Постанова № 6829330, 13.07.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2009 р.                                                                                 № 2а - 1057/09/1470

          м.Миколаїв

19:55

Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Мавродієвої М.В., при секретарi –Вандар Н.А.,

за участю представників:

позивача: Червака М.П. –директора,

відповідача: не з’явився,

ІІІ особи: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПП " Шанс - Н ", вул. Будівельників, 14/2,Миколаїв,54034 доДержавна інспекція з контролю за використанням і охороною земель, вул. Артилерійська, 18,Миколаїв,54030 ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Миколаївська міська рада (вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001).

провизнання нечинними та скасування акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.03.2009 та припису №59 від 30.03.2009, прийнятих відповідачем,

в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати прийняті відповідачем акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.03.2009 та припис №59 від 30.03.2009.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- при проведенні перевірки 30.03.2009 відповідачем були допущені порушення порядку проведення перевірок;

- власником та орендодавцем земельної ділянки, за адресою м.Миколаїв, вул.Авангардна,6/10 є Миколаївська міська рада, а відповідно до приписів ст.91 Земельного кодексу України саме власник повиннен нести відповідальність за нецільове використання земельної ділянки;

- виконкомом Миколаївської міської ради позивачу надано дозвіл на розміщення та реалізацію на території «Торгівельного майданчика»по вул.Авангардна, 6/10 продовольчих товарів;

- позивачем у 2007-2008 роках вчинялись діє по зміні цільового призначення земельної ділянки, зокрема, отримані погодження з відповідними службами та неодноразово направлялись заяви до Миколаївської міської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки, однак на даний час всі звернення залишені без задоволення.

          Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на правомірність винесеного відповідачем рішення, оскільки факт нецільового використання земельної ділянки з боку відповідача мав місце.

          ІІІ особа у своїх поясненнях зазначає, що використання позивачем земельної ділянки, яка віднесена до земель транспорту, з метою здійснення оптово-роздрібної торгівлі є порушенням діючого законодавства.

          Під час розгляду справи, представники сторін та ІІІ особи підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

          Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 13.07.2009 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин,що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»від 19.06.2003 №963-IV (надалі - Закон №963-IV) державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи шляхом, зокрема, проведення перевірок.

30.03.2009 відповідачем, на підставі листа УМВС в Миколаївській області №3/4-1011 від 05.03.2009, здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства з боку ПП «Шанс-Н».

За наслідками перевірки, відповідачем було складено акт від 30.03.2009, яким встановлено нецільове використання ПП. «Шанс-Н»земельної ділянки прощею 1883 кв.м та винесено припис №59 від 30.03.2009, яким зобов’язано позивача у 30-денний строк усунути порушення земельного законодавства.

Посилання позивача на те, що при проведенні перевірки державним інспектором відповідача були допущені порушення Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам №312 від 12.12.2003 (надалі –Порядок №312), а саме: п.3.2, оскільки були відсутні підстави для проведення позапланової перевірки (отримання листа УМВС, а не доручення), проведення перевірки у строк більший ніж 10 днів, що є підставою для визнання нечинним акту та припису, відхиляються судом, оскільки доказів проведення перевірки поза межами встановленого строку позивачем не надано, а лист УМВС в Миколаївській області №3/4-1011 від 05.03.2009 містить саме доручення провести перевірку.

Крім того, відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 №02-5/35 акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішення цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб’єктів цих відносин. Акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»від 19.06.2003 №963-IV (надалі –Закон №963-IV), державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право складати акти перевірок.

Оскільки складений відповідачем акт перевірки від 30.03.2009 не містить будь-яких вимог до позивача, то суд приходить до висновку, що він не є нормативно-правовим або правовим актом індивідуальної дії, оскільки не має ознак здійснення владних управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень щодо позивача з боку відповідача, оскільки не породжує права та обов’язки у позивача.

Оскаржуваний акт не є рішенням суб’єкта владних повноважень, а є письмовою фіксацією дій державного інспектора. Викладені в акті обставини можуть бути лише підставою для вжиття відповідачем відповідних заходів, а саме вимог про усунення порушень, що і було вчинено шляхом винесення припису №59 від 30.03.2009.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання нечинним та скасування акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.03.2009 задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача про скасування припису №59 від 30.03.2009, то в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач є орендарем земельної ділянки загальною площею 4649 кв.м, яка розташована за адресою: м.Миколаїв, вул.Авангардна, 6/10 на підставі рішення Миколаївської міської ради від 18.09.2008 №27/70 та договору оренди від 19.11.2008 укладеному з Миколаївською міською радою (надалі - Договір).

Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування майнового комплексу –виробничих будівель та споруд. Цільове призначення земельної ділянки –землі автомобільного транспорту.

За результатами перевірки, відповідачем було встановлено використання позивачем земельної ділянки площею 1883 кв.м не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.10 Закону №963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель.

При цьому, відповідно до п.5.4 Порядку №312, акт перевірки повинен містить суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені. У складеному відповідачем акті не зазначено норму права, яка була порушена позивачем.

Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення №49 від 30.03.2009, складеному відповідачем за наслідками проведення перевірки відносно директора ПП «Шанс-Н»та у постанові про накладення на останнього адміністративного стягнення №49 від 30.03.2009, відповідач вказав на порушення ст.91 Земельного кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні не спростував той факт, що при перевірці було встановлено порушення саме ст.91 Земельного кодексу України.

Стаття 91 Земельного кодексу України міститься у главі 14 «Право власності на землю» і передбачає обов’язок власників земельних ділянок забезпечувати їх використання за цільовим призначенням.

Оскільки позивач не є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Миколаїв, вул.Авангардна, 6/10, то суд вважає безпідставним винесення відносного нього припису за порушення ст.91 Земельного кодексу України.

Крім того, 19.12.2008 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради позивачу було надано дозвіл №080428/Т на організацію торгівельного майданчика за адресою м.Миколаїв, вул.Авангардна, 6/10 для реалізації продовольчих товарів.

Рішенням Миколаївської міської ради №1107 від 24.09.2009 позивачу знову надано дозвіл на торгівельний майданчик по вул.Авангардна, 6/10.

Винесений відповідачем припис №59 від 30.03.2009 зобов’язує позивача усунути порушення земельного законодавства у вигляді використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме використання земель автотранспорту для оптово-роздрібної торгівлі.

В той же час, виданий позивачу Миколаївською міською радою дозвіл №080428/Т, гарантує його право здійснювати оптово-роздрібну торгівлю продовольчими товарами на орендованій земельній ділянці та підтверджує згоду власника на використання земельної ділянки саме таким чином.

Таким чином, перевіривши рішення відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку, що припису №59 від 30.03.2009, прийнято необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.71, 86, ч.1 ст.94 ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Скасувати припис №59 від 30.03.2009, прийнятий Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Миколаївській області.

3. Відшкодувати Приватному підприємству «Шанс-Н» (вул.Будівельників, 14/2, м.Миколаїв, 54042, код ЄДРПОУ 33250665) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

4. В решті позову відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва