Постанова № 68287851, 09.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2017 р. Справа№ 910/24060/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

при секретарі судового засідання: Цукарєвій Г.В.

за участю представників:

від позивача: Перепелиця С.О. за довіреністю від 25.02.2015;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017

у справі № 910/24060/16 (суддя С.М. Мудрий)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення заборгованості в сумі 89 396,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі №910/24060/16 позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (03041, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 3; ідентифікаційний код: 35531906) основний борг у розмірі 6 700 (шість тисяч сімсот) грн. 00 коп., пеню в розмірі 1 423 (одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 02 коп., три проценти річних в розмірі 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 83 коп., індекс інфляції в розмірі 602 (шістсот дві) грн. 05 коп., неустойку за не передання об'єкта оренди в розмірі 76 499 (сімдесят шість тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) грн. 30 коп.

Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 3; ідентифікаційний код: 35531906) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 63 (шістдесят три) грн. 44 коп.

В іншій частині позову відмовлено. Видано наказ.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі №910/24060/16 скасувати у частині стягнення неустойки у розмірі 76499,94 грн. за не передання орендованого приміщення за договором оренди №1606 від 01.03.2013 зі змінами, внесеними 19.06.2014 і прийняти нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" у стягненні неустойки у розмірі 76499,94 грн. за не передання орендованого приміщення за договором оренди №1606 від 01.03.2013 зі змінами, внесеними 19.06.2014.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у справі №910/24060/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Руденко М.А., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.08.2017.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.08.2017 у зв'язку з перебуванням суддів Руденко М.А. та Дідиченко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Дикунської С.Я., Алданової С.О.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

У судове засідання 09.08.2017 представники відповідача не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники відповідача не скористалась своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (як орендодавцем), ФОП ОСОБА_3 (як орендарем) та комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (як підприємством балансоутримувачем) 19.06.2014 року укладений договір № 1606 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 01.03.3013).

Частиною 1 статтею 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі протоколу комісії з питань оренди майна від 15.04.2014 року №172 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: 03148, м Київ, проспект Леся Курбаса, 8 (Кінотатр "Лейпціг") для розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 9.1. договору цей договір є укладеним з моменту його підписання та діє з 19 червня 2014 до 26.12.2015.

П. 9.7. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені діє оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Доказів продовження договору та підписаних додаткової угоди з цього приводу матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 ЦК України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 року № 34/6250, та на дату підписання договору, згідно з розрахунком орендної плати, що є невідємною частиною цього Договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ: 75 грн. 35 коп за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає одна тисяча сімсот шістдесят три грн. 20 коп.

П. 3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Згідно п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплено майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутнримувача) (надалі - підприємство) Комунальне підприємство Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм", яке знаходиться за адресою: 01003, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 3, на рахунок, вказаний в цьому п. договору, починаючи з дати підписання акта приймання передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі і при поверненні об 'єкта оренди орендодавцеві.

Актом приймання-передачі основних засобів, копія я кого наявна в матеріалах справи, в грудні 2013 року вказане майно, яке передано в оренду, прийнято позивачем на підставі розпорядження від 09.12.2013 року № 2219.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

П. 4.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

На виконання умов договору 19.06.2014 за актом приймання передачі нерухомого майна об'єкт оренди було передано відповідачеві. 26.12.2015 року строк дії договору закінчився, зазначений договір не продовжувався та станом на дату подання позовної заяви об'єкт оренди за актом приймання-передачі не повертався.

Пункт 5 статті 762 ЦК України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виставив відповідачеві рахунки-фактури:

- від 09.11.2015 року № СФ-0000292 за листопад 2015 року на суму 3442,84 грн., який частково оплачений у сумі 142,84 грн. платіжним дорученням № 377 від 29.06.2016 року;

- від 10.12.2015 року № СФ-0000322 за грудень 2015 року на суму 3511,70 грн., який частково оплачений у сумі 111,70 грн. платіжним дорученням № 378 від 29.06.2016 року;

Відповідач частково виконав свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за листопад та грудень 2015, внаслідок чого заборгованість відповідача становить 6 700,00 грн.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

29.03.2016 року позивач направив відповідачеві претензію за № 112 (яку вручено 14.04.2016 року відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення). Відповіді на претензію позивач не отримав.

Також позивачем 28.10.2016 року направлялись відповідачеві рахунки за орендну плату з листопад та грудень 2015 року рекомендованим листом з описом вкладення, які відповідач отримав 14.11.2016 року відповідно до результатів відстеження поштових відправлень УДППЗ "Укрпошта".

Цінним листом позивачем 22.07.2016 року відправлялись відповідачеві рахунки-фактури за 11 місяців 2015 року та 6 місяців 2016 року (однак не вказано, за якими договорами та на оплату яких платежів вказані рахунки виставлені). Що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком УДППЗ "Укрпошта".

Таким чином, оскільки відповідач всупереч приписів закону та положень укладеного між сторонами договору, не виконав своїх зобов'язань щодо оплати орендної плати у строки передбачені договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 700,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі пеню у сумі 12 095,39 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасну плату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У випадку примусового стягнення несвоєчасної сплаченої орендної плати у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягується в повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивачем відповідно до рахунку-фактури від 09.11.2015 року № СФ-0000292 за листопад 2015 року на суму 3442,84 грн., сплачено 142,84 грн. платіжним дорученням № 377 від 29.06.2016 року, враховуючи нарахування пені за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, судом перераховується розмір пені відповідно до вказаного рахунку.

Оскільки позивачем відповідно до рахунку-фактури від 10.12.2015 року № СФ-0000322 за грудень 2015 року на суму 3511,70 грн., сплачено 111,70 грн. платіжним дорученням № 378 від 29.06.2016 року, враховуючи нарахування пені за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, судом перераховується розмір пені відповідно до вказаного розрахунку позивачем.

Розмір пені: 700,33 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені становить 1 423,02 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення пені в розмірі 10 672,37 грн. відмовити.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 198,83 грн. та індекс інфляції у сумі 602,05 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду три проценти річних становить 93,83 грн.

За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 226,16 грн.

Проте, оскільки позивач просить стягнути три проценти річних в розмірі 198,83 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача три проценти річних в розмірі 198,83 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

За перерахунком суду індекс інфляції становить 370,97 грн.

За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 774,43 грн.

Проте, оскільки позивач просить стягнути індекс інфляції в розмірі 602,05 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 602,05 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за не передання об'єкта оренди в розмірі 76499,94 грн.

Відповідно до п.9.1 договору, цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 19 червня 2014 року до 26 грудня 2015 року.

Пунктом 4.15 договору передбачено, що орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Відповідно до ч. 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, з 27.12.2015 року у відповідача виник обов'язок передати майно по акту приймання-передачі підприємству у строк до 25.01.2016 року.

Тобто, з 26.01.2016 року має місце прострочення відповідача у виконанні свого обов'язку повернути орендоване майно.

Станом на дату розгляду спору доказів повернення майна матеріали справи не містять.

Строк прострочення становить 11 місяців.

Таким, чином розмір неустойки становить 76499,94 грн. (3 477,27 (розмір орендної плати у середньому) *2) *11 місяців) та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі №910/24060/16.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі №910/24060/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі №910/24060/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/24060/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді С.Я. Дикунська

С.О. Алданова