Постанова № 6829329, 06.07.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2009 р.                                                                                 № 2а - 825/09/1470

          м.Миколаїв

18:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Меленчук М.Ю.,

за участю представників:

позивача: Плахотної О.М. –дов. №1/9/10-011 від 08.01.2009,

відповідача: Толпекіна А.А. –дов. від 01.10.2007, Павлова К.О. –дов. від 01.10.2007,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24,Миколаїв,54030 доТОВ "УкрГріт", вул. Спаська, 70, кв. 2,Миколаїв,54001 ТОВ "Меда-Трейд", вул. Бондаренка, 28,Миколаїв,54039 прозастосування наслідків нікчемності правочинів і відповідно до ст.208 ГК України стягнення з ТОВ «Меда-Трейд» вартість всього отриманого за договором поставки від 02.01.2006 на загальну суму 150001,15 грн. на користь ТОВ «УкрГріт», а з ТОВ «УкрГріт» в дохід держави; застосування наслідків нікчемності правочинів і відповідно до ст.208 ГК України стягнення з ТОВ «Меда-Трейд» вартість всього отриманого за договором про надання послуг від 02.01.2006 на загальну суму 161099,10 грн. на користь ТОВ «УкрГріт», а з ТОВ «УкрГріт» в дохід держави, в с т а н о в и в:           Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить застосувати наслідки нікчемності правочинів укладених між ТОВ «Меда-Трейд»та ТОВ «УкрГріт», а саме договору поставки від 02.01.2006 та договору про надання послуг від 02.01.2006.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на момент укладання з ТОВ «УкрГріт»договору поставки та договору про надання послуг від 02.01.2006 ТОВ «Меда-Трейд»не перебувало на податковому обліку як платник ПДВ (свідоцтво платника ПДВ анульоване 28.09.2004) і відповідно не мало права на складання та видачу ТОВ «УкрГріт» податкових накладних, а відповідно ТОВ «УкрГріт»не мало права на включення до податкового кредиту ПДВ за спірними правочинами. Дії ТОВ «Меда-Трейд», яке не було зареєстровано у податковому органі як платник ПДВ, при укладанні правочинів з ТОВ «УкрГріт», є підтвердженням мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства та направлені на ухилення від сплати податків. Відповідно до положень ст.ст.207, 208 ГК України правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, тому згідно ч.1 ст.203 ГК України та ч.2 ст.215 ГК України є нікчемним, і визнання такого правочину судом не вимагається. Стаття 208 ГК передбачає застосування судом наслідків нікчемності правочинів, в даному випадку шляхом стягнення з ТОВ «Меда-Трейд»вартість всього отриманого за договором поставки та надання послуг від 02.01.2006 на загальну суму 311100,25 грн. на користь ТОВ «УкрГріт», а з ТОВ «УкрГріт»в дохід держави.

Відповідач-1 проти позову заперечує, з наступних підстав:

- санкції, які позивач просить застосувати не можуть бути застосовані за сам факт несплати податків однією із сторін за договором. За даних обставин, правопорушенням є можлива несплата податків, а не вчинення правочину. Позивачем не вказано, хто саме, яким чином та з яким умислом намагався порушити інтереси держави, який причинний зв’язок, та які незаконні наслідки наступили після укладання договорів;

- укладені між відповідачами договори були спрямовані на настання реальних наслідків, усі істотні умови укладених договорів були виконані, що знайшло своє підтвердження під час проведення перевірки ТОВ «УкрГріт»;

- позивачем пропущений, передбачений ст.250 КАС України строк для застосування адміністративно-господарських санкцій;

- позивачем не доведено законність акту про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Меда-Трейд», обізнаність про анулювання свідоцтва, як ТОВ «Меда-Трейд», так і ТОВ «УкрГріт»;

          Заперечуючи проти посилання відповідача-1 на пропуск строку звернення до суду позивач вказує на те, що про укладені між відповідачами спірні правочини ДПІ дізналась лише 25.04.2008, під час проведення перевірки ТОВ «УкрГріт».Позов подано до суду 03.04.2009, тобто в межах встановленого ст.99 КАС України строку звернення до суду. Стаття 250 ГК України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки Господарським кодексом України або іншими нормативно-правовими актами не віднесено застосування наслідків визнання господарського зобов’язання недійсним до адміністративно-господарських санкцій.

          Відповідач-2 заперечень проти позову не висловив, представник у судове засідання не з’явився. Направлені на адресу ТОВ «Меда-Трейд»процесуальні документи суду повернулись з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

          З матеріалів справи вбачається, що станом на 02.03.2009 ТОВ «Меда-Трейд»значить в ЕДРПОУ за тією юридичною адресою, на яку відповідачу-2 направлялись повідомлення суду про час та місце розгляду справи. За вказаних обставин, суд вважає, повідомлення відповідача-2 про час та місце розгляду справи належним.

          Під час розгляду справи, представники позивача та відповідача-1 підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

          Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 06.07.2009 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

25.04.2008 ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «УкрГріт», за наслідками якої складено акт №589/23-600/33310770.

Під час перевірки позивачем було встановлено, що між ТОВ «УкрГріт»та ТОВ «Меда-Трейд»02.01.2006 було укладено договір поставки (а.с.20,21) та договір про надання послуг (а.с.28,29).

