Постанова № 68261914, 10.08.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2017 р. Справа №805/2462/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабаш Г.П.

при секретарі Кочетові В.К.

за участю:

представника позивача - Танача Ю.А.

представника відповідача - не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області про визнання протиправною відмови в поверненні суми відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у сумі 330484,02грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок; зобов'язання здійснити дії щодо повернення суми відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у сумі 330484,02грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: визнати протиправною відмову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області в поверненні Дочірньому підприємству "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року в сумі 330484,02грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок, оформлену листом № 4057/05 від 18.05.2017 року; зобов*язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області здійснити дії щодо повернення Дочірньому підприємству "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року в сумі 330484,02грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок ДП "Ілліч-Агро Донбас" № 26002962493532 у відділенні ПАТ "ПУМБ" "РЦ у м. Маріуполь", МФО 334851 код ЄДРПОУ банку 14282829.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із наявною в 2015 році колізією норм законодавства, яке регулювало питання сплати збору та яке визначало систему оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. У зв'язку із зазначеним, відсутністю судової практики, будь-яких роз'яснень з цього питання, з метою уникнення накопичення боргу та застосування до позивача штрафних санкцій з боку відповідача, ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" здійснювало оплату за рахунками. Загальна сума безпідставно сплаченого позивачем збору, визначеного згідно абз. 4 п. 1 ст. 2, абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР, за 2015 рік склала 330484,02 грн.

Спірне питання було врегульовано Законом № 802-VIII, який набув чинності 01.01.2016 року. А саме: пунктом 2 р. ІІ "Прикінцеві положення" цього Закону встановлено, що сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка утворилася в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом, підлягає списанню у відповідному порядку. Тобто, якщо б позивач не сплачував витрати на виплату і доставку пенсій у 2015 році за отриманими рахунками, утворена заборгованість була б списаною.

Дочірнє підприємство "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", з метою повернення помилково сплачених сум звернулось з листом від 05.05.2017 року № 120Д/342 до УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя. Проте, у поверненні надмірно сплачених позивачем сум було відмовлено. На обґрунтування такої позиції відповідач, який на той час набув статусу правонаступника УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя, зазначив, що спірні кошти були сплачені та зараховані в рахунок погашення боргу до вступу в дію Закону № 802-VIII та поверненню не підлягають, оскільки цим Законом передбачено тільки списання сум заборгованості.

Позивач зазначає, що механізм повернення надміру або помилково сплачених коштів врегульовано ч. 13 ст. 20 Закону України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування" та п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Правління ПФУ від 27.09.2010 року № 21-2, згідно з якими такі кошти повертаються на підставі заяви платника.

Таким чином позивач вважає, що відповідачем безпідставно не здійснено необхідних дій щодо повернення йому сплачених коштів, що порушує майнові права позивача.

Також позивач зазначив, що надав даний адміністративний позов в межах встановленого законодавством строку, з огляду на те, що оскаржувана відмова у поверненні коштів, викладена у листі № 4057/05 від 18.05.2017 року, була отримана останнім 31.05.2017 року, а тому строк звернення позивача до суду не пропущено.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з*явився, відповідач через канцелярію суду надав письмові заперечення, згідно змісту яких зазначив, що діючим законодавством не передбачено повернення зарахованих на рахунок управління коштів. Також вказав, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом адже про порушення своїх прав дізнався з листа установи пенсійного фонду від 29.12.2015 року № 18038/04, а тому просив залишити даний адміністративний позов без розгляду.

Надаючи правову оцінку твердженню відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав, суд зазначає, що відповідно ч.2, 4 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що лист УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя № 18038/04 від 29.02.2015 року містить роз'яснення положень Закону України № 802-VIII у тому числі і в частині списання сум заборгованості за відповідний період, разом з цим рішення відповідача про відмову в поверненні спірної суми викладено в листі № 4057/05 від 18.05.2017 року, який був отриманий позивачем 31.05.2017 року. Як вбачається з відбитку поштового штемпелю на конверті, 29.06.2017 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Таким чином суд вважає, що днем, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, є 31.05.2017 року, відповідно строк звернення позивача до суду за захистом своїх прав не сплинув.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ДП "Ілліч-Агро Донбас" є виробником товарної сільськогосподарської продукції, зареєстровано в УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя, а в подальшому в установі відповідача як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до 01.01.2015 року оподатковувалося як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

З 01.01.2015 року оподаткування господарської діяльності ДП "Ілліч-Агро Донбас" здійснюється за спрощеною системою, відповідно до абз. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового Кодексу України як платника єдиного податку четвертої групи, а саме: як сільськогосподарського товаровиробника, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

ДП "Ілліч-Агро Донбас" здійснювало оплату фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року відповідно до розрахунків, надісланих УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя в загальній сумі 330 484, 02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2134 від 24.02.2015 року (січень-лютий 2015 року) на суму 43 129, 87 грн, № 3641 від 24.03.2015 року (березень 2015 року) на суму 69554, 15грн., № 8006 від 17.06.2015 року (квітень 2015 року) на суму 30 000, 00грн. та № 15040 від 29.07.2015 року (квітень 2015 року) на суму 93900, 00грн., № 182 від 27.08.2015 року (квітень 2015 року) на суму 93900, 00 грн.

Листом від 23.12.2015 року позивач звернувся до УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя в якому зазначив, що на підставі змін у законодавстві платники єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарські виробники не сплачують фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», крім того, відповідно до ч. 2 прикінцевих положень Закону України № 802 сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що утворилася у період з 01.01.2015 року до набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у підпункті 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню у порядку визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. Таким чином, оскільки ДП "Ілліч-Агро Донбас" є платником єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарські товаровиробники, то вся сума нарахованих фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протягом 2015 року підлягає списанню. Зважаючи на те, що протягом 2015 року ДП "Ілліч-Агро Донбас" вже сплачувало відповідні внески до Пенсійного фонду, заявник просив роз'яснити порядок повернення надмірно сплачених коштів.

У відповідь на зазначений лист, листом УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя від 29.12.2015 року № 18038/04 повідомлено позивача що, згідно із Законом № 802-VIII, з 01.01.2016 року платники, віднесені до 4 групи платників єдиного податку, що визначені в пункті 4 п. 291, 4 ст. 291 Податкового кодексу України, а саме: сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за звітний рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, звільняються від відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також даним законом передбачено, що сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що утворилась в період з 01.01.2015 року по 01.01.2016 року у платників єдиного податку четвертої групи підлягає списанню тощо. Законом від 12.11.2015 року № 802-VIII передбачено тільки списання сум заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 05.05.2017 року № 120Д/342 позивач виклав прохання до УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя щодо повернення грошових коштів, які були сплачені для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.02.2015 року по 30.04.2015 року в сумі 330 484, 02 грн.

Листом Лівобережного об'єднаного УПФУ м. Маріуполя Донецької області від 18.05.2017 року № 4057/05, який, як вже було зазначено вище, набув статусу проавонаступника УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя, повідомлено позивача про те, що кошти в сумі 330 484, 02 грн. були сплачені та зараховані в рахунок погашення боргу до вступу в дію Закону № 802-VIII та поверненню не підлягають, оскільки цим Законом передбачено тільки списання сум заборгованості тощо.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Право громадян України на державне пенсійне забезпечення передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (в редакції, чинній на момент формування та направлення на адресу позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій) (далі Закон №1788-XII).

Так, статтею 1 Закону №1788-XII передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною другою Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копали, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та ж статті 13 Закону №1788-ХІІ, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону №1058-IV, покриваються підприємствами та організаціями.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 № 21-735а15 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 46872177).

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі Інструкція №21-1)

Пунктом 6.4 зазначеної Інструкції №21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пункту 6.7 Інструкції №21-1 Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин (абз.2 п. 6.7 Інструкції №21-1).

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Виходячи з викладеного, підприємства та організації зобов'язані щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

В той же час суд зазначає, що відповідно до пункту першого статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (в редакції, чинній на момент формування та направлення на адресу позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій) (далі Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону №400/97-ВР передбачено, що для платників збору, визначених пунктом першим та пунктом другим статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року 71-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме, з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Зазначеним Законом сільськогосподарські товаровиробники віднесені до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок).

Цим же Законом № 71-VІІ внесено зміни до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", однак ці зміни не торкнулись абзацу 4 п.1 ст. 2 Закону, яким, зокрема, передбачалось, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не сплачують фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачав для платників єдиного податку 4 групи виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідачем на підставі Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за 64/8663, сформовані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року на загальну суму 330 484, 02 грн., які були направлені позивачу та сплачені останнім.

Суд звертає увагу, що сплачені позивачем кошти в розмірі 330 484, 02 грн. були перераховані на рахунок установи пенсійного фонду згідно отриманих розрахунків в якості компенсації витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року. Зазначені положення законодавства не визнані неконституційними, доказів щодо оскарження або скасування розрахунків, визнання протиправними дій щодо іх складання та направлення сторонами до суду не надано, а тому спірні кошти не мають статусу помилково або надміру сплачених.

Разом з цим, згідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини при розгляді справ як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини при застосуванні принципу верховенства права сформульовано таки його ознаки, як визнання пріоритетності, домінування, визначальної ролі прав людини у діяльності держави, поширюваність цієї пріоритетності, цього принципу на діяльність усіх без винятку органів держави, правова визначеність становища людини у тій ситуації, в якій вона перебуває, обсяг будь-якого правового розсуду й спосіб його здійснення мають бути з достатньою ясністю визначені законом.

Закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. Також закон має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. І, нарешті, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема, він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб'єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб'єктів владних повноважень (п.27 рішення Європейського суду з прав людини у справі Круслен проти Франції" від 24 квітня 1990 року).

Аналізуючи положення ст.8 КАС України щодо заборони відмови у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, суд приходить до висновку, що у разі суперечливості правових актів однакової юридичної сили або їхніх окремих положень у регулюванні тих самих відносин суд застосовує положення акта, яке є спеціальним, на відміну від загального положення акта, що врегульовує те саме, але ширше коло відносин.

В аспекті вирішення даного спору, суд констатує, що держава не змогла довести до кінця в межах податкової реформи процедуру адаптації законодавства щодо фіксованого сільськогосподарського податку, що призвело до зміни ситуації платників цього податку стосовно відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та поставило їх у нерівне становище відносно інших платників податків, яким чинним податковим законодавством надано податкових пільг.

В період між 01 січня 2015 року та 01 січня 2016 року українське законодавство щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сільськогосподарськими товаровиробниками, які були платниками фіксованого сільськогосподарського податку, суперечило положенням Податкового кодексу України.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що навіть якщо припустити, що тлумачення цих норм національними органами влади було правильним, загальний стан національного законодавства, яке існувало на той час з питання, що розглядається у цій справі, не є задовільним. Суд зазначив, що явна суперечливість один одному відповідних правових актів призвела до того, що національні органи на свій власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце позбавлення позивача юридичних переваг, які йому були надані Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в попередній редакції, отже застосування у даній справі принципу верховенства права забезпечить належний захист прав, свобод та очікуваних інтересів позивача.

Так, відповідно до Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" щодо уточнення об'єкта оподаткування для платників, що обрали спрощену систему оподаткування" №802- VIII від 12 листопада 2015 року абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в новій редакції, зокрема, зазначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п.2 Прикінцевих положень цього Закону сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що утворилася в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню у порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. Вищевказаний закон був опублікований в газеті Голос України № 226 від 01.12.2015 та набрав чинності 01.01.2016.

Виходячи з позиції Європейського Суду з прав людини, висловленій у справі «Сєрков проти України» в рішенні від 7 липня 2011 року, суд зазначає, що стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Вирішуючи питання, чи було втручання виправданим відповідно до вимог цього положення, Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999 II).

Керуючись вищенаведеним суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов*язання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області здійснити дії щодо повернення Дочірньому підприємству "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у сумі 330484,02грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок ДП "Ілліч-Агро Донбас" № 26002962493532 у відділенні ПАТ "ПУМБ" "РЦ у м. Маріуполь", МФО 334851 код ЄДРПОУ банку 14282829 підлягають задоволенню.

З приводу заявлених позовних вимог в частині визнання протиправню відмови Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області в поверненні Дочірньому підприємству "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у сумі 330484,02грн. суд зазначає наступне.

Як визначено в ч. 13 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2 (далі - Порядок № 21-2) суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви тощо.

Суд зазначає, що сутність даного правового спору полягає в неузгодженості законодавства з приводу сплати позивачем сум на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій у відповідний проміжок часу. Згідно заявленому в позові, позивач у тому числі вважає, що дії Пенсійного фонду щодо формування та направлення на адресу позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у 2015 році є протиправними, отже протиправною є відмова відповідача в задоволенні заяви про повернення суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 330 484, 02 грн. оформлена відповідним листом. Разом з цим (згідно прохальної частини позовної заяви) позивач не просив визнати такі дії протиправними у судовому порядку, доказів щодо оскарження або скасування даних розрахунків до суду не надано.

А тому сплачена позивачем сума відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року в розмірі 330 484,02грн. не може набути статусу помилково чи надмірно сплаченої, відповідно суд вважає, що даний спір в частині відмови повернути кошти не регулюється Порядком ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2.

Разом з цим, як вже було зазначено вище, згідно п. 2 р. ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 802-VIII встановлено, що сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що утворилася в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у пп. 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення".

Згідно наведеного суд зазначає, що Закон № 802-VIII не передбачає повернення сплачених коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на те, що сплачені позивачем суми на час розгляду справи не набули статусу надмірно або помилково сплачених в судовому порядку, а діючє законодавство не встановлює процедуру повернення пенсійним фондом відповідних сум, суд не вважає відмову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області в поверненні Дочірньому підприємству "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у сумі 330484,02грн. неправомірною.

Відповідно суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у даній частині.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Також суд зазначає, що достатнім та належним способом захисту прав позивача є саме зобов*язання відповідача здійснити дії щодо повернення позивачу суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у сумі 330484,02грн. шляхом їх перерахування на відповідний розрахунковий рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області про визнання протиправною відмови в поверненні суми відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у сумі 330484,02грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок; зобов'язання здійснити дії щодо повернення суми відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у сумі 330484,02грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок, - задовольнити частково.

Зобов*язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області здійснити дії щодо повернення Дочірньому підприємству "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у сумі 330484,02грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок ДП "Ілліч-Агро Донбас" № 26002962493532 у відділенні ПАТ "ПУМБ" "РЦ у м. Маріуполь", МФО 334851 код ЄДРПОУ банку 14282829.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" судові витрати у сумі 3278 (три тисячі двісті сімдесят вісім) грн., 64 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови складено в нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 10.08.2017р.

Постанова в повному обсязі виготовлена протягом п'яти днів.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.