Постанова № 6828009, 16.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2009 р.                                                                       справа № 2а-3251/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Галатіної О.О.

при секретарі                                                  Мичак О.С.

за участю представника позивача Чергік Т.Д.

представника відповідачаЛеончук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного Підприємства «Донецька залізниця» до Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

          Позивач, Державного Підприємства «Донецька залізниця» звернувся з адміністративним позовом до відповідача Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівниками КРВ ВД Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена перевірка Госпрозрахункової служби перевезень позивача з 01.01.2008 р. по 01.01.2009 р.

Позивач зазначає, що перевіряючи в акті від 04.02.2009 р. вказали на недотримання службою перевезень п. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та п. 4.7 Інструкції № 55 від 02.06.2005 р.

Служба перевезень не погодилась з актом перевірки в частині вказаних порушень і 05.02.2009 р. надіслала відповідачу своє непогодження.

17.02.2009 р. до служби перевезень надійшов лист відповідача від 05.02.2009 р. в якому йшлася мова про незгоду відповідача з запереченнями, а також прикладено рішення відповідача № 240 від 09.02.2009 р., яким йдеться про відмову у заліку 5575,5 грн. та накладення штрафу на службу перевезень у розмірі 2787,75 грн.

Позивач повідомляє, що порушення діючого законодавства перевіряючі угледіли у тому, що санаторно – курортна путівка № 387970 видана залізниці на профілактичне лікування матері і дитини, але комісією по соціальному страхуванню служби, вона фактично надана дорослим працівникам залізниці.

Контролери в цьому вбачили порушення прав дитини.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача з наступних підстав.

У черзі на отримання путівок для сім»ї з трьох осіб 2 – є дітей знаходилась поїздний диспетчер служби перевезень Устінова В.Н., але оскільки путівка № 387970 була розрахована на видачу сім»ї з двох освіб, або матері і дитини, тому працівник відмовилась від путівки, поясняючи це тим, що така путівка їй не підходить.

Путівка була розрахована на прибування у санаторію на протязі 21доби, тобто з 19.07.2008 р. по 08.09.2008 р. Фактично працівники залізниці прибували там з 19.08.2008 р. по 06.09.2008 р. по скороченому строку. Тобто з урахуванням НДС на дитячу частину путівки.

Позивач зазначає, що комісія підтримала всі вимоги діючого законодавства і видала санаторно – курортну путівку № 387970 двом дорослим працівникам залізниці Мішко В.Н. і Кіпаренко Р.Б.

З огляду на це, позивач просить суд скасувати спірне рішення відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, на їх задоволенні наполягав.

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити, зазначивши, що у ході перевірки страхувальника було встановлено, що комісія з соціального страхування даного підприємства порушила п. 4.7 Інструкції «Про порядок забезпечення застрахованих осіб та членів їх сімей путівками на санаторно – курортне лікування, які придбані за рахунок ФССТВП.

Комісія з соціального страхування прийняла рішення про надання путівки № 387970 у санаторій «Місхор» двом дорослим застрахованим особам, працівникам підприємства, без оздоровлення дітей, хоча Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ця путівка була виділена для лікування дитини у супроводі дорослого.

Дослідивши матеріали справи та здійснивши перевірку їх доказами, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          Як встановлено в судовому засіданні, позивач, Державне підприємство «Донецька залізниця» (ідентифікаційний номер 01074957) є юридичною особою, яке зареєстроване 18.05.1998 р. виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

З наявної в матеріалах справи заяви начальника відділу спецперевозу служби перевезень Мишко В.І. від 07.05.2008 р. вбачається, що він просив позивача виділити йому дві путівки для нього і заступника начальника дорожньої інженерно-геологічної бази Кипаренко Р.Б. в санаторій на серпень місяць.

04.08.2008 р. відбулось засідання комісії по соціальному страхуванню служби перевезень на якому було вирішено виділити путівку матері і дитини Мишко В.І. та Кипаренко Р.Б. в санаторій «Місхор» з 19.08 по 08.09.2008 р. з частковою оплатою в розмірі 10 % від вартості путівки.

05.08.2008 р. позивач надіслав на ім»я Головного лікаря санаторію «Місхор» лист, у якому йдеться мова про те, що комісія по соціальному страхуванню служби перевезень Донецької залізниці просила прийняти на лікування в санаторій Мишко В.І. та Кипаренко Р.Б. по путівці матері і дитини № 387970 з 19.08.2008 р. по 08.09.2008 р.

Головним лікарем санаторію «Місхор» було погоджено оформлення двох дорослих по путівці матері і дитини зі скороченням строку перебування на величину ПДВ у дитячій путівці.

05.02.2009 р. листом за № 2001-1\291 позивач надіслав запит на ім»я Головного лікаря санаторію «Місхор», з якого вбачається, що комісія по соціальному страхуванню служби перевезень Донецької залізниці просить роз»яснити порядок прийняття на лікування по путівці матері і дитини двох дорослих співробітників.

