Постанова № 68249541, 08.08.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія: ч.2 ст.172-7 КпАП

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області Костенко В.Г.,

з участю:

прокурора Гриня В.О.,

адвоката Дігтярь Л.А.,

порушника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Мартинівка Гадяцького району Полтавської області, мешканець с. Веприк, пров. Травневий, 12, Гадяцького району Полтавської області, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючий викладачем ДНТНЗ «Професійний аграрний ліцей», депутат Веприцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення - штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 5100 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 320 грн.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він, являючись депутатом Веприцької сільської ради сьомого скликання, всупереч вимогам п.1 та п.2 ч.1 ст.3, ст.28, ч.1 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції», під час поіменного голосування на 16 сесії Веприцької сільської ради 23 грудня 2016 року, не повідомив у встановленому порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів та проголосував за надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,02 га та безоплатну передачу її в приватну власність.

За змістом апеляційної скарги ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді та постановити нове рішення, яким провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

При цьому зазначає про відсутність у нього реального конфлікту інтересів. Вказує, що голосування за надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та безоплатну передачу її в приватну власність є його правом та обов'язком, а участь в такому голосуванні є здійснення ним, як депутатом, представницьких повноважень.

Звертає увагу на те, що інші громадяни на вказану земельну ділянку не претендували. Стверджує, що рішення, прийняте сільською радою, є колегіальним, а тому його голосування не вплинуло на прийняття рішення. Вказує, що про винесення на розгляд сесії питання про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та безоплатної передачі земельної ділянки в приватну власність депутатам було відомо заздалегідь, що свідчить про відсутність у нього умислу на приховування будь-якого інтересу.

Інші учасники провадження постанову не оскаржили.

Вислухавши думку порушника та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування прокурора про законність судового рішення, дослідивши матеріали справи, вважаю що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на зібраних у встановленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах, яким судом першої інстанції, з дотриманням вимог ст.252 КпАП України, була надана правильна оцінка шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Диспозицією ч.1 ст.172-7 КпАП України передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а ч.2 цієї статті Кодексу, - за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

При цьому приписами п.2 Примітки визначено, що у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» особи зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Приймаючи рішення про доведеність вини ОСОБА_3, суддя місцевого суду встановив:

наявність у правопорушника факту приватного інтересу щодо безоплатної передачі в приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,02 га, розташованої по АДРЕСА_1;

наявність факту суперечності між таким приватним інтересом і представницькими повноваженнями ОСОБА_3, як депутата Веприцької сільської ради сьомого скликання, оскільки саме шляхом голосування депутатів сесія прийняла рішення про безоплатну передачу в приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки;

наявність факту реального впливу суперечності між приватним та представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення;

наявність повноважень у сільської ради на безоплатну передачу в приватну власність земельної ділянки та голосування депутатом ОСОБА_4 за прийняття такого рішення.

Також суд правильно взяв до уваги, що ОСОБА_4, являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, всупереч вимогам ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів Національне агентство чи сесію сільської ради, хоча достовірно знав про наявність такого конфлікту інтересів та проголосував за надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатну передачу її в приватну власність.

Факт обізнаності правопорушника про наявність реального конфлікту інтересів в даному випадку підтверджується висновками комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Веприцької сільської ради та рішенням сесії 59 позачергової сесії шостого скликання цієї ради від 10 липня 2015 року про залишення спірної земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га в землях комунальної власності та зобов'язання ОСОБА_3 прибрати огорожу цієї ділянки та звільнити дорогу для проїзду.

Більше того, рішенням від 29 січня 2016 року ОСОБА_3 було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Також суддя обґрунтовано взяв до уваги дані з протоколу 16-ї сесії Веприцької сільської ради від 23 грудня 2016 року, відповідно до яких від громадянина ОСОБА_5 також надійшла заява про передачу саме йому у власність спірної земельної ділянки.

Наведе спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_3 реального конфлікту інтересів а також про те, що інші громадяни на вказану земельну ділянку не претендували.

Доводи правопорушника про його право на голосування та прийняття рішення колегіальним органом не спростовує висновків суду про його винуватість у неповідомленні в даному випадку про наявність реального конфлікту інтересів та за вчинення дій в умовах такого конфлікту інтересів.

Враховуючи викладене, з огляду на дотримання приписів закону працівниками Національної поліції при складанні протоколу та суддею під час розгляду справи, вважаю обґрунтованим висновок судді про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильною кваліфікацію його дій за ч.1 та ч.2 ст.172-7 КпАП України.

Стягнення накладене у відповідності з приписами ст.33 та ст.36 КпАП України, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують відповідальність.

Судове рішення належним чином мотивоване і відповідає вимогам ст.283 КпАП України. Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови судді не встановлено.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 червня 2017 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а його апеляційну скаргу, - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Полтавської області В.Г.Костенко