Постанова № 6828126, 10.06.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2009 р.                                                                       справа № 2а-4587/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Галатіної О.О.

при секретарі                                                  Куркіному В.В.

за участю представника позивача Чевичелової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 20.02.2009 р. № 39,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 20.02.2009 р. № 39.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена перевірка позивача за період з 13.02.2008 р. по 13.02.2009 р.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 13.02.2009 р. № 82, яким встановлено застосування позивачем вільних тарифів на послуги з водовідведення (очищення стічних вод, що вивозяться асенізаційним транспортом у систему каналізації підприємства) для споживачів непромислової та промислової груп за умови запровадження для них режиму державного регулювання, а саме в період з 01.02.2008 по 01.12.2009 р. для деяких підприємств, де немає централізованого водовідведення було застосовано вільний тариф 3,00 грн. (до 05.01.2009) та 4, 14 грн. (з 05.01.2009) з ПДВ за 1 м3 стічних вод – для споживачів непромислової групи; 4,50 грн. (до 05.01.2009) та 5,16 грн. (з 05.01.2009_ з ПДВ за 1 м3 стічних вод – для споживачів промислової групи, які мають вигрібні ями, тим самим отримано безпідставної виручки у розмірі 1306,74 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 20.02.2009 №39 на суму 3920,22 грн.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується, а тому просить суд визнати його недійсним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат, пов’язаних з наданням послуг з вивезення побутових відходів, надіється Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки.

На думку відповідача, позивач не виконав вимоги постанови КМУ від 27.02.2007 р.№ 297 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ» в частині отримання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з вивезення побутових відходів та рідких нечистот (вигрібні ями) та не затвердив тарифи на ці послуги, що призвело до необґрунтованої суми виручки.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач – Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу»є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради 03.09.2007 р., включена у ЄДРПОУ за №3 00191678.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Таким урядовим органом контролю є Державна інспекція з контролю за цінами, яка діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому (п.п. 1, 2 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819).

У відповідності до п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення. Керівники територіальних органів призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром економіки.

Таким чином, відповідач - Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області є суб’єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах здійснює повноваження з контролю за цінами, наданими їй вищенаведеними нормативно-правовими актами.

Планом роботи відповідача на І квартал 2009 р., затвердженого Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області від 19.12.2008 р. № 46 у п. 4.1.5 проведення перевірок з питань дотримання державної дисципліни цін при встановленні, формуванні та застосуванні тарифів на житлово – комунальні послуги, відповідності зміни їх розмірів, а також рівня відшкодування населенням вартості послуг за підсумками виробничої діяльності суб’єктів господарювання у 2008 р. передбачена перевірка позивача.

15.01.2009 р. листом за № 01\12-116, відповідачем позивачу надіслано повідомлення, зі змісту якого вбачається, що на підставі Закону України від 03.12.1990 р. № 507 – ХІІ «Про ціни і ціноутворення» (зі змінами та доповненнями), постанови КМУ від 13.12.2000 р. № 1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» та відповідно до вищезазначеного плану роботи та доручення ОДА передбачено проведення планової перевірки позивача з метою висвітлення питань додержання суб’єктом господарювання вимог законодавчих і нормативних актів з питання дотримання державної дисципліни цін при встановленні, формуванні та застосування тарифів на житлово – комунальні послуги.

Крім того, зазначеним повідомленням відповідач повідомив позивача, що перевірка буде проводитись на підставі посвідчення з 05.02. по 13.02.2009 р.

30.01.2009 р. відповідачем було видано посвідчення № 82, зі змісту якого вбачається, що на виконання наказу від 26.01.2009 р. № 54 відповідно до п. 4.1.5 плану роботи на І квартал 2009 р. відповідач доручає головному державному інспектору Чепрас І.Л. провести планову перевірку позивача з питання дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово – комунальні послуги, відповідності зміни їх розмірів, а також рівня відшкодування населенням вартості послуг за підсумками виробничої діяльності суб’єктів господарювання у 2008 р.

Крім того, зазначено, що планова перевірка дотримання державної дисципліни цін здійснюється відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», п. п. 4,5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою КМУ від 13.12.2000 р. № 1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами».

У період з 09.02.2009 року по 13.02.2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області проводилася перевірка Селидівського ВУВКГ КП «Компанія «Водо Донбасу», за результатами якої складено акт № 82 від 13.02.2009 року. Зазначеним актом було встановлено, що управлінням застосовувались тарифи на послуги з прибирання та вивезення рідких нечистот для непромислової групи споживачів, які мають вигрібні ями, в розмірі 3,00 грн. (до 05.01.2009 р.) та 4,14 грн. (з 05.01.2009 р.) за 1 м3 нечистот з ПДВ, для промислової групи споживачів в розмірі 4,50 грн. (до 05.01.2009) та 5,16 грн. (з 05.01.2009 р.) за 1 м3 нечистот з ПДВ. Даний тариф не було затверджено рішенням виконкому Селидівської міської ради та рішенням Донецької обласної ради, чим були порушені вимоги постанови КМУ від 27.02.2007 р. № 297 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ» та наказу Мінекономіки від 27.02.2007 р. № 67, розпорядження Донецької обласної державної адміністрації від 17.07.2002 № 330 «Про ціни та тарифи на житлово – комунальні послуги». Крім того, відповідач зазначив, що розмір необґрунтованої виручки, отриманої відповідачем становить 1306,74 грн.

Рішенням заступника начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 39 від 20.02.2009 року у позивача на підставі ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» за порушення вимог ст. 7 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-4 та постанови КМУ від 27.02.2007 р. № 297 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ», було вирішено вилучити в дохід бюджету відповідно до вимог п. 15 ст. 2 розділу І Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. № 835 –УІ безпідставно отриману суму виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 1306,74 грн., а також штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки 2613,48 грн. Загальна сума економічної санкції складає 3920,22 грн.

Також 15 жовтня 2008 року заступником начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області винесено припис № 211-166 щодо усунення виявлених порушень законодавства про порядок формування і застосування тарифів на платні послуги для яких існують запроваджені методи регулювання, яким вимагається здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень державної дисципліни цін, про що письмово повідомити інспекцію у місячний термін з дня отримання припису.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведена суду правомірність своїх дій з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що спірне рішення про застосування до позивача економічних санкцій підлягає визнанню недійсним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.

В судовому засіданні було встановлено, що перевірка була проведена на підставі плану проведення перевірок.

Крім того, відповідач у встановлений законом строк повідомив позивача про час, місце, тривалість проведення перевірки, під час проведення перевірки пред’являв позивачу направлення.

Тому, суд вважає, що посадові особи відповідача при проведенні перевірки позивача діяли правомірно.

Разом з тим, як визначено вимогами ст. 7 та 8 наведеного Закону, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Суд вважає, що оскільки зазначений акт не було підписано керівником підприємства позивача, таким чином ним не можуть бути встановлені обставини, які можуть бути підставами для прийняття спірного рішення.

Згідно до ст. 13 Закону України «Про житлово – комунальні послуги», комунальні послуги - це централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки від13.02.2009 р. за № 82 відповідач посилається на те, щ о тариф на очищення стічних вод, що вивозяться асенізаційним транспортом у систему каналізації підприємства, не було затверджено рішенням виконавчого комітету Селидівської міської ради та рішенням Донецької обласної ради.

Суд не погоджується з зазначеною позицією відповідача з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що тарифи на очищення стічних вод, що вивозяться асенізаційним транспортом у систему каналізації Селидівського ВУВКГ були встановлені рішенням Донецької обласної ради від 25.01.2008 № 5\14-431 «Про затвердження тарифів на послуги з питного водопостачання та водовідведення, що надаються КП Компанія «Вода Донбасу», та крім того рішенням виконавчого комітету Селидівської міської ради від 03.12.2008 № 336 «Про погодження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, що надаються КП Компанія «Вода Донбасу».

Крім того, відповідно до «Правил приймання стічних вод у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України», затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. № 37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 р. за № 403\6691 рішенням Селидівської міської ради від 21.11.2007 р. № 5\28-430 затверджені «Правила приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації міст Селидове, Українськ, Гірник».

Як передбачено вимогами п. 1.10 зазначених Правил, приймання в каналізацію стічних вод, які вивозяться асенізаційним транспортом від підприємств, здійснюється тільки через зливні станції водоканалу. Підприємства сплачують водоканалу за їх транспортування та очистку згідно з договором. Оплата виконується за тарифом, затвердженим місцевими органами самоврядування для центрального водопостачання та водовідведення.

Суд вважає, що за очищення стічних вод, що вивозяться асенізаційним транспортом у систему каналізації підприємства (послуга з водовідведення) застосовувались тарифи такі, як за централізоване водовідведення, затверджені рішенням Донецької обласної ради від 25.01.2008 р. № 5\14-431, а саме: 3,00 грн. до 05.01.2009 р. з ПДВ за 1м3 стічних вод – для споживачів непромислової групи, які мають вигрібні ями; 4,50 грн. до 05.01.2009 р. з ПДВ за 1 м3 стічних вод для споживачів промислової групи, які мають вигрібні ями, а також тарифи, затверджені рішенням виконавчого комітету Селидівської міської ради від 03.12.2008 р. № 336, а саме: 4,14 грн. з 05.01.2009 р. з ПДВ за 1 м3 стічних вод – для споживачів непромислової групи, які мають вигрібні ями; 5,16 грн. з 05.01.2009 р. з ПДВ за 1 м3 стічних вод – для споживачів промислової групи, які мають вигрібні ями.

Тому, суд приходить до висновку, що позивач надавав послуги з водовідведення підприємствам, зазначеним в акті перевірки відповідачем на підставі норм чинного законодавства України щодо надання послуг з водовідведення, а також вірно застосовував тариф на послуги з водовідведення.

Крім того, наявні в матеріалах справи договори на надання послуг по питному водопостачанню та водовідведенню, які були укладені між позивачем та підприємствами – абонентами, підтверджують той факт, що позивачем надавались послуги з водовідведення підприємствам – абонентам, а саме очищення стічних вод асенізаційним транспортом.

З огляду на це, суд вважає, що відповідачем при винесенні спірного рішення були порушені принципи обґрунтованості та розсудливості (пункти 3 та 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, суд вважає, що суб’єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірного рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» підлягають задоволенню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що правовим наслідком рішення є втрата його чинності з часу його видання, а правовим наслідком скасування рішення є втрата його чинності з часу набрання законної сили судового рішення про його скасування, а тому суд обирає спосіб захисту прав позивача шляхом визнання рішення – недійсним.

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 20.02.2009 р. № 39. – задовольнити.

Визнати недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 20.02.2009 р. № 39 на суму 3920,22 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 10 червня 2009 року.

Повний текст постанови складений 15 червня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.