Постанова № 68241269, 10.08.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.

(згідно розпорядження керівника апарату від 09.08.2017р. №789 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи)при секретарі: Маленковій О.П.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1;

від відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Миколаївської області від 19.05.2017р.

по справі № 915/76/17

за позовом Вітовського управління водного господарства

до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2016 р. № 57-ріш,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017р. Вітовське управління водного господарства звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2016 № 57-ріш у справі №2-26.213/17-2016 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яким:

- визнано, що Вітовське управління водного господарства з 2014р. до поточного періоду 2016р. у територіальних (географічних) межах Миколаївської області, в яких розташовані мережі, що належать або використовуються Управлінням, займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг, пов’язаних з подачею води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел для поливу зрошуваних або зволоження осушених земель, промислових і комунальних потреб, а також поливу городів, садів і богарних земель та наповнення наливних водойм, як таке, що не має на цьому ринку жодного конкурента;

- визнано дії Вітовського управління водного господарства, які полягають у встановлені необґрунтованої вартості платних послуг на подачу води, не ґрунтуючись на вимогах, зокрема п.п. 2.5,3.2 Порядку визначення ввартості та надання платних послуг бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України, затвердженого наказом Мінекології та природних ресурсів України, Мінекономічного розвитку і торгівлі України, Мінфінансів України від 25.12.2013р. №544/1561/1130, шляхом неврахування рівня фактичного надання цих послуг за останній звітний рік та перерозподілу витрат в структурі вартості платних послуг на власний розсуд установи без об’єктивних на те причин, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вчинення правопорушення, зазначеного в п.2 рішення, накладено на Вітовське управління водного господарства штраф у відповідності до абз.2 ч.1, абз. 2 ч.2 ст. 52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68000;

- зобов’язано Вітовське управління водного господарства усунути вчинене порушення, визначене у п.2 резолютивної частини рішення, шляхом встановлення економічно обґрунтованого розміру платних послуг на подачу води, про що в місячний термін з дня одержання рішення повідомити Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з наданням відповідних копій підтверджувальних документів;

- зобов’язано Вітовське управління водного господарства усунути наслідки вчиненого порушення шляхом здійснення перерахунків всім споживачам платних послуг на подачу води шляхом повернення коштів замовникам таких послуг, про що в місячний термін повідомити Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з наданням відповідних копій підтверджувальних документів, із зазначенням по кожному споживачу окремо спожитих обсягів води, застосованої необґрунтованої вартості послуг та обґрунтованої вартості з урахуванням усунених наслідків порушення, загальних сум коштів, на яку цим споживачам здійснені зазначені перерахунки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладені у спірному рішенні твердження Відділення про встановлення Управлінням економічно необґрунтованої вартості платних послуг на подачу води з меліоративних і водних джерел без урахування рівня фактичного надання цих послуг за останній звітний рік та перерозподілу витрат у структурі вартості платних послуг без об’єктивних причин не відповідають дійсності, так як:

по-перше, Порядком складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 (далі - Порядок № 228), не передбачено імперативного обов’язку формувати проект кошторису в частині обсягів надходжень до спеціального фонду виключно на показниках фактичного виконання попереднього року;

по-друге, планові показники не завжди співпадали з фактичними, тому що сільське господарство, і така допоміжна діяльність у сфері рослинництва як полив сільськогосподарських культур, є видом господарської діяльності, який значною мірою залежить від погодних умов;

- вирішуючи питання про наявність у діях Управління ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, Відділенням не встановлено, яким саме чином дії Управління щодо неврахування рівня фактичного надання послуг з подачі води на зрошення за останній звітний рік та виниклі розбіжності між фактичними та плановими показниками, призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.

- твердження Відділення про те, ще Управління, ігноруючи право на коригування вартості послуг, при розрахунку вартості послуг на початку поливного сезону, закладає завищені планові витрати та обсяги, що впливає на підвищення вартості послуг, є необґрунтованими, так як у спірному рішенні не наведено механізму впливу розміру планових витрат на вартість послуг з подачі води на зрошення;

- викладені у спірному рішенні висновки, що Управлінням застосовано різні підходи при формуванні вартості платних послуг з подачі води на зрошення, що мало наслідком встановлення економічно необґрунтованої вартості послуги шляхом недоврахування окремих складових статей витрат на надання цієї послуги окремим споживачам, зокрема прямих витрат на оплату праці працівників, позивач вважає такими, що не відповідають дійсності, тому що Управлінням застосовано диференційований підхід до визначення вартості послуг з подачі води з урахуванням технологічних особливостей, при якому як калькуляція вартості послуг з подачі води на зрошення на ПНС-4 (Явкінська ЗС) і калькуляція вартості послуг з подачі води на зрошення на НСП-34А (Явкінська ЗС), так і калькуляція вартості послуг з подачі води на зрошення на Інгулецькій ЗС є частинами загальної калькуляції по Управлінню з урахуванням технологічних особливостей подачі води по кожному об’єкту, і таке відповідає приписам п. 3.11 Порядку № 544.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.03.2017р. порушено провадження у справі №915/76/17 за вказаним позовом з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

У відзиві на позовну заяву від 21.02.2017р. відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю та зазначив, що в оскаржуваному рішенні визначено, що наслідком вказаних дій позивача є встановлення необґрунтованої вартості послуг з подачі води, що призводить до ущемлення інтересів споживачів, а також дозволяє отримувати позивачу, як монополісту, додаткові економічні та фінансові вигоди. Приймаючи оскаржуване рішення, Відділення діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством про захист економічної конкуренції. Належних та допустимих доказів на спростування висновків, викладених в оскаржуваному рішенні позивачем подано суду не було. Відділення вважає, що визначені ст. 59 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» правові підстави для визнання недійсним та скасування рішення адмінколегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2016р. №57-ріш відсутні.

В додаткових пояснення по справі від 20.03.2017р. відповідач зазначив, що внаслідок недоотримання наведених в рішенні відділення нормативних актів законодавства при формуванні вартості послуг, управління за рахунок розрахунків завищених витрат у калькуляціях знаходить резерви збільшення планових доходів для поповнення майбутніх обігових коштів. Тобто, таким плануванням Управління збільшує обсяг власних фінансових ресурсів, яким у управління з’являється можливість користуватися у майбутньому. Таким чином, внаслідок таких дій управління відбувається недоотримання коштів порівняно із запланованими, а приховане самофінансування, пов’язане з формуванням приховуваних резервів з метою подальшого використання прихованого прибутку, наприклад в частині збільшення витрат окремих статей шляхом перерозподілу цих витрат між статтями, що в свою чергу дає можливість управлінню не змінювати вартість послуги протягом поливного сезону, зокрема, у бік зменшення.

Як було встановлено відділенням, та не заперечується позивачем, останній займає монопольне становище на ринку надання послуг, пов’язаних з подачею води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел для поливу зрошуваних або зволоження осушених земель, промислових і комунальних потреб, а також поливу городів, садів і богарних земель та наповнення наливних водойм, як такий, що не має на цьому ринку жодного конкурента. Отже, споживачі не мають вибору іншого постачальника таких послуг ніж позивач, а тому вимушені погоджуватися на отримання послуги за необґрунтованою вартістю.

У письмових поясненнях по справі від 22.03.2017р. позивач зазначив, що сама по собі наявність порушення норм бюджетного законодавства, з позиції Відділення, не свідчить про порушення норм законодавства про захист економічної конкуренції. Вирішуючи питання про наявність у діях Управління ознак зловживання монопольним становищем, Відділення не визначило, якою має бути економічно обґрунтована ціна послуг з подачі води на зрошення для усіх споживачів Управління за відповідні періоди, хоча й зобов’язує Вітовське УВГ встановити економічно обґрунтовану ціну та не встановило конкретні наслідки або можливі наслідки дій Вітовського УВГ (зокрема конкретний розмір завданих збитків або можливої шкоди).

В письмових поясненнях по справі від 30.03.2017р. відповідач зазначив, що враховуючи специфіку бюджетного законодавства, маючи значні суми акумульованих на спецрахунку коштів наприкінці бюджетного періоду, фінансового року, Управління намагається освоїти кошти задля уникнення ризику отримати зменшене фінансування у майбутньому році через те, що в поточному році кошти, заявлені державним замовником, не були витрачені в повному обсязі.

В додаткових поясненнях по справі від 10.04.2017р. позивач зазначив, що фактичний обсяг водоподачі та фактичний обсяг витрат за 2013 р. були більші відповідно за плановий обсяг водоподачі та плановий обсяг витрат у 2014р., то необхідність у доведені фактів дотримання управлінням положень п.17 та п.18 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002р. №228 при формуванні планових обсягів водоподачі в 2014 році відсутня. Водночас у 2015 році дійсно планові показники водоподачі та плановий обсяг витрат перевищували фактичний обсяг водоподачі та фактичний обсяг витрат за 2014 рік. Водночас факт перевищення планових показників над фактичними показниками попереднього року ще не свідчить про порушення норм як бюджетного законодавства так і законодавства про захист економічної конкуренції.

В поясненнях по справі від 14.04.2017р. відповідач зазначив, що порівняння показників в цілому по Управлінню без розподілу між загальним та спеціальним фондами є недоречним, так як не відображає, а навіть приховує перерозподіл витрат в структурі вартості платних послуг, внаслідок чого механізм формування ціни придбання послуги для одних споживачі (Інгулецької ЗС) є несправедливим відносно інших споживачів (Явкінської ЗС), призводить до ущемлення інтересів тих споживачів, яким таку вартість розраховано за витратами в цілому по Управлінню.

Відділенням в ході розгляду справи було встановлено:

- неврахування Управлінням рівня фактичного виконання планових показників за попередній звітний рік (врахування завищених сум планових витрат та завищених обсягів надання послуг при складанні калькуляцій вартості, які лягли в основу встановлення ціни зазначених платних послуг;

- перерозподіл витрат в структурі платних послуг на власний розсуд установи без об’єктивних причин (обрання Управлінням різного механізму у формуванні вартості послуг з подачі води по кожній окремій зрошувальній системі), що призводить до встановлення економічно необґрунтованої вартості платних послуг та ущемляє інтереси споживачів, які отримують платні послуги від Управління.

19.04.2017р. Відділенням було подано до суду клопотання про залучення до участі у справі фахівців Головного управління Держспоживслужби в Миколаївській області з метою отримання висновку щодо обґрунтованості або необґрунтованості вартості платних послуг на подачу води з меліоративних систем і водних джерел, встановлених Управлінням, у частині дотримання останнім при формуванні зазначеної вартості у 2014 – 2015 роках вимог Порядку № 544 та Порядку № 228.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.04.2017р. задоволено клопотання Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викликано в судове засідання фахівця Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів в Миколаївській області для надання суду пояснень щодо критеріїв формування, у відповідності до вимог законодавства, зокрема Порядку визначення вартості та надання платних послуг бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України, затвердженого наказом від 25.12.2013 р. № 544/1561/1130 Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2014 р. за № 163/24940 та Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228, економічно обґрунтованої вартості платних послуг, котрі надаються Управлінням.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.05.2017 року (суддя Коваль Ю.М.) позов Вітовського управління водного господарства задоволено частково. Визнано недійсними пункти 2-5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2016 р. № 57-ріш. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Вітовського управління водного господарства грошові кошти в сумі 1000 грн. – судовий збір.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідачем у спірному рішенні не доведено факт встановлення Управлінням економічно необґрунтованої вартості платних послуг на подачу води у спірний період.

Суд дійшов висновку, що визнаючи у спірному рішенні, що Управлінням встановлено необґрунтовану вартість платних послуг на подачу води, Відділенням не наведено належного порядку визначення такої вартості та не подано відповідний розрахунок, а також не визначено механізм впливу розміру планових витрат на вартість послуг з подачі води на зрошення. Відділенням не встановлено та не доведено належними доказами, яким саме чином дії Управління щодо неврахування рівня фактичного надання послуг з подачі води на зрошення за останній звітний рік та виниклі розбіжності між фактичними та плановими показниками призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.

Також судом зазначено, що із поданих Управлінням разом із супровідним листом від 18.05.2017 р. № 275 копій вимог відповідача від 15.02.2016 р., 18.04.216 р. та від 30.05.2016р. про надання інформації, випливає, що Відділенням не витребувано у позивача, а отже, і не досліджувалися кошторисна документація та штатні розклади Управління за попередні періоди та звітний період, що свідчить про неповне з’ясування відповідачем обставин відносно економічної обґрунтованості встановленої позивачем вартості платних послуг на подачу води. Викладене підтверджено представником позивача, який пояснив, що Управлінням надавалися Відділенню тільки документи, витребувані вищевказаними вимогами. Таке не спростовано представниками відповідача.

Суд визнав, що Відділенням при прийнятті спірного рішення не досліджено документи в обсязі, достатньому для надання висновку про економічну необґрунтованість встановленої позивачем вартості платних послуг на подачу води. Суд дійшов висновку, що висновки Відділення, викладені у п. 2 резолютивної частини спірного рішення, є безпідставними, і цей пункт підлягає визнанню недійсним. У зв’язку з цим, підлягають визнанню недійсними також і п.п. 3-5 резолютивної частини спірного рішення, котрими накладено на позивача штраф у сумі 68000 грн. та зобов’язано останнього усунути вчинене порушення та його наслідки.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 19.05.2017р. у справі №915/76/17 частково, а саме - відмовити у задоволені позову Вітовському управлінню водного господарства в частині визнання недійсним п.2-5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіальне відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2016р. №57-ріш. В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відділення не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині визнання недійсним п.п.2-5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіальне відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2016р. №57-ріш і вважає його таким, що підлягає скасуванню, оскільки в цій частині рішення суду прийнято з порушенням норм ст.ст. 4-2,4-3, 43 ГПК України, висновки, що містяться в рішенні зроблені за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновку, викладеному у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що є порушенням ст.104 ГПК України.

Скаржник зазначає, що Відділенням було встановлено, що позивачем не було дотримано вимог чинного законодавства, яким врегульовано порядок визначення та надання платних послуг, які надаються позивачем, як бюджетною установою.

Особливості формування вартості та надання платних послуг юридичним і фізичним особам у сфері водного господарства визначає Порядок визначення вартості та надання платних послуг бюджетним установам, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України, затверджений наказом Мінекології та ресурсів України, Мінекономічного розвитку і торгівлі України, Мінфінансів України від 25.12.2013р. №544/1561/1130 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.01.2014р. за №163/24940.

Особливістю калькулювання послуг, робіт, продукції бюджетних установ є обов’язкове складання планових калькуляцій. Зазначеній процедурі передує встановлення максимально чітких обсягів планових затрат на підставі фактичних показників минулого періоду, фактичної вартості на момент складання калькуляції необхідних трудових, матеріальних та інших ресурсів, а також запланованого обсягу робіт.

Щодо тверджень суду, що Порядком не передбачено імперативного обов’язку формувати проект кошторису в частині обсягів надходжень до спеціального фонду виключно на показниках фактичного виконання попереднього року, то скаржник зазначає, що такий висновок суду є невірним, адже Відділення на цьому не наголошувало, а лише звертало увагу суду на обов’язок Управління, як бюджетної установи, при формуванні вартості послуг враховувати рівень фактичного виконання відповідних показників за останній звітний рік та визначати рівень вартості за кожний вид платної послуги на підставі економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних безпосередньо з наданням відповідної платної послуги, як передбачено вимогами законодавчих актів.

Також Відділення звертає увагу на те, що внаслідок недоотримання Управлінням положень нормативних актів при формуванні вартості послуг, позивач внаслідок розрахунків завищених витрат у калькуляціях знаходить резерви збільшення планових доходів для поповнення майбутніх обігових коштів.

Відділення наголошує, позивач не заперечував проти наявності розбіжностей між фактичними та плановими показниками, де фактичні показники є значно меншими від запланованих. Представником Держпродспоживслужби, який приймав участь в судовому процесі в якості спеціаліста, також було вказано , що Управлінням під час формування вартості послуг на подачу води не враховано рівень фактичного виконання відповідних показників за останній звітній рік, що суперечить п.2.5 Порядку визначення вартості №544, зокрема, в частині п.п.17 та 18 Порядку №288.

Щодо тверджень суду, що відділенням не витребовувалась у позивача кошторисна документація та штатні розклади за попередні періоди та звітній період, скаржник зазначає, що такі висновки не відповідають дійсності, адже Відділення своїми листами до Управління вимагало надати калькуляції цін/тарифів, вартості надання послуг з подачі води, відповідними розрахунками до них та підтверджуючими документами. Однак, у своїх відповідях на вимоги Відділення, Управління надало лише ті матеріали, які за їх власним переконанням були достатніми для встановлення всіх обставин справи.

Щодо тверджень суду, що відділенням не наведено належного порядку визначення такої вартості та не подано відповідний розрахунок, а також не визначено механізму впливу розміру планових витрат на вартість послуг з подачі води на зрошення, то скаржник зазначає, що належний порядок визначення вартості послуг формування вартості та надання платних послуг юридичним і фізичним особам у сфері водного господарства визначає Порядок визначення вартості та надання платних послуг бюджетним установам, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України, затверджений наказом Мінекології та ресурсів України, Мінекономічного розвитку і торгівлі України, Мінфінансів України від 25.12.2013р. №544/1561/1130 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.01.2014р. за №163/24940 та Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою КМУ від 28.02.2002р. №228, на якій міститься посилання у Порядку визначення вартості №544.

Отже процедура визначення вартості послуг, що надаються позивачем, чітко регламентована чинним законодавством, тому не потребує окремого визначення відділенням.

Скаржник зазначає, що при вирішенні даної справи місцевий суд не в повному обсязі з’ясував обставини справи, що мали значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, в зв’язку з чим встановленим обставинам справи суд надав неправильну юридичну оцінку, що призвело до неправильного вирішення справи господарським судом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2017р. прийнято апеляційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до провадження колегією суддів: головуючий суддя – Величко Т.А., судді – Бєляновський В.В., Жеков В.І. з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу від 29.06.2017р. позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 19.05.2017р. по справі №915/76/17 без змін з підстав його обґрунтованості.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2017р. розгляд апеляційної скарги було відкладено, зобов’язано Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надати письмові пояснення фахівця (ОСОБА_2В.) щодо висновків у межах її компетенції щодо економічної обґрунтованості встановленої Вітовським управлінням водного господарства вартості платних послуг з подачі води на зрошення у 2014 та 2015 роках з урахуванням диференційованого підходу внаслідок технологічних особливостей.

19.07.2017р. від Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на виконання вимог ухвали суду від 29.06.2017р. надійшли пояснення, відповідно до яких Відділення зазначає, що в ході судового засідання фахівцю ГУ Держпродспоживслужби ОСОБА_2 було усно поставлено питання щодо порядку формування, у відповідності до вимог законодавства, економічно обґрунтованої вартості платних послуг, котрі надаються позивачем, а саме щодо обґрунтованості/необґрунтованості вартості платних послуг на подачу води з меліоративних систем і водних джерел, встановлених Вітовським управлінням водного господарства в частині дотримання вимог Порядку визначення вартості та надання платних послуг бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України, затвердженого наказом Мінекології та природних ресурсів України, Мінекономічного розвитку і торгівлі України, Мінфінансів України від 25.12.2013р. №544/1561/1130 та Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою КМУ від 28.02.2002р. №228 при формуванні вартості цих послуг у 2014 та 2015 роках.

На вказане питання фахівець Держпродспоживслужби в судовому засіданні усно зазначила, що Управлінням під час формування вартості послуг на подачу води не враховано рівень фактичного виконання відповідних показників за останній звітний рік, що суперечить п.2.5 Порядку визначення вартості №544, зокрема в частині п.п. 17 та 18 Порядку №288.

Отже такі пояснення фахівця Держпродспоживслужби підтверджують висновки Відділення, що Управлінням під час формування вартості послуг на подачу води не враховано рівень фактичного виконання відповідних показників за останній звітній рік, що суперечить п.2.5 Порядку Порядку визначення вартості №544, зокрема в частині п.п. 17 та 18 Порядку №288.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено в зв’язку з неявкою відповідача та відсутністю доказів його повідомлення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2017р. у зв’язку з перебування судді-члена колегії ОСОБА_3 у відпустці з 07.08.2017р. по 15.09.2017р. апеляційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до провадження колегією суддів: головуючий суддя – Величко Т.А., судді – Бєляновський В.В., Філінюка І.Г. з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, заслухавши пояснення присутнього в засіданні представника позивача, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено під час апеляційного перегляду ,15.12.2016р. Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, за результатами розгляду матеріалів справи № 2-26.213/17-2016 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Жовтневим управлінням водного господарства (відповідно до наказу Держводагенства від 09.11.2016р. №131 перейменовано у Вітовське управління водного господарства), прийнято рішення № 57-ріш, яким адміністративна колегія вирішила:

1. Визнати, що Вітовське управління водного господарства з 2014р. до поточного періоду 2016р. у територіальних (географічних) межах Миколаївської області, в яких розташовані мережі, що належать або використовуються Управлінням, займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг, пов’язаних з подачею води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел для поливу зрошуваних або зволоження осушених земель, промислових і комунальних потреб, а також поливу городів, садів і богарних земель та наповнення наливних водойм, як таке, що не має на цьому ринку жодного конкурента;

2. Визнати дії Вітовського управління водного господарства, які полягають у встановлені необґрунтованої вартості платних послуг на подачу води, не ґрунтуючись на вимогах, зокрема п.п. 2.5,3.2 Порядку визначення вартості та надання платних послуг бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агенства водних ресурсів України, затвердженого наказом Мінекології та природних ресурсів України, Мінекономічного розвитку і торгівлі України, Мінфінансів України від 25.12.2013р. №544/1561/1130, шляхом неврахування рівня фактичного надання цих послуг за останній звітний рік та перерозподілу витрат в структурі вартості платних послуг на власний розсуд установи без об’єктивних на те причин, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

3. За вчинення правопорушення, зазначеного в п.2 рішення, накласти на Вітовське управління водного господарства штраф у відповідності до абз.2 ч.1, абз. 2 ч.2 ст. 52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68000;

4. Зобов’язати Вітовське управління водного господарства усунути вчинене порушення, визначене у п.2 резолютивної частини рішення, шляхом встановлення економічно обґрунтованого розміру платних послуг на подачу води, про що в місячний термін з дня одержання рішення повідомити Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з наданням відповідних копій підтверджувальних документів;

5. Зобов’язати Вітовське управління водного господарства усунути наслідки вчиненого порушення шляхом здійснення перерахунків всім споживачам платних послуг на подачу води шляхом повернення коштів замовникам таких послуг, про що в місячний термін повідомити Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з наданням відповідних копій підтверджувальних документів, із зазначенням по кожному споживачу окремо спожитих обсягів води, застосованої необґрунтованої вартості послуг та обґрунтованої вартості з урахуванням усунених наслідків порушення, загальних сум коштів, на яку цим споживачам здійснені зазначені перерахунки.

З рішення вбачається, що Вітовське управління водного господарства, є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який здійснює реалізацію державної політики у сфері водного господарства і гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів – Державного агентства водних ресурсів України.

У своїй діяльності Управління керується Конституцією та законами України, постановами ВРУ, актами Президента України, КМУ, нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади, що мають міжгалузеве значення, наказами, рішеннями колегії та іншими документами і актами Держводагентства, рішеннями обласної та місцевої державних адміністрацій, Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів та положенням про Жовтневе управління водного господарства.

Відповідно до цього положення, затвердженого наказом Держводагентства України від 30.12.2015р. №168, Вітовське управління водного господарства є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у Державній казначейській службі України, гербову печатку зі своїм найменуванням.

Згідно виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців – основним видом діяльності Управління є «Допоміжна діяльність у рослинництві».

Відповідно до п.11 постанови КМУ від 26.10.2011р. №1101 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів» ВУВГ надає такі платні послуги, зокрема, послуги, пов’язані з подачею води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел для поливу зрошуваних або зволоження осушених земель, промислових і комунальних потреб, а також поливу городів, садів і богарних земель та наповнення наливом водойм.

Таким чином, Управління, надаючи вищезазначені платні послуги, здійснює господарську діяльність, отже у розумінні абз.12 ст.1 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» є суб’єктом господарської діяльності.

Відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМКУ від 05.05.2001р. №49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002р. за №317/6605, тервідділенням проведено дослідження ВУВГ на ринку надання послуг, пов’язаних з подачею води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел для поливу зрошуваних або зволоження осушених земель, промислових і комунальних потреб, а також поливу городів, садів і богарних земель та наповнення наливних водойм в територіальних межах Миколаївської області.

За наявною у Відділення інформацією, що підтверджується листом ВУВГ від 04.03.2016р. №133, подача води споживачам здійснюється з Явківської і Інгулецької зрошувальних систем та на ринку надання послуг, пов’язаних з подачею води у територіальних межах Миколаївської області та у межах власних мереж протягом 2014-2015 років та станом на теперішній час суб’єкти господарювання - конкуренти Вітовського УВГ відсутні. Отже, ВУВГ не зазнає конкуренції на цьому ринку у територіальних межах Миколаївської області в межах мереж, що належать або використовуються Управлінням.

Отже, відповідно до абз. 2 ч.1 ст.12 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», Вітовське УВГ з 2014р. до поточного періоду 2016р. у територіальних (географічних) межах Миколаївської області, де розташовані мережі, що належать або використовуються Управлінням, є таким, що займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг, пов’язаних з подачею води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел для поливу зрошуваних або зволоження осушених земель, промислових і комунальних потреб, а також поливу городів, садів і богарних земель та наповнення наливних водойм, як таке, що не має на цьому ринку жодного конкурента.

Позивач, заперечуючи проти вищевказаного рішення в позовній заяві зазначив, що викладені у спірному рішенні твердження Відділення про встановлення Управлінням економічно необґрунтованої вартості платних послуг на подачу води з меліоративних і водних джерел без урахування рівня фактичного надання цих послуг за останній звітний рік та перерозподілу витрат у структурі вартості платних послуг без об’єктивних причин не відповідають дійсності, так як:

- по-перше, Порядком складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 (далі - Порядок № 228), не передбачено імперативного обов’язку формувати проект кошторису в частині обсягів надходжень до спеціального фонду виключно на показниках фактичного виконання попереднього року;

- по-друге, планові показники не завжди співпадали з фактичними, тому що сільське господарство, і така допоміжна діяльність у сфері рослинництва як полив сільськогосподарських культур, є видом господарської діяльності, який значною мірою залежить від погодних умов.

Вирішуючи питання про наявність у діях Управління ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, Відділенням не встановлено, яким саме чином дії Управління щодо неврахування рівня фактичного надання послуг з подачі води на зрошення за останній звітний рік та виниклі розбіжності між фактичними та плановими показниками, призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.

Твердження Відділення про те, ще Управління, ігноруючи право на коригування вартості послуг, при розрахунку вартості послуг на початку поливного сезону, закладає завищені планові витрати та обсяги, що впливає на підвищення вартості послуг, є необґрунтованими, так як у спірному рішенні не наведено механізму впливу розміру планових витрат на вартість послуг з подачі води на зрошення.

Викладені у спірному рішенні висновки, що Управлінням застосовано різні підходи при формуванні вартості платних послуг з подачі води на зрошення, що мало наслідком встановлення економічно необґрунтованої вартості послуги шляхом недоврахування окремих складових статей витрат на надання цієї послуги окремим споживачам, зокрема прямих витрат на оплату праці працівників, позивач вважає такими, що не відповідають дійсності, тому що Управлінням застосовано диференційований підхід до визначення вартості послуг з подачі води з урахуванням технологічних особливостей, при якому як калькуляція вартості послуг з подачі води на зрошення на ПНС-4 (Явкінська ЗС) і калькуляція вартості послуг з подачі води на зрошення на НСП-34А (Явкінська ЗС), так і калькуляція вартості послуг з подачі води на зрошення на Інгулецькій ЗС є частинами загальної калькуляції по Управлінню з урахуванням технологічних особливостей подачі води по кожному об’єкту, і таке відповідає приписам п. 3.11 Порядку № 544. Місцевий господарський суд, погодившись з доводами позивача прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме - визнати недійсними пункти 2-5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2016 р. № 57-ріш.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

Особливості формування вартості та надання платних послуг юридичним і фізичним особам у сфері водного господарства визначає «Порядок визначення вартості та надання платних послуг бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України», затверджений наказом Міністерства екології України та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 25.12.2013р. №544/1561/1130 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.01.2014р. за №163/24940.

Відповідно до ст. 7 Бюджетного кодексу України, одним з основних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Пунктом 30 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що кошторис – є основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Пунктами 2.5. та 3.2 Порядку визначення вартості та надання платних послуг бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 25.12.2013 № 544/1561/1130, визначено наступне:

- п.2.5. розділу II «Організація та контроль за наданням платних послуг» Порядку визначено, що планування надходжень і використання коштів за надані платні послуги на замовлення юридичних і фізичних осіб здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" та частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України.

Вимогами Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ №288 визначено:

- абз.6 п.17 Порядку - на підставі зазначених показників визначається сума надходжень на наступний рік за кожним їх джерелом з урахуванням конкретних умов роботи установи. Під час формування показників, на підставі яких визначаються надходження планового періоду, обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує планованому. Показники повинні наводитися в обсязі, зазначеному в розрахунку, і повністю відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди;

- абз.1,2 п.18 Порядку - у процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування власних надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами, визначеними Бюджетним кодексом України, з урахуванням того, що показники власних надходжень формуються:

- за першою групою - з урахуванням рівня їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання таких показників за період, що передує планованому;

- п. 22 Порядку - показники видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків бюджету або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

Пунктом 3.2. Порядку визначення вартості та надання платних послуг бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України визначено, що розмір договірних (вільних) цін за кожний вид платної послуги визначається на підставі економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних безпосередньо з наданням (виконанням) відповідної платної послуги.

Отже, особливістю калькулювання послуг, робіт, продукції бюджетних установ є обов’язкове складання планових калькуляцій. Зазначеній процедурі передує встановлення максимально чітких обсягів планових затрат на підставі фактичних показників минулого періоду, фактичної вартості на момент складання калькуляції необхідних трудових, матеріальних та інших ресурсів, а також запланованого обсягу робіт.

Проте, позивачем при формуванні вартості платних послуг у 2014,2015 роках не було враховано вимоги передбачені в абз.6 п.17 та п.18 Порядку №288 та п.3.2 Порядку визначення вартості №544.

Результати аналізу Звітів про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма №4-1д,№4-1м) за 2013,2014, та 2015 роки свідчать, що після покриття всіх витрат, в розпорядженні установи залишається певний прибуток, який спрямовується на погашення перевищення загальної суми видатків установи над установленими бюджетними призначеннями та значні залишки акумулюються на рахунках Управління.

В ході розгляду справи Відділенням встановлено значні розбіжності між фактичними та плановими показниками, де фактичні є значно меншими від запланованих, при цьому вартість послуг залишилась протягом поливного періоду незмінною, так:

- за 2013р. затверджено всього видатків на суму 5372142 грн., тоді як фактичні видатки склали 4244299,88 грн. або 79% від запланованих;

- за 2014р. затверджено всього видатків на суму 5372500 грн., тоді як фактичні видатки склали 3418240 грн. або 63,3% від запланованих;

- за 2015р. затверджено всього видатків на суму 6064233 грн., тоді як фактичні видатки склали 5366784,68 грн. або 88,5% від запланованих.

Разом з цим, за інформацією позивача, наданою листами від 16.05.2016р. №330 та від 10.06.2016р. №397, порівняльний аналіз планових та фактичних показників по статтям витрат калькуляції з подачі води по зрошувальним системам Управління свідчить про наступне:

- на Інгулецькій ЗС у 2014р. планові показники становили 282,8 тис.грн. при водоподачі 1347 тис.м3, а фактичні є значно меншими – 108 тис.грн. при водоподачі 514,06 тис.м3 або 38,2% від планових показників. При цьому, вартість послуг залишилась незмінною та становила 21,0 коп. як у розрахунках планових показників так і у розрахунках за фактичними даними;

- на Явкінській ЗС у 2014р. планові показники становили 1858,1 тис.грн. при водоподачі 8446 тис. м3, а фактичні є меншими – 1724,1 тис.грн. при водоподачі 7836,8 тис. м3, або 92,8% від планових показників. При цьому, вартість послуг залишилась незмінною та становила 22 коп. як у розрахунках планових показників так і у розрахунках за фактичними даними.

У свої поясненнях, наданих листом від 10.06.2016р. №397 Управління зазначає, що у 2014,2015 роках фактичні видатки менше планових по всім статтям у зв’язку з тим, що фактично було подано води менше ніж враховано в планових показниках і відповідно були недоотримані кошти порівняно із запланованими.

Проте з такими доводами позивача погодитись не можна, адже внаслідок недотримання останнім положень нормативних актів при формуванні вартості послуг, позивач внаслідок завищених витрат у калькуляціях, знаходить резерви збільшення планових доходів для поповнення майбутніх обігових коштів.

Таким чином, внаслідок подібних дій Управління відбувається недоотримання коштів порівняно із запланованими, а приховане самофінансування, пов’язане з формуванням скритих резервів з метою подальшого використання прибутку, отриманого у такий спосіб. Так, наприклад управління може збільшувати витрати за окремими статтями шляхом перерозподілу цих витрат між статтями, що, в свою чергу надає можливість позивачу не змінювати вартість послуги протягом поливного сезону, зокрема, у бік зменшення.

Отже, виходячи з вищенаведеного, Управління при плануванні своєї діяльності з надання послуг з подачі води на плановий рік, керувалось в роботі інформацією, даними рівнів фактичного виконання таких планових показників, хоча повинно було або мало це робити в силу положень п.2.5 Порядку визначення вартості №544, зокрема, в частині п.п. 17,18 Порядку №288.

З письмових пояснень Відділення, наданих в апеляційній інстанції вбачається, що представником Держпродспоживслужби – ОСОБА_2, яка приймала участь в судовому засіданні суду першої інстанції в якості спеціаліста, також було вказано, що Управлінням під час формування вартості послуг на подачу води не враховано рівень фактичного виконання відповідних показників за останній звітний рік, що суперечить п.2.5 Порядку визначення вартості №544, зокрема, в частині п.п. 17,18 Порядку №288.

Також суд апеляційної інстанції акцентує увагу на поданих Управлінням разом із супровідним листом від 18.05.2017р. № 275 копій вимог відповідача від 15.02.2016 р., 18.04.216 р. та від 30.05.2016 р. про надання інформації (а/с50-53).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках АМКУ має повноваження вимагати від юридичних осіб, інших суб’єктів господарювання, їх структурних підрозділів, філій, представництв, посадових осіб та працівників, фізичних осіб надати інформацію, втому числі з обмеженим доступом. При цьому законодавство визначає інформацію як відомості у будь-якій формі та вигляді, які збережені на будь-яких носіях (листування, книги, помітки, ілюстрації, карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми, фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

Таким чином, АМКУ та його органи вправі запитувати й отримувати від суб’єктів господарювання практично будь-яку інформацію як у формі письмових пояснень на поставлені запитання, так і у вигляді долучених,належним чином завірених копій документів, які можуть мати гриф «з обмеженим доступом», «конфіденційна інформація» чи навіть «комерційна таємниця». Копії документів чи їх оригінали, іншу інформацію суб’єкти господарювання надають безкоштовно. Інформація, отримана органом АМКУ від суб’єкта господарювання, не передається жодним третім особам і використовується АМКУ лише для проведення досліджень на відповідних ринках, розгляду заяв про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, з’ясування обставин справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Так, пунктом 7 вимоги про надання інформації від 15.02.2016р. №2-292/80-246/2 Відділення вимагало надати калькуляції цін/тарифів, вартості надання послуг з подачі води, з відповідними розрахунками до них та підтверджуючими документами.

Пунктами 3,5-5.1,7.1-7.3,8 вимоги про надання інформації від 18.04.2016р. « 2-292/80-566 та п.7,9,10 вимоги про надання інформації від 30.05.2016р. №2-292/80-763, позивачу були поставлені питання щодо надання пояснень та підтверджуючих документів стосовно суми витрат, врахованих у статтях наданих калькуляцій.

Вищезазначені вимоги містили цілий перелік інших запитань, які за своїм змістом передбачали надання позивачем вичерпного обсягу інформації, необхідної для проведення повного та об’єктивного дослідження та збору доказів по даній справі.

Однак, у своїх відповідях на вимоги Відділення, Управління надавало лише ті матеріали, які за їх власним переконанням були достатніми для встановлення всіх обставин справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Управлінням зазначено, що Відділенню слід було витребувати не тільки затверджені кошториси Вітовського УВГ за відповідні роки, а й проекти відповідних кошторисів Вітовського УВГ разом з відповідними розрахунками, які подавались на розгляд розпоряднику бюджетних коштів – Південно-Бузькому БУВР – та знаходяться у нього.

З вищенаведеного слідує, що Управлінням не надавались кошторисна документація та штатні розклади за відповідні періоди ані на вимогу Відділення, ані суду першої інстанції. Таких документів Управління не надало під час апеляційного перегляду.

Такий підхід Управління щодо надання інформації стосовно кошторисної документації додатково відображає приховування обсягу коштів, які залишились на кінець 2013,2014,2015 років на рахунках управління і свідчить саме про прибутки або надлишки коштів, які отримані від споживачів та підкреслює позицію Відділення.

Окремо слід зазначити, що під час розгляду справи Відділенням було досліджено формування вартості платних послуг в різних часових межах та порівняно фактичні та платні планові показники як кількісні так і вартісні в цілому по Управлінню і окремо по гілках зрошувальних систем, за якими встановлено окремі вартості послуг.

У своїх додаткових поясненнях від 10.04.2017р. №206 позивач наводив загальні цифри по Управлінню, без їх розподілу за окремими видами послуг, на які формуються ціни та загальну вартість таких послуг за 2013,2014,2015 роки – без розподілу фінансування витрат за загальним та спеціальним фондам.

При цьому, слід звернути увагу, що така послуга, як «постачання води» є основною діяльністю Управління, на що бюджетом держави виділяються великі суми коштів і, лише за умови недофінансування цих сум, розпорядник (одержувач), в даному випадку Управління, компенсує зі спеціального фонду шляхом встановлення вартості платних послуг та відповідних надходжень коштів від плати за платні послуги.

Зазначене підтверджується розрахунками, що надані Управлінням під час розгляду справи.

Отже, порівняння показників в цілому по Управлінню без розподілу між загальним та спеціальними фондами є недоречним, оскільки не відображає перерозподіл витрат в структурі вартості платних послуг, внаслідок чого механізм формування ціни придбання послуги для одних споживачів (Інгулецької ЗС) є несправедливими відносно інших споживачів (Явкінської ЗС), що призводить до ущемлення інтересів тих споживачів, яким таку вартість розраховано за витратами в цілому по Управлінню.

Як встановлено Відділення та не заперечується позивачем, останній займає монопольне становище на ринку надання послуг, пов’язаних з подачею води юридичним і фізичним особам з меліоритивних систем і водних джерел для поливу зрошуваних або зволоження осушених земель, промислових і комунальних потреб, а також поливу городів, садів і богарних земель та наповнення наливних водойм, як такий, що не має на цьому ринку жодного конкурента. Отже, споживачі не мають вибору іншого постачальника таких послуг ніж позивач, а тому вимушені погоджуватися на отримання послуги за необґрунтованою вартістю.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі – Закон) зловживанням монопольним становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести, зокрема до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

За умов значної конкуренції на ринку наведені вище дії Вітовського УВГ були б неможливими, оскільки, маючи зацікавлення продати свої товар послуги МКП Управління мало б вживати заходів щодо неухильного додержання вимог нормативно-правових актів для недопущення ущемлення інтересів споживачів.

В свою чергу за наявності значної конкуренції на ринку споживач міг би обрати для себе іншого постачальника послуг, який дотримується вимог законодавства та не допускає ущемлення його законних інтересів, які полягають в одержанні послуг виключно на тих умовах, що передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно частини третьої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним становищем забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Отже, дії Вугівського УВГ, які полягають у встановлені необґрунтованої вартості платних послуг на подачу води з меліоративних систем і водних джерел без урахування вимог пунктів 2.5 та 3.2 Порядку визначення вартості №544 шляхом неврахування рівня фактичного надання цих послуг за останній звітній рік та перерозподілу витрат в структурі вартості платних послуг на власний розсуд установи без об’єктивних причин, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом один частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, а саме: зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення таких цін, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно зі ст. 1, 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Територіальне відділення Антимонопольного комітету України є органом у системі органів Антимонопольного комітету України, утвореним для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України ЗУ "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затверджене Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001р. №32-р.

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та ін. відповідно до ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Відповідно до п. п. 5, 7 ч. 5 ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно ст. 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Прийнявши оскаржуване рішення за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 2-26.213/17-2016, під час розгляду якої відділенням було встановлено в діях позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом першим частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, а саме: зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення таких цін, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, та притягнувши позивача до відповідальності за вчинення такого порушення, відділення виконувало покладене статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» завдання щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а тому діяло в межах повноважень та у спосіб визначений законом.

Отже, виходячи з наведених норм та обставин справи, адміністративна колегія дійшла вірного висновку на підставі наданих їй документів позивача про те, що дії Вітовського УВГ, які полягають у встановлені необґрунтованої вартості платних послуг на подачу води з меліоративних систем і водних джерел без урахування вимог пунктів 2.5 та 3.2 Порядку визначення вартості №544 шляхом неврахування рівня фактичного надання цих послуг за останній звітній рік та перерозподілу витрат в структурі вартості платних послуг на власний розсуд установи без об’єктивних причин, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом один частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, а саме: зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення таких цін, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що місцевим господарським судом надано помилкову правову оцінку наявним в матеріалах справи документальним доказам, що призвело до порушення норм матеріального права, що у відповідності до вимог ст. 104 ГПК України зумовлює скасування оскаржуваного рішення від 19.05.2017 року з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - задовольнити

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19.05.2017р. у справі №915/76/17 – скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя І.Г. Філінюк