Ухвала суду № 68273209, 15.08.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1698/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- Шеметенко Л.П.

при секретарі - Алексєєвій Н.М.

за участю представників позивача Кривіцької Ж.О., Оплачко В.О.

представника відповідача Костюкова Д.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Юженергобуд" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство "Юженергобуд" (далі - ПАТ "Юженергобуд", позивач) звернулося до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач, Южноукраїнська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 серпня 2016 року №0000141400, від 04 серпня 2016 року №0000151400.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про порушення товариством норм Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки взаємовідносини з контрагентами у перевіряємий період повністю підтверджені первинними документами. Відтак, прийняті податкові повідомлення-рішення на підставі таких висновків є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Южноукраїнська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У період з 30 червня 2016 року по 12 липня 2016 року Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Юженергобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за періоди серпень-жовтень 2013 року, квітень 2014 року, червень 2014 року, серпень-грудень 2015 року, квітень 2016 року по взаємовідносинам з контрагентам-постачальниками ТОВ «Висотпромспецсвіс» за період серпень-жовтень 2013 року, ТОВ «Техностиль 2000» за квітень 2014 року, ТОВ «БК Вест Груп» за червень 2014 року, ТОВ «Науково-виробнича фірма «Екостар Мк ЛТД» за жовтень 2015 року, ТОВ «ВТП Харелектробуд» за вересень 2015 року, ТОВ «Моноліт Констракшн» в період жовтень - листопад 2015 року, ТОВ «Кріс-Трейд» за серпень 2015 року, ТОВ «Укр-Імпорт-Сервіс» за листопад 2015 року, ТОВ «Парт Люкс» за вересень 2015 року, ТОВ «Оптметхім-2015» за грудень 2015 року, ТОВ «Ред Алерт» за грудень 2015 року, ТОВ «ПСВ-Енергопроммотаж» за грудень 2015 року, ТОВ «Скломаркет» за грудень 2015 року, ТОВ «Сітіпрайс» за квітень 2016 року та контрагентами покупцями, за результатами якої складено акт перевірки №9/14-09-14-01/04630809 від 19 липня 2016 року (далі - акт).

Згідно висновків акту, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період квітень 2014 року, червень 2014 року, серпень - грудень 2015 року, квітень 2016 року у сумі 10 342 961 грн.; п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду з врахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 1 063 482 грн.

На підставі вищезазначених висновків податковою винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0000141400 від 03 серпня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у сумі 15 514 441,50 грн., за основним платежем - 10 342 961,00 та за штрафними санкціями 5 171 480,50 грн.;

- №0000151400, з яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 1 063 482 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV.

В апеляційній скарзі вказується на те, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Окрім того, апелянт зазначає, що існує вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20 лютого 2017 року у справі №335/13457/16-к відповідно до якого громадянин ОСОБА_6, заволодівши печаткою та реєстраційними документами ТОВ «Оптметхім-2015», маючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств-контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту на додану вартість за період з 01 грудня 2015 року по 01 квітня 2016 року.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що у періоді, що перевірявся, між позивачем та його контрагентами було укладено ряд договорів. Реальність здійснення господарських операції за вказаними договорами підтверджується первинними документами наявними в матеріалах справи.

Так, 28 вересня 2015 року між позивачем та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Екостар МК ЛТД»» укладено договір поставки №16, за умовами якого контрагентом позивача поставлено товари (розчинник 4 тонни, ґрунтовка Рохісоїог Ріиз у кількості 2697 кг., Фарба 8іка Мопо Тор 723И у кількості 11120 кг., Фарба 8ікаСогЕ05 4185 кг), а позивачем сплачено на рахунки постачальника 3 795 804,08 грн. /т. 2 а.с. 226-235/

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду первинні документи, а саме: приймальні акти, видаткові та податкові накладні, рахунком-фактури, банківські виписки /т. 2 а.с. 228-235, т. 3 а.с. 207-212/ Також, на підтвердження подальшої реалізації даних товарів позивачем надано договір №01/052015 від 19 серпня 2015 року з ДП «Енергоатом» на виконання робіт, додаткову угоду від 23 листопада 2015 року №1, довідки про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних робіт. /т. 3 а.с. 217-250, т. 4 а.с .1-7/

10 серпня 2015 року між позивачем та ТОВ ВТП «Харелелектробуд» укладено договір поставки №16, за яким контрагентом поставлено позивачу товар (сектор-ущільнення з фенол-вуглепластику зг. кресл. 2288085 у кількості 12 шт., сектор-ущільнення з фенол-вуглепластику зг. кресл. 2288086 у кількості 4 шт., сектор - ущільнення з фенол-вуглепластику зг. кресл. 2288087 у кількості 12 шт., сектор-ущільнення з фенол-вуглепластику зг. кресл. 2288088 у кількості 4 шт., сектор-ущільнення з фенол - вуглепластику зг. кресл. 2288078 у кількості 1 шт.), а ПАТ «Юженергобуд» перераховано постачальнику 5 291 107,49 грн. /т. 2 а.с. 124-125/

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду наступні первинні документи: приймальний акт, видаткову та податкову накладні, рахунок фактура, товарно-транспортну накладну та виписку з банку. /а.с. т. 2 арк. с. 126-132/

В свою чергу, у період перевірки між позивачем та ТОВ «Кріс-Трейд» укладено договір поставки від 27 червня 2015 року №06/4, за яким контрагентом-постачальником позивачу поставлено товар (вогнезахисне покриття «Неоспрей, вогнезахисний матеріал Фенікс СТВ, ґрунтовка фенікс контакт), а позивачем було оплачена 9 143 580 грн.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду наступні документи: приймальні акти, податкові та видаткові накладні, рахунки фактури, банківські виписки, товарно-транспортні накладні. /т. 3 а. с. 122-142/ Крім того, на підтвердження подальшої реалізації цього товару позивачем надано договір, укладений між ним та ДП НАЕК Енергоатом на виконання робіт, довідка про вартість виконаних робіт акт приймання виконаних робіт.

04 серпня 2015 року між позивачем та ТОВ «Парт Люкс» укладено договір поставки №2015/8/1, за яким позивачу поставлено товар (сигналізатору тиску універсальний, модуль газового пожежогасіння МТПТ-65-100-50-ПК- 01-А, балон випробувальний переносний БИП 01Ф, запобіжник АВВ 8Н201С6А, патрубок, пристрій для отпресовки та продувки, опора стінова, опора нижня ВСтЗ сп.5 ГОСТ14637-89, опора накладна 20 ГОСТ 1050-88, візок транспортний, пристрій приймальний контрольний пожежний для управління газовим пожежогасінням у кількості відповідно до умов поставки. /т. 2 а.с. 149-150/

Підтвердженням виконання умов вищезазначеного договору є надані позивачем до суду податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні прибутковий ордер, банківські виписки. /т. 2 а.с. 151-168/

Між позивачем та ТОВ «Укр-імпорт-сервіс» укладено договір поставки, за яким контрагентом поставлено позивачу товар (кільце опорне, кільце опорне з двох частин, планка опорна, планка опорна верхня, планка опорна нижня, притисна планка торцьового ущільнення, сектор ущільнення).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано видаткову та податкову накладні, приймальний акт оприбуткування, товарно-транспортну накладну. /т. 4 а.с. 25-42/

29 березня 2016 року позивачем було укладено договір поставки №з ТОВ «Сітіпрайс» №29-0316, за умовами якого позивачу поставлено товар. /т. 3 а.с. 56-57/

На підтвердження реальності даної господарської операції позивачем надано видаткову накладну, податкову накладну, приймальний акт та банківській виписки. /т. 3 а.с. 37-55/

Між позивачем та ТОВ «Оптметхім2015» укладено договір №1/11 від 02 листопада 2015 року, за яким позивачу поставлено товар. /т. 2 а.с 61-62/

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачу надано податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, приймальні акти, рахунок /т. 2 арк. с. 108-115/

20 листопада 2015 року позивачем було укладено договір поставки №021115 з ТОВ «Ред алерт», за умовами якого позивачу поставлено товар. /а. с. 56-57/ На підтвердження реальності даної господарської операції позивачем надано видаткову накладну, податкову накладну, приймальний акт, рахунок фактуру та банківській виписки. /т. 2 а.с. 236-248/

Між позивачем та ТОВ «Скломаркет» укладено договір поставки, за яким контрагентом поставлено позивачу кондиціонер з холодильною установкою та дренажний насос.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткову накладну, податкові накладні, товарно-транспортну накладну, рахунок фактуру. /т. 4 а.с. 73-80/

Між позивачем та ТОВ «Техностиль 2000» укладено договір поставки, за яким контрагентом поставлено позивачу товар (холодильна камера с/температур.У=4-5мЗ, шафа холодильна (0+8), 220В, стіл холодильний 220В, шафа холодильна с/темпер.(0+5) 220В).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткову накладну, податкові накладні, товарно-транспортну накладну, рахунок фактуру. (/т. 4 а.с. 58-64/

25 листопада 2015 року позивачем було укладено договір про послуг з ТОВ «НСВ-Енергопроммонтаж» 1104, за умовами якого ТОВ «НСВ-Енергопроммонтаж» виконано роботи з капітального ремонту валу. /т. 2 а.с. 65/

На підтвердження реальності даної господарської операції позивачем надано податкові накладні, акти виконаних робіт, картку рахунок. /т. 2 а.с.118-122/

Між позивачем та ТОВ «Моноліт контрстракшн» укладено договір субпідряду, за яким виконано будівельно-монтажні роботи на об'єктах Ташлицької ГАЕС.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові накладні, акти приймання виконання будівельних робіт, виписки з банку. /т. 2 а.с. 181-185/

Позивачем з ТОВ «БК вест груп» укладено договір субпідряду від 14 березня 2014 року №03/022014, за яким виконано будівельно-монтажні роботи на об'єктах ВП «ЮУ АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом».

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкову накладну, акт приймання виконання будівельних робіт, виписки з банку. /т. 2 а.с. 178-189/

Таким чином, факт отримання послуг з будівельно-монтажних робіт та отримання товару, а також подальше його використання підтверджується вищезазначеними документами.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку. Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів, реальність господарських операцій, використання придбаного товару в господарській діяльності.

Колегією суддів не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які, на час їх видачі, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку та податковий кредит, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплаті: податків, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, так як юридичні відповідальність має індивідуальний характер в силу ст. 61 Конституції України.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами-постачальниками ТОВ «Висотпромспецсвіс», ТОВ «Техностиль 2000», ТОВ «БК Вест Груп», ТОВ «Науково-виробнича фірма «Екостар Мк ЛТД», ТОВ «ВТП Харелектробуд», ТОВ «Моноліт Констракшн», ТОВ «Кріс-Трейд», ТОВ «Укр-Імпорт-Сервіс», ТОВ «Парт Люкс», ТОВ «Оптметхім-2015», ТОВ «Ред Алерт», ТОВ «ПСВ-Енергопроммотаж», ТОВ «Скломаркет», ТОВ «Сітіпрайс», у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню в повному розмірі, що було правильно встановлено судом першої інстанції.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне посилання відповідача на вирок Орджонікідзевсього районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2017 року у справі №35/13457/16-к, відповідно до якого ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 3 КК України, оскільки у даному вироку відсутні відомості, що гр. ОСОБА_6 підписував будь-які документи від імені директора ТОВ «Оптметхім-2015» ОСОБА_5 в первинних документах наданих саме позивачу.

Більш того, колегією суддів було досконально досліджено всі наявні в матеріалах справи первині документи та встановлено, що гр. ОСОБА_6 жодного з них не підписував, таким чином вищевказаний вирок від 20 лютого 2017 року у справі №35/13457/16-к не може впливати на правомірність господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Аналізуючи вищевикладені обставини справи та з урахуванням норм діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року відстрочено Южноукраїнській ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області суму несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у розмірі 273 535,74 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206, 254 КАС України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Юженергобуд" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,- залишити без змін.

Стягнути з Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь Державної судової адміністрації України на рахунок №31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, код ЄДРПОУ 22030106, судовий збір в розмірі 273 535,74 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 серпня 2017 року.

Суддя доповідач: Потапчук В.О.

Суддя: Шеметенко Л.П.

Суддя: Семенюк Г.В.