Постанова № 6825659, 29.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-3565/09/0570

час прийняття постанови: 10-40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит», м. Шахтарськ

до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку

про визнання недійсним рішення від 18 вересня 2008 року № 857

за участю представників:

від позивача: Леонова В.Ю. – за дов.

від відповідача: Колотової І.М. – за дов.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Шахтарськантрацит» заявлено позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання недійсним рішення від 18 вересня 2008 року № 857.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність віднесення відповідачем на погашення недоїмки, пені та штрафних санкцій іншого періоду сплачених підприємством страхових внесків шляхом зміни призначення платежу.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на статтю 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (надалі – Закон № 1058).

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Шахтарськантрацит» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32299510, має відокремлений підрозділ «Шахта «Іловайська», є страхувальником та знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку.

Закон України № 1058 відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування відповідно до Конституції України та Основ законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Статтею 5 цього Закону визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, визначаються, зокрема платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Частиною першою наведеної статті зазначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 15 Розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України № 1058 встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Страхувальниками відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи, включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Зазначені страхувальники згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є платниками страхових внесків за найманих працівників у розмірі 32% суми фактичних витрат на оплату праці та 4% від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 вищенаведеного Закону, страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати, і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

В розумінні статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 1058 страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 17 Закону № 1058 страхувальники зобов’язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Спірне рішення прийняте відповідачем за порушення граничних термінів сплати страхових внесків, які позивач визначив самостійно у розрахунках, тобто на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками до органу Пенсійного фонду.

Спірним рішенням від 18 вересня 2008 року № 857 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» застосований штраф у розмірі 20% в сумі 215466 грн. 72 коп. та нарахована пеня в сумі 56929 грн. 96 коп. за період з 20 червня 2008 року по 28 серпня 2008 року.

Відповідно до пункту 5 статті 106 Закону України № 1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Проаналізувавши дану норму суд зазначає, що право відповідача на зарахування сплачених поточних страхових внесків передбачено Законом у чіткій послідовності, тобто спочатку погашення недоїмки в повному обсязі, потім пені, і фінансових санкцій.

Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Ухвалою суду від 9 червня 2009 року судом була призначена судова економічна експертиза, за висновком якої застосування штрафу відповідачем підтверджується частково в сумі 107733 грн. 37 коп., внаслідок того, що мала місце несвоєчасність сплати страхових внесків позивачем, також нарахування відповідачем пені спірним рішенням підтверджується частково в сумі 5768 грн. 12 коп. Розбіжності виникли внаслідок наявності розбіжностей у складі сальдового залишку заборгованості по сплаті страхових внесків, пені та фінансових санкцій станом на 1 червня 2008 року, 1 липня 2008 року між даними сторін у справі.

Відповідно до частини 5 статті 82 КАС України у суду відсутні підстави не прийняти висновок судової економічної експертизи.

Суд зазначає, що відповідач частково не довів правомірність прийняття спірного рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене рішення прийняте ним частково не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання недійсним рішення від 18 вересня 2008 року № 857 задовольнити частково.

Визнати частково недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку від 18 вересня 2008 року № 857 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» в частині застосування штрафу в сумі 107733 грн. 35 коп. та нарахування пені в сумі 51161 грн. 84 коп.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Шахтарськантрацит» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 вересня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 2 жовтня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.