Ухвала суду № 68278425, 09.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5074/17 Головуючий 1 інстанції - Шевченко С.В.

Справа №644/4259/17 Головуючий ІІ інстанції - Кісь П.В.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Хорошевського О.М.

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 липня 2017 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 про визнання дій державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 липня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 на рішення та дії державного виконавця.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вказану ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_3 вказує, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за її скаргою, суд першої інстанції порушив норми процесуального права і неправильно визначив, що розгляд справи за її скаргою належить до компетенції адміністративних судів.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого ОСОБА_3 судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, розглянутих судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_3 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова зі скаргою, в якій, посилаючись на положення ст.ст. 383, 384, 385 ЦПК України та ст.ст.63,74, 75 Закону України «Про виконавче провадження», просила скасувати постанову Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у м Харківській області від 19.06.2017 року про накладення на неї штрафу у розмірі 3400 грн. за невиконання рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 30.10.2015 року, вказуючи, що державний виконавець помилково дійшов до висновку про те, що вона, начебто, без поважних причин 04.01.2017 року і 05.05.2017 року не надала можливості батькові дитини ОСОБА_5 спілкуватися з їх сином ОСОБА_6 2015 року народження, оскільки державний виконавець залишив поза увагою наявність у неї поважної причини та вимоги до спілкування батька з дитиною за попередньою домовленістю сторін, як це зазначено в рішенні суду.

Постановляючи 14 липня 2017 року ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів, відповідно до роз'яснень, які містяться в Постанові ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6.

Однак з такою ухвалою колегія суддів погодитися не може, оскільки вона постановлена з порушеннями норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Дійсно, як правильно зазначив суд першої інстанції в мотивувальній частині оскарженої заявником ухвали, в частині другій пункту 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року №6 зазначено, що за змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону про виконавче провадження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Разом з тим, при перегляді судових рішень у цивільних справах з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, Верховний Суд України при перегляді справ за скаргами державного підприємства «Придніпровська залізниця» на дії державного виконавця (на постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору) в постановах від 11.11.2015 року (справа № 6-2187цс15) та від 24.02.2016 року (справа № 6-3077цс15) виклав правову позицію в зазначеній категорії справ, яка зводиться до того, що за загальним правилом, викладеним в ст.ст.383,384 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За змістом статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Зі скарги ОСОБА_3 вбачається, що вона звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова у відповідності до вимог ст.ст.383,384 ЦПК України зі скаргою на постанову державного виконавця про накладення на неї штрафу у зв'язку з невиконанням рішення, ухваленого цим же судом у порядку цивільного судочинства, і як на підставу скарги посилається на зміст рішення у цивільній справі, яким передбачено особливості його виконання.

Безумовно, саме в порядку цивільного судочинства повинна розглядатися скарга ОСОБА_7 і саме такий суд, за наслідками розгляду справи в порядку цивільного судочинства, передбаченого розділом V11 «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, має надати оцінку законності та обґрунтованості постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення, постановленого у цивільній справі.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, оскільки справа, після скасування помилково постановленої суддею першої інстанції ухвали від 14.07.2017 року, підлягає направленню до суду першої інстанції для вирішення питань, передбачених ст.ст.121,122 ЦПК України, зважуючи на вимоги про необхідність зазначення усіх заінтересованих осіб, чиїх прав та законних інтересів стосується вирішення скарги, надання для них копій скарги, а також віднесення за законом вирішення питання про відкриття провадження до повноважень суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч.2 ст.307, п.4 ст.311, ст.ст.313-317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 липня 2017 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для розгляду зі стадії вирішення питань, передбачених ст.ст.121,122 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню, згідно вимог ст.324 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський