Рішення № 68286849, 10.08.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/41/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2017 Справа № 908/1153/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут (69035, місто Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7)

до відповідача ОСОБА_1 закладу Кам`янсько-Дніпровська загальноосвітня санаторна школа-інтернат Запорізької обласної ради (71304, Запорізька область, м.Кам`янка-Дніпровська, вул. Калініна, буд. 2)

про стягнення суми 37169,66 грн.

Суддя Боєва О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № Др-45-1216 від 27.12.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 07.08.2017р.;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 37169,66 грн., з яких: сума 29034,31 грн. основний борг, сума 4609,85 грн. пеня, сума 495,11 грн. 3% річних, сума 3030,39 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.06.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1153/17, справі присвоєно номер провадження № 9/41/17, судове засідання призначено на 11.07.2017р. Ухвалою суду від 11.07.2017 р. в порядку ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі продовжений на чотири дні до 11.08.2017р. включно, цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 10.08.2017 р.

У судовому засіданні 10.08.2018р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін судовий процес проводився без застосування засобів технічної фіксації.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які обґрунтовано умовами договору № 11410КЕА5ТDВ026 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 03.02.2016р., ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України. Зазначив, що відповідач грошове зобовязання по оплаті послуг з постачання природного газу за договором не виконав, не розрахувався з позивачем в повному обсязі, чим порушив умови вказаного договору.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу визнає. Відповідач вказав, що фактично комунальним закладом у січні 2017р. було використано 27337 м.куб. природного газу, що складає 250777,61 грн. За газ було сплачено у межах зареєстрованих юридичних зобовязань, тобто у сумі 221743,30 грн. Заборгованість, що виникла у сумі 29034,31 грн. не була сплачена, так як не було підстав зареєструвати юридичні зобовязання. На теперішній час комунальному закладу виділені додаткові кошти на погашення даної заборгованості у сумі 29035 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут (Постачальник, позивач у справі) та ОСОБА_1 закладом Кам`янсько-Дніпровська загальноосвітня санаторна школа-інтернат Запорізької обласної ради (Споживач, відповідач у справі) укладений договір № 11410КЕА5ТDВ026 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (з протоколом узгодження розбіжностей), згідно з умовами якого постачальник зобовязався передати у власність Споживача природний газ, а Споживач зобовязався прийняти та оплатити газ у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п.1.1.).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3., 3.4.-3.6. договору розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Ціна, зазначена в п.3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним договором.

В подальшому до договору укладалися додаткові угоди №№ 1-7, якими у звязку зі змінами ціни природного газу, обсягів його споживання вносилися зміни до пунктів 1.2, 1.3, 3.2. 3.6 договору щодо планових річних обсягів постачання газу, обсягів постачання газу по місяцях та загальної суми договору.

Додатковою угодою № 5 від 31.12.2016р. внесено зміни до п.11.1 договору, щодо строку його дії, сторони встановили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з 01 січня 2017 року до 31 березня 2017 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 7 від 23.01.2017р. внесено зміни до п.п. 1.2, 1.3, 3.6, 11.2 договору: встановлено річний плановий обсяг постачання газу до 24,172 тис. куб.м.; обсяг постачання у січні 2017 року визначено в розмірі 24,172 тис. куб.м (п.п.1.2, 1.3); сторони домовились продовжити строк дії договору відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та викладено п.11.2 договору в наступні редакції: «Дія договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено у встановленому порядку».

Матеріали справи свідчать, що Постачальником та Споживачем в установленому договором порядку оформлено та підписано Акт № ЗЗП00000524 приймання-передачі природного газу від 31.01.2017р. за вищевказаним договором в обсязі 27,337 тис. куб.м., на суму 250 777,61 грн. (арк. справи 23). Згідно з письмовим зверненням відповідача від 14.02.2017 р. вих. № 102, зазначений акт переоформлено шляхом розподілу його на два акти: Акт № ЗЗП00000524/1 від 26.01.2017р. приймання-передачі природного газу в обсязі 24,172 тис. куб.м. на суму 221743,30 грн. та Акт № ЗЗП00000524/2 від 31.01.2017р. приймання-передачі природного газу в обсязі 3,165 тис. куб.м на суму 29034,31 грн. (арк. справи 24).

Згідно з п.п. 2.9.1-2.9.3 договору за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобовязаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого природного газу за розрахунковий період. На підставі отриманих даних Постачальник протягом трьох днів готує два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобовязаний повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою або подати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

У розділі 4 договору сторони обумовили порядок та строки проведення розрахунків. Згідно з п. 4.1 розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Відповідно до п. 4.2.1 (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) у разі, якщо споживач є бюджетною установою, державним або комунальним підприємством, установою, організацією, то оплату вартості послуг з постачання газу здійснювати місячним платежем на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.4.2 договору відповідач зобовязався оплачувати позивачу вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Згідно платіжного доручення № 235 від 23.02.2017 р. (арк. справи 71), відповідач перерахував на рахунок позивача суму 221743,30 грн. за природний газ згідно акту від 26.01.2017р. № ЗЗП00000524/1. 12.04.2017р. сторони підписали двосторонній акт звіряння взаємних розрахунків за договором, згідно з яким заборгованість відповідача склала 29034,31 грн.

У звязку з тим, що відповідачем порушено строки оплати отриманого газу, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму 29034,31 грн. основного боргу, який залишився несплаченим, суму 4609,85 грн. пені за період з 11.02.2017 р. по 20.04.2017 р., суму 3030,39 грн. інфляційних втрат за лютий, березень 2017 р., суму 495,11 грн. 3% річних за період з 11.02.2017 р. по 20.04.2017 р.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач суму заявленого до стягнення боргу визнав, доказів належного виконання зобовязання в цій частині і перерахування її позивачу не надав. Таким чином, вимоги про стягнення суми 29034,31 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п.1.6 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

З пункту 6.2.1 договору слідує, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобовязання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування пені (період нарахування пені).

Факт порушення грошового зобовязання суд вважає доведеним.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

В пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 зазначено, що з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом встановлено, що згідно з п.4.2.1 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), відповідач зобовязаний здійснювати оплату вартості послуг з постачання газу місячним платежем на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа місяця, наступного за звітним. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (п.4.3).

Згідно платіжного доручення № 235 від 23.02.2017р. на суму 221743,30 грн. здійснена відповідачем часткова оплата була проведена банком 27.02.2017р.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4609,85 грн. за загальний період з 11.02.2017 р. по 20.04.2017 р., з урахуванням здійсненої часткової оплати. Так, позивачем нараховано пеню на суму боргу 250777,61 грн. за період 11.02.2017-27.02.2017 в розмірі 3462,79 грн. та на суму 29034,31 грн. за період 28.02.2017-20.04.2017р. в розмірі 1147,05 грн.

З урахуванням вищезазначеного, правильним нарахуванням є пеня на суму боргу 250777,61 грн. за період з 11.02.2017р. по 26.02.2017р. (3078,04 грн.) та на суму боргу 29034,31 грн. за період з 27.02.2017р. по 20.04.2017р. (1169,33 грн.). Тому з відповідача підлягає стягненню сума 4247,37 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 ГК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений чи договором законом.

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем грошових зобовязань, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими. Проте, з урахуванням вищевикладеного, до стягнення за загальний період з 11.02.2017р. по 20.04.2017р. належить сума 456,27 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на визначений індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р.

Відповідно до рекомендацій, викладених в зазначеному листі Верховного Суду України, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як зазначалося вище, платіж мав бути здійснений відповідачем у лютому 2017 року (до 10 числа), часткова оплата зарахована 27.02.2017р. За таких обставин, в даному випадку, нарахування інфляційних витрат може бути здійснено лише за березень 2017 року на суму боргу 29034,31 грн., тому до стягнення підлягає сума 522,62 грн. втрат від інфляції.

У звязку з викладеним, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 закладу Кам`янсько-Дніпровська загальноосвітня санаторна школа-інтернат Запорізької обласної ради (71304, Запорізька область, м.Кам`янка-Дніпровська, вул. Калініна, буд. 2, код ЄДРПОУ 20514209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут (69035, місто Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 39587271) суму 29034 (двадцять девять тисяч тридцять чотири) грн. 31 коп. основного боргу, суму 4247 (чотири тисячі двісті сорок сім) грн. 37 коп. пені, суму 456 (чотириста пятдесят шість) грн. 27 коп. 3% річних, суму 522 (пятсот двадцять дві) грн. 62 коп. втрат від інфляції, суму 1474 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн. 77 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя О.С. Боєва

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 14 серпня 2017