Постанова № 6828660, 16.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-12490/09/0570 час прийняття постанови: 16.45 Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Бєломєстнова О. Ю. при секретарі                                                  Телешові Вю.М. Донецький окружний адміністративний суд в складі судді БєломєстноваО.Ю. при секретарі Телешові В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом           Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції до                     Відкритого акціонерного товариства «Родючість»

Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі філії Торезького відділення № 3225»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Управління державного казначейства в м. Шахтарську

про                     визнання недійсним правочинну між ВАТ «Родючість» та ВАТ «Ощадбанк» розрахункової операції щодо прийняття готівки від фізичної особи Прись В.В. в рахунок погашення податкового боргу ВАТ «Родючість» у сумі 31202,05 грн.; стягнення на користь держави грошових коштів, отриманих ВАТ «Ощадбанк» від ВАТ «Родючість» за надані послуги по перерахуванню коштів; визнання дій ВАТ «Ощадбанк» по перерахуванню коштів до бюджету незаконними, а перерахування коштів нездійсненним

за участю:

          представника позивача Перець В.С., Басік Н.О

          представника відповідача 1 Бойко М.П., Прись В.В.

представника відповідача 2 Василевський В.П.

ВСТАНОВИВ:

Шахтарська об’єднана державна податкова інспекція звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Родючість», Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі філії Торезького відділення № 3225» про визнання недійсним правочинну між ВАТ «Родючість» та ВАТ «Ощадбанк» у сумі 31202,05 грн.; застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; визнання дій ВАТ «Ощадбанк» по перерахуванню коштів до бюджету незаконними, а перерахування коштів нездійсненним.

Заявою від 13.10.2009р. позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним правочин між ВАТ «Родючість» та ВАТ «Ощадбанк» розрахункової операції щодо прийняття готівки від фізичної особи Прись В.В. в рахунок погашення податкового боргу ВАТ «Родючість» у сумі 31202,05 грн.; стягнути на користь держави грошові кошти, отримані ВАТ «Ощадбанк» від ВАТ «Родючість» за надані послуги по перерахуванню коштів; визнати дії ВАТ «Ощадбанк» по перерахуванню коштів до бюджету незаконними, а перерахування коштів нездійсненним.

В обґрунтування заявлених вимог позивач наводить, що ВАТ «Родючість» 12.08.2008р. повідомило Шахтарську ОДПІ про сплату податкового боргу на суму 31202,05 грн. При цьому були надані копії платіжних документів про сплату ВАТ «Родючість» грошових коштів на суму 31202,05грн. (у тому числі 20192,21грн. – квитанція від 12.08.2008р. за № 1 о 16:54:17; 11009,84 грн.- квитанція від 12.08.2008р. за № 2 о 16:54:27). Дані квитанції оформлені в порушення вимог пунктів 2, 3, 14 глави 1 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України – не зазначене прізвище, ім’я, по-батькові особи, яка уповноважена на сплату коштів від імені юридичної особи, відсутній підпис цієї особи. Крім того, позивач зазначає, що законодавством встановлені обмеження щодо суми готівкових розрахунків у 10000 грн. протягом одного дня незалежно від кількості платіжних документів. Позивач вважає, що таким чином були порушені вимоги п.1 ст. 203 ЦК України щодо відповідності змісту правочину актам цивільного законодавства. За таких підстав позивач просить визнати недійсним правочин – розрахункову операцію між ВАТ «Родючість» та ВАТ «Ощадбанк» щодо прийняття готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу у сумі 31202,05 грн. Позивач з посиланням на норми ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (щодо джерел сплати податкового боргу) позивач стверджує, що сплата фізичною особою від імені юридичної особи коштів в погашення податкового боргу порушує встановлений порядок погашення зобов’язань перед бюджетом. При цьому позивач посилається на норми ст. 207 ГК України – недійсність господарського зобов’язання та ст. 208 того ж кодексу – наслідки недійсності у вигляді стягнення в доход Держави усього одержаного стороною, яка мала намір на його укладення. Крім того, позивач зазначає, що Прись В.В., який фактично сплатив наведені кошти, не мав повноважень на це. Позивач наполягає на тому, що правочин між відповідачами не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто є фіктивним. Метою, з якою відбулося перерахування коштів до бюджету, було зняття арешту з банківського рахунку ВАТ «Родючість», який був накладений Шахтарським ВДВС.

