Постанова № 6827150, 14.05.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2009 р.                                                                       справа № 2а-4665/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Тарасенка І.М.

при секретарі                                                  Кушек Н.А.,

за участю представника позивача                                                             Сенникова А.А.,

представника відповідача                                                                                 Репей Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Макіївська об’єднана державна податкова інспекція звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій» про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на 04.03.2009 р. відповідач має податкову заборгованість з земельного податку у розмірі 8936,00 грн. Заборгованість виникла 02.03.2007 року на підставі розрахунків з земельного податку № 333 від 31.01.2007 року, № 228 від 29.01.2008 року, № 452 від 27.01.2009 року, на загальну суму 8936,17 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.08.2006 року порушена справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій». Макіївська ОДПІ є кредитором у справі про банкрутство. Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.08.2008 року за результатами попереднього засідання затверджений реєстр вимог кредиторів та призначений розпорядник майна – арбітражний керуючий. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Законом України «Про введення мараторію на примусову реалізацію майна», введено мараторій на примусову реалізацію майна державних підприємств, дію, якого продовжено до 01.01.2011 року, що унеможливлює введення ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій». Відповідно до ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 днів від дня узгодження податкового зобов’язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним. Таким чином, оскільки минають строки давності, а введення ліквідаційної процедури неможливе, просили стягнути вищевказану заборгованість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, надала суду письмові заперечення на позовну заяву у яких зазначив, що позовні вимоги у розмірі 954,70, від загальної суми не визнала, оскільки позов заявлений 23.03.2009 року за два роки і три місяці за період з 01.01.2007 року по 02.03.2009 року, а згідно ст. 18 Закону України «Про плату за землю» платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більше як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускається не більше як за два попередні роки.

Згідно листа Міністерства юстиції України «Відносно практики застосування норм права у випадку колізії», у випадку існування розбіжностей між актами, прийнятими різноманітними за місцем в ієрархічній структурі органами – вищими та нижчими, слід застосовувати акт, прийнятий вищим органом, який має більшу юридичну силу.

Крім того, Міністерство юстиції України листом № 337-0-2-08-19 від 29.07.2008 року роз’яснило, що при розбіжностях між загальними та спеціальними нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. На підставі викладеного, просили відмовити позивачу у стягненні земельного податку за період з 01.01.2007 року по 22.03.2007 року на суму 954,70 грн.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій» про стягнення податкового боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Макіївської міської ради 26.12.2003р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію, Довідкою з ЄДРПОУ, Статутом товариства.

З 10.09.1996 року Відкрите акціонерне товариство «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій» знаходиться на податковому обліку Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, Макіївська об’єднана державна податкова інспекція є правонаступником Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки, у зв’язку з чим наділена правом звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, позивач Макіївська об’єднана державна податкова інспекція є суб`єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Станом на 04.03.2009 року у відповідача існує податковий борг у розмірі 8936,17 грн., що підтверджується розрахунками з земельного податку № 333 від 31.01.2007 року, № 228 від 29.01.2008 року, № 452 від 27.01.2009 року, розрахунком податкового боргу, Довідкою про грошові вимоги до підприємства, зворотнім боком облікової картки.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Таким чином, податковий борг може існувати у разі, коли існує податкове зобов’язання, узгоджене саме платником податків, статус якого визначається відповідним законом щодо відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про плату за землю”, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками. Платниками земельного податку згідно ст. 2 цього Закону є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції. Статтею 14 Закону України „Про плату за землю” передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

У відповідності до ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) є загальнодержавним податком.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Наявність заборгованості з земельного податку юридичних осіб підтверджується розрахунками з земельного податку № 333 від 31.01.2007 року, № 228 від 29.01.2008 року, № 452 від 27.01.2009 року, розрахунком податкового боргу, Довідкою про грошові вимоги до підприємства, зворотнім боком облікової картки.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. п. 5.4.1 п. 5.1. ст. 5 Закону України № 2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків в строки, встановлені ст. 5 Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Що стосується посилань представника відповідача на ст. 18 Закону України «Про плату за землю» стосовно спливу дворічного строку залучення до сплати земельного податку, то суд зазначає наступне.

У статті 8 Конституції України закріплено такі принципи, як верховенство права та верховенство закону, у зв’язку з чим сутність діалектичної взаємодії цих принципів полягає, перш за все, в тому, що вона є проявом загального та окремого у праві. Принцип «верховенства закону» повинен розглядатися в ієрархії всіх інших нормативних актів, а також, в ієрархії спеціальних та загальних Законів.

Преамбулою Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” № 2181 визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючі зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки у даних правовідносинах спір виник щодо порядку погашення зобов’язань юридичною особою перед бюджетом, а Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” № 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, тому слід застосовувати саме спеціальний закон з питань оподаткування, а не норми Закону України „Про плату за землю”, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Суд також зазначає, що норми Закону України „Про плату за землю” можуть застосовуватися лише в тій частині, що не суперечать спеціальному закону з питань оподаткування, а саме: Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” № 2181.

Таким чином, у даному випадку слід застосовувати строк передбачений ст. 15 Закону України № 2181, а саме: 1095 днів від дня узгодження податкового зобов’язання.

Крім того, суд зазначає, що згідно із ч. 15 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон) після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону, у зв’язку з чим, позивачем й було подано заяву з грошовими вимогами до боржника.

Пунктом 7 частини 1 статті 23 Закону встановлено, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Частиною 1 статті 4 Закону визначені судові процедури, які застосовуються щодо боржника, а саме: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Як свідчать матеріали справи, відповідач - боржник банкрутом не визнаний, ліквідаційна процедура не відкрита.

До того ж, як вбачається з ухвали господарського суду від 22.10.2008 року, наявної в матеріалах справи, провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій» зупинено до розгляду апеляційної скарги Донецьким апеляційним господарським судом та повернення справи до господарського суду Донецької області.

Таким чином, суд вважає, що позивачем вірно визначений спосіб захисту порушеного права, а саме: звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, оскільки, як вже встановлено судом та не оспорюється сторонами, боржника банкрутом не визнано, ліквідаційна процедура не відкрита, а до її відкриття, може сплинути термін, встановлений ст. 15 Закону України № 2181 (саме строк 1095 днів від дня від дня узгодження податкового зобов’язання), у зв’язку з чим, позивач буде позбавлений права стягнути податковий борг.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь державного бюджету податковий борг у розмірі 8936,17 грн.

У відповідності до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Таким чином, оскільки відповідач не сплатив самостійно узгоджені суми податкового боргу, суд задовольняє позовні вимоги Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій» про стягнення податкового боргу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 51, 69-72, 86, 121, 158-164, 167 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій» про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій» (86129, м. Макіївка, вул. Репіна; ЄДРПОУ 00168544, п/р 26000959968432 у філії ПУМБ м. Донецька, МФО 335537) на користь місцевого бюджету (розрахунковий рахунок - № 33213811700067, код платежу 13050100, банк отримувача ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код ОКПО банку 34686736) податковий борг з земельного податку у розмірі 8936 (вісім тисяч дев’ятсот тридцять шість) грн. 17 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 14 травня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 18 травня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Тарасенко І.М.