Постанова № 68309382, 14.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 серпня 2017 року 09:10 справа №826/10240/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укренерго-Альянс"доГоловного управління ДФС у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренерго-Альянс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Укренерго-Альянс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №0003301402 та №0010351404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10240/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 10 жовтня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 24 червня 2016 року №0003301402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, підпунктів 201.10, 201.1, 201.6 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Укренерго-Альянс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 197 124,00 грн., у тому числі за основним платежем - 157 699,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 425,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 24 червня 2016 року №0010351404 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення пункту 2.8 глави 2 пункту 5.8 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ТОВ "Укренерго-Альянс" нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 96 000,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 10 червня 2016 року №248/26-15-14-02-02/36471838 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Укренерго-Альянс" (код 36471838) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено зокрема наступні порушення:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, підпунктів 201.10, 201.1, 201.6 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 157 699,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2014 року - 16 874,00 грн.; червень 2014 року - 8 555,00 грн.; липень 2014 року - 58 333,00 грн.; вересень 2014 року - 14 923,00 грн.; березень 2015 року - 6 872,00 грн.; квітень 2015 року - 36 646,00 грн.; травень 2015 року - 7 108,00 грн.; червень 2015 року - 8 3888, грн.

- пункту 2.8 глави 2 пункту 5.8 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу податку на додану вартість відповідних сум вартості приданих послуг по відносинам із ПП "Де-бірс" та ПП "Барок і Ко", у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій, та перевищенням ліміту залишку готівки в касі підприємства.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, висновки акта перевірки про відсутність реального здійснення господарської діяльності не підтверджується жодними доказами; видатковими касовими ордерами спростовуються висновки контролюючого органу про перевищенням ліміту залишку готівки в касі ТОВ "Укренерго-Альянс".

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем та ПП "Де-бірс", ПП "Барок і Ко"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "Укренерго-Альянс" (замовник) та ПП "Де-бірс", ПП "Барок і Ко" (виконавці) укладено типові договори про надання рекламних та інформаційних послуг від 12 березня 2014 року №КГ-2/14 та від 19 лютого 2015 року №КГ-19/15, предметом яких є надання технічних, дизайнерських, інформаційних, консультаційних послуг в розробці, підтримці, оптимізації, рекламі товару.

Відповідно до пунктів 2.1 договорів вартість послуг, що надаються замовнику за цими договорами, погоджується сторонами в додаткових угодах до цим договорів, які після підписання обома сторонами є невід'ємною частиною цього договору.

Послуги за цими договорами надаються замовнику впродовж дії цього договору, строки надання послуг по кожному окремому замовленню погоджуються сторонами та зазначається в додаткових угодах до цих договорів, підписаних обома сторонами (пункт 3.1 договорів від 12 березня 2014 року №КГ-2/14 та від 19 лютого 2015 року №КГ-19/15).

Відповідно до пунктів 4.3 договорів виконавець зобов'язаний розглянути наданий замовником оригінал - макет та погодити його не пізніше ніж в 2-х денний строк з моменту його отримання від замовника; після погодження оригіналу - макету забезпечити належне виконання робіт відповідно діючих у виконавця технологій.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) ПП "Де-бірс" надавались замовнику рекламні послуги на суму 50 623,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 8 437,00 грн., на суму 50 622,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 8 437,00 грн., на суму 51 328,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 554,67 грн., на суму 44 766,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7 461,00 грн., на суму 44 772,56 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7 462,09 грн.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) ПП "Барок і Ко" надавались замовнику рекламні послуги на суму 41 233,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 6 872,17 грн., на суму 219 879,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 36 646,50 грн., на суму 42 464,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7 107,67 грн., на суму 50 328,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 388,00 грн.

ПП "Де-бірс" виписало позивачу податкові накладні від 29 квітня 2014 року №41 на загальну суму 50 622,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 8 437,00 грн., від 30 квітня 2014 року №52 на загальну суму 50 622,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 8 437,00 грн., від 27 червня 2014 року №37 на загальну суму 51 328,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 8 554,67 грн., від 09 вересня 2014 року №38 на загальну суму 44 766,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 7 461,00 грн. та від 29 вересня 2014 року №86 на загальну суму 44 722,56 грн., в тому числі податок на додану вартість 7 462,06 грн.

ПП "Барок і Ко" виписало позивачу податкові накладні від 31 березня 2015 року №31 на загальну суму 41 233,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 6 872,17 грн., від 30 квітня 2015 року №58 на загальну суму 219 879,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 36 646,50 грн., від 29 травня 2015 року №54 на загальну суму 42 464,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 7 107,67 грн. та від 29 червня 2015 року №41 на загальну суму 50 328,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 8 388,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність належним чином оформлених податкових накладних та придбання товарів/послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період у складі податкового кредиту відображав суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Де-бірс" та ПП "Барок і Ко".

Разом з тим, суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених первинних документів та податкових накладних, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначив, що отримані у ПП "Де-бірс" та ПП "Барок і Ко" послуги використовувались позивачем для провадження особистої господарської діяльності; реальність господарських операцій та мету отримання послуг ПП "Де-бірс" та ПП "Барок і Ко" підтвердило копіями первинних, бухгалтерських та інших документів під час проведення перевірки.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу, що позивач не надав доказів, які б давали змогу суду встановити здійснення та зміст спірних господарських операцій, зокрема: позивачем не надано замовлень на рекламні послуги, додаткових угод до договорів від 12 березня 2014 року №КГ-2/14 та від 19 лютого 2015 року №КГ-19/15, якими мають встановлюватись строки та вартість наданих послуг; суду не надано доказів забезпечення виконавців всією інформацією та документацією, необхідною для виконання ним своїх зобов'язань за укладеними договорами, та доказів погодження оригінал-макету, як передбаченого пунктом 4.3 договорів.

Наявні у справі копії актів здачі-передачі робіт (надання послуг) не дають можливості встановити зміст наданих рекламних послуг, який товар чи послуги рекламувались та яким чином (які саме послуги надавались та з якою метою), ідентифікувати участь контрагентів у наданні послуг та зв'язок замовлених послуг із ТОВ "Укренерго-Альянс".

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ПП "Де-бірс" та ПП "Барок і Ко" носять реальний характер, а придбані рекламні послуги пов'язані із господарською діяльністю ТОВ "Укренерго-Альянс".

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 24 червня 2016 року №0003301402 є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Укренерго-Альянс" про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №0003301402 документально не підтверджуються.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 24 червня 2016 року №0010351404, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 2.8 глави 2 пункту 5.8 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 48 000,00 грн., а саме: згідно видаткового касового ордера від 25 грудня 2013 року №16 ОСОБА_1 видано 48 000,00 грн., але фактично готівкові кошти одержано 25 грудня 2015 року, про що свідчить дата одержання вказаних готівкових коштів, зазначена кульковою ручкою на видатковому касовому ордері; ліміт залишку готівки у касі за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року не встановлювався та не розраховувався; залишок на кінець дня згідно аркуша касової книги від 25 грудня 2013 року складає 0,00 грн.

Таким чином, за даними касової книги залишок готівки на кінець дня 25 грудня 2013 року становив 0,00 грн., однак, відповідач дійшов висновку про перевищення ліміту готівки у касі зроблений внаслідок відсутності, на думку відповідача, фактичної видачі коштів у цей день.

Відповідно до пункту 3.1 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

У відповідності до пункту 3.4 Положення №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Пунктом 3.5 Положення №637 встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до пункту 5.8 Положення №637, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим, що має місце в даному випадку.

Наявні у справі докази підтверджують, що згідно з видатковим касовим ордером від 25 грудня 2013 року №16 ОСОБА_1 видано готівкові кошти у розмірі 48 000,00 грн. саме 25 грудня 2013 року, що підтверджується підписом одержувача. Доказів на спростування зазначеного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідач не надав доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 грошові кошти не видавались та докази щодо фактичної видачі таких коштів саме 25 грудня 2015 року.

З урахуванням відсутності у справі доказів виявленого порушення, суд вважає застосування штрафних санкцій до позивача необґрунтованим, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 24 червня 2016 року №0010351404 та задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ГУ ДФС у місті Києві не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №0010351404 з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Укренерго-Альянс" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 396,86 грн.

Таким чином, оскільки позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №0010351404 в процентному співвідношенні задоволені на 32,7%, на користь позивача належить присудити пропорційну суму сплаченого судового збору, а саме 1 437,77 грн. (4 396,86 грн. х 32,7%).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерго-Альянс" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 24 червня 2016 року №0010351404.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерго-Альянс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 437,77 грн. (одна тисяча чотириста тридцять сім гривень сімдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко