Постанова № 68238581, 11.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 серпня 2017 року № 826/27427/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому, просила:

- зобов'язати Національну раду з питань телебачення і радіомовлення прийняти рішення та вчинити дії щодо нарахування та виплатити позивачу, одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, що становить 24820,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що позивач відповідно до Наказу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 10.05.2007 року №143-к була призначення на посаду керівника секретаріату представників Приморського регіону управління координації роботи регіональних секретарів.

Відповідно до наказу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 03.11.2010 року №552-к позивач була звільнена з 08.11.2010 року з цієї посади та з роботи у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

На час звільнення, як вказує позивач, вік позивача становив 54 роки 6 місяців 28 днів, мала загальний стаж 37 років 01 місяць 19 днів, стаж державної служби становив 27 років 10 місяців.

Крім того, позивач вказує, що у відповідності до вимог діючого законодавства України, позивач через звільнення, отримала право на дострокове отримання пенсії державного службовця.

17.11.2010 року позивач стала на облік у Обухівському управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві.

Також, у позові зазначено, що відповідно до вимог ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу», позивач має право на грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів, що становить 24820,00 грн.

При цьому, відповідно до п. 2 Наказу про звільнення позивача на відділ бухгалтерського обліку та звітності був покладений обов'язок виплатити позивачу лише вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку.

В подальшому позивач звернулася до відповідача з проханням виплатити їй грошову допомогу у розмірі 10 посадових місячних окладів, однак у виплаті такої допомоги їй було відмовлено з посиланням на те, що підстав для нарахування та виплати грошової допомоги не має.

Вважає таку відмову Відповідача не обґрунтованою та незаконною.

Просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2015 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2016 року адміністративна справа №826/27427/15 прийнята до свого провадження суддею Качуром І.А. та призначена до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у уточнені позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у письмових запереченнях проти позову.

В судовому засіданні 17.05.2016 року за згодою представника позивача та представника відповідача ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 10.05.2007 року була прийнята на посаду керівника секретаріату представників Приморського регіону управління координації роботи регіональних секретаріатів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на підставі конкурсу з посадовим окладом 1600 гривень на місяць та присвоєно 7 ранг державного службовця, що підтверджується наданою суду копією наказу від 10.05.2007 року № 143-к «По особовому складу».

У відповідності до наданої суду копії Витягу з Наказу від 06.08.2010 року № 298-к «Про розстановку кадрів відповідно до штатного розпису Національної ради на 2010 рік» ОСОБА_1 попереджено про те, що її посада підлягає скасуванню у зв'язку із введенням в дію нової редакції Національної ради на 2010 рік (наказ від 03.08.2010 р. №292-к) та запропоновано останній посаду провідного спеціаліста секретаріату представника у Кіровоградській області управління координації роботи представників та секретаріатів представників.

Наказом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 03.11.2010 року №552-к «По с особовому складу» ОСОБА_1, керівника секретаріату представників Приморського регіону управління координації роботи регіональних секретаріатів, 8 листопада 2010 року звільнено з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та наказано відділу бухгалтерського обліку та звітності виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати відповідно до ст.. 44 КЗпП України та компенсацію за 41 календарний день невикористаної відпустки.

Згідно з наданою суду копією довідки №217 від 08.11.2010 року, виданої Позивачу, посадовий оклад останньої на посаді керівника секретаріату представників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення складав 2482,00 грн., стаж державної служби 27 років 10 місяців.

Крім того, відповідно до копії довідки від 02.11.2015 року № 8575/02, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі, ОСОБА_1 з 17.11.2010 року перебуває на обліку в УПФУ Обухівського району Київської області згідно Закону України «Про державну службу».

У відповідності до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.09.2010 року № 749/13/155-10, Позивачу роз'яснено, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення має підстави для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст.. 37 Закону України «Про державну службу».

При цьому, листом від 16.02.2011 року №15а/34 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, ОСОБА_1 повідомлено про те, що підставою для звільнення за п. 1 ст. 40 Закону України «Про державну службу» не є вихід на пенсію, тому державному службовцю не виплачується передбачена ст.. 37 цього Закону грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів.

У відповідності до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла момент виникнення спірних правовідносин), державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

З 20.01.1994 року діють і норми Закону України від 16.12.1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3721-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього Закону особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Частиною ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Суб'єктами правовідносин у цьому випадку є державний службовець та власник або уповноважений ним орган.

Передбачена ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу»грошова допомога є одноразовою і входить до матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців і є складовою частиною трудового договору (контракту), (розділ VII зазначеного Закону).

Як зазначає Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 листопада 2013 року №11-рп/2013 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення частини 13 статті 37 Закону №3723-XII в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП України, статті 21 Закону України №3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 року, такий слід розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади, відповідно до чинного законодавства, державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до п. 4 ст. 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 69 цього Закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

У постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 року у справі №21-281а14, зазначено, що грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Тому, розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у пункті 2 частини першої статті 40 КЗпП, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, право на одержання допомоги відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.

Розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Тобто, у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Частиною 1 ст. 11 КАС України закріплено принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Під час розгляду вказаної адміністративної справи судом встановлено та проти чого не заперечували сторони у судовому засіданні, загальний стаж роботи ОСОБА_1 на день звільнення (08.11.2010 року) становив 37 років 1 місяць 19 днів, з яких стаж державної служби 27 років 10 місяців.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, з урахуванням того, що судом було встановлено, що ОСОБА_1, яка була звільнена з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 08.11.2010 року, вийшла на пенсію 1711.2010 року як державний службовець та має стаж державної служби понад 10 років, з метою повного захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, при цьому, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними також дії відповідача стосовно відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ч. 13 ст. 37 закону України «Про державну службу» й зобов'язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення нарахувати та виплатити вищевказану грошову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 94 КАС України, суд зазначає, що оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 122,158 - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо відмови у виплаті грошової допомоги грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1, яка звільнена з 08.11.2010 року з посади керівника секретаріату представників Приморського регіону управління координації роботи регіональних секретаріатів Національної ради України з питань телебаченні і радіомовлення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі Наказу від 03.11.2010 року № 552-к «По особовому складу».

Зобов'язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) грошову допомогу у розмірі десяти місячних посадових окладів відповідно до ч. 13 ст. 37 закону України «Про державну службу».

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур