Рішення № 68286753, 08.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.2017 Справа № 904/7046/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро Дніпропетровської області

про стягнення 57 602,83 грн. штрафу за несвоєчасну доставку порожніх вагонів за лютий 2017 року

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №4/81 від 03.01.2017 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №702 від 17.05.2017 року

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" суму штрафу за несвоєчасну доставку порожніх вагонів у розмірі 57 602,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем статей 41, 116 Статуту залізниць України щодо недопущення прострочення термінів доставки вантажу.

Ухвалою суду від 07.07.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 20.07.2017.

Відповідач згідно відзиву проти задоволення позовних вимог заперечує частково та зазначає, що позивачем неправомірно здійснено розрахунок за накладними №№48192876, 48225494, 53997441, 48540132, 48538722, 48541429, 48541445, оскільки приймання вантажів до перевезення здійснювалося на станціях Донецької залізниці Єнакієве, Волноваха, Маріуполь-Сортувальний. Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2014 № 953/5 "Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції" та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", визначено території проведення АТО, у т.ч.: м. Єнакієве (АТО), м. Маріуполь (лінія зіткнення). У зв'язку із руйнуванням залізничної інфраструктури на частині території Донецької залізниці, Укрзалізницею було внесені значні зміни до діючого Порядку направлення вагонопотоків та план формування вантажних поїздів (Оперативна вказівка № 20/ПФ від 09.07.2015). Через руйнування інфраструктури на певних дільницях Донецької залізниці вагонопотік на Придніпровську залізницю слідував за зміненим маршрутом, що призвело до збільшення терміну доставки вантажу, отже сума штрафу за вказаними накладними у розмірі 2 052,60 грн. нарахована неправомірно. Окрім того, за залізничними накладними №№34623728, 34623736, 35695311, 35695329, 43900166 безпідставно нараховано суму штрафу у розмірі 2 241,79 грн., оскільки на шляху прямування по станціях Жовті Води, Рядова, Савро вагони були затримані за наказами про затримку №457 від 26.02.2017, № 461 від 26.02.2017, № 471 від 28.02.2017 у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Північний ГЗК" та скупченням вагонів по станції Терни з вини вантажоодержувача. За залізничними накладними №№ 35401090, 35382928, 35386531, 35494764, 35585116, 35538511, 43687557, 41274044 неправомірно заявлено суму штрафу у розмірі 3 906,94 грн., оскільки затримка вагонів сталася не з вини залізниці.

Розгляд справи відкладався до 27.07.2017 та до 08.08.2017.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 08.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - залізниця, відповідач) у лютому 2017 року здійснило перевезення порожніх вагонів, одержувачем яких було Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - одержувач, позивач).

З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2017 року на адресу позивача (одержувача) надійшли вагони за залізничними накладними (а.с. 18-150 том 1) (далі разом - накладні).

Під час здійснення перевезень вантажів відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних, а саме: вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу).

Отже, позивач, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на підставі статті 116 Статуту залізниць України нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 57 602,83 грн.

Відповідач з розміром штрафу не погоджується, що і є причиною спору.

Позивачем дотримано вимоги статті 136 Статуту залізниць України, якими встановлюється можливість подання позовів до залізниць у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, зокрема, від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу (пункт "д" абзацу 2 статті 134 Статуту залізниць України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно зі статтею 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1. наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Пунктом 2.1. вказаних Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил).

Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідно до положень зазначених норм залізниця доставляє вантажі за відповідну кількість діб, при цьому початок першої доби настає з 24 години дати приймання вантажу до перевезення.

У Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 "Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів" зазначено, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин).

Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Відповідно до п.8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної.

Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

Як вбачається з накладних та підтверджується календарними штемпелями на накладних (а.с. 18-150 том 1), доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки.

Позивачем, за порушення строків доставки вагонів за накладними №№48192876, 48225494, 53997441, 48540132, 48538722, 48541429, 48541445 нараховано суму штрафу у розмірі 2 052,60 грн.

При цьому, за даними накладними приймання вантажів до перевезення здійснювалося на станціях Донецької залізниці Єнакієве, Волноваха, Маріуполь-Сортувальний.

Пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2014 № 953/5 "Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції" та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", визначено території проведення АТО, у т.ч.: м. Єнакієве (АТО), м. Маріуполь (лінія зіткнення).

У зв'язку із руйнуванням залізничної інфраструктури на частині території Донецької залізниці (дефектні акти додаються), Укрзалізницею було внесені значні зміни до діючого Порядку направлення вагонопотоків та план формування вантажних поїздів (Оперативна вказівка № 20/ПФ від 09.07.2015).

Через руйнування залізничної інфраструктури на дільниці: Ясинувата Авдіївка вагонопотік на Придніпровську залізницю слідував за зміненим маршрутом, зі станції Єнакієве - через станції: Ясинувата - Костянтинівка - Слов'янськ зі здачею по стику Пост 4 км через Південну залізницю.

