Постанова № 6830902, 21.08.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 40596/09/2070

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2009 р.                                                                                           м. Харків

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання - Алексєєнко О.В.

за участі :

представника позивача - Павленко О.М.

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ХІС" стягнення суми (Акт 1123300742310/164).,-

                                                            В С Т А Н О В И В :

          Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ХІС»9950,00 грн. заборгованості по оплаті штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням від 07.07.2008р. №0007142301. В обгрунтування заявлених вимог указував, що ДПІ, розглянувши акт від 17.06.2008р. №123300742310/164, на підставі норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»винесла рішення 07.07.2008р. №0007142301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 9950,00 грн. Вказане рішення є чинним, однак ТОВ фірма «ХІС»його владні приписи в частині оплати штрафу не виконані, внаслідок чого утворилась спірна сума заборгованості.

          Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ХІС», був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, проте до суду не прибув.

          Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

          Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ХІС»пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців з ідентифікаційним кодом 24472040, має правовий статус юридичної особи, на обліку як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова. Окрім того, вказані обставини визнаються сторонами, в суду не виникає сумніву щодо їх достовірності та добровільності їх визнання, тому згідно з ч.3 ст.72 КАС України ці обставини не потребують додаткового доказування перед судом. На вимогу суду, документи, що засвідчують обставини прийняття відповідним органом державної податкової служби України рішення щодо проведення відносно позивача перевірки, оформлення документів на проведення такої перевірки, а також обставини перебігу подій в ході перевірки, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова до суду не надані. Водночас з цим, з огляду на приписи Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які не передбачають безпосереднього впливу процедури проведення перевірки на правомірність її висновків, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, дослідивши відповідність висновків, відображених у складеному за наслідками перевірки акті, вимогам чинного законодавства.

          ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова в силу норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та за наведеними у ст..3 КАС України ознаками є суб’єктом владних повноважень, звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом, що передбачено п.11 ст.10 і п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому спір по даній справі підлягає вирішенню в порядку КАС України.

          При вирішенні даного спору суд бере до уваги приписи ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вивчення норм КАС України засвідчило відсутність виключення з наведеного правила, а тому приписи ч.1 ст.2 КАС України стосовно завдань адміністративного судочинства підлягають застосуванню в тому числі і при розв’язанні спорів за зверненнями суб’єкта владних повноважень.

За таких обставин, в ході судового розгляду дослідженню на предмет їх законності підлягають владні приписи актів суб’єктів владних повноважень, що створили обов’язок, невиконання якого спричинило спір.

          Як випливає з матеріалів справи та доводів позивача вимоги позову ґрунтуються на рішенні від 07.07.2008р. №0007142301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9950,00 грн., яке було винесено ДПІ на підставі п.1. та п.2 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і не було оплачено відповідачем.

Вивчення судом змісту означеного рішення показало, що воно винесено на підставі акту перевірки від 17.06.2008р. №123300742310/164. З вказаного акту слідує, що фактичною підставою для застосування спірної суми штрафу слугував висновок податкового органу про порушення відповідачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (гральні автомати у кількості 20 штук), які не зареєстровані, неопломбовані у встановленому порядку та не переведені у фіскальний режим роботи, а також висновок про порушення відповідачем п.1, і п.2 ст.3 згаданого закону, а саме: не проведення розрахункової операції в сумі 630,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій, не роздрукування та не видача відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що згідно з ст..2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Суд відзначає, що з положень процитованої норми закону слідує, що автомат з продажу товарів (послуг) дійсно може бути віднесений до реєстраторів розрахункових операцій проте лише за умови його відповідності встановленим вимогам щодо реалізації фіскальних функцій.

Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що фіскальні функції - здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти;

За визначенням все тієї ж ст..2 згаданого закону фіскальною пам'яттю є запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою.

Матеріалами справи не підтверджується те, що в тих гральних автоматах, які використовувались відповідачем і перелічені в додатку №2 до акту перевірки від 17.06.2008р. №123300742310/164, наявна фіскальна пам’ять і реалізовані фіскальні функції, а відтак не доведено, що ці гральні автомати є реєстраторами розрахункових операцій. Вказаний висновок підтверджується також фактом застосування відповідачем в своїй діяльності реєстратора розрахункових операцій, про що вказано в п.8 акту.

Отже, висновок ДПІ про порушення відповідачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (гральні автомати у кількості 20 штук), які не зареєстровані, неопломбовані у встановленому порядку та не переведені у фіскальний режим роботи, не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду. Тому вимога про стягнення штрафу в сумі 6800,00 грн., застосованого ДПІ у зв’язку з цим порушенням на підставі п.2 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(20 гральних автоматів * 340,00 грн.), є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Стосовно висновку ДПІ про порушення відповідачем п.1, і п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не проведення розрахункової операції в сумі 630,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій, не роздрукування та не видача відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції, суд зауважує таке.

Згідно з ст..2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Факт порушення п.1, і п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відображений в акті перевірки від 17.06.2008р. №123300742310/164, однак дослідження його змісту показало, що обставини проведення розрахункових операцій на загальну суму 630,00 грн. в даному акті не викладені, в акті не відображено жодних відомостей ні щодо осіб, які їх здійснювали, ні щодо фактичних даних, які б підтверджували дійсну наявність таких розрахункових операцій. При цьому, суд враховує, що за даними п.10 і п.11 акту перевірки від 17.06.2008р. №123300742310/164 сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків (205,00 грн.) співпадає з поточним звітом РРО (205,00 грн.), що в силу приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є неможливим в разі фактичного здійснення розрахункової операції та не проведення її через реєстратор розрахункових операцій.

Частиною 1 ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Інших доказів порушення відповідачем п.1, і п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», окрім акту перевірки, позивачем суду не надано. Стосовно відображених в акті відомостей суд відмічає, що вони мають похідний характер від обставин фактичної дійсності, а відтак, повинні бути підтверджені даними першоджерела.

За таких обставин вимога ДПІ про стягнення штрафу в сумі 3150,00 грн., застосованого у зв’язку з названим порушенням на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (630 грн. * 5) визнається судом необґрунтованою, через що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості по оплаті спірної суми штрафу не підлягає задоволенню, бо ґрунтується на правовому акті індивідуальної дії, який прийнятий суб’єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 12, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

          У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ХІС" про стягнення суми (Акт 1123300742310/164) – відмовити.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Повний текст постанови виготовлений 26.08.2009 року.

Суддя                                                   Сліденко А.В.

Постанова законної сили не набрала, з оригіналом згідно. Оригінал зберігається в матеріалах справи.

Суддя Сліденко А.В.

Секретар Алексєєнко О.В.