Ця мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та має суттєве значення для встановлення правомірності погашення податкового боргу. Наведена обставина була підставою для задоволення вимог ВАТ «Родючість» Донецьким окружним адміністративним судом при вирішенні справи №2а-33436/08/0570 (щодо недійсності податкових вимог позивача), та господарським судом Донецької області у справі № 15/156пн (щодо недійсності результатів аукціону, на якому були продані активи позивача та відповідних договорів).

Представники позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві та наданих у подальшому поясненнях.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечує. Вважає, що позовну заяву подано неналежним позивачем, операція по оплаті ВАТ «Родючість» грошових коштів загальною сумою 31202,05 грн. до Державного бюджету України через Торезьке відділення № 3225 ВАТ «Ощадбанк» відповідає вимогам діючого законодавства. За твердженням відповідача підприємство опинилося у ситуації, коли грошові кошти на банківському рахунку були заарештовані ВДВС, у той час як податковий орган виставив активи позивача на продаж з аукціону. Про аукціон, який був запланований на 13.08.08р. позивачеві було повідомлено лише 12.08.08р., тому голова правління був вимушений погасити податковий борг через касу ВАТ «Ощадбанк» готівковими коштами.

Представник відповідача-1 в судове засідання з’явився, просив відмовити у задоволенні позову з наведених підстав.

Відповідач 2 позовні вимоги не визнав з підстав наведених у відзиві на позовну заяву № 33-13/1590 від 17.08.2009р. та № 33-13/1972 від 16.10.2009р. Вважає дії стосовно прийняття суми готівкового розрахунку від відповідача 1 на загальну суму 31202,05 грн. та їх перерахуванню правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству. Відповідач-2 також повідомив, що він не має можливості надати первині касові документи щодо спірного перерахування. Крім того, посилаючись на підтвердження отримання коштів Державним бюджетом України відповідач-2 стверджує про відсутність порушення інтересів держави та суспільства за наслідками спірного перерахування. Контроль за дотриманням учасниками платіжних систем вимого нормативно-правових актів, що регулюють питання проведення переказу, покладений на Національний банк України, а не на органи податкової служби.

Представник відповідача-2 в судове засідання з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, у клопотаннях від 05.10.09р. № 19.24/01-06/2083 та від 14.10.09р. № 19.24/01-06/2234 просив розглянути справу без участі представників третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

          Відповідач, відкрите акціонерне товариство «Родючість» є суб’єктом підприємницької діяльності – юридичною особою, код ЄДРПОУ 05488420, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №611874 від 18.08.2008р. та довідкою з ЄДРПОУ серії АБ №031721. Відповідач знаходиться на обліку як платник податків у Шахтарській ОДПІ, про що свідчить довідка форми 4-ОПП №150/10/29-014-1 від 30.07.2009р.

          12.08.2008 року ВАТ «Родючість» була сплачена заборгованість з податку на додану вартість у сумі 20192,21 грн. та податку з власників транспортних засобів у сумі 11009,84грн., усього 31202,05 грн. Ця обставина встановлена у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2009р. по справі №2а-33436/08/0570 за позовом ВАТ «Родючість» до Шахтарської ОДПІ про визнання недійсними податкових вимог від 08.11.2001р. та від 27.12.2001р. Дане судове рішення залишене без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009р., отже набуло законної сили.

          Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Крім того, факт оплати заборгованості ВАТ «Родючість» підтверджується даними зворотного боку наданої позивачем облікової картки ВАТ «Родючість» з ПДВ та податку з власників транспортних засобів станом на 15.10.2008р.; платіжними дорученнями №7333 від 13.08.2008р. на суму 20192,21 грн., №7332 від 13.08.2008р. на суму 11009,84 грн.; копією листа Головного управління державного казначейства в Донецькій області №06.1-04/861-2550 від 07.08.2009р.; копією листа Управління державного казначейства у м. Шахтарську від 05.08.2009р. №16.24/02-51/1579; копіями квитанцій №1 від 12.08.2008р. на суму 11009,84 грн. та №2 від 12.08.2008р. на суму 20192,21 грн.

          При цьому ВАТ «Родючість» були оплачені послуги банку за вказані вище перерахування у сумі 100,96 грн. та 77,07 грн., що підтверджується копіями відповідних квитанцій від 12.08.2008р.