Згідно плану формування поїздів, вагонопотік зі станцій Сартана, Маріуполь на Придніпровську залізницю повинен був слідувати за маршрутом: Волноваха - Ясинувата -Авдіївка - Красноармійськ зі здачею по стику Чаплине;

Через руйнування залізничної інфраструктури на дільниці: Ясинувата - Авдіївка вагонопотік на Придніпровську залізницю слідував за зміненим маршрутом, а саме: зі станцій Сартана, Велико-Анадоль, Маріуполь: Волноваха - Комиш-Зоря - Пологи -Чаплине.

Станція Волноваха входить до переліку контрольних пунктів в'їзду - виїзду на залізничних шляхах, де здійснюється контрольно-перевірочні заходи транспортного засобу, рухомого складу, відповідно до Додатку 2 до Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 року № 415 ог.

Зазначене вище призвело до збільшення терміну доставки вантажу.

Разом з тим, відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Порядок, підстави та строк видачі Сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом засвідчення Торгово - промисловою палатою України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідно до Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Вказаний Регламент ТПП є спеціальною нормою, яка регулює відповідні правовідносини, а тому учасники таких правовідносин повинні дотримуватись вимог, викладених у Регламенті ТПП.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутній Сертифікат ТПП України, який би міг бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажу за накладними №№48192876, 48225494, 53997441, 48540132, 48538722, 48541429, 48541445.

Разом з тим, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити суму штрафних санкцій, розрахованих за накладними №№48192876, 48225494, 53997441, 48540132, 48538722, 48541429, 48541445 (всього 2 052,60 грн.) на 80%, а саме: на 1 642,08 грн. Таким чином, за вказаними накладними стягненню підлягає 410,52 грн. штрафу.

Щодо нарахування штрафу за видатковими накладними №№34623728, 34623736, 35695311, 35695329, 43900166 слід зазначити наступне.

Пунктом 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів встановлені випадки збільшення терміну доставки у разі затримки вантажу в процесі перевезення, у т.ч. на термін затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезень вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми ГУ-23, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Згідно з п. 9 Правил користування вагонами і контейнерами, про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів форми ГУ-23А, що складається станцією.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Правил оформлення перевізних документів, під час перевезення передбачені цими Правилами відмітки зазначаються у графі 49 "Відмітки залізниці". У разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено.

Так, за залізничними №№34623728, 34623736, 35695311, 35695329, 43900166, згідно наданих в матеріали справи актів форми ГУ-23А, на шляху прямування по станціях Жовті Води, Рядова, Савро вагони були затримані за наказами про затримку № 457 від 26.02.2017, № 461 від 26.02.2017, № 471 від 28.02.2017 у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Північний ГЗК" та скупченням вагонів по станції Терни з вини вантажоодержувача.

Суд не вбачає достатніх правових підстав для стягнення з відповідача 2 241,79 грн. штрафу за доставку вагонів за накладними №№34623728, 34623736, 35695311, 35695329, 43900166, оскільки порожні власні вагони за вищезазначеними накладними затримувались у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (позивачем) через несвоєчасне вивільнення колій станції призначення від вантажу.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення суму штрафу у розмірі 3 906,94 грн. за залізничними накладними №№35401090, 35382928, 35386531, 35494764, 35585116, 35538511, 43687557, 41274044.

Згідно п. 4.1. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 року за № 168/26613, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства.

Пунктом 4.2. вказаних вище Правил, встановлено, що при перебуванні власних вантажних вагонів на коліях загального користування їх технічне обслуговування проводиться так само, як і для вагонів інвентарного парку залізниць.

Для організації безперебійної експлуатації власних вантажних вагонів на коліях загального користування власник (орендар, оператор) вагонів може укласти договір із залізницею (вагоноремонтним підприємством) про гарантоване усунення несправностей, що виникають під час руху, з відчепленням від поїзда.

У разі відсутності договору про гарантоване обслуговування власних вантажних вагонів вагоноремонтне підприємство, у районі обслуговування якого відчеплено вагон, надсилає за місцезнаходженням власника (орендаря, оператора) запит про ремонт вагона. Власник самостійно вирішує питання ремонту таких вагонів.

Так, за залізничними накладними №№35401090, 35382928, 35386531, 35494764, 35585116, 35538511, 43687557, 41274044 вагони перебували на ремонті або технічному обслуговуванню, через що і відбулася затримка вагонів.

Отже, затримка вагонів за вищесказаними накладними в процесі перевезення сталася не з вини залізниці, у зв'язку з чим термін доставки у цьому випадку, відповідно до п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, збільшується на термін, який стався не з вини залізниці.

Таким чином, заявлений до стягнення штраф по спірним накладним №№35401090, 35382928, 35386531, 35494764, 35585116, 35538511, 43687557, 41274044 у розмірі 3 906,94 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Перевіркою правильності розрахунку штрафу судом порушень вимог чинного законодавства не виявлено.

З урахуванням наведеного, враховуючи наявність вини залізниці у несвоєчасній доставці частини вагонів, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню у сумі 49 812,02 грн., в решті позову слід відмовити з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1429,20 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, під час прийняття рішення у справі судом враховано, що згідно з приписами пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. 525, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код 00191023) суму штрафу у розмірі 49 812,02 грн. та 1 429,2 грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2017

Суддя ОСОБА_3