У відповідь на вказаний запит листом від 18.02.2009 р. за № 135 позивачу було роз»яснено, що у Постанові фонду № 55 від 02.06.2005 р. та № 45 від 18.05.2006 р. зазначене обмеження не прописано.

У період з 03.02.2009 р. по 04.02.2009 р. відповідач здійснив перевірку повноти нарахування, перерахування і розходування коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.01.2008 р. по 01.01.2009 р., за результатами якої було складено акт від 04.02.2009 р., з якого вбачається, що позивачем порушено п. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та п. 4.7 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 02.06.2005 № 55.

Не погодившись з висновками акту, позивач листом від 05.02.2009 р. за № 2001-1\295 надіслав на ім»я відповідача свої заперечення до акту перевірки.

Відповідач листом від 09.02.2009 р. за № 05-07-269 надіслав позивачу рішення № 240 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов»язкове державне соціальне страхування, яким на підставі вищевказаного акту за порушення п. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, зумовленими похованням» та Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов»язкового державного соціального страхування» до позивача було вирішено застосувати штрафні санкції в розмірі 8363, 25 грн.

Крім того, листом відповідача від 11.02.2009 р. за № 05-07-185 позивача було повідомлення про залишення без задоволення його заперечень на акт перевірки від 04.02.2008 р.

          Вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП «Донецька залізниця» підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до п. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

          Як визначено приписами п. 4.7 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, путівка до дитячого санаторно-курортного закладу для лікування дитини у супроводі дорослого видається одному із застрахованих батьків (матері або батькові) або застрахованій особі, яка їх замінює (опікунові, піклувальнику), за наявності у дитини медичних показань на санаторно-курортне лікування, з частковою оплатою в розмірі 10, 20, 30, 50 відсотків її вартості з урахуванням матеріального стану батьків або особи, яка їх замінює. В окремих випадках, з урахуванням матеріального стану батьків або особи, яка їх замінює, путівка для лікування двох дітей у супроводі дорослого може видаватися безкоштовно. ( Пункт 4.7 доповнено абзацом другим згідно з Постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 45.

          В судовому засіданні було встановлено, що у черзі на отримання путівок для сім»ї з трьох осіб знаходилась поїздний диспетчер служби перевезень Устінова В.Н., але відмовилась від вказаної путівки.

          Матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач до того, як видати путівку двом працівникам залізниці, звертався до Головного лікаря Клінічного санаторію «Місхор» з запитом з приводу прийняття на оздоровлення двох дорослих співробітників ДП «Донецька залізниця», головний лікар погодився прийняти вказаних осіб на оздоровлення зі скороченням строку перебування на величину ПДВ у дитячій путівці.

          Крім того, суд вважає за необхідне додати, що п. 4.7 Інструкції № 55 передбачено видача путівки на дитину і дорослого супроводжуючого до дитячого санаторно – курортного закладу та разом з тим не заборонено видачу таких путівок для дорослих.

          В судовому засіданні було встановлено, що санаторій «Місхор» до суто дитячого лікувального закладу не відноситься, а тому приймає як дітей так і дорослих.

          Згідно до п. 4.8 Інструкції № 55, комісія (уповноважений) із соціального страхування може приймати рішення про виділення путівки (путівок) відповідно до медичних показань для спільного санаторно-курортного лікування працюючих на підприємстві чоловіка, дружини або їх дітей віком від 4 до 18 років, у тому числі для члена сім'ї (дружини/чоловіка), який працює на іншому підприємстві (застрахованої особи) та члена сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі. При видачі путівки члену сім'ї, який працює на іншому підприємстві (навчається у вищому навчальному закладі), він повинен надати довідку з місця його основної роботи (навчання) про те, що не користувався цією соціальною послугою протягом двох календарних років.

          Крім того, вимогами п. 4.10 вказаної Інструкції визначено, що комісія (уповноважений) із соціального страхування в окремих випадках може приймати рішення про поділ путівки для спільного санаторно-курортного лікування застрахованої особи та працюючого члена її сім'ї (дружини, чоловіка), у тому числі на іншому підприємстві (застрахованої особи), або її дитини віком від 4 до 18 років, застрахованої особи та члена її сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі, а також для двох застрахованих осіб, працюючих на одному підприємстві, за умови попереднього отримання письмового дозволу адміністрації санаторно-курортного закладу і терміну лікування кожної особи не менше 12 діб.

          В судовому засіданні було встановлено, що позивач отримав відповідний дозвіл від головного лікаря санаторію «Місхор» та крім того, путівка за № 387970 має припис відділення ФСС сімейна та матері і дитини.

          Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач дотримався всіх вимог чинного законодавства видавши санаторно – курортну путівку № 387970 двом дорослим працівникам ДП «Донецька залізниця» Мішко В.Н. та Кіпаренко Р.Б.

Суд вважає, що при прийнятті спірного рішення відповідачем були порушені принципи обґрунтованості й розсудливості (пункти 3 та 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У порядку ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Державного Підприємства «Донецька залізниця» до Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 09.02.2009 р. № 240.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.           

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 16 квітня 2009 року.

Повний текст постанови складений 21 квітня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.