Ухвала суду № 68278495, 10.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/4249/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 643/4637/16-ц Поліщук Т.В.

Категорія: договірні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: Швецової Л.А.,

Суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

За участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерний банк «Укргазбанк»

на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 травня 2017 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.Л., про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просили в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору № 20 від 26.12.2007 позичальника ОСОБА_3 у розмірі 4 539 595,58 дол. США ,що складається з простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 2 382 796,72 доларів США, простроченої заборгованості по процентах в розмірі 2 156 798,86 доларів США та 120 125 824,52 грн. пені, яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 70 653 760,00 грн., пені за прострочку погашення процентів у сумі 49 472 064,52 грн.,на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харченко Л.Л. 07.03.2012, за реєстровим № 336. Реалізацію предмета іпотеки- квартири АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харченко Л.Л. 07.03.2012, за реєстровим № 336,провести шляхом надання ПАТ АБ «Укргазбанк» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 467 600, 00 грн., з наданням АБ «Укргазбанк» всіх повноважень продавця, в тому рахунку права отримання у нотаріуса дублікату Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харченко Л.Л. 07.03.2012 за реєстровим № 336, здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також просили стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 грн.00 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 26 грудня 2007 року був укладений Кредитний договір № 20 на суму 2644000,00 доларів США на строк з 26 грудня 2007 року по 25 грудня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами виходячи із 12,5% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та іпотекодавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений Договір іпотеки № 16/08-Б від 09.06.2008, відповідно до п.2.1.1. якого, предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок літ. В-5, загальною площею 6422,9 кв.м, житловою площею 2285,6 кв.м (в житловому будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться у АДРЕСА_1. З дозволу банку квартири № 17, 29, 32, 36, 40, 50, 55-56, 58-59, 65-66, 68, 71, 84,88-90, 92-93, 95, 104-106, 108, 114 житлового будинку літ. В-5 АДРЕСА_1 було виведено з іпотеки та відчужено власником. Відомості про іпотеку внесені до Державного реєстру іпотек, реєстраційний № 7356523, що підтверджено Витягом з Державного реєстру іпотек № 19045058 від 09.06.2008. На відчуження предмету іпотеки накладено заборону, реєстраційний № 7356237, що підтверджено Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 19044890 від 09.06.2008. Пунктом 3.2.8 кредитного договору передбачено, що «в разі невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, відшкодування заборгованості за дійсним договором здійснюється банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки. Згідно приписів пункту 3.1.6. Договору іпотеки визначено, що «Іпотекодержатель/банк» має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразового чи неодноразового прострочення Іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору, за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.

Позичальник взяті на себе зобов'язання не виконує з грудня 2008 року, тому рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2010 по справі № 2-1404/10 та рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07.07.2010 по справі № 22-ц-10856/2010 рік на користь банку стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1664543,02 грн., 2630252,33 доларів США, судові витрати у сумі 1700 грн. та 120 грн.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 31363558 від 22.02.2012 року відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_3 на суму 1664543,02 грн. та 2630252,33 дол. США. Постановою ВП № 29965421 від 11.11.2011 відділом примусового виконання рішень ДВС України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_4 на суму 1664543,02 грн. та 2630252,33 доларів США. Рішення суду боржниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виконується, примусові дії щодо виконання рішення суду позитивних наслідків не мають.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009, яке набрало чинності, договір іпотеки № 16/9-Б, укладений 09.06.2008, визнаний недійсним, запис про іпотеку виключений з реєстру іпотек.

04 квітня 2012 року апеляційним судом Харківської області рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009 по справі № 2-9061 скасоване, в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено. Відомості у Державному реєстрі іпотек щодо предмету іпотеки поновлено, реєстраційний номер 12489264, що підтверджено Витягом з Державного реєстру іпотек № 36009183 від 14.05.2012. Відомості у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна також поновлено, реєстраційний номер 12488862, що підтверджено Витягом від 14.05.2012 р. № 36008860.

Як стало відомо позивачу, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була відчужена квартира АДРЕСА_1, власником якої стала відповідачка ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харченко Л.Л. 07.03.2012 за № 336.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-ІV передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, тому відповідач ОСОБА_2 стала іпотекодавцем квартири №18, а тому позивач вважає, що має право звернути стягнення на цю квартиру в рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_3 по кредитному договору. Вимога банку про повернення заборгованості по кредиту від 02.08.12 № 2192 направлена ОСОБА_2, однак за спливом строку зберігання повернена.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 травня 2017 року в задоволені позову ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.Л., про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 - відмовлено.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерний банк «Укргазбанк» звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам банку, не в повному обсязі з'ясовано всі обставини, які мають значення для справи, в тому числі ті, на які звертав увагу Верховний Суд України в своїй постанові від 05.10.2016 року по справі № 643/9788/13-ц.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» суд першої інстанції виходив з того, що в іпотеку банку було передано об'єкт незавершеного будівництва і тому не може бути звернуто стягнення на частку майна, яка була виділена в натурі та придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.

З таким рішенням суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 26 грудня 2007 року між ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір.

За умовами цього договору позичальник ОСОБА_3 отримав від банку кредит у розмірі 2644000 доларів США зі строком повернення - до 25 грудня 2012 року й сплатою відсотків за користування кредитом , виходячи із 12,5 % річних.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_3 зобов'язань за зазначеним вище кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 1664543 гривень 02 копійки та 2630252 долари США 33 центи, яка за рішенням Московського районного суду міста Харкова від 13 травня 2010 року була стягнута з ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 на користь банку.

Постановою ВП № 31363558 від 22.02.2012 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_3 на суму 1664543,02 грн. та 2630252,33 дол. США.

Постановою ВП № 29965421 від 11.11.2011 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_4 на суму 1664543,02 грн. та 2630252,33 дол. США.

Рішення суду на даний час не виконане.

Проценти за користування кредитними коштами та пеня продовжують нараховуватись, тому заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору станом на березень 2016 р. становить 3802286,09 доларів США, що складається з простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 2382796,72 доларів США, простроченої заборгованості по процентах в розмірі 1419489,37 доларів США та 23432303,42 гри. пені, яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 18752982,61 грн., пені за прострочку погашення процентів у сумі 4679320,81 гри.

З метою забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань перед банком, 09 червня 2008 року між банком, з однієї сторони, і ОСОБА_3, ОСОБА_4 з іншої сторони, було укладено договір іпотеки №16/08-Б.

Відповідно до пункту 2.1.1 цього договору предметом іпотеки є багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 6422,9 кв.м, житловою площею 2285,6 кв.м, усього на 123 квартири.

Відомості про іпотеку нотаріусом внесено до Державного реєстру іпотек (реєстраційний №7356523 від 09 червня 2008 року), на відчуження нерухомого майна накладено заборону.

Пунктом 3.2.8 указаного вище кредитного договору передбачено, що в разі невиконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, відшкодування заборгованості здійснюється банком, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки.

Пунктом 3.1.6 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі одноразового чи неодноразового прострочення іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до п. 6.6. договору №16/08-Б, у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України "Про іпотеку". При цьому ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою сторін між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Заборгованість позичальника по кредитному договору вважається погашеною в день отримання іпотекодержателем від покупця за договором купівлі-продажу ціни купівлі-продажу предмета іпотеки в повному обсязі.

Іпотекодержатель, реалізувавши предмет іпотеки (в силу рішення суду або даного договору), має надіслати іпотекодавцям, (позичальнику, якщо він с відмінним від іпотекодавця), та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Пунктом 6.8. договору іпотеки сторони погодили, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інакше не передбачено рішення суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження та з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку".

Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки від 09 червня 2008 року визнано недійсним, виключено запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року зазначене вище заочне судове рішення було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Квартира АДРЕСА_1 була відчужена, власником стала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛІМА-Т» та ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харченко Л.Л. 07.03.2012 року.

Крім того, квартири АДРЕСА_1 дозволу банку були виведені з іпотеки та відчужено власникам.

Відповідно до приписів ст.5 Закону України «Про іпотеку» ( в редакції на час укладення договору), частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом; іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.

При цьому, згідно ст. 16 Закону України «Про іпотеку» встановлені особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва, зокрема, у разі передачі в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва забудовником і звернення стягнення на завершену будівлю (споруду) іпотека не поширюється на ту її частину, яка виділена в натурі і була придбана будь-якою особою (покупцем) на підставі цивільно-правового договору шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення, якщо інше не встановлено договором з покупцем. Після звернення стягнення до нового власника завершеної будівлі (споруди) або об'єкта незавершеного будівництва переходять визначені договором права і обов'язки забудовника щодо третіх осіб-покупців.

Позивач просив звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 який є предметом іпотеки за договором №16/08-Б.

Той факт, що спірна квартира дійсно обтяжена іпотекою, оскільки є складовою частиною багатоквартирного житлового будинку, який є предметом іпотеки, сторонами не заперечується і не потребує доказування.

Разом з тим, як зазначено вище, за договором №16/08-Б предметом іпотеки було визначено не окремі квартири, а житловий будинок АДРЕСА_1

При цьому договором №16/08-Б було визначено вартість предмету іпотеки - житлового будинку АДРЕСА_1

Як встановлено судом та визнається позивачем, за погодженням сторін договору іпотеки з-під іпотеки було виключено 26 квартир, розташованих у будинку 31, при цьому попередня вартість предмета іпотеки не змінювалась. Отже, така вартість визначена з тим розрахунком, що предмет іпотеки містить 123 квартири.

Відповідно до п. 3.3.14 вказаного договору іпотеки, у разі проведення іпотекодавцями реконструкції, в результаті якої зміниться назва предмета іпотеки, функціональне призначення, загальна площа, правовстановлюючі документи на предмет іпотеки та інше, іпотекодавці зобов'язані повідомити про це іпотекодержателя в 5-денний строк з моменту проведення реконструкції та внести відповідні зміни до цього договору іпотеки, шляхом укладення з іпотекодержателем нотаріально посвідченого додаткового договору.

Даних про укладання такого додаткового договору матеріали справи не містять.

Не надано суду доказів і про існування будь-яких інших договорів, якими б вносилися відповідні зміни до договору іпотеки у зв'язку з виділенням окремих квартир у житловому будинку АДРЕСА_1 в натурі, і реєстрації права власності на них, як на окремі об'єкти нерухомості.

Отже, спірна квартира на час укладення договору №16/08-Б була невідокремленою складовою частиною предмета іпотеки, і наразі не має правових підстав вважати, що ця квартира стала самостійним предметом іпотеки, як то зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Договір іпотеки, копія якого наявна у матеріалах справи (т.1 а.с.25-28) передбачає право банку звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки (п.6.1 договору іпотеки), та не містить процедури звернення стягнення на квартиру, як складову частину предмета іпотеки.

Однак при визнанні права власності відповідно до ст. 331 ЦК України районний суд у своєму рішенні від 16 квітня 2008 року по справі № 2/2906/2008р. не встановив, що вказане новостворене нерухоме майно після реконструкції було прийнято до експлуатації, що на той час було необхідним відповідно до п. 1 Порядку прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 22 вересня 2004 р. N 1243.

В матеріалах справи докази про прийняття вказаного реконструйованого будинку до експлуатації також відсутні.

У п. 15 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам було роз'яснено, що до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК України). У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

На підставі статті 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Виходячи з наведеного, оскільки реконструйований будинок не був прийнятий до експлуатації, з урахуванням того, що при такій ситуації співвласники недобудованої нерухомості вирішили залучити кредитні кошти Банку, який не міг не знати про відсутність цього юридичного факту, тому при таких обставинах у суду є підстави для визнання того, що предметом вищевказаного договору іпотеки був не завершений будівництвом будинок, про що повинно було свідчити прийняття його до експлуатації, а майнові права («право очікування» набуття в майбутньому, відповідно до закону права власності) на цей об'єкт незавершеного будівництва (спільного інвестування), що відповідно до ст. 235 ЦК України свідчить про удаваність цього договору.

Таким чином, у даному випадку предметом договору іпотеки був об'єкт незавершеного, внаслідок не прийняття його до експлуатації, будівництва. При цьому рішення Московського районного суду від 12 квітня 2008 року про визнання права власності цей факт не спростовує, оскільки відповідно до ст.ст. 11, 331 ЦК України підставою для виникнення права власності на новостворене, у тому числі реконструйоване у жилий будинок нерухоме майно є не рішення суду, а завершення будівництва (реконструкції), прийняття його до експлуатації та державна реєстрація. Посилання позивача на технічний паспорт будинку, в якому були зазначені 123 квартири та внесення спірної квартири № 18 до реєстру іпотек при поновленні іпотеки на весь будинок цього висновку не спростовує, оскільки вказана квартира, як частина цілого будинку, унаслідує його долю об'єкта незавершеного будівництва.

З огляду на передачу в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про іпотеку», оскільки звернення стягнення на завершену будівлю (споруду) іпотека не поширюється на ту її частину, яка виділена в натурі і була придбана покупцем на підставі договору купівлі-продажу шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення, іншого не було встановлено вищевказаним договором іпотеки від 09.06.2008р., - у даному випадку іпотека не поширюється на квартиру № 18, яка після реєстрації на неї права власності, як окремий об'єкт нерухомості та придбання її на підставі договору купівлі-продажу перебуває у власності відповідача ОСОБА_2

Крім того, позивач не надав до суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що на день звернення судом стягнення на предмет іпотеки основна заборгованість за договором кредиту існувала у заявлених у позові розмірах, що свідчить про відсутність передбачених ст.ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку» підстав для такого звернення стягнення.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс15 та від 13 травня 2015 року у справі № 6-53цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 60 ЦПК).

Статтею 11 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства - суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерний банк «Укргазбанк» - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: