Постанова № 6828214, 19.05.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2009 р.                                                                       справа № 2а-4073/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Галатіної О.О.

при секретарі                                                  Мичак О.С.

за участю представника позивача           Костюк О. Р.

представників відповідача           Глаз С.А., Пальцевої А.М., Панькової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТАТ» до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000192301\0 від 06.03.2009 р., суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю«СІТАТ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання недійсним податково повідомлення – рішення № 0000192301\0 від 06.03.2009 р..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем з 02.02.2009 р. по 19.02.2009 р. була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з01.07.2007 р. по 30.09.2008 р.

24.02.2009 р. позивачем був отриманий акт № 118\23-1\20343392 від 24.02.2009 р. про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з01.07.2007 р. по 30.09.2008 р.

Відповідач вважає, що позивач припустився порушення пп.. 4.1.3, п. 4.1, пп.. 7.6.1, пп.. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 3.1 ст. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143, що на його думку, призвело до заниження податку на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 487500 грн., у т. ч. за 1 – й квартал 2008 р. у сумі 487500 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення – рішення № 0000192301\0 від 06.03.2009 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку а прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 682500 грн.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням – рішенням відповідача з наступних підстав.

Позивач на виконання рішень зборів учасників від 14.08.2003 р. придбав прості іменні акції ЗАТ «Акціонерна Міжрегіональна Страхова Компанія» у кількості 1950 шт. за договірною ціною 1950000 грн. Кошти в сумі 1 950 000 грн. за прості іменні акції перераховані на рахунок ЗАТ «АМСК» 11.11.2003 р. платіжним дорученням № 396.

Позивач вказує, що роблячи свій висновок, відповідач не врахував такі обставини.

Набуття позивачем права власності на прості іменні акції ЗАТ «АМСК» було обумовлено його статусом засновника даного акціонерного товариства закритого типу.

Витрати, які зазнав позивач, зробивши внесок до статутного фонду ЗАТ «АМСК» підтверджуються платіжними дорученнями № 396 від 11.11.2003 р. та призначенням платежу, зазначеному у цьому дорученні № 396 від 11.11.2003 р., а саме сплата внеску в Статутний фонд згідно протоколу б\н зборів засновників від 14.08.2003 р. та установчого договору без ПДВ перераховується повністю.

Крім того, позивач вказує, що він в листопаді 2003 р. лише придбав, а не відчужував корпоративні права, і не міг отримати позитивного фінансового результату від такої операції тому, що така операція не могла призвести до збільшення валових доходів та суми податку на прибуток.

Просив визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя № 0000192301\0 від 06.03.2009 р..

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, зазначивши, що у ході перевірки встановлено, що станом на 01.07.2007 р. позивач був одним з акціонерів ЗАТ «Акціонерна Міжрегіональна Страхова Компанія», який має 1950 акцій ЗАТ «АМСК» на загальну суму 1950000 грн., номінальної вартості 1000 грн. кожна.

Відповідач вважає, що позивачем було здійснено саме пряму інвестицію – внесено кошти у розмірі 1950000 грн. до статутного фонду ЗАТ «АМСК» в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, тобто на поворотній основі, а не продані як товар продавцем, а тому віднесення позивачем суми коштів, сплачених як внесок до статутного фонду до складу витрат за операціями з цінними паперами є правомірним.

Тому, просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „СІТАТ” є юридичною особою та зареєстроване 27.11.1991 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради. Позивач включений до ЄДРПОУ за № 20343392, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідач – Державна податкова інспекція у Іллічівському районі м. Маріуполя є суб`єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах реалізує владні управлінські функції на підставі ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

В період з 02.02.2009 р. по 19.02.2008 р. Державною податковою інспекцією у Іллічівському районі м. Маріуполя було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «СІТАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем було складено акт № 118\23-1\20343392 від 24.02.2009 року, відповідно до якого було встановлено, що в ході перевірки були виявлені порушення пп.. 4.1.3, п. 4.1, пп.. 7.6.1, пп.. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 3.1 ст. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143, що на його думку, призвело до заниження податку на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 487500 грн., у т. ч. за 1 – й квартал 2008 р. у сумі 487500 грн.

