Ухвала суду № 68237868, 26.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

26 липня 2017 року м. Київ № 826/16039/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П. розглянувши у письмовому провадженні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу; зміна підстав формулювання підстав звільнення

Позивач - ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1138/к в частині зазначеної в ньому причини її звільнення - «за порушення присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» та дати її звільнення « 16 квітня 2015 року»;

змінити формулювання причин звільнення її з роботи з Міністерства юстиції України із «звільнити із займаної посади за порушення присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» на «звільнити із займаної посади за власним бажанням відповідно до частини 1 статті 38 КЗпП України»;

змінити дату її звільнення з роботи з Міністерства юстиції України з 16 квітня 2015 року на день прийняття рішенням суду;

стягнути з Міністерства юстиції України на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач поштовим зв'язком надіслала до Міністерства юстиції України заяву про звільнення за власним бажанням, в якій просила звільнити її цим днем відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України. Вказує, що відповідна заява надійшла до Міністерства юстиції України 30 березня 2015 року, що визнається Міністерством у адресованому їй листі від 10.06.2015 року № ПІ-Р-1320/14.

Позивач зазначає, що закон гарантує кожному працівнику право бути звільненим за частиною 1 статті 38 за умови попередження про це власника за два тижні. Враховуючи, що у Міністерстві юстиції України було отримано її заяву звільнення 30 березня 2015 року, її повинні були звільнити щонайпізніше 13 квітня 2015 року.

Натомість спірним наказом Міністерства юстиції України № 1138/к від 16.04.2015 року її звільнено за порушення присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу».

В судових засіданнях позивач та його представник підтримали позовні вимоги повністю та просили суд скасувати оскаржуваний наказ як протиправний, а з метою відновлення порушеного права позивача зобов'язати відповідача змінити формулювання причин звільнення її з роботи змінити дату її звільнення з роботи; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача - Міністерства юстиції України заперечував щодо задоволення позову, заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Клопотання мотивовано тим, що про порушення свого права позивач дізналася з листа відповідача від 10.06.2015 року, однак з позовними вимогами позивач звернулася 08.08.2015 року, тобто з пропущенням передбаченого ч.3 ст.99 КАС України місячного строку для звернень з питань публічної служби.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходила публічну службу на посаді заступника директора департаменту - начальника Управління конституційного та адміністративного законодавства Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2015 року № 1138/к припинено державну службу ОСОБА_1 заступника директора департаменту - начальника Управління конституційного та адміністративного законодавства Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства 16 квітня 2015 року та звільнено із займаної посади за порушення Присяги державного службовця (п. 6 ч.1. ст. 30 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що наказ про звільнення позивача датовий 16 квітня 2015 року, а до суду позивач звернулася 07серпня2015 (як вбачається з вхідного штемпелю суду).

Позивач пояснила, що отримала копію наказу від 16 квітня 2015 року поштовим зв'язком 09 липня 2015 року разом з листом відповідача від 10.06.2015 № ПУ-Р-1320/14.

Відповідач в свою чергу вказане належними доказами не заперечив.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).

Відповідно до ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою до суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, у питаннях звільнення з публічної служби момент обрахунку місячного строку звернення до суду необхідно обраховувати з врахуванням вимог ст.233 КЗпПУ з моменту вручення наказу або видачі трудової книжки.

Відповідачем не надано доказів вручення трудової книжки та дати її вручення позивачу.

Інших доказів того, коли позивачу було вручено копію наказу про звільнення або видана трудова книжка відповідачем не надано.

За таких обставин для висновків про пропущення позивачем місячного строку недостатньо фактичних даних.

У будь-якому випадку, строки давності звернення до суду слугують забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. При цьому, інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд.

Зважаючи на викладене, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 100, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника відповідача відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст. ст. 185 - 187 КАС України

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В. А. Кузьменко

О.П. Огурцов