Рішення № 68287329, 02.08.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2017 р. Справа № 911/2052/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства “Укрриба”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколого-економічні програми Криму”

про стягнення 27442,48 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (доручення № 11-13/79 від 21.06.2017 року);

від відповідача: не з’явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Державного підприємства “Укрриба” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколого-економічні програми Криму” про стягнення 27442,48 грн. з яких 12812,83 грн. основного боргу, 1120,46 грн. пені, 1142,67 грн. 3% річних та 12366,52 грн. інфляційних.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2017 року порушено провадження у справі № 911/2052/17 та призначено справу до розгляду на 02.08.2017 року.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 року № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим.

Тимчасове призупинення поштових відправлень одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим також підтверджується доповідною запискою керівника апарату Господарського суду Київської області у справі № 911/2052/17.

Інформація про дату і час судових засідань у справі № 911/2052/17 була розміщена на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/2052/17. Крім того, всі процесуальні документи суду у справі № 911/2052/17 занесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

В судовому засіданні 02.08.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 02.08.2017 року не з‘явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2013 року між Державним підприємством "Укрриба" (далі – Поклажодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Еколого-економічні програми Криму” (далі – Зберігач, відповідач) було укладено Договір зберігання державного майна № 13/13 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 – 1.2 Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання з Актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі Поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003 року № 126/752.

Зазначене майно розташоване за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Генічеська Гірка в межах Щасливцевської селищної ради (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Зберігач в 3-денний строк з моменту укладання Договору приймає від Поклажодавця майно згідно з Актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди від 10.07.2013 року до Договору зберігач зобов'язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання - передачі (додаток до Договору), щомісячно на розрахунковий рахунок Поклажодавця не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначається у Протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору і становить 1106,66 грн. в т.ч. ПДВ. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції на поточний місяць.

Цей договір набуває чинності з дня підписання Акту приймання-передачі і діє протягом десяти років з 08.07.2013 року по 08.07.2023 року.

08.07.2013 року між позивачем та відповідачем було підписано Акт приймання - передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання, відповідно до якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято на відповідальне зберігання державне нерухоме майно на зберігання.

У зв’язку з чим, позивач в позові зазначив, що у відповідача перед позивачем виникло зобов’язання сплатити передбачену Договором плату за користування державним майном.

Однак, відповідач в порушення норм чинного законодавства, умов Договору та Додаткової угоди (п. 4), своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання з оплати за користування державним майном за період липень 2013 року – липень 2014 року не виконав, розрахувався 05.09.2013 року частково на суму 784,58 грн., у зв’язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 12812,83 грн.

Пунктом 6.3 Договору передбачено можливість дострокового припинення дії Договору за вимогою Поклажодавця.

Пунктом 7 Додаткової угоди Сторони погодили, що у випадку порушення Зберігачем умов Договору, Поклажодавець на підставі ст. 236 Господарського кодексу України, 953 Цивільного кодексу України має право достроково припинити Договір в односторонньому порядку, повідомивши про це Зберігача листом. Договір вважається розірваним з моменту підписання Акта повернення майна.

28.03.2014 року позивач надіслав відповідачу лист № 11-12/92-1 від 28.03.2014 року, яким повідомив відповідача про дострокове припинення дії Договору, на підставі п. 6.3 Договору, у зв’язку з чим просив вважати спірний Договір припиненим з моменту отримання даного листа та повернути державне майно, передане на зберігання, який залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 6.5 Договору повернення Зберігачем майна у випадку дострокового припинення Договору або закінчення терміну його дії здійснюється Актом приймання – передачі, який складається в двох примірниках та підписується сторонами або уповноваженими представниками. Акт приймання – передачі складається у строк, передбачений письмовим повідомленням про дострокове розірвання Договору. Майно вважається переданим з моменту підписання зазначеного Акту. У випадках ухилення Зберігача від передачі майна та (або) його відмови від підписання Акту приймання – передачі Поклажодавець має право скласти комісійний Акт за участю представників Поклажодавця та незалежної особи про ухилення або відмову Зберігача від підписання Акту приймання – передачі, при цьому дата складання такого Акту буде вважатися датою повернення майна Поклажодавцю.

27.06.2017 року позивач повторно направив відповідачу лист № 11-12/115 від 27.06.2017 року з повідомленням про розірвання Договору в односторонньому порядку, на підставі п. 6.3 Договору, у зв’язку з тривалою заборгованості по оплаті за користування майном. Окрім того, повідомив відповідача про те, що 08.07.2014 року до нього будуть відряджені фахівці Державного підприємства “Укрриба” для підписання Акта приймання – передачі (повернення майна з користування).

За результатами візиту 08.07.2014 року уповноважених представників позивача до відповідача, керуючись п. 6.5 Договору, був складений Акт про ухилення від підписання Акта приймання-передачі державного майна Товариством з обмеженою відповідальністю “Еколого-економічні програми Криму”, яке не прибуло в повідомлений позивачем час до місця розташування майна (копія Акта наявна в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи п. 6.5 Договору, оскільки майно вважається повернутим з моменту підписання комісійного Акту, тобто 08.07.2014 року, відповідно до п. 7 Додаткової угоди, Договір вважається розірваним теж 08.07.2014 року.

Відтак, зважаючи на те, що відповідач своїх зобов’язань щодо оплати за користування державним майном так і не виконав, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 12812,83 грн. основного боргу, нарахованого за увесь час дії Договору.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1ст. 936 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, за наслідками розгляду спору, судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 12812,83 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У зв’язку з простроченням відповідачем строків оплати за користування державним майном, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 1120,46 грн. пені на підставі п. 5 Додаткової угоди за період з 15.08.2013 року по 14.02.2015 року, 1142,67 грн. 3% річних та 12366,52 грн. інфляційних порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 15.08.2013 року по 26.06.2017 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди, у разі затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, Зберігач сплачує Поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Вказана умова Договору щодо включення дня оплати в період нарахування пені без врахування цієї оплати суперечить п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», де зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом було виявлено помилку в періоді нарахування на суму заборгованості в розмірі 784,58 грн., оскільки позивачем помилково в цей період включено день оплати заборгованості (05.09.2013 року).

Судом було здійснено правильний розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду, який не перевищує встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку нарахування, з врахуванням коригування щодо дати сплати 784,58 грн. заборгованості, на фактичні суми прострочення і встановлено, що належна до стягнення з відповідача пеня вийшла більшою, ніж заявлено в позові (позивачем допущено арифметичну помилку при додаванні нарахованих сум пені по прострочених періодах), тому стягненню підлягає заявлена позивачем сума в розмірі 1120,46 грн., оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних, вказані нарахування проведено виходячи із фактичних сум заборгованостей, що існували на відповідні дати, за фактичні періоди прострочення.

Здійснюючи перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних та усуваючи недоліки в розрахунку 3 % річних (аналогічні наведеним щодо розрахунку пені), судом встановлено, що належна до стягнення сума 3 % річних складає 1142,60 грн., інфляційні підлягають задоволенню в заявленому розмірі в сумі 12366,52 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 27442,41 грн. з яких 12812,83 грн. основного боргу, 1120,46 грн. пені, 1142,60 грн. 3 % річних, 12366,52 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Укрриба” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколого-економічні програми Криму” 12812,83 грн. основного боргу, 1120,46 грн. пені, 1142,60 грн. 3 % річних, 12366,52 грн. інфляційних та 1599,99 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.08.2017 року.

Суддя Т.П. Карпечкін