Ухвала суду № 68242877, 09.08.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1575/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Баранський Д. М.

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

Іменем України

09.08.2017року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.

із секретарем Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Долинський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_2, звернувся до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнення вимог просив визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим будинком, розташованим за адресою: вул. 30-річчя Перемоги, 317, с. Новогригорівка Перша Долинського району Кіровоградської області, що належить йому на праві власності.

В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що з 27 липня 2009 року проживав із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. З року в рік стосунки між ними ставали напруженими через аморальну поведінку відповідачки, відмову ведення спільного господарства, що призвело до припинення шлюбних відносин. Сторони не проживають разом більше двох років, ОСОБА_4 пішла зі спірного дому та не повернулась. На підставі рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 7 жовтня 2015 року шлюб між ними розірвано. На теперішній час ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1, але зняти з реєстрації місце проживання за адресою спірного житлового приміщення не бажає. Реєстрація ОСОБА_4 у будинку створює для позивача перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні власністю, одержанні субсидії тощо.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане судове рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Зазначає, що судом не було враховано вимоги ч. 2 ст. 405 ЦК України та не дано оцінки тому, що відповідачка понад два роки не проживає у спірному будинку без поважних причин, але не знімається з реєстраційного обліку за даною адресою, посилаючись на те, що має намір отримати компенсацію.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, відповідача та її представника, які заперечували проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши у межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_2 є головою господарства за адресою: АДРЕСА_2 з 1980 року до тепер, згідно записів погосподарської книги № 4 за 1980-1982 роки, що підтверджується довідкою Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 160 від 28 червня 2017 року.

Згідно архівної довідки обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» № 31 від 24 листопада 2016 року, не зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2.

Право власності ОСОБА_2 на спірне житлове приміщення не оспорюється і не є предметом спору.

У спірному житловому приміщенні зареєстровано місце проживання ОСОБА_4 (а. с. 9).

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 7 жовтня 2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зареєстрований 27 липня 2009 року у Новогригорівській Першій сільській раді Долинського району Кіровоградської області, актовий запис № 2.

Тобто відповідач є колишнім членом сім'ї власника спірного житлового приміщення.

Згідно із ст. 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Згідно ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За своєю правовою природою право члена сім'ї власника житла користуватися цим житлом є правом сервітутного типу і відноситься до особистих сервітутів. Особистий характер даного сервітуту полягає у тому, що воно встановлюється в інтересах певної особи, яка має статус члена сім'ї власника житлового приміщення.

Разом із тим законодавець у ч. 2 ст. 405 ЦК України визначив, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Саме вищезазначені правила підлягають застосуванню для вирішення цих спірних правовідносин.

У справах про визнання члена сім'ї (колишнього члена сім'ї) власника житла таким, що втратив право користування житловим приміщенням суду необхідно встановити крім строку відсутності особи у житловому приміщенні, зокрема й причини такої відсутності, а також чи немає якоїсь домовленості між такою особою та власником житла з приводу користування житлом.

Відповідач ОСОБА_4, заперечуючи проти доводів позивача зазначає, що не проживає у спірному будинку, тому що між нею та позивачем склались неприязні відносини, які унеможливлюють їх спільне проживання, існує спір щодо спільного майна, але вона не має власного житла, тому вимушена тимчасово проживати за іншими адресами.

Згідно довідки Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 219 від 23 травня 2016 року, ОСОБА_4 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5

Відповідно довідки Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 160 від 26 липня 2016 року ОСОБА_4 характеризується позитивно, має спокійний характер, до людей відноситься з повагою, у побуті та громадських місцях поводить себе пристойно, тепер пенсіонерка, спиртними напоями не зловживає, скарг та заяв на її поведінку не надходило.

Вказана інформація спростовує доводи позивача про те, що неприязні відносини виникли внаслідок пияцтва і неадекватної поведінки відповідача.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, що встановлено ст. 4 ЦПК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України надані суду докази мають бути належними та допустимими.

Згідно з вимогами ст.ст. 10 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вказаних вимог закону, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, визначившись належним чином з характером спірних правовідносин, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відсутні правові підстави для визнання відповідача такою, що втратила право користування спірним житлом, оскільки встановив, що ОСОБА_4 не має іншого житла, бажає реалізовувати право користування спірним житловим приміщенням, у спірному будинку не проживає через наявність між нею та позивачем спору, неприязних відносин, а припинення сімейних відносин з власником житла не позбавляє її як колишнього члена сім'ї права користування цим житловим приміщенням. Доводи ОСОБА_2 про те, що у зв'язку із реєстрацією місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2, йому не призначають субсидію, не підтверджені будь-якими доказами, а також не можуть бути підставою для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першо інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

На підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: