Постанова № 68262697, 14.08.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2534/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Іллічівський олійний термінал” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0008092200 від 21.04.2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Іллічівський олійний термінал” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0008092200 від 21.04.2017 року.

В судовому засіданні 09.08.2017 року представникамом позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач правомірно включив до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємства суми сплачені при виконанні договору з ТОВ «Новік Порт Сервіс», ТОВ «АДМ Україна», ПрАТ «АДМ Іллічівськ», ТОВ «АДМ Трейдінг Україна», оскільки взаємовідносини мали фактичний характер та позивач сплатив вартість в тому числі ПДВ по рівню цін, визначених у договорах, які відповідають звичайному рівню ринкових цін на вказані товари та послуги. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що хоча формально взаємовідносини позивача з його контрагентами оформлені належним чином, під час поведення податкової перевірки фактичність вказаних операцій не підтвердилась, що унеможливлювало віднесення позивачем сум по цим операціям до сладу валових витрат та податкового кредиту відповідних податкових періодів, окрім того при формуванні вартості наданих послуг та проданих товарів не були враховані звичайні ринкові ціни, а тому позивачем неправомірно завищені їх розміри, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ за цими господарськими операціями.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач – ГУ ДФС в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20. п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), відповідно до плану-графіку перевірок суб'єктів господарювання та наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 26.10.2016 № 1739 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал»» (далі - ТОВ “ІОТ”), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 12.01.2017 року №8/15-32-14-07/34169580 (а.с.17-75 т.1), на підставі якого було встановлено порушення в діяльності позивача за перевірені податкові періоди положень пп.14.1.27, п.14.1, ст. 14, пп.134.1.1 п.134.1, ст.134, , п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, 198.5, ст.198 ПК України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 21.04.2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0008092200, яким Позивачу за порушення п.185.1 ст.185, абз. б) п.187.1 ст.187.1 п.188.1 ст.188 ПК України були збільшені грошові зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1729046,00 грн., з яких 1383237,00 грн. ПДВ та 345809,00 грн. штрафних санкцій.

Розглянувши оскаржені акти суб’єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межахповноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; звикористанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Закону про оподаткування з ПДВ.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Що стосується невідповідності між звичайною (договірною) ціною та ринковою ціною, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Згідно із п.14.1.71 ст.14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт. послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що гака звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно із п.14.1.219 ст.14 Податкового кодексу України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично га фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

В ході податкової перевірки Відповідач здійснив аналіз договорів надання послуг з обробки вантажу, зберігання, зачищення резервуарів, оформлення коносаментів, укладених Позивачем з наступними контрагентами: ТОВ «Новік Порт Сервіс»; ТОВ «АДМ Україна»; ПрАТ «АДМ Іллічівськ»; ТОВ «АДМ Трейдінг Україна».

Так, на думку податкового органу, Позивач занизив в 2014-2015 рр. базу оподаткування ПДВ за операціями з постачання послуг (обробка вантажу) покупцям-замовникам у зв'язку з нібито відхиленням між звичайною (договірною) ціною та ринковою ціною, що є порушенням п.188.1. ст.188 ПК України (сторінки 38,45-50 акта).

Зазначені вище норми, навпаки, чітко розмежовують поняття «звичайної» та «ринкової» ціни та встановлюють можливість їх невідповідності. Більше того, абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України містить правило, що база оподаткування ПДВ не може бути нижча звичайних цін, які встановлені договором. Про базу оподаткування ПДВ за ринковими цінами в ПК України не йдеться. Неправомірне ототожнення «звичайної» та «ринкової» ціни містять Листи ДФС України від 15.08.2016 № 27600/7/99-99-14-02-01-17, від 13.10.2016 № 22286/6/99-99-15-03-02-15. Проте листи ДФС України за своєю природою не є нормативно-правовими актами, носять лише інформаційно-рекомендаційний характер для податкових органів і не містять нових правових норм для платників податків. Тобто листи ДФС України не є джерелом права.

До того ж, податковим законодавством в розумінні п.3.1. ст.3 ПК України є виключно нормативно-правові акти, прийняті на підставі та на виконання ПК України.

Як вже зазначалося, відповідно до положень п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Тобто, діє презумпція свободи визначення договірної ціни.

Згідно із ч.2 ст.67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст.190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Одним із загальних принципів господарювання згідно з ч.1 ст.6 ГК України є, зокрема, вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

В контексті зазначених норм, дії Відповідача слід розцінювати як намагання дати вказівку Позивачу про «правильну» ціну на послуги, яка мала би бути ним застосована у відносинах з контрагентами під час здійснення операцій з перевалки. Зазначене повністю суперечить загальним принципам здійснення господарської діяльності та базовим підприємницьким засадам, а також виходить за межі повноважень, якими наділені відповідні структурні органи ДФС України.

До 24.12.2015 року зазначена норма абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України оперувала поняттям «собівартості» замість «звичайної ціни». Відповідні зміни були внесені Законом №909-УІІІ від 24.12.2015 року, який набрав чинності лише з 01.01.2016 року.

Тобто, стверджуючи про заниження бази оподаткування ПДВ за період 2014-2015 років податковий орган мав би: визначити собівартість послуг з перевалки вантажу, що надавались Позивачем відповідним контрагентам у період 2014-2015 років; встановити заниження Позивачем бази оподаткування операцій з перевалки відносно їх собівартості.

Жодної з перелічених дій Відповідач не здійснив, натомість, посилається на нечинні на момент встановлення правопорушень норми законодавства та листи ДФС України, які не мають нормативного характеру.

Податковий орган обґрунтовує невідповідність між звичайною (договірною) ціною постачання послуг та ринковою ціною наступним: «Згідно інформації, що міститься на сайті АПК-Інформ та за даними опросу проведеного ІА "АПК-Інформ", зазначено діапазон тарифів на перевалку олійних вантажів в морських портах України в 2014/15, зокрема для Чорного моря, а саме: від 12 дол. США до 15,5 дол. США з тону включаючи ПДВ. Тобто середня ставка 2014-2015 р.р. склала 11,46 дол. США без ПДВ. ТОВ "ІОТ" у перевіряємому періоді застосувало в середньому 7,56 дол. США без ПДВ за надання послуг з обробки вантажів» (абз. 5 стор. 49 Акта перевірки).

Тобто, обгрунтовуючи позицію щодо невідповідності «звичайної» ціни «ринковій», Відповідач використовує єдине джерело даних, а саме дані довідкового сайту АПК - Інформ.

Зазначений сайт містить неофіційну інформацію щодо внутрішніх та експортних цін на продовольчі товари (зернові), але, не цін на постачання таких товарів.

До того ж, податковий орган під час проведення перевірки мав би врахувати ті ж рекомендації ДФС України щодо звичайних цін, викладених в листі від 13.10.2016 року №22286/6/99-99-15-03-02-15, а саме: «Щодо отримання переліку офіційних джерел, які містять інформацію про ринкові ціни (ціни, що склалися на ринку товарів/послуг), пропонуємо звернутися до: Міністерства економічного розвитку і торгівлі України як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної цінової політики та формування державної політики з контролю за цінами: державних органів статистики».

В листі від 15.08.2016 року №27600/7/99-99-14-02-01-17 ДФС України рекомендував при проведенні документальних перевірок виробників товарів/послуг з питання дотримання ними податкового законодавства при визначенні бази оподаткування ПДВ за операціями з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, здійснених, починаючи з 1 січня 2016 року, з'ясовувати джерела інформації про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах (далі - ринкові ціни).

Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 15.12.2016 року по справі №К/800/416/14, зазначив про те, що нформація з сайту АПК-Інформ не є офіційним джерелом інформації та не може слугувати доказом невідповідності ціни: «Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем не було надано доказів в підтвердження проведення ним повного аналізу цін на аналогічну продукцію, використання при визначенні звичайної ціни інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами інших продавців-резидентів, умови яких є співставними умовам експортного контракту, укладеному між позивачем та компанією, а інформація для визначення звичайної ціни, яка була використана Державною податковою інспекцією з сайту АПК-Інформ не є офіційним джерелом інформації».

Згідно ст.13 Указу Президента України від 23.07.1998 року №817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Тобто, на обґрунтування власних доводів, Відповідач мав би звернутись з офіційним запитом до державного органу, державного підприємства або іншого підприємства, що володіє консолідованою базою офіційної інформації щодо рівня звичайних цін на послуги з перевалки олійних вантажів в період 2014-2015 років.

Наведені ж Відповідачем показники із довідкового та неофіційного інтернет-ресурсу АПК Інформ не можуть вважатись належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такогоплатника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду

Згідно із п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

В судовому засіданні представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку або правову позицію представника відповідача щодо правомірності формування ним ціни договору, в зв’язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів та послуг його контрагентами, а тому висновок податкового органу про невідповідність договірних цін рівню звичайних ринкових цін є помилковим, в зв’язку із чим, оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0008092200 від 21.04.2017 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14.08.2017 року.

Суддя Єфіменко К.С.

.