Вирок № 68249334, 14.08.2017, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

133 м. м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

Справа № 541/1461/17

№ провадження 1-кп/541/165/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2017 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Андрущенко-Луценко С.В.,

при секретарі - Олешко Н.А.

з участю прокурора -Мішуровського В.В.

адвоката - Іваницького В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області, громадянки України, не працюючої, маючої на утриманні одну малолітню дитину, мешканки АДРЕСА_1, раніше не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 307 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в :

За обвинувальним актом, ОСОБА_2, упродовж 2016 року, з метою незаконного збагачення придбавала у невстановленому слідством місці особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, який у подальшому зберігала у власному житлі за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 з метою збуту.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований отримання злочинного прибутку ОСОБА_2 05.01.2017, близько 18 год. 30 хв., за адресою реєстрації у будинку АДРЕСА_2 діючи умисно, з метою незаконного збагачення за 2 000 грн. збула ОСОБА_3 (дійсні анкетні дані змінено) особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, маса якого в перерахунку на суху речовину, згідно висновку судово-хімічної експертизи , становить 0,478 г.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.

Органом досудового розслідування протиправні дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ст. 307 ч.2 КК України, як придбання, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу.

30 червня 2017 року у кримінальному провадженні №42017170000000208 між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Полтавської області Мішуровським В.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченою ОСОБА_2 в порядку передбаченому ст.ст. 468, 469 та 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди прокурор та обвинувачена ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 307 КК України, істотних для кримінального провадження обставин, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Також угодою визначено покарання, яке обвинувачена ОСОБА_2 повинна понести за ст. 307 ч.2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна. Також передбачено звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор під час судового розгляду справи, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачена ОСОБА_2 також просила вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України, в обсязі підозри, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатна реально виконати зазначене в угоді покарання.

Захисник Іваницький В.М. просив суд угоду затвердити, як таку, що не суперечить вимогам закону.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнала себе винуватою, згідно із ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, від якого потерпілих немає.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.2 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_2, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК та КК України.

Згідно ст. 77 КК України таке додаткове покарання, як конфіскація майна до ОСОБА_2 не застосовується при звільненні від відбування покарання з випробуванням в порядку ст.ст. 75, 79 КК України.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_2 вчинила придбання, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, а тому її дії кваліфікує за ч. 2 ст. 307 КК України, за якою і належить призначити обвинуваченій ОСОБА_2 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Керуючись ст. 314; 373; 374; 475 КПК України, суд,

з а с у д и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 червня 2017 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Полтавської області Мішуровським Владиславом Вікторовичем та обвинуваченою ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42017170000000208.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5-ти (п'яти) років позбавлення волі.

Згідно ст.ст. 75, 79 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази по справі - шприц об'ємом 5 мл. заповнений особливо небезпечним наркотичним засобом -опієм ацетильованим, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,487 г., що перебуває на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів прокуратури Полтавської області -знищити.

Речові докази по справі - 353 грн. (триста п'ятдесят три гривні), які перебувають на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів прокуратури Полтавської області -повернути ОСОБА_2.

Процесуальні витрати по справі в сумі 527,76 грн. (п'ятсот двадцять сім гривень сімдесят шість копійок), які пов'язані із залученням експерта, стягнути із ОСОБА_2 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя С. В. Андрущенко-Луценко