Ухвала суду № 68273751, 10.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2017 року м. Київ К/800/51200/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Калашнікової О.В.,

Суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Головко О.

за участю

представника позивача - Кравець В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі №814/1118/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Дон" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Дон" звернулося до суду з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.03.2015р. № 504070000/2015/000015/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.03.2015р. № 504070000/2015/00023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митний орган неправомірно змінив вартість товарів, що підлягали митному оформленню в бік збільшення через незаконне, на думку позивача, застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості, замість застосованого позивачем основного методу - за ціною договору (контракту).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 03.03.2015 року №504070000/2015/000015/2, прийняте митним постом „Костянтинівка" Миколаївської митниці Міндоходів.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.03.2015р. №504070000/2015/00023, прийняту митним постом „Костянтинівка" Миколаївської митниці Міндоходів.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Миколаївська митниця Державної фіскальної служби звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Дон" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.07.2014 р. між позивачем та компанією „Meritor Germany GmbH" (Німеччина) укладено договір № 1 про поставку запасних частин для комерційного транспорту на загальну суму 500000,00 євро. Продукція та строки поставки зазначаються в заявках покупця.

04.02.2015 р. сторони договору підписали специфікацію № 7, відповідно до якої домовились про поставку товару на загальну суму 30711,24 євро .

02.03.2015 р. по надходженню на територію України частини товару, позивач подав митну декларацію № 504070000/2015/000760 на 9 видів товарів загальною вартістю 30711,24 євро.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію від 02.03.2015 р., декларацію митної вартості від 02.03.2015 р., договір № 1 від 04.07.2014 р., додаткову угоду № 1 до договору № 1 від 04.07.2014 р., додаткову угоду № 1/1 до договору № 1 від 04.07.2014 р., Специфікацію №7 від 04.02.2015 р. до Договору № 1 від 04.07.2014 р., рахунок-фактуру (invoice) № 911413 від 04.02.2015 р., платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 12.03.2015 р. № 61, договір транспортного перевезення № 51/09 від 05.03.2012 р., товарно-транспортну накладну (СМR) № 406065 від 25.02.2015 р., довідку перевізника ТОВ „Транс-Сервіс1" про транспортні витрати Вих. № 0227-2S від 27.02.2015 р. в якій зазначено вартість витрат перевезення до митного кордону України та витрати на завантаження оцінюваного товару.

Під час процедури митного оформлення товару відповідач був повідомлений про те, що товар не страхувався.

02.03.2015 р. відповідач направив на адресу позивача лист, в якому повідомлялося, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (документи не містять інформації щодо страхування товару покупцем). На підставі ст. 53 МК України відповідач витребував від позивача додаткові документи: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товарів або сировини; 3) копію декларації країни відправлення; 4) виписку з бухгалтерської документації.

Листом № 147 від 03.03.2015 р. на вимогу митниці позивачем було надано додаткові документи: прайс-лист компанії „Meritor Germany GmbH" від 23.01.2014 р., прайс-лист компанії „Meritor Germany GmbH" від 06.01.2015р., копію листа компанії „Meritor Germany GmbH" від 05.01.2015 р. з приводу наданої знижки, копію декларації країни відправлення № MRN 15DE655112545813E7 від 16.02.2015 р.. Також у наданій митному органу відповіді позивач вказав на відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, так як оцінюваний товар є новим, відсутня виписка з бухгалтерської документації оскільки товар за митною декларацією № 504070000/2015/000760 від 02.03.2015 р. на час процедури митного оформлення ще не був оплачений, а також повідомив, що оцінюваний товар не було застраховано.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 03.03.2015р. №504070000/2015/000015/2 відповідачем зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується, оскільки відомості заявлені декларантом не підтверджені документально (документи містять розбіжності, а саме прайс-листи від 23.01.2014 № б/н та 06.01.2015р., що містять інформацію щодо товару № 4 не завірені Торговою палатою у Німеччині відповідно до вимог пункту 6.7 договору від 04.07.2014 № 1). Основою для визначення митної вартості є вартість операції з ідентичними товарами за рівнем 2,88 доларів за кілограм (митна декларація від 24.12.2014 р. № 504070000/2014/006984). Таким чином, Миколаївською митницею була визначена митна вартість товару позивача в сумі 13482,20 євро, замість задекларованих ним самостійно 10592,49 євро.

