Постанова № 68241273, 10.08.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А.,

Філінюка І.Г.

(склад колегії суддів змінено згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.08.2017р.)

при секретарі - Маленковій О.П.

за участю представників:

Від позивача: Бондарчук О.І.

Від 1 відповідача: не з'явився

Від 2 відповідача: не з'явився

Від 3 відповідача: Мус В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк"

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 10 липня 2017 року

у справі № 916/1576/17

за позовом: Компанії „Anglostar inc."

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Стар імпульс",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий комбінат",

3. Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк"

про визнання недійсними договорів та рішення загальних зборів

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року компанія „Anglostar inc." (Road Town, Tortola, British Virgin Islands) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стар імпульс", Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий комбінат" та Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк", в якому просила суд визнати недійсним іпотечний договір від 26.12.2008р. та договори про внесення змін №1 від 28.10.2010р., № 2 від 28.09.2012р.

до нього, укладені між АКБ „Укрсоцбанк" та ТОВ „Промисловий комбінат", посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, а також визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат", оформлене протоколом №1 від 26.09.2012р.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що ТОВ „Промисловий комбінат" в порушення вимог чинного законодавства було укладено з ПАТ „Укрсоцбанк" оспорювані іпотечний договір та договори про внесення змін до нього, оскільки рішення про передачу нерухомого майна в іпотеку було прийнято без згоди позивача, як учасника ТОВ „Стар імпульс", який також є учасником ТОВ „Промисловий комбінат", що у наступному призвело до вибуття нерухомості із власності ТОВ „Промисловий комбінат".

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, будинок 6, яке в цілому складається із нежитлових будівель літ. А, літ. Б, літ. В, літ. Г, літ. Д., літ. Л., літ. К., загальною площею 6 165,6 кв. м., яке належить на праві приватної власності ПАТ „Укрсоцбанк" та заборони відповідачам та іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження цього нерухомого майна, звернення стягнення на нього, відступлення прав щодо нього на користь третіх осіб, переоформлення прав на нього.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що станом на теперішній час власником нерухомого майна є ПАТ „Укрсоцбанк", який має право відчужити нерухоме майно третій особі і, таким чином, невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно може спричинити продаж Банком спірного майна третій особі, що в свою чергу може ускладнити виконання рішення суду або навіть зробити його виконання неможливим у майбутньому.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 липня 2017 року (суддя: Желєзна С.П.) клопотання компанії „Anglostar inc." про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, будинок 6, яке в цілому складається із нежитлових будівель літ. А, літ. Б, літ. В, літ. Г, літ. Д., літ. Л., літ. К., загальною площею 6 165,6 кв.м. Заборонено ТОВ „Стар імпульс", ТОВ „Промисловий комбінат", ПАТ „Укрсоцбанк" та іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, будинок, 6, яке в цілому складається із нежитлових будівель літ. А, літ. Б, літ. В, літ. Г, літ. Д., літ. Л., літ. К., загальною площею 6 165,6 кв.м. шляхом звернення стягнення на нього, відступлення прав щодо нього на користь третіх осіб, переоформлення прав на нього.

Ухвала місцевого суду з посиланням на ст. ст. 66, 67 ГПК України та роз'яснення викладені в абзаці 3 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року N 16 мотивована лише тим, що за переконанням суду до моменту розгляду господарським судом позову компанії „Anglostar inc." по суті існує необхідність вжиття заходів до забезпечення пред'явленого позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, будинок 6, яке в цілому складається із нежитлових будівель літ. А, літ. Б, літ. В, літ. Г, літ. Д., літ. Л., літ. К., загальною площею 6 165,6 кв. м., яке належить на праві приватної власності ПАТ „Укрсоцбанк", та забороною відповідачам та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ПАТ „Укрсоцбанк" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні заяви компанії „Anglostar inc." про вжиття заходів до забезпечення позову. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм процесуального права, а саме: ст. 33, 66, 67 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони заздалегідь були повідомлені належним чином, проте 10.08.2017 року до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Промисловий комбінат" та ТОВ „Стар імпульс" надійшли заяви про відкладення розгляду справи № 916/1576/17 на іншу дату у зв'язку з відпусткою директора ТОВ „Промисловий комбінат" та неотриманням ТОВ „Стар імпульс" ухвали апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Вказані клопотання визнані апеляційним судом необґрунтованими та відхилені з огляду на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду. У даному випадку представництво інтересів відповідача ТОВ „Промисловий комбінат" в апеляційному господарському суді може здійснюватися також іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Твердження відповідача ТОВ „Стар імпульс" про неотримання ухвали апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги до провадження спростовується витягом з сайту Укрпошти щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який беззаперечно свідчить про те, що судову ухвалу було вручено адресату особисто 08.08.2017р. об'єктом поштового зв'язку ОДЕСА 14 з індексом 65014. Крім того, ч. 2 ст. 102 ГПК України встановлено скорочений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали оскарження, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, серед яких, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" унормовано, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд послався на те, що в даному випадку вжиття заходів до забезпечення позову є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого подано позов, та, за умови його задоволення, не створить складнощів при виконанні рішення та не дозволить відповідачу вчинити дії для унеможливлення його відновлення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів оскарження та зазначалося вище, предметом спору в межах даної справи є вимоги немайнового характеру про визнання недійсним іпотечного договору від 26.12.2008р. та договорів про внесення змін №1 від 28.10.2010р., № 2 від 28.09.2012р. до нього, укладених між АКБ „Укрсоцбанк" та ТОВ „Промисловий комбінат", посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, а також визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат", оформленого протоколом №1 від 26.09.2012р., з тих підстав, що ТОВ „Промисловий комбінат" в порушення вимог чинного законодавства було укладено з ПАТ „Укрсоцбанк" оспорювані іпотечний договір та договори про внесення змін до нього, оскільки рішення про передачу нерухомого майна в іпотеку було прийнято без згоди позивача, як учасника ТОВ „Стар імпульс", який також є учасником ТОВ „Промисловий комбінат", що у наступному призвело до вибуття нерухомості із власності ТОВ „Промисловий комбінат".

Отже, незалежно від результатів вирішення господарським судом спору у даній справі, видача наказу та примусове виконання рішення за вищевказаними позовними вимогами не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не шляхом передачі майна чи вчинення певних дій.

Таким чином, обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі, відсутні. Не були встановлені такі обставини й судом першої інстанції, посилання на них в оскаржуваній ухвалі відсутні.

Водночас, як вбачається з матеріалів оскарження, місцевим господарським судом вжиті заходи до забезпечення позову без дослідження дійсних обставин справи. Місцевий суд належним чином не обґрунтував необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони відповідачам та іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження нерухомого майна, яке не є предметом спору у справі.

Посилання місцевого суду на те, що за умови задоволення позову вжиття заходів до забезпечення позову не створить складнощів при виконанні рішення та не дозволить відповідачу вчинити дії для унеможливлення відновлення порушеного права, має характер припущення та не підтверджено відповідними доказами.

Місцевим судом не враховано, що відповідно до ст. 216 ЦК України визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом.

Статтею 330 ЦК України закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватись власником майна, з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином, наприклад, віндикація. Вказана стаття чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Якщо майно передано власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваними, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Саме тому факт відчуження майна не може бути перешкодою ні для задоволення позову про визнання правочину недійсним, ні для задоволення віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

З огляду на викладене, висновок місцевого суду про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі не можна визнати обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 66 ГПК України.

За таких обставин, оскаржувану ухвалу місцевого суду визнати законною та обґрунтованою не можна, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову має бути відмовлено.

Окрім того, місцевим судом залишено поза увагою питання дотримання позивачем правил об'єднання позовних вимог, визначених ст. 58 ГПК України, згідно з якою в одній позовній заяві можуть бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів оскарження, компанією „Anglostar inc." об'єднано у своїй позовній заяві вимоги про визнання договорів недійсними з вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат", тобто з вимогою що випливає з корпоративних відносин, які мають свій самостійний предмет доказування і не зв'язані між собою ані підставою виникнення, ані поданими доказами.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 99, 101-106 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" задовольнити.

Ухвалу господарського суду господарського суду Одеської області від 10 липня 2017 року у справі № 916/1576/17 скасувати.

У задоволенні заяви компанії „Anglostar inc." (Road Town, Tortola, British Virgin Islands) про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Філінюк І.Г.