          06.03.2009 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000192301\0, зі змісту якого вбачається, що згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі акту перевірки № 118\23-1\20343392 від 24.02.2009 року за порушення пп.. 4.1.3, п. 4.1, пп.. 7.6.1, пп.. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «СІТАТ» визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 682500, у т. ч. 487500 грн. – за основним платежем та 195000 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Суд вважає, що відповідачем невірно визначена сума податкового зобов’язання з наступних підстав.

          З наявного в матеріалах справи витягу з протоколу зборів засновників ЗАТ «АМСК» вбачається, що позивачем було вирішено придбати прості іменні акції ЗАТ «АМСК» у кількості 1950 шт. за ціною 1950000 грн..

          Згідно договору комісії від 20.03.2008 р. за № Б 200308\80, який був укладений між позивачем та ТОВ «Індекс – Капітал», позивач продав прості іменні акції ЗАТ «АМСК» у кількості 1950 шт. за договірною вартістю 1950000 грн. Кошти у сумі 1948500 грн. за прості іменні акції були перераховані на рахунок позивача 16.07.2008 р., що підтверджується випискою ПУМБ № 95 від 16.07.2008 р.

Крім того, зі змісту декларації з податок на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 р. вбачається, що сума в розмірі 1950000 грн. віднесена позивачем до витрат у 1 кварталі 2008 р. та відображена у вказаній декларації.           

          Крім того, декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 р. підтверджує, що позивачем в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами вартість проданих іменних акцій у сумі 1950000 грн. віднесена до доходу у 1 кварталі 2008 р.

          Відповідно до ст. 25 Закону України «Про господарські товариства», до акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Ч. 4 ст. 26 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.          

          Платіжним дорученням № 396 від 11.11.2003 р. були перераховані кошти за прості іменні акції були перераховані позивачем на рахунок ЗАТ «АМСК».

           Суд не погоджується з позицією відповідача, яка викладена ним в акті перевірки, виходячи з наступного.

          Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

          Суд вважає, що право власності позивача на частку в статутному фонді ЗАТ «АМСК» є його корпоративним правом.

          Відповідно до п. 7.6.1 зазначеного Закону, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

          Як визначено вимогами п. п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

          Суд вважає, що п. п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», стосується лише визнання витрат при придбанні саме цінних паперів, а не корпоративних прав тому, що набуття корпоративних прав у вигляді акцій у продавця цінних паперів під час первинної емісії не передбачено законом.

          Крім того відповідно до п. 7.6.5. наведеного Закону, норми цього пункту поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, отриманих платником податку від операцій з корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах.

          Тому, суд вважає, що позивач правомірно застосував зазначену норму законодавства за наслідками відчуження підприємством корпоративних прав ЗАТ «АМСК» у 1 – му кварталі 2008 р. та визначення балансового прибутку від операцій з корпоративними правами, виражених в іншій, ніж цінні папери формах і відповідно включення до складу валових доходів з метою оподаткування.

          З огляду на це, суд приходить до висновку, що неврахування відповідачем при перевірці правильності визначення валового доходу підприємства за спірний період коштів в розмірі 1950000,00 грн., які були витрачені позивачем на оплату первинної емісії акцій ЗАТ «АМСК» є неправомірним.

          Щодо витрат, які були понесені позивачем при придбанні вищезазначених цінних паперів та віднесені позивачем до складу валових витрат та відображені ним у деклараціях про прибуток підприємства відповідно до пп. 7.6.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає наступне.

          Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

          Згідно з вимогами пп. 4.1.3 вказаного Закону, валовий доход включає, зокрема, доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону, якою визначаються особливості оподаткування певних операцій, в тому числі операцій з корпоративними правами.

          Як вбачається з приписів п. 7.6.1 ст. 7 вказаного Закону, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом. Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

          З огляду на наведені норми Закону, суд вважає, що платник податку взагалі не може отримати дохід від операцій з корпоративними правами до моменту продажу або іншого відчуження відповідних корпоративних прав в отримання позитивного фінансового результату від цієї операції у вигляді отримання відповідної грошової суми чи майна в рахунок компенсації вартості відчужених корпоративних прав.

          Також суд вважає за необхідне додати, що у разі не проведення платником податку протягом звітного періоду операцій з продажу, обміну або іншого відчуження корпоративних прав збільшення його валового доходу відповідності до пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відбувається.