Крім того, старшим державним інспектором Даниляк В.А. винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.03.2015р. № 504070000/2015/00023 з підстав порушення п. 6 ст. 54 МК України.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не було доведено, що під час проведення митного контролю позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлених декларантом, а надані останнім документи містили всі данні числових значень складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена та не містили розбіжностей чи ознак підробки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України, визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під і час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 1 - 3 ст. 54 МК України).

Відповідно до частин 1-3, 5 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1ст.58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст.57 МК України.

Частиною 1 вказаної статті встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що сам по собі факт відмінності ціни на товар, що імпортується, від звичайної не може безпосередньо свідчити про її заниження декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від багатьох факторів, а тому у господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем не надано доказів щодо наявності розбіжностей в документах поданих позивачем до митного оформлення, оскільки судовим розглядом встановлено подачу документів позивачем у відповідності до п.3 ч.2 ст.53 МК України, які підтверджують митну вартість поставленого товару.

Митний орган мотивує спірне рішення про коригування митної вартості товарів тим, що відомості, заявлені декларантом, не підтверджені документально (документи містять розбіжності, а саме прайс - листи від 23 січня 2014 року №б/н та 06 січня 2015 року, що містять інформацію щодо товару №4 не завірені торговою палатою у Німеччині відповідно до вимог пункту 6.7 договору від 04 липня 2014 року № 1).

Однак, відповідно до графи №44 митної декларації №504070000/2015/000760 від 2 березня 2015 року позивач разом з митною декларацією надав відповідачу прейскурант (прайс - листи) від 23 січня 2014 року № б/н та 06 січня 2015 року виробника товару про що свідчить код документу №3014, який відповідно до наказу Мінфіну №1011 від 20 вересня 2012 року „Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" розшифровується як „прейскурант (прайс - лист) виробника товару", які були завірені торговою палатою у Німеччині відповідно до вимог пункту 6.7 договору від 4 липня 2014року №1.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність доводів відповідача щодо надання незавірених прайс - листів від 23 січня 2014 року № б/н та 6 січня 2015 року торгової палати у Німеччині відповідно до вимог пункту 6.7 договору від 4 липня 2014 року №1.

Вірними також є висновки судів про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності інформації про вартість транспортних витрат при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження як складової митної вартості товару та неправильність проведеного розрахунку, оскільки послуга перевезення вантажу оплачується безпосередньо за перевезення вантажу, а не за прибуття порожнього транспортного засобу до місця завантаження. Крім того, перевізник може не нести витрати пов'язані з доставкою транспорту до місця завантаження, в зв'язку з перевезення товарів в пункт навантаження за іншими договорами з іншими контрагентами.

Виключний перелік складових митної вартості товару наведений у ч.10 ст. 58 Митного кодексу України серед переліку яких відсутня така складова митної вартості товару як транспортні витрати при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження.

Натомість відповідно до п.5 та п.6 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено складові митної вартості товару: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судами встановлено, що довідка про транспортні витрати перевізника ТОВ „Транс-Сервіс 1" №0227-2S від 27 лютого 2015 року містить всі складові митної декларації: транспортні витрати по доставці вантажу до митної території України за CMR 406065 вага 15306кг - 22000грн., з них вантажні роботи 500грн., без здійснення страхування.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем того факту, що під час проведення митного контролю позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлених декларантом, а надані останнім документи містили всі данні числових значень складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена та не містили розбіжностей чи ознак підробки.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: