Рішення № 68255436, 08.08.2017, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2122/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Адамчо К.С., з участю представника відповідачки за дорученням адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_4, управління Держгеокадастру у Берегівському районі, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 районна державна адміністрація, про визнання права власності на земельні ділянки шляхом спадкування та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 РДА, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 міської ради, управління Держгеокадастру у Берегівському районі про визнання права власності на земельні ділянки шляхом спадкування, а саме земельну ділянку площею 0,1939 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_3 міської ради та земельну ділянку площею 1,5500 га для ведення особистого селянського господарства, яка також розташована на території ОСОБА_3 міської ради.

Позов мотивований тим, що 30.10.2007 року помер батько позивача - ОСОБА_5 та після його смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки площею 0,1939 га для ведення особистого селянського господарства, та 1,5500 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території ОСОБА_3 міської ради. У 2016 році позивач звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадщини на вказані земельні ділянки, подав відповідні документи, однак йому було відмовлено в оформленні спадщини у зв’язку з тим, що державні акти на вказані земельні ділянки не були належним чином зареєстровані за спадкодавцем. У зв’язку з цим, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом та посилаючись на норми ст.ст. 328, 392, 1261, 1268 ЦК України просив визнати за ним право власності на вказані земельні ділянки в цілому.

Ухвалою суду від 16.09.2016 року за заявою ОСОБА_4 залучено останню до участі в справі за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки шляхом спадкування, в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки згідно поданої нею заяви вона також бажає спадкувати земельну ділянку після смерті батька ОСОБА_5 (а.с. 30).

Згодом позивач ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги та окрім раніше заявлених позовних вимог додатково просив визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою м. Берегове, вул. Белінського, 12/а.

Збільшені вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 з вересня 2006 року не проживає в будинку №12/а по вул. Белінського в м. Берегове, оскільки вона переїхала жити з батьківського будинку до будинку свого майбутнього чоловіка. Після смерті їхнього батька спадкоємцями були дружина померлого, позивач та дві його сестри ОСОБА_4 та ОСОБА_6. При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на час смерті батька не проживали разом із ним, а мати позивача ОСОБА_7 відмовилась від прийняття спадщини в користь позивача. У зв’язку з цим, позивач вважає, що реєстрація відповідачки ОСОБА_4 в будинку, який прийнятий ним, позивачем, у спадщину після смерті батька, перешкоджає у вільному розпорядженні ним, тому просив визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою м. Берегове, вул. Белінського, 12/а (а.с. 54-57).

Ухвалою суду від 20.12.2016 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, управління Держгеокадастру у Берегівському районі, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 районна державна адміністрація, про визнання права власності на земельні ділянки шляхом спадкування, в якості співвідповідача ОСОБА_4 (а.с. 62-63).

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, ним було подано клопотання, згідно якого просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав (а.с. 18).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 збільшені позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав та пояснив, що 30.10.2007 року помер ОСОБА_5 та після його смерті відкрилася спадщина, зокрема і на земельні ділянки площею 0,1939 га для ведення особистого селянського господарства, та 1,5500 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території ОСОБА_3 міської ради. Спадкоємцями померлого залишилися його дружина ОСОБА_7 та троє дітей. Позивач ОСОБА_2 та дружина померлого прийняли спадщину після померлого, оскільки проживали з ним до смерті, проте відповідачка ОСОБА_4 з вересня 2006 року не проживала у вказаному будинку, хоча і була там зареєстрована. Крім того, протягом шести місяців після смерті батька відповідачка заяву про прийняття спадщини також не подавала до нотаріуса, чим самим не виявила бажання спадкувати. Мати позивача відмовилась від прийняття спадщини в користь сина, інша сестра позивача також не спадкувала після батька, тому є всі підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на дві земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті батька. Крім того, відповідачка ОСОБА_4 більше десяти років не проживає в будинку №12/а по вул. Белінського в м. Берегове, чим самим створює перешкоди в користуванні та розпорядженні ним позивачу, добровільно знятися з реєстрації не бажає, тому також просив визнати її такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою м. Берегове, вул. Белінського, 12/а.

Представники ОСОБА_3 міської ради, управління Держгеокадастру у Берегівському районі, та ОСОБА_3 районної державної адміністрації в судове засідання не з’явилися, ними були подані відповідні листи про те, що просять справу розглянути без їхньої участі (а.с. 17, 39,47).

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що її брат ОСОБА_2 не живе у батьківському будинку вже біля двадцяти років та на час смерті їхнього батька ОСОБА_5 там жили їхня мати ОСОБА_7 та сестра ОСОБА_6. Після смерті батька протягом півроку ніхто із членів сім’ї не звертався до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та коли ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом він навіть не зазначив у ньому, що у нього є ще дві сестри, які теж мають право спадкувати за батьком. Їхня сестра ОСОБА_6 не живе у вказаному будинку біля п’яти років, а вона, ОСОБА_4 не проживає там біля десяти років, однак першим пішов із батьківського будинку ОСОБА_2 та він живе за іншою адресою разом із своєю сім’єю в м. Берегове. Крім того, відповідачка зазначила, що ту земельну ділянку, на яку позивач просить визнати право власності обробляє вона.

Представник відповідачки адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні вважав позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтованими посилаючись на те, що сама реєстрація позивача у батьківському будинку ще не означає, що він дійсно там проживав на час смерті батька ОСОБА_5 у 2007 році і вважається таким, що прийняв спадщину. Вимога позивача про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням також є безпідставною, оскільки ОСОБА_2 не надав жодного доказу про те, що саме він є власником будинку №12/а по вул. Белінського в м. Берегове. На даний час можна стверджувати, що тільки мати позивача ОСОБА_7 та сестра ОСОБА_6 вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки вони проживали із померлим ОСОБА_5.

При цьому, представник позивача ОСОБА_8 в суді не міг конкретно вказати, хто є власником будинку №12/а по вул. Белінського в м. Берегове, допускав, що власником є ОСОБА_7, яка відмовилась від прийняття спадщини в користь сина ОСОБА_2, а тому останній вважається власником будинку, як спадкоємець за законом після смерті батька. Крім того, представник не підтвердив, чи проживає ОСОБА_2 на даний час у вказаному будинку, однак ствердив, що на час смерті батька він там проживав, тому не подавав заяву про прийняття спадщини після смерті батька.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 та є сусідкою ОСОБА_7. У вказаному будинку відповідачка ОСОБА_4 не проживає з 2006 року. Позивач ОСОБА_2 на час смерті батька проживав у вказаному будинку разом із мамою та сестрою ОСОБА_6 та її сім’єю. Чи він там на даний час проживає їй не відомо, однак знаходиться там кожного дня, оскільки вона його бачить. Позивач допомагає матері по господарству, а також обробляють разом земельну ділянку біля будинку.

Свідок ОСОБА_10 показала, що відповідачка ОСОБА_4 з 2006 року не проживає в будинку №12/а по вул. Белінського в м. Берегове. ОСОБА_2 там проживав на час смерті батька, однак вона точно не знає чи в новому будинку чи в старому, оскільки за тією адресою є два будинки на одному подвір’ї. Коли вона, ОСОБА_10, приходила до них на процедури до батька, який хворів, то ОСОБА_2 постійно був біля батька.

Свідок ОСОБА_11 в суді показала, що їй не відомо чи позивач ОСОБА_2 проживає в будинку батька на даний час, однак на час смерті батька у 2007 році в будинку проживали ОСОБА_7, ОСОБА_5І, та ОСОБА_6 із сім’єю.

Свідок ОСОБА_7 в суді показала, що на момент смерті чоловіка з ними в будинку проживали син ОСОБА_2 із сім’єю та донька ОСОБА_6 із сім’єю. ОСОБА_4 в будинку не проживає з 2006 року. У 2014 році вона, ОСОБА_7, написала відмову від прийняття спадщини в користь сина, який біля п’яти років проживає вже по вул. Легоцького в м. Берегове.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що її сестра ОСОБА_4 не проживала у батьківському будинку з 2006 року. На час смерті батька там проживали вона із сім’єю, та мати ОСОБА_7. Позивач ОСОБА_2 – її брат теж там проживав, а саме він там ночував, регулярно приходив допомагати батькам по господарству, кормив худобу, обробляв огород, виноградник.

Заслухавши пояснення сторони, представників сторін, допитав свідків та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_4 – ОСОБА_5 помер 30.10.2007 року (а.с. 6).

Земельні ділянки площею 0,1939 га та 1,5500 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території ОСОБА_3 міської ради належали померлому ОСОБА_5 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку (а.с. 8,9).

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В ході розгляду справи показами свідків було встановлено, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5, тобто станом на 30.10.2007 року, разом із ним проживали дружина ОСОБА_7, син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_12.

При цьому, також було встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 – інша донька померлого в будинку спадкодавця не проживає з 2006 року та після смерті батька ОСОБА_5 заяву про прийняття спадщини не подавала протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України.

Вказану обставину не заперечила і сама відповідачка ОСОБА_4.

Отже дружина ОСОБА_7, син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_12 вважаються такими спадкоємцями, що прийняли спадщину за померлим батьком у рівних частках.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно позовних вимог ОСОБА_2 просить визнати за ним право власності на дві земельні ділянки в цілому, після смерті батька, посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем за законом на вказане нерухоме майно, оскільки його мати у 2016 року відмолилась від прийняття спадщини на його користь.

Однак, суд вважає, що вказані позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, оскільки після смерті ОСОБА_5 з ним разом проживали двоє дітей та дружина, які фактично прийняли спадщину.

Згідно ст. 1273 ч. 1 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Факт того, що мати позивача ОСОБА_7 у 2016 році відмовилась від прийняття спадщини, а сестра ОСОБА_6 спадщину також не прийняла, однак не відмовлялась від неї в порядку встановленому законом - юридичного значення не має, в розумінні ст. 1273 ЦК України, тому вони також прийняли частку у спадщині, а саме по 1/3 кожний.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в даній частині підлягають до часткового задоволення, а саме за ним слід визнати право власності на 1/3 частки земельних ділянок площею 0,1939 га та 1,5500 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території ОСОБА_3 міської ради.

Щодо вимоги ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою м. Берегове, вул. Белінського, 12/а, суд констатує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків звільнення від доказування.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 не надали суду доказів про те, що саме позивач ОСОБА_2 є власником будинку №12/а по вул. Белінського в м. Берегове, після смерті батька ОСОБА_5, який був власником вказаного будинку.

Тобто з цього випливає, що позивач не довів, що його право на користування та розпорядження майном - будинком №12/а по вул. Белінського в м. Берегове, підлягає судовому захисту.

Таким чином з огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням є безпідставною і в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392, 1261, 1268, 1273 ЦК України,

рішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2, як спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 30.10.2007 року, право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,1939 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2110200000:03:001:0097, та на 1/3 частки земельної ділянки площею 1,5500 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2110200000:03:002:0015, які розташовані на території ОСОБА_3 міської ради.

В задоволенні вимоги ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою м. Берегове, вул. Белінського, 12/а, Закарпатської області – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 міської ради, управління Держгеокадастру у Берегівському районі в користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по 102 (сто дві) гривні 20 копійок, з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.