Постанова № 68309254, 10.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 серпня 2017 року № 826/6946/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ахсан"

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0000342802,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ахсан» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000342802 від від 08.12.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які сплачені в ціні придбаного об’єкту основних засобів – нерухомих приміщень, а тому відповідно до приписів чинного законодавства товариство має законні підстави заявляти відшкодування від’ємного значення суми податку.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог мотивуючи тим, що платник втрачає право на податковий кредит у випадку невідповідності показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки. Також зазначив, що у податковій накладній складеній контрагентом позивача, а саме, у 3 колонці зазначено номенклатуру, яка не відповідає визначенню пункту 1 договору купівлі-продажу, а тому складене податкове повідомлення-рішення за результатами позапланової виїзної перевірки є правомірним та не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні, суд керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «АХСАН» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «АХСАН» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, абз. е пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту, від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, і як наслідок суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника банку на тотожну суму за липень 2015 року у розмірі 708 333,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 2.10.2015 року №196/14-26-50-28-02-39820558 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2015 року№0000342802, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 885 416,25 грн., у тому числі: 708 333,00 грн. – сума завищеного бюджетного відшкодування, 177 083,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач вважаючи податкове повідомлення-рішення від 08.12.2015 року №0000342802 протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Абзацом е пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Як вбачається з акта перевірки від 2.10.2015 року №196/14-26-50-28-02-39820558, на думку контролюючого органу, позивачем завищено податковий кредит, який сформований по податковій накладній від контрагента за липень 2015 року на суму 4250000,00 грн., крім того ПДВ 708 333,33 який підлягає зменшенню.

Так, відповідач зазначає, що в липні 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АХСАН» проведено операцію згідно договору купівлі-продажу від 15.07.2015 року укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прімінвест» з придбанням нежитлового приміщення – групи приміщень №5 (літ.А), загальною площею 425,2 кв.м., за адресою: місто Київ, вулиця Горького, буд. 72, за результатом якої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прімінвест» складено податкову накладну від 15.07.2015 року №163 на загальну суму 4250000 грн., в тому числі ПДВ 708333,33 грн., де в колонці 3 номенклатура товарів/послуг продавця вказана як «Горького 72 1 поверх», що є невірним значенням номенклатури та не відповідає визначенню пункту 1 «Предмет договору», а саме: «нежитлове приміщення, група приміщень №5 (літ.А), загальною площею 425,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Київ, вулиця Горького, будинок 72».

Також, контролюючий орган наголосив на неточності та некоректності складання договору від 15.07.2017 року в частині визначення по тексту предмета договору, а саме абзацу 3 пункту 2.1.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про те, що податкова накладна від 15.07.2015 року №163 виписана із порушенням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071, а саме не вказані всі обов’язкові реквізити, чим порушено абзац е пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

З приводу викладеного в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Аналіз приписів пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України дає підстави зробити висновок, що в Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податків, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Тобто, недоліки форми в заповненні податкової накладної, зокрема, незазначення номенклатури, не свідчить про її неналежність та недопустимість як доказу та не впливає на розмір податкового кредиту покупця.

Отже, наявність такого недоліку при заповнені податкової накладної, як неповне цитування предмету договору купівлі-продажу, не робить таку податкову накладну неналежним доказом підтвердження права позивача на податковий кредит у відповідний період.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.07.2013 №К/800/2429/13.

Також суд враховує і те, що в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних міститься спірна податкова накладна.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем сплачена сума ПДВ у розмірі 708 333 грн. за придбане нежитлове приміщення – групи приміщень №5 (літ.А), загальною площею 425,2 кв.м., за адресою: місто Київ, вулиця Горького, буд. 72, що й не заперечувалось податковим органом.

Водночас, позивачем підтверджено факт внесення позивачем придбаного нерухомого майна до основних засобів підприємства, що також не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до підпунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив спірну суму сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту і відповідно правомірно визначив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 708 333,00 грн.

Що стосується зауважень контролюючого органу до умов договору-купівлі продажу, то необхідно наголосити, що у відповідача відсутні правові підстави для ставлення у залежність права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість до коректності умов договору купівлі-продажу.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71,94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахсан» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві №0000342802 від 08.12.2015 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа