Ухвала суду № 68255255, 14.08.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/3548/17 Номер провадження 22-ц/775/1467/2017

Головуючий у 1-ій інстанції Гусинський М.О.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 55

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Мальованого Д.В., Осипчук О.В.

при секретарі Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду державного майна України про стягнення індексації заробітної плати з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України про стягнення індексації заробітної плати.

Зазначав, що з 11 вересня 1997 року по 01 березня 1999 року перебував у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством «Содовий завод» (далі ВАТ «Содовий завод»).

З 1997 року ВАТ «Содовий завод» припинив виплату заробітної плати.

Рішенням Слов'янського міського суду від 09.10.1997 року (справа № 2-2378-97) з ВАТ «Содовий завод» на його користь стягнуто заборгованість по заробітній платі у сумі 2 060,76 грн. Рішенням Слов'янського міського суду від 09.04.1999 року (справа № 2-1609-99) з ВАТ «Содовий завод» на його користь стягнуто заборгованість по заробітній платі у сумі 1 148,52 грн.

Заборгованість по заробітній платі за зазначеними рішеннями суду йому була виплачена в травні 2016 року, у зв'язку з чим рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 03.03.2017 року (справа № 243/1116/17) з ВАТ «Содовий завод» на його користь стягнуто індексацію заборгованості по заробітній платі у сумі 25 995,31 грн.

Посилаючись на те, що рішення суду про стягнення на її користь індексації заробітної плати до теперішнього часу не виконано, що ВАТ «Содовий завод» є державним підприємством, частка держави в якому складає 100% статутного капіталу, що за таких умов держава в особі Фонду державного майна України поряд з ВАТ «Содовий завод» відповідно до ст. 619 ЦК України має нести перед ним субсидіарну відповідальність, просив стягнути з відповідача на його користь індексацію заборгованості по заробітній платі у сумі 25 995,31 грн. (а.с. 1-3)

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Фонду державного майна України про стягнення індексації заробітної плати відмовлено (а.с. 25).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на неправильність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Зазначає, щосуд не застосував до спірних правовідносин:

- положення ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно яких відповідачем у справі є саме Фонд державного майна України;

- положення ст. 619 ЦК України, які передбачають субсидіарну відповідальність Фонду державного майна України, оскільки частка державної власності у статутному капіталі ВАТ «Содовий завод» складає 100%.

Посилається на те, що за час надмірно тривалого виконання рішення суду про стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі інфляція поглинула заробітну плату, що національне законодавство не має норми права, яка б захищала його правові інтереси щодо надмірності тривалого виконання судових рішень (а.с. 28).

У судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений телефонограмою, яка зареєстрована 09 серпня 2017 року в журналі телефонограм по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області за № 3494 (а.с. 40-41). Позивач 10.08.2017 року електронною поштою надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 46-47).

Представник відповідача - Фонду державного майна України у судове засідання апеляційного суду не з'явився, причини неявки у судове засідання суду не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився в судове засідання без поважних причин.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, оскільки відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 знаходився у трудових правовідносинах з ВАТ «Содовий завод» з 11 вересня 1992 року по 01 березня 1999 року.

Постановою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року у справі №5/174Б ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, яка триває до теперішнього часу. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12 грудня 2013 року у справі № 5/174Б ліквідатором ВАТ «Содовий завод» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2017 року встановлено, що заборгованість по заробітній платі у сумі 2 060,76 грн. за рішенням Слов'янського міського суду від 09.10.1997 року (справа № 2-2378-97) та у сумі 1 148,52 грн. за рішенням Слов'янського міського суду від 09.04.1999 року (справа № 2-1609-99) ВАТ «Содовий завод» була виплачена позивачу на виконання рішення Європейського суду з прав людини у травні 2016 року. Цим же рішенням з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_2 стягнута індексація заробітної плати за період затримки виконання рішень Слов'янського міського суду від 09.10.1997 року (справа № 2-2378-97) та від 09.04.1999 року (справа № 2-1609-99), а саме, за період з 01 листопада 1997 року по 01 травня 2016 року та з 01 травня 1999 року по 01 травня 2016 року в сумі 25 995,31 грн. (а.с. 5-6).

Листом № 01-23/205 від 27.03.2017 року ліквідатор ВАТ «Содовий завод» повідомив ОСОБА_2 про те, що рішення суду від 03.03.2017 р. про стягнення індексації заробітної плати у сумі 25 995,31 грн. виконати не є можливим, оскільки заборгованість ВАТ «Содовий завод» з заробітної плати станом на 01.03.2017 року складає 4 019,0 тисяч гривень. З 04 вересня 2003 року стосовно ВАТ «Содовий завод» відкрита ліквідаційна процедура, у зв'язку з чим визнаються рішення судів та можуть бути прийняті до виконання лише в частині дійсної заборгованості по заробітній платі, яка обліковується за даними бухгалтерського обліку, в решті частини - не визнаються. Заходи щодо погашення заборгованості ВАТ «Содовий завод» зможе прийняти після проведення аукціону з продажу майна, який в теперішній час готується (а.с. 7).

Згідно листа Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Донецькій області від 24.08.2013 року № 11-05-00801 станом на 01.01.2013 року у Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100% статутного капіталу ВАТ «Содовий завод» (а.с. 8).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони не ґрунтуються на законі. Правові підстави для субсидіарної відповідальності Фонду державного майна України та стягнення з нього індексації заборгованості по заробітній платі, яка своєчасно не була виплачена позивачу ВАТ «Содовий завод», відсутні. Фонд державного майна України не є правонаступником ВАТ «Содовий завод». Фактично ОСОБА_2 у судовому порядку повторно заявив вимоги про стягнення індексації заробітної плати у сумі 25 995,31 грн., але з іншого відповідача - Фонду державного майна України, в той час як має виконуватися рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2017 року, постановлене за тим же предметом позову.

Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 33 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ст. 2 зазначеного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 10 Закону передбачено, що індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

При цьому відповідно до ст. 5 Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати, суди мають враховувати, що індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону ( 108/95-ВР ) в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону «Про індексацію грошових доходів населення» (1282-12) підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив величину порога індексації.

За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення. Спір із цього приводу розглядається судом за заявою стягувача в позовному провадженні.

Згідно матеріалів справи позивач у трудових відносинах з Фондом державного майна України не перебував і Фонд державного майна України заробітну плату йому не виплачував, а тому обов'язок Фонду державного майна України виплатити йому індексацію заробітної плати, яка йому своєчасно не була виплачена ВАТ «Содовий завод», відсутній. Індексація заробітної плати провадиться підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату.

Крім того, індексація заробітної плати, яка своєчасно не виплачена позивачу ВАТ «Содовий завод», в сумі 25 995,31 грн. за період з 01 листопада 1997 року по 01 травня 2016 року позивачу вже присудженаз роботодавця - ВАТ «Содовий завод» рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2017 року, яке набрало законної сили (а.с. 5-6).

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що за час виконання рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі інфляція поглинула заробітну плату, що в національному законодавстві не має норми права, яка б захищала його правові інтереси щодо надмірної тривалості виконання судових рішень, є необґрунтованими. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2017 року до ВАТ «Содовий завод» застосована відповідальність саме за несвоєчасне виконання рішень Слов'янського міського суду від 09.10.1997 року та від 09.04.1999 року про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Крім того, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.11.2015 року за заявою № 22611/12, поданою ОСОБА_4 проти України, та 359 інших заяв, серед яких і заява ОСОБА_2, Уряд України визнав надмірну тривалість виконання рішень національних судів, зокрема, Слов'янського міського суду Донецької області від 09.10.97 року та від 19.04.99 року, висловив готовність виконати рішення національних судів, а також сплатити кожному заявнику 1 000 євро на відшкодування будь-якої матеріальної та моральної шкоди.

Правові підстави покладати на Фонд державного майна України обов'язок погасити борг юридичної особи - ВАТ «Содовий завод» по індексації заробітної плати відсутні.

Статтею 619 ЦК України, на яку посилається позивач в позовній заяві та в апеляційній скарзі, передбачено, що додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи поряд із відповідальністю боржника може бути передбачена договором або законом (частина 1).

Проте, посилання позивача на норми ЦК України, зокрема, ст. 619 ЦК України, є безпідставними, оскільки правовідносини щодо погашення позивачу заборгованості по індексації заробітної плати регулюються законодавством про працю, а додаткова (субсидіарна) відповідальність не може застосовуватись до трудових правовідносин, оскільки виникає лише у разі порушення зобов'язання, якого між сторонами не існувало.

Згідно з матеріалами справи позивач працювала на підприємстві, яке створено у формі відкритого акціонерного товариства - ВАТ «Содовий завод».

Відповідно до частини 1 ст. 152 ЦК України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Частиною 2 статті 152 ЦК України передбачено, що акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать (крім випадків, установлених законом).

За приписами частини першої статті 176 ЦК України держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 ст. 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Згідно зі ст. ст. 1, 5 Закону України від 09 грудня 2011 року № 4107-VI «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. До повноваження Фонду державного майна України належить погодження мирових угод, планів санації і переліків ліквідаційних мас та змін і доповнень до них у справах про банкрутство господарських організацій з корпоративними правами держави понад 50 відсотків їх статутного капіталу, які перебувають у процесі приватизації.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) правильно встановив, що засновником ВАТ «Содовий завод» є держава в особі Фонду державного майна України, правовідносини, які склалися між ВАТ «Содовий завод» та Фондом державного майна України, - є правовідносинами між засновником та створеним ним підприємством, за якими засновник не відповідає за боргами підприємства, а підприємство не відповідає за боргами засновника і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань постановою Господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року у справі № 5/174Б ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, станом на 14 серпня 2017 року ВАТ «Содовий завод» перебуває у стані припинення (а.с. 42-43).

Відповідно до частини 1 ст. 38 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 45 зазначеного Закону кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Тобто, вимоги позивача щодо виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2017 року про стягнення на його користь індексації заробітної плати в розмірі 25 995,31 грн. мають задовольнятися в порядку, визначеному Законом України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Посилання позивача на ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є безпідставними.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 4 зазначеного Закону він визначає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, якщо їх виконання здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

По цій справі, як зазначено вище, виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2017 року про стягнення на користь ОСОБА_2 індексації заробітної плати має здійснюватися в порядку, визначеному Законом України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто Закон України від 05.06.2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не розповсюджується на виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2017 року про стягнення на користь ОСОБА_2 індексації заробітної плати в сумі 25 995,31 грн.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на норми Конституції України і міжнародного права, зокрема, статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції, не спростовує висновків суду. Законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, цим нормам права не суперечить.

Відповідно до частини 11 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» учасники у справі про банкрутство - це сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: Ю.М. Мальований

О.В. Осипчук