Ухвала суду № 68243730, 09.08.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

9 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В., -

розглянувши заяву Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Комісії, Східного територіального управління Комісії, голови Комісії про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 28 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, позов ОСОБА_2 задовольнив частково: визнав протиправним і скасував наказ Комісії від 2 жовтня 2015 року № 310-К, яким позивача - заступника начальника Дніпропетровського територіального управління Комісії звільнено у зв'язку з ліквідацією Дніпропетровського територіального управління Комісії, згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_213/ed_2016_01_28/pravo1/KD0001.html?pravo=1> (далі - КЗпП); зобов'язав Комісію поновити ОСОБА_2 на роботі у Східному територіальному управлінні Комісії за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку вона займала в Дніпровському територіальному управлінні Комісії; постановив стягнути з Комісії на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 6 жовтня 2015 р. по 28 квітня 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 квітня 2017 року зазначені вище рішення судів в частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті судові рішення залишив без змін.

Не погодившись із таким рішенням суду касаційної інстанції, Комісія подала заяву про його перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстав, установлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пунктів 1, 5 частини першої статті 237 КАС мотивами перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є, зокрема, неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Вказуючи в оскаржуваній ухвалі на незаконність звільнення позивача, Вищий адміністративний суд України виходив із установлення відсутності юридичного факту змін в організації виробництва і праці внаслідок ліквідації Дніпровського територіального управління Комісії, оскільки здійснення його функцій щодо державного регулювання ринку цінних паперів, зокрема у Дніпропетровській області, покладено на Східне територіальне управління Комісії. При цьому Комісією при звільненні позивача не запропоновано жодної наявної вакантної посади, яку б вона могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації, що свідчить про недотримання процедури звільнення, встановленої частиною другою статті 40 КЗпП.

Обґрунтовуючи різне застосування статті 40 КЗпП, заявник послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року (№ К/800/21356/13), у якій суд касаційної інстанції дійшов висновку про незаконність звільнення начальника відділу стратегічного планування Департаменту організаційно-інспекційної діяльності митних органів Державної митної служби України, оскільки пропозиція зайняти посаду в структурі іншої юридичної особи (Луганська митниця, Харківська обласна митниця) не може бути розцінена як дійсне виконання відповідачем вимог, покладених на нього згаданою вище нормою, адже при наявності вакантних посад в центральному апараті Державної митної служби України, які б звільнена особа могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації, останній таких вакансій запропоновано не було.

Таким чином, наведені судові рішення не суперечать один одному та не містять різних висновків щодо застосування статті 40 КЗпП.

Доводи, наведені у заяві, також не свідчать про наявність підстави, установленої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС. Так, у постанові від 17 жовтня 2011 року (№ 21-237а11), на яку посилається Комісія, Верховний Суд України вказав на помилковість висновків суду про непоширення положень частини другої статті 40 КЗпП на відносини, пов'язані зі звільненням у зв'язку з ліквідацією, а також на те, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Тому, оскільки у згаданій справі відповідачем не дотримано передбачені зазначеною нормою КЗпП трудові гарантії працівника, звільнення є незаконним.

Отже, висновки Вищого адміністративного суду України щодо застосування статті 40 КЗпП, викладені в оскаржуваній ухвалі, не суперечать правовому висновку, що міститься у вказаній заявником постанові Верховного Суду України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд судових рішень у цій справі.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_2 до Східного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та її голови про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

О.В. Кривенда