Постанова № 68254410, 09.08.2017, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/1905/17

Номер провадження 2-а/229/61/2017

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Пантелєєвої Є.О.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,

В С Т А НО В И В:

19 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Ясинуватського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про визнання дій субєкта владних повноважень неправомірними та зобовязання вчинити певні дії. В позові ОСОБА_1 вказав, що йому при нарахуванні пенсії відповідач не врахував стаж роботи за період з 20 березня 1986 pоку пo 09 березня 1998 року в колгоспі «Правда» Ясинуватського р-ну Донецької області на посаді ветеринарного фельдшера. У березні 1998 році колгосп «Правда» Ясинуватського району Донецької області був реорганізований в ТОВ «Правда», та який був в подальшому реорганізований в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Правда» (ІК 00695717). 12 лютого 2002 року ОСОБА_1 був звільнений з вказаної підприємства з займаної посади. Відповідач у своїй відмові від 28 лютого 2017 року № 1210/02 зазначив, що до стажу роботи не включений вищенаведений період у зв'язку з тим, що запис у трудовий книзі оформлений неналежним чином в порушення п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 28.07.1993 року, затвердженого постановою КМУ № 301 від 27.04.1993 р. Позивач на підтвердження стажу надавав відповідачу архівні довідки про заробітну плату для нарахування пенсії № 01-10-539-1 від 07.02.2017 р. та № 01-10-540-1 від 07.02.2017 р., які видані Адміністрацією м. Ясинувата Донецької області, що розташована в м. Ясинувата (в зоні проведення АТО), згідно з якими з травня 1986 року по грудень 1998 рік позивачу була нарахована заробітна плата. Довідка видана на підставі особових рахунків архівного фонду СТОВ «Правда» за період з 1986 по 1998 роки. Зазначені довідки не були прийняті до уваги відповідачем під час підрахунку страхового стажу з огляду на те, що вони видані установою, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Згідно з Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України». Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», дію якого зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079-р, м. Ясинувата відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р, м. Ясинувата відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 252-VII та постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VII, м. Ясинувата визнане тимчасово окупованою територією. Відповідно до частини 2, 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь- який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Разом із тим, згідно з консультативним висновком «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд повинен приймати прийняти до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСП/І), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/ theRepublicofMoldovaandRussia", "llascuandOthersv. MoldovaandRussia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСП/1 наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprusv. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Позивач просить суд визнати незаконними дії Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо незарахування до стажу роботи періодів роботи в колгоспі «Правда» Ясинуватського районного агропромислового об'єднання Донецької області на посаді ветеринарного фельдшера з 20 березня 1986 року по 09 березня 1998 року; зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до стажу роботи періоди роботи в колгоспі «Правда» Ясинуватського районного агропромислового об'єднання Донецької області з 20 березня 1986 року до 09 березня 1998 року та здійснити перерахунок пенсії з дня її призначення та стягнути з Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області сплачений судовий збір.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник Ясинуватського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без їх участі. Проти позову відповідач заперечував з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 10 лютого 1957 року досяг 60-річного віку і звернувся 20 лютого 2017 року до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 40).

Протоколом №86 від 28 лютого 2017 року ОСОБА_1 була призначена пенсія з 11 лютого 2017 року у сумі 949,00 грн. За розрахунками відповідача трудовий стаж ОСОБА_1 склав 25 років 03 місяці 18 днів (а.с. 37).

Рішенням №25 від 28 лютого 2017 року Ясинуватське обєднане управління Пенсійного фонду України в Донецької області відмовило ОСОБА_1 у зарахуванні періодів його роботи колгоспі «Правда» Ясинуватського районного агропромислового об'єднання Донецької області з 20 березня 1986 року до 09 березня 1998 року до загального стажу, оскільки записи в трудовій книжці оформлені неналежним чином в порушення п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 28.07.1993 року, затвердженого постановою КМУ № 301 від 27.04.1993 р. Позивач на підтвердження стажу надавав відповідачу архівні довідки про заробітну плату для нарахування пенсії № 01-10-539-1 від 07.02.2017 р. та № 01-10-540-1 від 07.02.2017 р., які видані Адміністрацією м. Ясинувата Донецької області, що розташована в м. Ясинувата (в зоні проведення АТО), згідно з якими з травня 1986 року по грудень 1998 рік позивачу була нарахована заробітна плата. Довідка видана на підставі особових рахунків архівного фонду СТОВ «Правда» за період з 1986 по 1998 роки. Зазначені довідки не були прийняті до уваги відповідачем під час підрахунку страхового стажу з огляду на те, що вони видані установою, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території. (а.с. 12-13).