Як свідчать матеріали справи, умови зазначених договір відповідачами виконані, а саме:

- згідно видаткових накладних №РН-0000014 від 02.01.2006 та №РН-0000096 від 03.04.2006 відповідачем-2 було поставлено відповідачу-1 товар на загальну суму 167033,16 грн. (а.с.24,25). Крім того, ТОВ «Меда-Трейд» виписало ТОВ «УкрГріт»податкові накладні №14 від 02.01.2006 та №28 від 03.04.2006 на загальну суму 167033,16 грн. (а.с.15,16). Згідно акту приймання-передачі від 12.01.2007 в часткову оплату поставленого товару ТОВ «УкрГріт»передало ТОВ «Меда-Трейд» вексель №0493367 на загальну суму 161099,1 грн. (а.с.26,27);

- згідно підписаних відповідачами актів виконання робіт (а.с.31,33,35,37,39,41) відповідачем-2 було виконано робіт по зачистці залізничних вагонів на загальну суму 150001,15 грн. ТОВ «Меда-Трейд»виписало ТОВ «УкрГріт»податкові накладні №17 від 31.01.2006, №22 від 28.02.2006, №26 від 31.03.2006, №29 від 30.04.2006, №37 від 31.05.2006, №45 від 30.06.2006 на загальну суму 150001,15 грн. (а.с.30,32,34,36,38,40). Згідно акту приймання-передачі від 12.01.2007 в оплату поставленого товару ТОВ «УкрГріт» передало ТОВ «Меда-Трейд»вексель №0493368 на загальну суму 150001,15 грн. (а.с.42,43).

В якості доказу того, що при укладанні зазначених правочинів ТОВ «Меда-Трейд»мало намір на ухилення від оподаткування позивачем надано суду акт №95 від 28.09.2004 (а.с.18,19), з якого вбачається, що ТОВ «Меда-Трейд»не подавало податкову звітність до МДПІ з вересня 2003 року, що є підставою для виключення платника ПДВ з Реєстру платників ПДВ. Датою виключення є 28.09.2004.

Фактично, єдиною обставиною, яка покладена позивачем в обґрунтування своїх вимог є відсутність у ТОВ «Меда-Трейд»на момент укладення спірних угод свідоцтва платника ПДВ та права виписувати податкові накладні, з чого позивач робить висновок про існування у відповідача-2 наміру на ухилення від сплати податків.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

За ступенем недійсності правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними за певних умов.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину судом не вимагається. В той же час оцінка такому правочину та висновок про його нікчемність має бути наведена судом у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим атам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказана норма закону не тільки не містить прямої вказівки на нікчемність правочину укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказує на його оспорюваність.

Частина 1 ст.208 ГК України передбачає, що якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Посилаючись на статті 207 та 208 ГК України, як на підставу своїх позовних вимог, позивачем не враховано характерні ознаки необхідні для визнання таких господарських зобов’язань недійсними:

- вчинення їх об’єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому; наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

- такі господарські зобов’язання характеризуються суб’єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про вчинення зобов’язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку суду, позивачем не доведено належними засобами доказування наявність у ТОВ «Меда-Трейд»умислу на укладання з ТОВ «УкрГріт»спірних договорів з метою ухилення від сплати податків.

Посилання позивача на відсутність у ТОВ «Меда-Трейд», на момент укладення спірних правочинів, свідоцтва платника ПДВ вказує на те, що ТОВ «Меда-Трейд»не мало права виписувати податкові накладні, а ТОВ «УкрГріт»не мало права на включення до податкового кредиту податкових накладних, виданих не платником ПДВ, та, відповідно, отримувати бюджетне відшкодування, однак не вказує на суперечність змісту спірних правочинів моральним засадам суспільства.

Позивачем у позовній заяві вказується на наявність умислу на укладання угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства саме у ТОВ «Меда-Трейд», без зазначення, у чому полягало ухилення від сплати податків з боку останнього.

Таким чином, суд вважає, що сам факт видачі ТОВ «Меда-Трейд», після укладання договорів, податкових накладних, не може бути підставою для висновку про наявність у ТОВ «Меда-Трейд» умислу на укладення спірних угод, з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Слід також зазначити, що позивачем не доведена суду обізнаність ТОВ «Меда-Трейд»та ТОВ «УкрГріт»щодо складання податковою акту №95 від 28.09.2004 про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Відповідно до п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (в редакції наказу №72 від 14.02.2002), копії документів, що стали підставою для анулювання Свідоцтва, повинні бути долучені до акта. Акт про анулювання Свідоцтва зберігається в реєстраційній частині облікової справи платника податків, копія акта надсилається особі, що виключена з реєстру, ліквідаційній комісії, власнику, уповноваженій (довіреній) особі тощо.

На вимогу суду позивачем не було надано доказів направлення на адресу ТОВ «Меда-Трейд»копії акта №95 від 28.09.2004, з посиланням на річний строк збереження реєстрів рекомендованої кореспонденції, якою направлявся акт.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили, що на момент укладання спірних договорів ТОВ «Меда-Трейд»достеменно знало про виключення з Реєстру платників ПДВ, але усвідомлюючи протиправність своїх дій виписало податкові накладні, суду також не надано.

Для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 ГК України, необхідною умовою є наявність у однієї, чи обох сторін умислу на укладення угоди, з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

У ситуації, що є предметом розгляду у даній справі, порушенням може вважатись недотримання з боку відповідача-2 порядку видачі податкових накладних та їх включення відповідачем-1 до складу податкового кредиту, а не вчинення відповідачами правочинів, зміст яких складали умови, які не суперечили моральним засадам суспільства та були виконані (здійснено поставку товару (надані послуги) та здійснено їх оплату).

Інших обставин, які підтверджують настання наслідків укладання та виконання зобов’язань з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та відповідно застосування наслідків нікчемності позивачем не наведено.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що відповідач-1 заявою від 06.07.2009 відмовився від заяви від 05.06.2009 про покладення на позивача судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката в розмірі 6000,0 грн., судом це питання не розглядається.

Керуючись ст. ст.11, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 23.10.2009