Постанова № 6828479, 13.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-6907/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Овчаренко О.М.,

за участю

представника позивача

представника відповідача           

Лебедева В.В.

Кисельова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕМА ШІПІНГ ЕДЖЕНСІ ”

до          Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області

про          визнання недійсним рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

29.04.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛЕМА ШІПІНГ ЕДЖЕНСІ ” звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач здійснив перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕМА ШІПІНГ ЕДЖЕНСІ ” за наслідками якої було складено акт № 79 від 31.03.2008 р.

Вказаним актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 56 Наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 р. № 214 «Про затвердження Зборів і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України».

Позивач зі спірним рішенням відповідача не погоджується, а тому просив суд визнати його недійсним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „ ЛЕМА ШІПІНГ ЕДЖЕНСІ” (ідентифіційний код 33243927) є юридичною особою та зареєстрований 12.11.2004 р. виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Таким урядовим органом контролю є Державна інспекція з контролю за цінами, яка діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому (п.п. 1, 2 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819).

У відповідності до п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення. Керівники територіальних органів призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром економіки.

Таким чином, відповідач - Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області є суб’єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах здійснює повноваження з контролю за цінами, наданими їй вищенаведеними нормативно-правовими актами.

У період з 24 березня 2008 року по 31 березня 2008 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області проводилася перевірка ТОВ „ ЛЕМА ШІПІНГ ЕДЖЕНСІ”, за результатами якої складено акт № 79 від 31 березня 2008 року. Зазначеним актом встановлено, у тому числі порушення вимог п. 56 наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 р. № 214, зі змінами та доповненнями, при стягуванні плати за інші дрібні агентські послуги: поштові та банківські. Підприємство застосовувало вільні ціни за умови запровадження для них режиму державного регулювання, тому позивачем було зайво отримана сума в розмірі 1641,25 грн.

Рішенням заступника начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 38 від 23 квітня 2008 року до позивача на підставі ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення” за порушення державної дисципліни цін застосовані економічні санкції у розмірі безпідставно отриманої суми виручки 1641,25 грн., а також штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки 3282,50 грн. загальна сума економічної санкції складає 4923,75 грн.

Суд вважає незаконними зазначені висновки акту перевірки, рішення про застосування до позивача економічних санкцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена суду правомірність своїх дій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно зі ст. 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення” вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду. Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України, у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Плата за послуги агентських організацій всіх форм власності встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

На виконання зазначеної статті Кодексу торговельного мореплавства України, Міністерством транспорту України був затверджений наказ від 27.06.1996 р. за № 214 «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України».

Відповідно до п. 56 вказаного наказу, до додаткових агентських послуг відносяться, зокрема, плата за інші дрібні послуги (в тому числі здійснення банківських операцій), які надаються агентом судновласнику.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказаний наказ Міністерства транспорту України не регулює встановлення вартості послуг пошти та вартість послуг банків, оскільки він не поширює свою дію на установи поштового зв’язку та банківські установи.

З аналізу ст. 295 Господарського кодексу України, ст. 1000 Цивільного кодексу України та ст. ст. Кодексу торговельного мореплавства України випливає, що позивач, який є агентом, діє за рахунок особи, яку він представляє.

Відповідно до приписів п. ю ст. 118 Кодексу торговельного мореплавства України, судновласник або інший довіритель зобов'язані, зокрема, відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою.

Суд вважає, що таким чином витрати на відправлення капітанської пошти та комісійні банку за проведення розрахункових операцій по сплаті сум, які пов’язані з перебуванням судна у порту м. Маріуполя за розпорядженням судновласника та капітана судна, повинні бути відшкодовані позивачу судновласником.

З наявних в матеріалах справи копій рахунків за послуги кур’єрського зв’язку, актів приймання – передачі наданих послуг кур’єрської доставки, платіжних доручень, підтверджуючих оплату за доставку документів вбачається, що позивачем дійсно були понесені витрати на послуги пошти і банку.

Тому, суд вважає, що витрати, які були понесені позивачем на послуги пошти і банку правомірно виставлені позивачем до сплати судновласникам, у зв’язку з чим спростовується твердження відповідача про те, що позивачем була безпідставно отримана сума виручки в розмірі 1641,25 грн.

Інших доказів, які б підтверджували твердження відповідача, суду не надані.

Оскільки судом встановлено, що позивачем не було допущено порушень вимог законодавства, викладених у акті перевірки та рішенні Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає за необхідне їх задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕМА ШІПІНГ ЕДЖЕНСІ ” до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним рішення.

Визнати недійсним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 23.04.2008 р. за № 38 у розмірі 4923,75 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 13 липня 2009 року.

Повний текст постанови складений 18 липня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.