Відповідач відмовляється врахувати стаж позивача виключно на тій підставі, що позивач надав довідки, які були видані архівними установами, які залишилися на тимчасово окупованій території України, відповідач не врахував як такі, що видані незаконно.

Разом із тим, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що з 12 травня 1987 року по 01 листопада 2001 року вона працювала в колгоспі «Правда». В цей же час в колгоспі на посаді ветеринарного фельдшера працював ОСОБА_1 На момент, коли вона припинила працювати в колгоспі, він ще продовжував там працювати.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що відповідно до статей 1, 3, 8 Основного Закону Україна є соціальною та правовою державою, де найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, де права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, де утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, де визнається і діє принцип верховенства права. З урахуванням цього згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, згідно з положеннями ч.3 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: … 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); … 5)добросовісно; 6) розсудливо; … 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)…».

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку - незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків - ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо). Суд переконаний, що з огляду на зазначені вище положення статей 1, 3, 8, 129 Конституції України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а так само Конституцією та законодавством України, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:

«1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1».

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» формами дискримінаціє є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст.5). Відповідно до ст.1 цього Закону непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Саме в такій особливій ситуації опинився позивач у цій справі, який раніше працював на підприємствах, які залишилися на тимчасово окупованій території України, що унеможливлює подання будь-яких уточнюючих довідок чи інших архівних документів щодо роботи позивача на цих підприємствах (а у випадку надання таких документів вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки неможливо перевірити їх достовірність).

Досліджені в судовому засіданні докази дозволяють прийти до однозначного висновку, що спірні періоди роботи мають бути зараховані до трудового стажу.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періодів його роботи в колгоспі «Правда» Ясинуватського районного агропромислового об'єднання Донецької області з 20 березня 1986 року до 09 березня 1998 року є незаконними, оскільки не відповідають вимогам ст.ст.1, 3, 8, 46 Конституції України, ст.ст.13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пунктів 1, 2, 17, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ст. 14 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у поєднанні зі ст.1 Першого Протоколу до неї, ст.1 Протоколу №12 до указаної Конвенції, пунктів 3, 5, 6, 8 ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд встановив, що з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся до Ясинуватського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області 20 лютого 2017 року, тобто до спливу трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку. Таким чином, пенсія з урахуванням стажу його роботи у колгоспі «Правда» Ясинуватського районного агропромислового об'єднання Донецької області з 20 березня 1986 року до 09 березня 1998 року повинна бути йому призначена з 11 лютого 2017 року.

Це дає підстави задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі цієї статті з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 18, 19, 69-71, 94, 105, 160-163 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Ясинуватського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії задовольнити.

Визнати незаконними дії Ясинуватського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи періодів роботи в колгоспі «Правда» Ясинуватського районного агропромислового обєднання Донецької області з 20 березня 1986 року по 09 березня 1998 року на посаді ветеринарного фельдшера.

Зобов'язати Ясинуватське обєднане управління Пенсійного фонду України в Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи періоди роботи в колгоспі «Правда» Ясинуватського районного агропромислового обєднання Донецької області з 20 березня 1986 року по 09 березня 1998 року на посаді ветеринарного фельдшера та здійснити перерахунок пенсії з дня її призначення.

Стягнути з Ясинуватського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області (ЄДРПОУ 37544393) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) грн.. 00 коп.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дружківський міський суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом.

Повний текст постанови складений 14 серпня 2017 року

Суддя: С. О. Рагозіна