          Позивач зазначає, що правочин між ВАТ «Родючість» та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Торезького відділення №3225 щодо зазначеного перерахування коштів на рахунок Головного управління державного казначейства України на користь Державного бюджету України не відповідає нормам законодавства. У зв’язку з цим він просить визнати недійсним цей правочин відповідно до ст.203, 215 ЦК України.

          Суд вважає наведені висновки необґрунтованими виходячи з наступного.

          Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. З ч.2 ст. 202, ч.1 ст. 628 ЦК України випливає, що зміст правочину становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Позивачем не наведено, яка конкретно умова спірного правочину суперечить актам цивільного законодавства.          Ті ж обставини, на які посилається позивач (порушення п. 2, 3, 14 глави 1 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України щодо відсутності підпису та зазначення П.І.Б. особи платника та перевищення встановленої граничної суми готівкових розрахунків у 10000 грн. в день), не можуть слугувати підставою для визнання правочину недійсним.

          Так, відповідно до ч.2 ст. 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

          Пункт 4.1. статті 4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачає, що для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Під переказом коштів (далі - переказ) відповідно до п. 1.24 ст.1 вказаного Закону розуміється рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Згідно з п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі.

Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів встановлюються Національним банком України (п. 17.1 ст. 17 Закону). Порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України (ст. 13 Закону). Реквізити документів на переказ готівки та особливості їх оформлення встановлюються Національним банком України (п. 24.2 ст. 24 Закону).

          Порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній валютах, регулює Інструкція про касові операції в банках України, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 р. N 337 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 р. за N768/8089, надалі - Інструкція).Відповідно до п.3 до касових операцій, які регламентуються цією Інструкцією, належить приймання готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку.

Пунктом 1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, віднесені: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10), грошовий чек (додаток 11), а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

При цьому відповідно до пункту 2 глави 2 розділу ІІІ Інструкції приймання готівки національної валюти від юридичних та фізичних осіб для зарахування на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку здійснюється через каси банків за заявою на переказ готівки. У прибуткових касових документах працівник банку перевіряє повноту заповнення реквізитів (п.4 гл.2 р. ІІІ Інструкції).

Відповідно до п.8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

З наведених норм випливає, що касовим документом, на підставі якого відбувається переказ готівкових коштів є, зокрема, заява на переказ готівки. Квитанція ж видається клієнту банка після завершення приймання готівки та виступає підтвердженням внесення готівки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність обов’язкових реквізитів (у тому числі підпису) саме у квитанціях. Проте, згідно з наведеними вище висновками суду квитанції не є підставою для розрахунків, а виступають лише підтвердженням їх проведення. Тому відсутність особистого підпису платника у квитанції не може підтверджувати її відсутність у документі, на підставі якого проводилося перерахування.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частинами 4, 5 ст. 11 КАС України встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд також повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

На виконання вказаних приписів суд витребував у відповідача-2 копії заяв про переказ готівки за спірними операціями. Відповідач-2 надав суду письмові пояснення №33-13/1972 від 16.10.2009р., у яких зазначив, що такий документ не може бути наданий, оскільки законодавством не встановлено строків його зберігання. Отримати у інший спосіб наведені документи є неможливим, тому суд виходить з того, що у прибуткових касових документах працівник банку має перевіряти повноту заповнення реквізитів. Відповідно до п. 14 глави 1 розділу ІІІ Інструкції якщо прибутковий документ не заповнено або заповнено з порушенням вимог, що встановлені цією Інструкцією, операція не виконується, а документ і готівка повертаються платнику.

Як було встановлено судом, спірна операція з перерахування коштів була виконана, тому підстави для твердження про неповноту заповнення касового документу, за яким вона відбулася, судом не встановлені. Квитанція не може спростовувати таке твердження, оскільки не є відповідною підставою для перерахування.

Стосовно посилання позивача на заборону проведення розрахунків готівкою понад 10 тис. гривень в день слід зазначити наступне.

Пунктом 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, надалі – Правління) передбачене встановлення постановою Правління Національного банку України граничної суми готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад зазначену граничну суму мають проводитися виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Постановою Правління Національного банку України від 9 лютого 2005 року N 32 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2005 р. за N 410/10690) така сума встановлена у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Втім, абз. «а» ч.3 п. 2.3 Порядку передбачене, що зазначені обмеження не поширюються на розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами.

