОСОБА_3 скасовано повністю рішення відділу ГПІС УМВС України в Одеській області від 18 лютого 2002 року про документування посвідкою на постійне місце проживання громадянки Соціалістичної Республіки Вєтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка є матір'ю ОСОБА_1.

Разом з цим, у відповідності до пунктів 21-24 Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26 грудня 2002 року дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст. 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

З наведених норм слідує, що функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

Проте, апелянтом, в порушення вищевказаних приписів не надано будь-яких доказів надіслання (вручення) позивачці запрошення про надання пояснень та відповідних документів.

Більш того, відповідачем не вивчались обставини наявності у позивачки дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які народились і проживають в Україні, а тому спірне рішення порушує права дітей позивачки на проживання разом з батьками.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 від 11 жовтня 2016 року прийнято Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мала місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване спірне рішення, а також інтересами позивачки, адже при видачі дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні, відповідач підтвердив правильність надання позивачкою необхідних документів та наявність підстав для надання позивачки дозволу на імміграцію в Україну.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 11 жовтня 2016 року про скасування громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на імміграцію в Україну підлягає скасуванню та необхідність зобов'язання здійснити обмін посвідки на постійне проживання НОМЕР_2 від 15 травня 2007 року, у зв'язку із досягненням нею 25-річного віку.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 серпня 2017 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук'янчук