          Тому, суд не може взяти до уваги посилання відповідача на порушення позивачем пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Крім того, як вже зазначалось судом, відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 наведеного Закону, податковим законодавством встановлено такі вимоги щодо ведення окремого податкового обліку фінансових результатів з цінними паперами і деривативами, а саме, окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами має вестися у розрізі окремих видів цінних паперів, а також облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

          З розрахунку фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними правами та деривативами за 1 квартал 2008 р. вбачається, що позивачем відображені витрати на придбання акцій.

          Крім того, суд вважає, що відповідач, посилаючись на приписи п. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено, що витрати з придбання корпоративних прав відносяться до складу валових витрат підприємства у звітному періоді не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюється платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку, помилково вважає неправомірним застосування позивачем положення абз. 2 п. 7.6.1 вказаного Закону з наступних підстав.

          Як вбачається зі змісту абз 5. п. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

          Суд вважає, що таким чином положення п. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не розповсюджується лише на емітентів цінних паперів, тобто осіб, що здійснюють продаж цінних паперів при їх розміщенні.

          Також суд вважає за необхідне додати, що положення вказаного пункту не застосовуються до ЗАТ «АМСК», який емітентом корпоративних прав.

          Суд дійшов висновку про те, що факт здійснення позивачем придбання акцій та інших, ніж акції, корпоративних прав, не призводить до виключення таких операцій зі складу тих витрат, які підлягають відображенню в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами.

          Тому, позивач, як покупець цінних паперів, мав право на віднесення витрат, що були ним понесені у зв’язку із придбанням вищезгаданих цінних паперів до складу валових витрат.

          Крім того, суд вважає, що відповідач помилково вважає, що оскільки операції з емісії цінних паперів не належать до операцій з торгівлі цінними паперами, то таким чином відсутні підстави для тлумачення витрат, понесених для придбання емітованих корпоративних прав на первинному ринку, як витрат у розумінні п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником.

          Згідно до вимог ст. 28 вказаного Закону, Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів - їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб.

          Суд вважає, що таким чином розміщення цінних паперів при їх емісії передбачає також і продаж цінних паперів.

          Крім того, на думку суду, єдиною відмінністю відчуження цінних паперів (зокрема акцій) на первинному ринку від відчуження на вторинному ринку полягає у тому, що на первинному ринку цінні папери, у тому числі і акції, відчужуються та придбаються вперше.

          З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено витрати, які були ним понесені у зв’язку з придбанням вищевказаних акцій до складу валових витрат, а також врахував їх при наступному продажу.

          Відповідно до ст. 155 Цивільного кодексу України, статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

          Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Однак, витрати, які були здійснені ТОВ «СІСАТ» при здійсненні внеску до статутного фонду ЗАТ «АМСК» підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями за № 396 від 11.11.2003 р., а також, призначенням платежу, яке зазначено у вказаному платіжному дорученні, а саме, сплата внеску в Статутний фонд гідно протоколу б\н зборів засновників від 14.08.2003 р. та установчого договору без ПДВ.

          У відповідності до приписів п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валового доходу, зокрема, суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку.

          Суд вважає, що розмежування фінансових інвестицій не впливає на спосіб податкового обліку покупцем операцій з придбання корпоративних прав.

          На підставі п. 1.8 ст. 1 вказаного Закону, корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

          Відповідно до пп. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону, норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами. Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

          Суд вважає, що пп. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 наведеного Закону розповсюджується на облік операцій з придбанням корпоративних прав, відмінних від акцій, а пп. 7.6.1 цього Закону прямо передбачає, що облік операцій з акціями ведеться разом з іншими корпоративними правами.

          Тому, суд приходить до висновку, що положення п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» застосовуються і при обліку з придбання корпоративних прав при здійсненні внесків до статутного фонду.

          Крім того, суд вважає, що корпоративні права мають вартісне вираження, а тому відповідають визначенню майнових прав та майна, наведеному у ст. 117 Цивільного кодексу України, відповідно до вимог якої, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

          Крім того, у ст. 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

          А у відповідності о ст. 139 Господарського кодексу України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

          З огляду на наведені норми, суд вважає, що отримання акцій у якості внеску до статутного фонду для цілей податкового обліку вважається придбанням таких цінних паперів, а витрати на придбання встановлюються на рівні вартості емітованих корпоративних прав, що відповідає критеріям визначення витрат на придбання цінних паперів, що вказані у пп. 7.6.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Тому, на думку суду, при продажу акцій ЗАТ «АМСК» позивач повинен включати до валових витрат позитивну різницю між ціною продажу таких акцій та витратами з їх придбання.

          Крім того, це підтверджується роз’ясненнями ДПА України від 13.04.2005 р. № 7109\7\15-1117, від 14.12.1999 р. № 1138\6\15-1116, від 20.12.1999 р. № 7236\6\15, від 17.03.2000 р. № 13264\6\51-116, відповідно до яких внесок окремих об’єктів основних фондів платника податку до статутного фонду іншої юридичної особи в обмін на її корпоративні права відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважається продажем товарів, а корпоративні права, на які здійснюється обмін основних фондів, вважаються відповідною компенсацією. Вищезазначені операції з обміну основних фондів на корпоративні права відображаються в податковому обліку платників податків у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Суд вважає, що оскільки позивач в листопаді 2003 р. лише придбав, а не відчужував корпоративні права, то таким чином, він не міг отримати позитивного фінансового результату від такої операції, а така операція, відповідно, не могла призвести до збільшення його валових доходів та суми податку на прибуток.

          Тому, суд приходить до висновку, що за таких обставин висновок відповідача про те, що проведена позивачем операція, а не її фінансовий результат, з придбання корпоративних прав підлягає оподаткуванню податком на прибуток, не відповідає вимогам чинного законодавства, внаслідок чого є необґрунтованим до рахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафних санкцій.

          Крім того, суд вважає, що відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення – рішення, не врахована позиція ДПА України, викладена, зокрема, у листі від 21.04.2005 р. за № 3335\6\12-0216, зі змісту якого вбачається, що лише в момент здійснення продажу, придбаного у емітента цінного паперу, підприємство має право на відображення витрат, пов'язаних із придбанням такого цінного паперу та доходів від його продажу.

          Відповідно до листа ДПА України від 16.07.2004 р. за № 13292\7\15-1117, лише в момент здійснення продажу векселя підприємство має право на відображення витрат, пов'язаних із придбанням векселя, а також доходів від його продажу.

          Як вбачається з листа ДПА України від 02.03.2005 р. № 1799\6\15-1116, при продажу цінних паперів, у тому числі тих, за які розрахунок відбувся векселем, платник податку, який продає цінні папери, у загальному порядку відображає у відповідному розділі розрахунку фінансових результатів операцій з відповідним видом цінних паперів додатку КЗ до рядка 01.4 Декларації з податку на прибуток доходи звітного періоду, витрати звітного періоду та на підставі цього розраховує прибуток або збиток від операцій з відповідним видом цінних паперів.

          Зі змісту листа ДПА України від 14.05.2005 р. за № 9265\7\15-1117 випливає, що фінансовий результат від продажу векселя, отриманого як засіб платежу за товари, виникає за наявності доходів від продажу векселя і витрат на його придбання (заборгованості за продані товари). Тобто платник податку, який отримав такий вексель, може відобразити у розділі 3 розрахунку фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними правами та деривативами додатка К3 до рядка 01.4 Декларації з податку на прибуток підприємства прибуток або збиток від операцій з векселями лише за наслідками звітного періоду, в якому цей платник продає такий вексель.

          З листа ДПА України від 10.12.2008 р. за № 25852\7\15-0217, яким позиція ДПА України викладена у листі від 19.12.06 р. № 23881/7/15-0317 щодо неврахування вартості акцій, отриманих у якості внеску до статутного фонду при встановленні фінансових результатів та оподаткування операцій з акціями податком на прибуток підприємств, була змінена, тому з листа ДПА України від 19.12.2006 р. № 23881/7/15-0317 роз’яснення відносно податкового обліку акцій, внесених до статутного фонду підприємства, було скасовано.

          Крім того, приписами пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

          Таким чином, суд вважає, що висновок відповідача щодо порушення позивачем положень п. 3.1 ст. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства є не обґрунтованим.

З огляду на вищевказане суд приходить до висновку, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ «СІТАТ» та визнає недійсним спірне податкове повідомлення-рішення відповідача.

У порядку ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Враховуюче викладене, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТАТ» до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000192301\0 від 06.03.2009 р. - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя № 0000192301\0 від 06.03.2009 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТАТ» витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 19 травня 2009 року.

Повний текст постанови складений 24 травня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.