Рішення № 68259142, 10.08.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6591/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О..

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2, за участю зацікавлених осіб – Жовтневого відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції, ОСОБА_3 про встановлення факту смерті, за апеляційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2015 року , -

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті і в обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що вона з ОСОБА_4 з 29 липня 2005 року знаходилась в зареєстрованому шлюбі.

18 серпня 2014 року ОСОБА_5 повідомив їй, що направляється до Київського районного суду м. Одеси, де повинно було відбутись судове засідання по кримінальному провадженню за його підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України. Однак, після цього ОСОБА_5 до дому не повернувся .

17 листопада 2014 року невідома особа через консьєржа будинку передав їй картону коробку в якій знаходилося свідоцтво про смерть чоловіка та попіл .

Заявник посилалася на те, що 28 листопада 2014 року вона звернулась до Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення, у внесенні якого до ЄРДР їй було безпідставно відмовлено.

20 листопада 2014 року заявницею було проведено поховання останків ОСОБА_5, а саме урни з прахом ОСОБА_5

Заявник посилалася на те,що у зв’язку з соціально-політичною ситуацією, що склалася, зокрема, у Луганській області, дані про смерть ОСОБА_5 не були внесені до Державного реєстру актів цивільного стану, оскільки свідоцтво про смерть було видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції у м. Луганськ, який знаходився на території м. Луганськ, та згідно постанови КМУ від 07.11.2014 р. № 595 «ОСОБА_4 питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» та наказу МЮУ від 25.11.2014 № 246/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області» був переміщений на контрольовану територію в м. Сєвєродонецьк. Тому, надати інформацію щодо здійснення державної реєстрації актів цивільного стану від імені Жовтневого відділу на неконтрольованій території неможливо, що стало приводом для звернення ОСОБА_2 з дійсною заявою.

Позивач просила суд встановити факт смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження – м. Одеса, місце смерті – м. Луганськ, яка настала 25 жовтня 2014 року.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити.

ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що вважає заяву ОСОБА_2 обґрунтованою.

Рішення ухвалено у відсутність представника Жовтневого відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2015 року позов задоволено.

Встановлено факт смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження – м. Одеса, місце смерті – м. Луганськ, яка настала 25 жовтня 2014 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.07.2016 року апеляційне провадження у справі закрито.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України задоволено.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2016 року скасовано, справу передано до апеляційного суду Одеської області для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі Генеральна прокуратура України, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Генеральної прокуратури України підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 з наступних підстав.

В судове засідання призначене на 10.08.2017 року , з’явився представник Генеральної прокуратури України.

Заявник ОСОБА_2, її представник ОСОБА_6, заінтересовані особи ОСОБА_3, представник Жовтневого відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Луганського управління юстиції не з’явилися .

Про час ,місце розгляду справи заявник ОСОБА_2 була сповіщена завчасно ,особисто , що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням № 6502611389083 . Представник ОСОБА_2- ОСОБА_7 поштою надала суду клопотання про відкладення розгляду справи від 07.08.2017 року.

Заінтересовані особи ОСОБА_3 та Жовтневий ВДРАЦС РСЛУ сповіщені належним чином, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням № 9340404105653 та телефонограмою ,зареєстрованою в журналі телефонограм за № 3349.

З врахуванням того,що представником ОСОБА_6 до заяви про відкладення розгляду справи не надані документи ,на підтвердження підстав відкладення розгляду справи , заявником ОСОБА_2 не надана заява про відкладення розгляду справи та з врахуванням того,що всі особи які беруть участь у справі сповіщені про час,місце розгляду належним чином , колегія суддів ,відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України вважає можливим розгляд справи у відсутність ,осіб які не з’явилися в судове засідання .

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про встановлення факту смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 ,суд першої інстанції виходив з наявності свідоцтва про смерть та з того,що родина ОСОБА_5 здійснила його поховання .

Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Колегія суддів, погоджується з доводами апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку ,встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав ,свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини ,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків ,встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 234, п. 4 ст. 235, п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України та роз’яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виконання, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Отже, обов’язковою умовою для прийняття судом заяви про встановлення факту смерті особи в певний час є неможливість реєстрації цього факту органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Подаючи відповідну заяву до суду, заявник має обґрунтувати свої вимоги з посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи в певний час і за певних обставин.

Звертаючись з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 посилалася на те,що 17.11.2014 року невідомою особою через консьєржа будинку їй було передано прах чоловіка та свідоцтво про смерть серія I-ЕД № 204160 від 29.10.2014 року ,актова запис № 2053.

На підставі наявного у неї свідоцтва про смерть вона здійснила поховання чоловіка.

Суд першої інстанції погодився з наведеними судженнями ОСОБА_2 та вважав заяву про встановлення факту смерті ОСОБА_5 обґрунтованою .

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України та підлягає скасуванню.

Передумовою звернення заявника щодо встановлення факту смерті в певний час є звернення особи з відповідною заявою до органів РАЦС .

Матеріали справи не містять докази звернення ОСОБА_2 до органів РАЦС з відповідною заявою та отримання відповідної відмови ,що є підставою для звернення до суду з заявою про встановлення факту смерті.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене.

Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначення засад діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулює Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VI. 01.07.2010 року (у подальшому Закон № 2398- VI).

Відповідно до ст. 9 Закону № 2398- VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках.

Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно з частиною 1 ст. 12 Закону № 2398- VI внесення відомостей, зокрема, про смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

Порядок та умови державної реєстрації смерті визначені в статті 17 Закону № 2398- VI ,а саме :

1. Державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

2. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів.

3. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

4. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі:

1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті;

2) встановлення у судовому порядку факту смерті;

3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

5. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.

6. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.

7. Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.

8. Особи, які мають право або зобов’язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на безоплатне одержання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті громадян.

Наказом Міністерства юстиції України № 1578\5 від 29.10.2012 року ,затверджений

Порядок ведення обліку і звітності про використання бланків свідоцтв про державну

реєстрацію актів цивільного стану, а також їх зберігання (у подальшому «Порядок»).

Відповідно до п.1.1. «Порядку» про факти державної реєстрації актів цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видаються свідоцтва, виготовлені за зразками та їх описами, затвердженими відповідною постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 1.2. «Порядку» використання бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану (далі - бланки свідоцтв) інших зразків не допускається.

Підстави та порядок видачі та реєстрації свідоцтв про реєстрацію акту цивільного стану визначено в « Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008р. № 1269/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.07.2008р. за № 691/15382 (у подальшому «Інструкція» ).

Відповідно до п. 2.1.1. «Інструкції» відомості актових записів про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, складених органами державної реєстрації актів цивільного стану, а також дипломатичними представництвами та консульськими установами України, підлягають обов'язковому внесенню до Реєстру.

Відповідно до п 2.1.7. «Інструкції» При державній реєстрації акту цивільного стану реєстратор видає свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану на підставі актового запису цивільного стану, складеного в електронному вигляді та на паперовому носії, у повній відповідності до нього.

Відповідно до п. 2.1.11. «Інструкції» у разі тимчасової відсутності доступу до Реєстру (через перебої в електропостачанні, електрозв'язку тощо ), як виняток, допускається складання реєстратором актових записів цивільного стану без використання Реєстру з подальшим обов'язковим внесенням відомостей цих актових записів до Реєстру в день усунення причин, що перешкоджали доступу до Реєстру або не пізніше наступного робочого дня у разі усунення причин поза робочим часом відділу.

Відповідно до відповіді Державної реєстраційної служби України № 465\22-15-05 від 26.02.2015 року,вбачається , що відповідно до постанови КМУ від 07.11.2014 р. № 595 «ОСОБА_4 питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» та на виконання наказу МЮУ від 25.11.2014 № 246/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області» відділи державної реєстрації актів цивільного стану Луганської області, що знаходились на тимчасово неконтрольованій території, у тому числі Жовтневий відділ, переміщено на контрольовану територію (місто Сєверодонецьк, вул. Леніна, 32). Начальника відділу ОСОБА_8 звільнено з займаної посади на підставі наказу Головного управління юстиції у Луганській області від 25.11.2014 р. № 1115, у зв'язку з відмовою переміщення разом з цим відділом на контрольовану територію. За інформацією реєстраційної служби Головного управління юстиції у Луганській області, яку переміщено до міста Сєвєродонецька Луганської області, нею контролювалась діяльність Жовтневого відділу до 01.08.2014 р. При цьому, при переміщенні вказаної реєстраційної служби, а також Жовтневого відділу не були вивезені бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану у зв'язку з відсутністю можливості. Відділи державної реєстрації актів цивільного стану Луганської області забезпечувалися у 2006 році бланками свідоцтв про смерть серії І - ЕД №№ 109001-274000. За інформацією реєстраційної служби Головного управління юстиції у Луганській області, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено актового запису про смерть ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8-10).

В судовому засіданні колегії суддів представник Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 пояснила, що надане ОСОБА_2 свідоцтво про смерть ОСОБА_5 не відповідає дійсності, оскільки відповідно до відповіді Міністерства юстиції України на запит Генеральної прокуратури України , за № 204160 було видане свідоцтво про смерть на ім’я ОСОБА_10 на підставі актового запису про смерть № 1272 ,складеного 01.07.2009 року. Додатково представник посилався на те,що судом першої інстанції невірно були встановлені обставини справи та суд передчасно задовольнив заяву ОСОБА_2

Відповідно до відповіді Міністерства юстиції України № 19531\9646-0-26-17\19 від 23.05.2017 року за результатами перевірки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що свідоцтво про смерть серія I-ЕД № 204160 видано Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції на ОСОБА_10 на підставі актового запису про смерть № 1272,складеного 01.07.2009 року цим відділом.

Суд першої інстанції задовольняючи заяву ОСОБА_2 не звернув уваги на вищенаведене та помилково задовольнив заяву ОСОБА_2

Суд першої інстанції допустив припущення.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки заявником не доведено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які достовірно свідчать про смерть ОСОБА_5 в певний час і за певних обставин, заява ОСОБА_2 про встановлення смерті у спосіб обраний нею задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні заяви.

ОСОБА_2 не позбавлена права та можливості звернутися з відповідною заявою до суду, з наданням належних доказів щодо смерті чоловіка або обрати інший спосіб захисту порушених або невизнаних прав чи інтересів .

За таких підстав, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційна скарга Генеральної прокуратури України підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, п.4 ч.1 ст.309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_2, про встановлення факту смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОСОБА_13