Відповідач-1 за спірними операціями сплачував податкові платежі до Державного бюджету України, тому встановлені Порядком та зазначеною вище постановою Правління Національного банку України обмеження щодо граничної суми платежів на них не розповсюджується.

Таким чином, підстави, на яких позивач просив визнати правочин між відповідачами відсутні.

Стосовно посилань позивача на те, що оспорюваний правочин є фіктивним та таким, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Частиною 1 ст. 207 ГК України, на яку також посилається позивач, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          Для застосування наведених норм суд має встановити намір, який переслідували сторони укладаючи спірний правочин, мету його укладення, юридичні наслідки, які фактично настали у зв»язку з укладенням спірного правочину та оцінити їх відповідність інтересам держави та суспільства.

          Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні систми та переказ коштів в Україні» переказ коштів— рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

          Результатом укладення та виконання спірних правочинів є зарахування коштів до Державного бюджету України, що підтверджується наведеними у даній постанові письмовими доказами та постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2009р. по справі №2а-33436/08/0570. Отже сторони правочину фактично досягли мети, з якою він був укладений, і твердження позивача про те, що зарахування коштів до Державного бюджету України не відповідає інтересам держави та суспільства безпідставні.

          Посилання позивача на інші обставини, які на його думку є суттєвими та доводять мету, з якою були укладені оспорювані правочини, суд не приймає до уваги. Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2009р. по справі №2а-33436/08/0570 та рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2009р. по справі № 15/165пн прийняті відповідно до норм КАС та ГПК України. Розділ IV КАС України та розділи XII, ХІІ-1 ГПК України передбачають право сторони у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням оскаржити його до судів апеляційної та касаційної інстанцій. Позивач має доводити правомірність його дій саме у тих справах, у яких вони є предметом спору. У разі, якщо він вважає, що суди невірно встановили певні обставини, він має право оскаржити їх рішення до судів апеляційної та касаційної інстанцій.

          Суд не приймає до уваги твердження позивача про відсутність у Прись В.В. повноважень керівника ВАТ «Родючість» на момент здійснення спірних перерахувань. Матеріали справи містять копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців серії ААА №157457, що видана державним реєстратором Васильєвою О.О. 23.09.2008р. З неї вбачається, що у Єдиному державному реєстрі існує запис від 29.12.1995р. №1251120 0000 000309 про ВАТ «Родючість», керівником якого є Прись В.В.

Наявність запису про осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, передбачена ч.2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Відповідно до ст. 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За таких обставин суд дійшов висновків про те, що вимоги позивача щодо визнання недійсними правочинів між відповідачами щодо прийняття готівки в рахунок погашення податкового боргу у сумі 31202,05 грн. необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

          Стосовно позовних вимог про визнання дій ВАТ «Ощадбанк» по перерахуванню коштів до Державного бюджету України незаконними, а перерахування коштів нездійсненим суд також вважає, що вони задоволенню не підлягають. Окрім наведених вище висновків про відсутність порушень законодавства, про які стверджував позивач, суд також враховує наступне.

          Відповідно до ст. 104 КАС України суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом. Щодо органів податкової служби, такі випадки передбачені статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та деякими іншими Законами України. Втім, жодною з норм цих законів органу податкової служби не надане право звернення до суду з вимогами про визнання дій банківської установи з перерахування коштів до Державного бюджету України незаконними та перерахування коштів нездійсненим. Звернення позивача з такими вимогами не відповідає приписам ч.1 ст. 9 КАС України, ст. 19 Конституції України, через що вони також задоволенню не підлягають.

Зважаючи на наведене, керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства «Родючість», Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі філії Торезького відділення № 3225» про визнання недійсним правочинну між ВАТ «Родючість» та ВАТ «Ощадбанк» розрахункової операції щодо прийняття готівки від фізичної особи Прись В.В. в рахунок погашення податкового боргу ВАТ «Родючість» у сумі 31202,05 грн.; стягнення на користь держави грошових коштів, отриманих ВАТ «Ощадбанк» від ВАТ «Родючість» за надані послуги по перерахуванню коштів; визнання дій ВАТ «Ощадбанк» по перерахуванню коштів до бюджету незаконними, а перерахування коштів нездійсненним відмовити повністю.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання в повному обсязі постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 16 жовтня 2009р. Постанова виготовлена в повному обсязі 21 жовтня 2009р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Бєломєстнов О. Ю.